Зайнятість та відтворення робочої сили в Україні

Кількість зареєстрованих безробітних по Україні на  1 грудня 2010 р. становила  544,9 тис. осіб, що на 13,3 тис. осіб більше, ніж кількість безробітних станом на 1 грудня 2009 р. (531,6 тис. oсіб). Допомогу з безробіття в лютому 2011 року отримали 466,3 тис. людей. Середній її розмір становив 826,14 грн. ( місяцем раніше відповідно 447,9 тис. людей по 814,02 грн).  За даними Державного комітету статистики, рівень зареєстрованого безробіття в Україні на кінець січня становив 2,1% від загальної кількості населення. Зростання безробіття може значно позначитися і на успішність планів уряду щодо пенсійної реформи, адже внески до Пенсійного фонду, дефіцит якого у 2010 році сягав 34,4 мільярда гривень, сплачуються саме із зарплати осіб, які працюють.

У 2011 році за січень – червень зареєстровано 432,4 тис. осіб безробітних,з них:

- зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за      скороченням чисельності або штату без права на пенсію (7 тис. осіб);

- звільнені за  власним бажанням (66,1 тис. осіб);

-  випускники навчальних закладів (19,7 тис. осіб);

- не зайняті з  інших причин (310,0 тис. осіб);

- особи, які не  були зайняті з різних причин  більше 1 року (75,6 тис.осіб) [35] .

Рис. 3.1. Рівень динаміки безробіття в  Україні за 1991 – 2011 рр [35].

Як видно с рисунку  вище, найбільший рівень безробіття спостерігався  у 2008 – 2010 роках, тому що саме в той  період в Україні почалась економічна криза, яка і посприяла закриттю багатьох підприємств по всіх країні та позбавленню робочих місць. На даний момент, реальне безробіття – значно вище. Більшість безробітних  становлять жінки та міське населення ( 310 тисяч – жінки, а 324 тисячі –  міське населення). При цьому допомогу із безробіття отримують 447,9 тисячі осіб, а середній розмір цієї допомоги становить 814 гривень на місяць. За підрахунками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, зроблених  на базі методології Міжнародної  організації праці, реальний рівень безробіття в Україні на кінець 2010 року становив 8,1 – 8,3%. Зростання кількості  безробітних збіглося з ухваленням нового Податкового кодексу, одним  із нововведень якого стало обмеження  прав дрібних підприємців, зокрема, і щодо сплати єдиного податку, а  також винайму робочої сили. До ухвалення кодексу низка аналітиків попереджали, що саме малий бізнес зазвичай є більш мобільним зі створення  нових робочих місць, і що обмеження  бізнесових можливостей дрібних  підприємців може призвести до збільшення кількості безробітних. Водночас, від початку року кількість безробітних зросла на 19,6%, або на 102,2 тис. чол. (на 1 січня 2012 року - 428,8 тис. безробітних).

Кількість безробітних у жовтні 2011 року порівняно з вереснем зменшилася на 0,1 п.п, або на 25,6 тис. - до 378,9 тис. осіб. Це становить 1,4% населення працездатного віку, повідомляє Державна служба статистики України у вівторок, 15 листопада. Допомогу по безробіттю отримують 268,3 тис. осіб. Середній розмір допомоги за місяць зріс на 21,0 грн і вперше з початку року перевищив планку у 900 грн. А у вересні кількість безробітних становила 404,5 тис. осіб, хоча на початку 2011 року їх було понад 585,6 тис. осіб.

За даними Держстату, рівень зареєстрованого безробіття в цілому по Україні на 1 квітня 2012 року становив 1,9% від загальної кількості населення працездатного віку (на 1 січня 2012 року - 1,8%). Кількість безробітних, які на 1 квітня одержували допомогу  з безробіття, становила 393,8 тис. осіб, що на 4,9%, або на 20,4 тис. осіб менше порівняно з даними на 1 березня. Середня сума допомоги з безробіття на 1 квітня 2012 р. становила 989 грн., що на 55 грн. більше, ніж на 1 березня. Крім того, за даними Держстату, в березні на 10 робочих місць претендувало 70 безробітних. Потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад на 1 квітня 2012 року становила 78,1 тис. осіб. За даними Державної служби зайнятості станом на 1 лютого кількість безробітних в Україні становила 520,9 тис. осіб [35].

Таким чином, в обговорюваних  сьогодні програмах виходу економіки  України з кризи безробіття розуміється  як результат і наслідок економічної  політики, і, отже, боротьбі з безробіттям  не приділяється стратегічної ролі в  системі мір державного регулювання. Тим часом, безробіття уже вийшло на рівень, у значній мірі визначаючий  його прийдешню динаміку.

 

3.2. Державна політика  щодо забезпечення зайнятості  в Україні

     Відповідно до Закону України  "Про зайнятість населення"  державна політика зайнятості спрямована на реалізацію конституційного права громадян на працю. Державна політика зайнятості пов'язана з формуванням цивілізованого ринку праці, який передбачає збалансування попиту на робочу силу шляхом створення робочих місць необхідної кількості та пропонування робочої сили шляхом створення умов для її професійної підготовки і забезпечення гідних умов праці. Функціонування ринку праці в умовах фінансової кризи вимагає здійснення заходів, спрямованих на створення умов для мінімізації негативного впливу кризових явищ на стан економічної активності населення, підтримку зайнятості населення та запобігання масовому вивільненню працівників і зростанню рівня безробіття [2].

   

Державна політика України зайнятості населення базується  на таких принципах:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно відпоходження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;
• сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;
• координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;
• міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні [33].       

Таблиця 3.1.

Рівень зайнятості населення за статтю, віковими групами 

та місцем проживання в Україні у 2011 році [35]

(в середньому  за період, у % до загальної  кількості  населення відповідної вікової групи)

	Всього	у тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку
		15-24	25-29	30-39	40-49	50-59	60-70
Все населення	59,2	33,9	72,4	78,1	79,8	62,0	24,1	66,5
жінки	54,5	29,8	63,4	73,6	79,4	56,1	22,0	63,5
чоловіки	64,4	37,9	81,2	82,6	80,3	69,5	27,4	69,3
міське населення	57,6	30,4	72,8	78,8	80,0	59,8	15,9	66,1
сільське населення	63,0	41,3	71,4	76,3	79,5	67,6	42,1	67,5

 

    Реалізація держаної політики зайнятості в Україні за 2010 – 2011 роки здійснювалася за такими основними напрямами:

  - мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці;

  - розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць 

    з  належними умовами праці;

  - забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами;

  - підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

  - зміцнення позиції молоді на ринку праці;

  - посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація

      відносин  на ринку праці;

     -поверенення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту;

  - розв’язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями;

  - регулювання трудової міграції населення.

           У процесі реалізації державної  політики зайнятості особливу  увагу необхідно приділити вирішенню  таких питань:

      - посилення мотивації до продуктивної праці, забезпечення ефективного        використання робочої сили;

     - забезпечення дотримання прав і гарантій працівників, недопущення випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями;

     - сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

     - забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

  На розвиток національного ринку праці в 2010 – 2011 роках впливали зміни в економіці та соціальній сфері, зумовлені фінансовою кризою та її наслідками, а також соціально-економічні перетворення у зв’язку з набуттям Україною членства у Світовій організації торгівлі.  Інтенсифікація ринку праці в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі могла призвести до ліквідації як неефективних, так і конкурентоспроможних робочих місць, вивільнення працівників (Додаток А). Зростання попиту на робочу силу на підприємствах, в установах та організаціях очікувалось лише за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції та розширення обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг).

        Починаючи з 2010 року відбувалися зміни на ринку праці, пов’язані з поступовим виходом економіки з кризи (чисельність зайнятого населення віком 15 – 70 років повинна була збільшитися до 20,6 – 20,4 млн. осіб, рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, повинен був знизитись до 7,6 – 8,1% економічно активного населення зазначеної вікової групи). У 2010 році зусилля центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері зайнятості були спрямовані на мінімізацію наслідків фінансової кризи та поліпшення ситуації на ринку праці. З цією метою передбачалося забезпечення розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць більш як для 1,3 млн. осіб (Додаток Б).

Показники надання  державною службою зайнятості соціальних послуг незайнятому населенню за 2010 –2011 роки (Додаток В) визначені  на основі пропозицій Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських  держадміністрацій [33].

Отже, держава не стоїть осторонь проблем зайнятості, а розробляє такі заходи щодо збільшення пропозиції робочих місць як створення  економічної зацікавленості в розширенні зайнятості молоді та інших соціально  незахищених осіб; економічно стимулює до створення робочих місць для  працевлаштування безробітних та інших  категорій незайнятого населення; створює економічну зацікавленість безробітних в організації підприємницької  діяльності, тобто самої зайнятості; сприяє створенню робочих місць  шляхом розвитку підприємств малого бізнесу або ремісництва. Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції. Встановлення безробіття на рівні, що перевищує природний, спричиняє відхилення фактичного ВНП від потенційного (природного) ВНП, що міг би бути створений. Зв'язок між відхиленням рівня безробіття від природного та втратою ВНП відображений у законі Оукена зазначеного раніше.

 

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

  У даній курсовій роботі було розглянуто проблему зайнятості та відтворення населення. Для того, щоб мати вплив на процеси відтворення та забезпечити його зайнятість, ми повинні займатись вивченням трудових ресурсів. До трудових ресурсів можна віднести ту частину працездатного населення, яка має як фізичні, так і розумові здібності та знання, які є необхідними для здійснення корисної для суспільства діяльності.

  Отже, зайнятість – це діяльність працездатного населення по створенню суспільного продукту або національного доходу. Вона визначає як економічний потенціал суспільства, так і рівень, якість життя населення в цілому та добробут окремих громадян. Також зайнятість об’єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв’язків.

 Відповідно виділяють три види зайнятості:

 - повна, яка створює матеріально-технічних, організаційних, соціально економічних умов, які б забезпечили можливість працевлаштування працездатного населення.

 - ефективна, яка забезпечує баланс між попитом і пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць та професійно-кваліфікаційної робочої сили.

 - раціональна, яка включає в себе зміст повної та ефективної зайнятості.