Зайнятість та відтворення робочої сили в Україні

Маржинальне безробіття – безробіття слабозахищеного населення. Сюди відноситься молодь, жінки з малими дітьми.

Молодіжне безробіття (до молоді, за статистикою, відносяться громадяни у віці від 16 до 30 років). Молодим людям після закінчення навчання, як правило, дуже важко влаштуватись на роботу. В останні роки питома вага молоді в загальній кількості безробітних досягла 30%. Молодіжне безробіття є досить економічно небезпечним тому, що із молодіжного середовища поповнюються ряди злочинців, загострюється кримінальна ситуація.

За часом і  місцем виникнення безробіття може бути сезонним, циклічним, регіональним. Особливо високий рівень безробіття має місце  в західному регіоні України. В залежності від величини часового інтервалу, безробіття може бути тривалим (4–8 місяців), довготривалим (8–18 місяців) і застійним (більше 18 місяців). У випадку застійного безробіття наступають незворотні зміни у відношенні до праці; зменшується бажання шукати роботу самостійно, проходить дискваліфікація, втрата трудових навичок, звикання до низького рівня життя. Від цих соціальних груп залежить соціальна стабільність держави.

Безробіття може бути прихованим і легалізованим. Вимушене безробіття в умовах економіки з  деформованими ринковими відношеннями виступає як приховане, що пов'язане  з так званою неповною зайнятістю. Приховане безробіття є однією із ознак кризи в економіці та недосконалої політики України з  питань зайнятості. Приховане безробіття у державній статистичній звітності  визначається двома показниками: „вимушені  відпустки без збереження заробітної плати”, „вимушена неповна зайнятість у режимі неповного робочого часу”.

У зв'язку з тим, що економічні, моральні та соціальні втрати від безробіття великі, уряди всіх країн докладають зусилля, щоб досягти зниження безробіття нижче природного або нормального рівня. Тому вводиться ще одне поняття оптимального безробіття, що означає безробіття, рівень якого нижче природного. Досвід багатьох країн є свідченням того, що по мірі падіння рівня безробіття нижче природного, випуск продукції збільшується вище потенційного. І тут можна зустрітися з тим парадоксом, що навіть при досягненні оптимального рівня безробіття добробут населення на максимальному рівні не забезпечується. Це відбувається у зв'язку із дією законів ринкової економіки: існує тісний зв'язок і залежність заробітної плати, цін на споживчі товари від розмірів безробіття.

Отже, зайнятість населення  визначає рівень і якість життя як окремих громадян, так і суспільства  в цілому. У розвинутих країнах  світу державна політика зайнятості функціонує по двох напрямках: сприяння в працевлаштуванні і перенавчання, створення гнучкого ринку праці. Серед перспективних шляхів зниження безробіття найбільш цікавими є: скорочення робочого тижня, роботизація, розширення сфери послуг і надомного виробництва.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

3.1. Динаміка  безробіття в Україні і сучасний стан

В умовах переходу України до ринкової економіки та кризових явищ, які  спіткали її за останні роки, проблема безробіття стала однією з головних. 

Безробіття – це таке соціально-економічне явище, коли частина економічно активного  населення не може знайти застосування своїй     робочій силі і стає «зайвою».

На сьогодні, за даними ООН, кожний третій працездатний у світі, не має  роботи взагалі або має сезонний чи  випадковий заробіток. Чим  вищий рівень безробіття, тим нижчий рівень соціально-економічного розвитку.

Усі причини виникнення безробіття в Україні можна поділити на групи  відповідно до рівнів суспільних відносин:

• на міжнародному рівні – низька конкурентоспроможність економіки, її надмірна відкритість і слабкий державний захист внутрішнього ринку, відсутність національних пріоритетів розвитку, неефективна участь у процесах регіональної економічної інтеграції, дезорієнтація курсу зовнішньоекономічної політики;
• на макрорівні: системна криза, трансформаційний спад, структурні зрушення, деіндустріалізація, інституційні деформації, тонізація економіки, маргіналізація певних верств населення;
• на макрорівні: криза праці та системи менеджменту, поглиблення відчуження найманих працівників від праці і власності;
• на особистісному рівні: зниження рівня освіти та кваліфікації, не сформованість нових ціннісних орієнтирів та ринкової мотивації .

Сучасна ситуація на ринку праці України істотно  відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За ці роки чисельність  зайнятого населення скоротилася  на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але  активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в  органах служби зайнятості в якості безробітних.

У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у  галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Регіональна диференціація  гостроти безробіття з перших же місяців  реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 1991 р. найвищий і найнижчий  регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий  період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

Цікава також  диференціація регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних на Україні складали жінки, обличчя з вищою і середньою  фаховою освітою, обличчя передпенсійного  віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

Таким чином, по складу безробітних можна судити про  просунення того чи іншого регіону  по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають ”високоосвічені  жінки передпенсійного віку”, можна  говорити лише про початкову стадію безробіття.

Рівень безробіття і напруженість на ринку праці  в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних  переважає молодь, чоловіки, обличчя  з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність  безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні

У загальному випадку  всі області України по гостроті зареєстрованого безробіття можна  розділити на кілька груп.

Перша група – регіони з дуже високим безробіттям. Ці регіони відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту (у 2 рази вище середньоукраїнських), великою напруженістю на ринку праці.

Друга група – регіони з високим рівнем безробіття і великою напруженістю на ринку праці (показники перевищують середньоукраїнські). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.

Третя група – рівень безробіття і напруженість на ринку праці нижче середньоукраїнських, але темпи росту рівня безробіття вище середньоукраїнських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня.

Четверта група  – регіони з найменш гострим безробіттям у країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньоукраїнських. У даній групі багато північних регіонів з видобувною промисловістю.

Отже, на Україні  гостре безробіття мається в регіонах двох типів.

По-перше, це райони з високим природним приростом  населення. Тут на ринок праці  постійно виходить велика кількість  молоді, тоді як кількість робочих  місць в умовах економічної кризи  не тільки не збільшується, але і  скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.

По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою найбільш кризових галузей. На даний момент такими є легка промисловість і військово  – промисловий комплекс, що відрізняються найбільшим скороченням обсягів виробництва в порівнянні з кінцем 80-х рр. ХХ ст.

Важливе також питання  сільського безробіття на Україні. У  прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали  в основному на оборону, виявилися  нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася  вкрай працедефіцитною, здатною  відвернути велику кількість безробітних  з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує  аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут  практично немає. В основному  сільське безробіття спостерігається  в регіонах з високим природним  приростом і в північних несільськогосподарських  регіонах.

Отже, розвиток безробіття в Україні на сучасному етапі  істотно відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж  у 2 рази) рівень безробіття з обліком  незареєстрованних безробітних  не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних галузях, незначний – в інші).

За низьким показником офіційно реєструємого безробіття не видно, наприклад, сховане безробіття (змушений достроковий відхід на пенсію, збереження робочого місця без реального  відпрацьовування і т.д.), що ставить  необхідність підрахунку макроекономічних витрат росту безробіття. Така ціна росту безробіття повинна визначатися  в більшій мірі не ростом компенсаційних виплат і фінансуванням програм  зайнятості, а у формі втрат  можливого, але не зробленого ВНП  унаслідок незайнятості частини  робочої сили. Відомий американський  економіст Артур Оукен математично  виразив співвідношення між рівнем безробіття і відставанням обсягу ВНП. Закон Оукена показує, що якщо фактичний  рівень перевищує природний рівень безробіття на один відсоток, то відставання  обсягів ВНП складає 2,5%. Наприклад, спроби в 1953 – 1980 р.р. зменшити інфляцію шляхом росту безробіття створили для США втрати в середньому від 6 до 18% ВНП. При іншому варіанті економічної політики зайнятість населення могла б збільшитися на 4,5 млн. чоловік [26, c. 136].

Міжнародна організація  праці (МОП) провела дослідження, що показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. Директор МОП Гай Стандинг, що складав  звіт за результатами дослідження, заявив, що українські джерела “самим нелюдським образом” ховають щире положення  речей. За даними МОП безробіття на Україні в 1996 р. склало 19,5% (11,72 млн. чіл.). Причина такої розбіжності даних  у тім, що людям не вигідно реєструватися  в якості безробітних (з відходом з номінальної роботи людина позбавляється  пільг), а підприємства намагаються  тримати “мертві душі” щоб  скоротити податки.

У звіті МОП також  відзначається неухильне зниження загальної кількості робочих  місць з 1980 р. при тім що працездатне  населення виросло. З 1990 по 1995 р. Кількість  робочих місць зменшилося на 4,2 млн.

Однією з глибинних  причин росту безробіття стає диференціація  населення, що підсилюється, по доходах. Елітні прошарки населення, на користь  яких перерозподіляється сьогодні національний доход, не можуть сформувати могутнього попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю.

У 1994 –1995 р. диференціація доходів продовжувала рости. При збереженні цієї тенденції ми вже через два роки наздоженемо латиноамериканські країни по глибині розшарування суспільства по доходах. Однак не слід переоцінювати значення безробіття як самостійного економічного фактора. Вона досить умовна – особливо стосовно демографічних процесів, у рамках і за допомогою яких формується зайнятість населення. Сьогодні демографічні процеси в Україні проходять дуже песимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є самими точними в силу того, що демографія як наука успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. У країні прискорюється старіння нації, чисельність і питома вага населення у віці молодше працездатного (основне джерело поповнення трудових ресурсів) скоротиться з 5,1 млн. чоловік у 1993 році до 4,4 млн. чоловік у 2005 році (з 10,2% до 8,4%). Це приводить до необоротних вимірів у професійному складі трудових ресурсів: людям у зрілому віці сутужніше перемінити кваліфікацію, - словом, знижується мобільність трудових ресурсів. Уже сьогодні в ряді територій Центральної і Західної України частка обличчя літнього віку більше 30 – 40% і має тенденцію до росту. Також у найближчі два роки відбудуться зміни в чисельності населення в працездатному віці. У цю категорію ввійде численне поповнення 80-х років при вибутті людей нечисленного покоління воєнних років, що додатково загострить проблему зайнятості, особливо для молоді.

Отже, у зв'язку з  перерахованими вище показниками макроекономічний спад неминучий. Тільки за рахунок демографічного фактора ВВП скоротиться до 2000 року на 4,8% по середньому варіанті  прогнозу чи на 8% по песимістичному, а  до 2005 року – відповідно на 7% чи 13%.

Рівень безробіття, досягнутий у 1995 – 1996 роках, говорить за те, що криза  зайнятості буде продовжуватися щонайменше протягом декількох наступного років. Виникнуть різні соціально-економічні диспропорції, у тому числі: різкі  регіональні розходження в динаміку зайнятості, сегментація і маргінализація ринку праці. Різкий

ріст безробіття запустить у дію механізм додаткового  зниження ділової активності: крім скорочення споживчого й інвестиційного попиту ріст безробіття буде визначатися  динамікою незайнятості попередніх періодів. По оцінках фахівців Міністерства економіки така так називана "гістерезисна складова" складе 15 – 20% загальної зміни безробіття. Безробіття буде самовідтворюватися й обумовить тривалий спад, викликаний довгостроковою, застійною незайнятістю: це буде дезорієнтувати раціональний розподіл трудових ресурсів.

Розвиток української економіки протягом 2000 – 2008 рр. мав позитивну динаміку. Це відобразилося у прирості ВВП України, що відповідно позначилося на ринку праці: спостерігається зменшення чисельності безробітного населення (за методологією МОП) у середньому на 9,3 %, частка вивільнених з економічних причин – на 5,3 %, середньої тривалості незайнятості в країні від 23 до 9 місяців.  Значної шкоди Україні завдала світова фінансова криза, яка найбільшого розмаху набула в 2008 році. Рівень безробіття в даний період становив 844,9 тис.осіб.