Шляхи зниження собівартості продукції у будівельній сфері

Економія, що обумовлює  фактичне зниження собівартості, розраховується по наступному складу (типовому переліку) факторів:

1. Підвищення  технічного рівня проведення. Це  впровадження нової, прогресивної  технології, механізація й автоматизація  виробничих процесів; поліпшення  використання й застосування  нових видів сировини й матеріалів; зміна конструкції й технічних характеристик виробів; інші фактори, що підвищують технічний рівень проведення.

По даній  групі аналізується вплив на собівартість науково-технічних досягнень і  передового досвіду. По кожному заходу розраховується економічний ефект, який виражається в зниженні витрат на проведення. Економія від здійснення заходів визначається порівнянням величини витрат на одиницю продукції до й послу впровадження заходів і множенням отриманої різниці на обсяг виробництва в планованому році:

Э = (С_С - С_Н) * АН,    (1.1)

де Э - економія прямих поточних витрат

   С_С - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу

   С_Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу

   АН - обсяг  продукції в натуральних одиницях  від початку впровадження заходу  до кінця планованого року.

Одночасно повинна  враховуватися й перехідна економія по тем заходам, які здійснені  в попередньому році. Її можна визначити як різниця між річною розрахунковою економією і її частиною, врахованої в планових розрахунках попереднього року. По заходах, які плануються протягом ряду років, економія обчислюється виходячи з обсягу роботи, виконуваної за допомогою нової техніки, тільки у звітному році, без обліку масштабів впровадження до початку цього року.

Зниження собівартості може відбутися при створенні  автоматизованих систем керування, використанні ЕОМ, удосконалюванні  й модернізації існуючої техніки  й технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у проведенні. Великий резерв таїть у собі й удосконалювання продукції, зниження її матеріалоємності й трудомісткості, зниження ваги машин і встаткування, зменшення габаритних розмірів і ін.

2. Удосконалювання  організації проведення й праці.  Зниження собівартості може відбутися  в результаті зміни в організації  проведення, формах і методах  праці при розвитку спеціалізації проведення; удосконалюванні керування проведенням і скорочення витрат на нього; поліпшенні використання основних фондів; поліпшенні матеріально-технічного постачання; скороченні транспортних видатків; інших факторів, що підвищують рівень організації проведення.

При одночасному удосконалюванні техніки й організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо й включити у відповідні групи. Якщо такий поділ зробити важко, то економія може бути розрахована виходячи із цільового характеру заходів або по групах факторів.

Зниження поточних витрат відбувається в результаті вдосконалювання  обслуговування основного проведення (наприклад, розвитку потокового виробництва, підвищення коефіцієнта змінності, упорядкування підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, удосконалювання організації контролю над якістю робіт і продукції). Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, що не виконують норм виробітку. Цю економію можна підрахувати, якщо помножити кількість робітників, що вивільняються, на середню заробітну плату в попередньому році (з нарахуваннями на соціальне страхування й з урахуванням видатків на спецодяг, харчування й т.п.). Додаткова економія виникає при вдосконалюванні структури керування підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні видатків на керування й в економії заробітної плати й нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.

При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності й довговічності  встаткування; удосконалювання системи  планово-запобіжного ремонту; централізації  й впровадження індустріальних методів ремонту, утримування й експлуатації основних фондів. Економія обчислюється як добуток абсолютного скорочення витрат ( крім амортизації) на одиницю встаткування (або інших основних фондів) на середньодіючу кількість устаткування (або інших основних фондів).

Удосконалювання матеріально-технічного постачання й  використання матеріальних ресурсів знаходить  висвітлення в зменшенні норм видатку сировини й матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення  заготівельно-складських видатків. Транспортні видатки скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини й матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення видатків на транспортування готової продукції.

Певні резерви  зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативний видаток сировини, матеріалів, палива, енергії, доплати робітником за відступ від нормальних умов праці й понаднормові роботи, платежі по регрессивним позовам і т.п.). Виявлення цих зайвих витрат вимагає особливих методів і уваги колективу підприємства. Їх можна виявити проведенням спеціальних обстежень і одноразового обліку, при аналізі даних нормативного обліку витрат на проведення, ретельному аналізі планових і фактичних витрат на проведення.

3. Зміна обсягу  й структури продукції, які  можуть привести до відносного  зменшення умовно-постійних видатків ( крім амортизації), відносному зменшенню  амортизаційних відрахувань, зміні номенклатури й асортиментів продукції, підвищенню її якості. Умовно-постійні видатки не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що приводить до зниження її собівартості. Відносна економія на умовно-постійних видатках визначається по формулі

Э_П = (Т * П_С) / 100,    (1.2)

де Э_П - економія умовно-постійних видатків

      П_С - сума умовно-постійних видатків у базисному році

      Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

Відносна зміна  амортизаційних відрахувань розраховується особливо. Частина амортизаційних відрахувань ( як і інших витрат на виробництво) не включається в собівартість, а  відшкодовується за рахунок інших  джерел (спеціальних фондів, оплати послуг на сторону, що не включаються до складу товарної продукції, і ін.), тому загальна сума амортизації може зменшитися. Зменшення визначається за фактичним даними за звітний період. Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують по формулі

Э_А = ( А_ОК / ДО - А₁ ДО / Д₁ ) * Д₁,   (1.3)

де  Э_А - економія у зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань;

      А₀, А₁ - сума амортизаційних відрахувань у базисному й звітному році;

    ДО - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році;

     Д₀, Д₁ - обсяг товарної продукції базисного й звітного року.

Щоб не було повторного рахунку, загальну суму економії зменшують (збільшують) на ту частину, яка врахована по інших факторах.

Зміна номенклатури й асортиментів виробленої продукції  є одним з важливих факторів, що впливають на рівень витрат на виробництво. При різній рентабельності окремих  виробів ( стосовно собівартості) зрушення в складі продукції, пов'язані з удосконалюванням її структури й підвищенням ефективності виробництва, можуть приводити й до зменшення й до збільшення витрат на виробництво. Вплив змін структури продукції на собівартість аналізується по змінних видатках по статтях калькуляції типової номенклатури. Розрахунки впливу структури виробленої продукції на собівартість необхідно погодити з показниками підвищення продуктивності праці.

4. Поліпшення  використання природних ресурсів. Тут ураховується: зміна складу  і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов. Ці фактори відображають вплив природніх (природних) умов на величину змінних витрат. Аналіз їх впливу на зниження собівартості продукції проводиться на основі галузевих методик добувних галузей промисловості.

5. Галузеві та  інші фактори. До них відносяться:  введення й освоєння нових  цехів, виробничих одиниць і  проведень, підготовка й освоєння  проведення в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих і введення нових цехів і виробництв на більш високій технічній основі, із кращими економічними показниками.

Значні резерви закладені в зниженні видатків на підготовку й освоєння нових видів продукції й нових технологічних процесів, у зменшенні витрат пускового періоду по цехах, що знову вводяться в дію, і об'єктам. Розрахунки суми зміни видатків здійснюється по формулі

Э_П = ( З₁/Д₁ - З₀/Д₀ ) * Д₁,    (1.4)

де  Э_П - зміна витрат на підготовку й освоєння проведення;

       З₀, З₁ - суми витрат базисного й звітного року;

       Д₀, Д₁ - обсяг товарної продукції базисного й звітного року.

Вплив на собівартість товарної продукції змін у розміщенні проведення аналізується тоді, коли той самий вид продукції проводиться на декількох підприємствах неоднакові витрати, що мають, у результаті застосування різних технологічних процесів. При цьому доцільно провести розрахунки оптимального розміщення окремих видів продукції по підприємствах об'єднання з урахуванням використання існуючих потужностей, зниження витрат проведення, і на основі зіставлення оптимального варіанта з фактичним виявити резерви.

Якщо зміни  величини витрат в аналізований період не знайшли відбиття у вищевикладених факторах, то їх відносять до інших. До них можна віднести, наприклад, зміна розмірів або припинення різного роду обов'язкових платежів, зміна величини витрат, що включаються в собівартість продукції й ін.

Виявлені в результаті аналізу фактори зниження собівартості й резерви необхідно підсумувати в остаточних висновках, визначити сумарний вплив усіх факторів на зниження загальної величини витрат на одиницю продукції.

3.2 Визначення  розміру зниження витрат на  виробництво продукції.

Визначення  розміру зниження витрат розглянемо на аналізі підприємства по виробництву деревяних каркасних будинків заснованого в 2007 році компанії «Dream House» на приватних коштах.

Підприємство  має два підрозділи:

1. Завод по виробництву дерев’яник конструкцій ТОВ «Калинівка Інвест».
2. Будівельно-монтажна організація ТОВ «Калинівка Констракт».

ТОВ «Калинівка Констракт»займається будівельно-монтажними роботами. Завод ТОВ «Калинівка Інвест» займається випуском будівельної продукції, яка містить у собі будівельні конструкції, та домокомплекти.

Ціль підприємства - організація ефективної господарській-хазяйновитої-господарчої-виробничо-господарської  діяльності по формуванню ринку будівельно-монтажних  робіт, продукції, послуг, одержання  прибутку й реалізація на її основі соціально-економічних інтересів акціонерів і трудового колективу. Впровадження науково-технічного прогресу, нової техніки й передової технології, механізації, автоматизації виробничих і управлінських процесів.

Предмет діяльності:

• виконання будівельно-монтажних і спеціальних робіт з реконструкції, будівництво житлових будинків та забудова котеджних містечок;
• розвиток і установа потужностей власної виробничої бази;
• виготовлення продукції, виконання робіт і послуг ;
• придбання й використання ліцензій, патентів;
• загальна підприємницька діяльність із вітчизняними й іноземними суб'єктами підприємницької діяльності й створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення загальних господарських операцій, володіння майном як на території України, так і за її межами;
• виконання робіт з угод про творчу співдружність із комерційними структурами, незалежно від форм власності;
• комерційні послуги, представницькі послуги;
• інша діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.

Компанія є юридичною особою від дня її державної реєстрації. Здійснює свою діяльність відповідно до діючого законодавству України й Статуту.

Майно складається  з основних фондів і обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємств в складі компанії.