Шляхи зниження собівартості продукції у будівельній сфері

Таким чином, принципова новизна пропозицій зводиться до якісної сторони розвитку – підвищення ефективності капітального будівництва за рахунок різкого, в 3 – 4 рази, скорочення інвестиційного циклу широкого використання досягнень НТП через ринкові регулятори: застосування прогресивних матеріалів і конструкцій, використання високопродуктивної техніки й застосування нових і новітніх технологій.

Формування  регіональних ринків будівельної продукції  й надання послуг буде здійснюватися  за рахунок розширення мережі будівельних  організацій і створення малих  підприємств, значна частина яких може бути притягнута в централізовану систему керування через договірні й субпідрядні відносини.

Таким чином, для  об'єктивної оцінки стану справ і  розробки заходів для подальших  перетворень важливо знати не тільки обсяги виконуваних робіт, але  й умови – економічний режим їх здійснення. Існує необхідність перегляду цих вистав, уважаючись, що не менш важливим, чому введення об'єктів обсяги виконаних робіт, прибуток собівартість і інші традиційні показники є ступінь задоволення будівельним комплексом нових суспільних вимог, якість роботи будівельного комплексу, його конкурентоспроможність на європейському й світовому ринках і через це – вплив на кінцеві результати.

2.2 Аналіз факторів впливаючих на собівартість продукції.

Аналіз собівартості проводиться в наступних напрямках:

1. Аналіз динаміки  й структури узагальнюючих показників  собівартості й факторів її  зміни.

2.  Аналіз  витрат на 1 грн. товарної продукції.

3.  Аналіз  собівартості найважливіших виробів.

Аналіз собівартості починають із аналізу динаміки собівартості всієї товарної продукції. При цьому порівнюють фактичні витрати із плановими або з витратами базисного періоду. У процесі аналізу виявляють, по яких статтях витрат відбулася найбільша перевитрата і як ця зміна вплинула на зміну загальної суми змінних і постійних витрат.

(мал 1.) 

Загальна сума витрат може змінитися через обсяг  випуску продукції, її структури, рівня  змінних витрат на одиницю продукції  й суми постійних витрат. Для даного аналізу проводять факторний аналіз собівартості окремих видів продукції.

Щоб зробити  факторний аналіз собівартості, необхідно  визначити число факторів, що впливають  на собівартість. Відомо, що кожний фактор впливає на собівартість по-своєму, одні з факторів впливають безпосередньо, а інші побічно, але кожне явище можна розглядати як причину й наслідок. Звідси важливим питанням в аналізі господарської діяльності  є вивчення й вимір впливу факторів на величину досліджуваних економічних показників. Без глибокого й всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані виводи про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські розв'язки.

Під факторним аналізом розуміється  методика комплексного й системного вивчення й виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Повна собівартість продукції  може змінитися через обсяг  випуску  продукції, її структури, собівартості одиниці продукції:

С=ВПxДixСi,                                                         (1)

де С – собівартість

ВП – обсяг  випуску продукції

Дi – структура  собівартості

Ci – собівартість  одиниці продукції

У свою чергу, собівартість одиниці продукції (Сi) залежить від  ресурсоємкості (Ремк) - внутрішній фактор і цін на ресурси (Цi) – зовнішній фактор:

                             Сi = ВпxДixРемк_кxЦi,                                          (2)

де  Сi - собівартість одиниці продукції

ВП -  Обсяг  випуску

Дi – структура  собівартості

Ремк – ресурсоємкість - внутрішній фактор

Цi – ціни на ресурси – зовнішній фактор

Повна собівартість продукції визначається добутком об'єму  зробленої продукції на собівартість одиниці продукції:

С=Х*Сi,                                                                (3)

де Х - обсяг  зробленої продукції

Сi - собівартість одиниці продукції

Собівартість  одиниці  продукції  визначається   розподілом сумарних витрат за звітний період на кількість зробленої за  цей період продукції й розраховується по формулі:

Сi=З/Х,                                                              (4)

де Сi - собівартість одиниці продукції, грн.

З– обсяг  зробленої продукції в грошовім вираженні, грн.

Х-  обсяг  зробленої за звітний період продукції.

Вихідні дані для  проведення факторного аналізу наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Вихідні дані для  факторного аналізу загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції

 

 

 

 

Витрати	Фактори зміни  витрат
	обсяг випуску  продукції	структура собівартості	собівартість  одиниці продукції
За планом на плановий випуск продукції: С0 = ВП0xДi0xСi 0	план	план	план
За планом, переліченому на фактичний обсяг виробництва  продукції: С1швидкий= ВП1xДi0xСi 0	факт	план	план
По плановому  рівню на фактичний випуск продукції: С2швидкий= ВП1xДi1xСi 0	факт	факт	план
Фактичні: С1 = ВП1xДi1xСi1	факт	факт	факт

 

     Вплив факторів  на зміну собівартості продукції:

1. обсягу товарної продукції ∆С_∆ВП = С¹_{швидкий} - С₀
2. структури товарної продукції ∆С_∆Дi = С²_{швидкий} - С¹_{швидкий}

3.  собівартості одиниці  продукції ∆С_∆Сi = С₁ - С²_{швидкий}

 

Після проведення факторного аналізу можливо зробити виводи про вплив кожного фактора на зміну собівартості продукції.

Вивчення структури  витрат на виробництво і її змін за звітний період по окремих елементах  витрат, а також аналіз статей витрат фактично випущеної продукції становлять наступний етап аналізу собівартості.

Під структурою собівартості розуміються її состав по елементах або статтях і  їх частка в повній собівартості. Вона перебуває в русі, і на неї впливають  наступні фактори:

- специфіка  (особливості) підприємства. Виходячи із цього розрізняють: трудомісткі підприємства (більша частка заробітної плати в собівартості продукції); матеріалоємні (більша частка матеріальних витрат); фондоємні (більша частка амортизації); енергоємні (більша частка палива й енергії в структурі собівартості);

- прискорення  науково-технічного прогресу. Цей  фактор впливає на структуру  собівартості багатопланово. Але  основний вплив полягає в тому, що під впливом цього фактора  частка живої праці зменшується,  а частка упредметненого праці в собівартості продукції збільшується;

- місце розташування  підприємства;

- інфляція  й   зміна процентної ставки банківського  кредиту. 

За допомогою  показників структури розглядається  вплив кожної статті на суму абсолютної й відносної економії або перевитрати витрат. Аналіз структури витрат дозволяє оцінити матеріалоємність, трудомісткість, енергоємність продукції, з'ясувати характер їх змін і вплив на собівартість продукції. Для оцінки впливу кожної статті витрат на собівартість 1 руб. товарної продукції розраховується рівень витрат по кожній статті й елементу витрат, вивчаються причини відхилень. Структура витрат підприємства по основних видах діяльності представлено в таблиці 2.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2

Структура витрат підприємства по основних видах діяльності.

Найменування  статті	Сума  витрат, у тис. грн		Структура витрат, в %		Темп росту  в % до попереднього року
	базис	звіт	базис	звіт	звіт/базис*100%
Матеріальні витрат
Амортизація основних  засобів
Оплата праці
Відрахування  в соц. фонди
інші  витрати
Змінні витрати
Постійні витрати
Разом   витрат
Повна собівартість

 

 

Найбільш узагальнюючим  показником собівартості продукції, що виражають її пряму зв'язок із прибутком, є рівень витрат на 1 вартості товарної продукції

Безпосередній вплив на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції виявляють  фактори, які перебувають із ним  у прямому функціональному зв'язку: зміна обсягу випущеної продукції, її структури, зміна рівня цін  на продукцію, зміну рівня питомих змінних витрат, зміна суми постійних витрат. Схема факторної системи витрат на 1 грн. товарної продукції представлена на мал.2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мал. 2 Взаємозв'язок факторів, що визначають рівень витрат на одну гривню товарної продукції

 

Показник витрат на одну гривню товарної продукції  може бути розрахований для будь-якого  підприємства. Цей показник застосуються для контролю над динамікою собівартості. Використовуючи даний узагальнюючий  показник, можна провести міжгосподарські  порівняння.

Об'єктом аналізу  є різниця між фактичними й  плановими витратами на одну гривню товарної продукції. Витрати на одну гривню товарної продукції безпосередньо  залежать від зміни загальної  суми витрат на виробництво й реалізацію продукції й від зміни вартості виробленої продукції. Загальна сума витрат у свою чергу залежить від обсягу виробництва, її структури, величини постійних і змінних витрат. Постійні й змінні витрати ж залежать від ефективності використання ресурсів і цін на спожиті ресурси.

Вартість товарної продукції залежить від обсягу й структури випуску й цін на продукцію.

У цілому на відхилення фактичних витрат від планових впливають  наступні фактори:

- зміна обсягу  й структури продукції;

- зміни собівартості  продукції;

- зміни цін  на продукцію.

При зміні обсягу й структури товарної продукції в ній відбувається збільшення частки одних і зменшення частки інших видів продукції. Тому що витрати по видах виробів різняться, то при росту питомої ваги тих виробів, витрати на гривню яких нижче, чим по всій товарній продукції, величина витрат на одну гривню товарної продукції проти плану знизиться, і навпаки.

Зміна собівартості товарної продукції приводить до прямо пропорційної зміни витрат на одну гривню товарної продукції. Чим менше повна собівартість усієї товарної продукції, тем менше показник витрат на одну гривню товарної продукції й навпаки.

Зміна оптових  цін впливає на величину витрат на одну гривню товарної продукції. Якщо оптові ціни знижуються, то витрати на одну гривню товарної продукції ростуть, і навпаки. Аналіз показує, як і на яку суму змінилася величина витрат під впливом кожного фактора. Аналіз проводиться способом ланцюгових підстановок.

Зміна рівня  собівартості окремих виробів залежить від:

- зміни цін  на сировину, матеріали, паливо  і т.д., тарифів на енергію, вантажні перевезення;

- зміни витрат  по окремих статтях собівартості.

Зниження оптових  цін за інших рівних умов збільшує витрати на одну гривню товарної продукції, і навпаки.

Для того щоб  визначити фактичну економію (перевитрата) на весь випуск, необхідно економію (перевитрата) на одну гривню товарної продукції помножити на фактичний випуск товарної продукції.

Для того щоб  визначити вплив факторів на зміну  суми прибутку, необхідно абсолютні  прирости (зниження) витрат на одну гривню товарної продукції за рахунок каждoгo фактора помножити на фактичний обсяг реалізації, виражений у планових цінах.

Фактори, що впливають  на рівень зниження витрат, відбивають сукупність приватних причин (обставин), що обумовлюють зміну умов виробництва  по напрямках їх впливу на виробничий процес із метою їх зниження. Вони пов'язані з економією витрат по всіх видах ресурсів ( по всіх статтях і елементам). Зниження витрат на продукцію (робіт, послуг) необхідно для наступного:

- збільшення  прибутки від реалізації продукції, за рахунок якої підприємець може розбудовувати власне виробництво, більшою мірою стимулювати окремих працівників, виплачувати більший дохід (дивіденди) акціонерам і вирішувати соціальні завдання;

-  підвищення  конкурентоспроможності виробленої  продукції за рахунок можливості встановлення більш низької договірної ціни в порівнянні зі своїми конкурентами;

- виробництво  нової продукції й впровадження  прогресивних технологій.

3.1. Фактори  та можливі шляхи зниження  собівартості продукції.

У даний час  при аналізі фактичної собівартості, що випускається продукції, виявленні резервів і економічного ефекту від її зниження використовується розрахунки по економічних факторах. Економічні фактори найбільше повно охоплюють усі елементи процесу проведення - кошту, предмети праці й сама праця. Вони відображають основні напрямки роботи колективів підприємств по зниженню собівартості: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки й технології, краще використання встаткування, здешевлення заготовки й краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних видатків, скорочення браку й ліквідація непродуктивних видатків і втрат.