Інтелектуальна власність та проблеми її комерціалізації в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 
ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРИТИЧНОЇ  ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни «Мікроекономіка»

 на тему:

«Інтелектуальна власність та проблеми її комерціалізації  в Україні» 
 
 
 
 

Виконала:

студентка 1-го курсу

2-ї  групи

спеціальності «Економіка підприємства» 
Холод Діана Едуардівна 
Науковий керівник:

к.е.н., доц. Филюк Галина Михайлівна 
 
 
 
 
 
 

КИЇВ-2010 

ПЛАН 

Вступ…………………………………………………………….3

Розділ 1. Інтелектуальна власність як економічна категорія………………………………………………………...5

1.1. Сутність інтелектуальної власності та її види……...5

1.2. Структура інтелектуальної власності……………….9

1.3. Особливості розвитку інтелектуальної власності...14

Розділ 2. Порушення та охорона прав інтелектуальної власності……………………………………………………….17

        2.1. Види порушень прав інтелектуальної власності….17

        2.2. Охорона та захист прав інтелектуальної власності.22

Розділ 3. Комерціалізація інтелектуальної власності………27

       3.1. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності……………………………………………………….27

3.2. Зарубіжний досвід комерціалізації інтелектуальної власності………………………………………………….30

3.3. Комерціалізація інтелектуальної власності в Україні: стан, проблеми та шляхи їх вирішення………34

Висновок…………………………………………………39

     Список використаної літератури……………………….42

        Додатки………………………………………………......45 

     ВСТУП

     Фактором  сучасного економічного буття є  всеосяжна інтелектуалізація економіки, в якій інформація та знання перетворюються на рушійну силу інноваційного розвитку суспільства. У зв’язку з цим, творча розумова діяльність набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності, а проблеми стимулювання, захисту та комерціалізації інтелектуальної власності стають першочерговими як для окремих держав, так і для світової спільноти в цілому.

     в умовах постіндустріального суспільства наука є потужним генератором нарощування інтелектуального потенціалу національної економіки, а комерціалізація результатів розумової праці забезпечує зростання її конкурентоспроможності в глобальному економічному просторі.

     Характерною ознакою функціонування сучасних розвинених економік є дієвий ринок об’єктів інтелектуальної власності, через який продукти творчої розумової праці вводяться у господарський обіг. Оскільки жодна країна світу на сьогодні не в змозі забезпечити комплекс науково-технічних досліджень та розробок за всіма можливими напрямами, формування розвиненого науково-технічного потенціалу практично неможливе без активної участі у міжнародному обміні продуктами інтелектуальної діяльності. У зв’язку з цим постає проблема комерціалізації інтелектуальної власності як складова обігу інтелектуального капіталу. Цим і обумовлена актуальність даної теми.

     Нині  проводяться дослідження у сфері  права інтелектуальної власності  видатними вченими В.Д.Базилевичем, Г.О.Андрощуком, Ю.Л.Бошицьким, І.І.Дахном, О.А.Підопригорою, О.О.Підопригорою, А.Ф.Ренкелем, О.П.Сергєєвим, Ю.С.Шемшученком та іншими.

     Метою роботи є розкриття  сутності інтелектуальної власності та висвітлення проблем її комерціалізації в Україні.

     Завдання  роботи:

• Розкрити сутність інтелектуальної власності, охарактеризувати її об’єкти та суб’єкти;
• Охарактеризувати види порушеннь та охорону прав інтелектуальної власності;
• Звернутися до зарубіжного досвіду комерціалізації інтелектуальної власності;
• Проаналізувати перспективи розвитку інтелектуальної власності в Україні, проблеми та шляхи їх вирішення.

     Об’єктом дослідження є інтелектуальна власність.

     Предметом дослідження є відносини власності, що складаються  у сфері інтелектуальної  власності.

     Структура роботи. Робота містить 3 роздісли, вступ, висновок, список використаної літератури та додатки.

       

 

     

     РОЗДІЛ 1. Інтелектуальна власність як економічна категорія.

1. Сутність інтелектуальної власності та її види.

     Поняття "інтелектуальна власність" виникло  в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами  їхніх прав на результати інтелектуальної  діяльності у сфері науки, виробництва, мистецтва і літератури.

     Інтелектуальна власність як результат розумової творчої діяльності є багатоаспектною, складною категорією, яка привертає все більшу увагу науковців за умов гуманізації та соціалізації економічного розвитку провідних держав світу.

     У найширшому розумінні інтелектуальна власність (англ. Intellectual property) означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших сферах.[24]

     Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

     Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

     Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну  цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей  народу, які знаходяться за її межами.[13]  

     Інтелектуальна  діяльність - це творча діяльність, а  творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є  щось якісно нове, що відрізняється  неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

     Наука, а точніше її результати і досягнення, можуть бути виражені як у літературній формі — шляхом запису чи опису, так і в формі створення  технічного пристрою, обладнання, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, селекційного досягнення тощо. Звідси і місце науки у творчій діяльності людини. В одних випадках результати наукових пошуків реалізуються у формі науково-літературного твору, в інших — науковий результат може досягатися шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі технічних пристроїв, обладнання, селекційного досягнення тощо.

     Відповідно  до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності поділються на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об'єднували і об'єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності.[10]

     Проте автори Модельного цивільного кодексу  для країн СНД, враховуючи реальний стан, висунули пропозицію всі результати творчої діяльності поділяти не на дві, а на три групи: об'єкти літературно-художньої  власності, об'єкти промислової власності  і засоби індивідуалізації учасників  цивільного обороту, товарів і послуг. Цей поділ дістав визнання принаймні  в Україні і Російській Федерації. [28]

     Інтелектуальну, творчу діяльність зі створення творів науки, літератури і мистецтва назвемо  літературно-мистецькою діяльністю. Літературні твори — це твори написані чи записані. Проте чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. до літературних творів відносить і усні твори, що відповідають вимогам закону.

     Літературні твори у свою чергу поділяються  на твори наукової літератури і твори  художньої літератури. Отже, літературна  діяльність об'єднує два види діяльності — наукову і літературно-художню. Але коло об'єктів авторського права об'єднує ще одну досить велику групу — твори мистецтва. Слід зазначити, що термін «мистецтво» у літературі вживається в кількох значеннях. Найбільш поширене значення — це художня творчість в цілому — література, архітектура, скульптура, образотворче мистецтво, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей у духовній сфері, тобто ті види творчої діяльності, що збагачують внутрішній світ людини. У вузькому значенні мистецтвом визнається лише образотворче мистецтво, яке охоплює живопис, скульптуру і графіку.Інколи до мистецтва відносять театр, кіно, телебачення і радіо.

     Літературна діяльність як вид інтелектуальної  творчої діяльності здійснюється в  різноманітних формах. Адже твором визнається результат літературної діяльності незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги тощо). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення — письмового, усного чи будь-якого іншого. Обєктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори. [18]

     Науково-технічна діяльність — це друга, досить значна, група видів інтелектуальної, творчої  діяльності. Характерною особливістю  цієї групи видів творчої діяльності, яка, власне, їх об'єднує в одну групу, є її спрямованість на матеріальне  забезпечення потреб суспільства. На підставі наукових досягнень мають бути створені необхідні засоби і знаряддя виробництва  та іншої доцільної діяльності людей.

     Науково-технічна діяльність охоплює велике коло видів  творчої діяльності, спрямованих  на досягнення певних науково-технічних  результатів, потрібних людям для  забезпечення своєї життєдіяльності.

     Будь-який результат науково-технічної діяльності, безперечно, є творчим результатом. Але не кожний творчий результат  стає об'єктом правової охорони. 
Науково-технічна діяльність охоплює науково-дослідну діяльність у тій частині, в якій вона стосується техніки і технологій. Цим поняттям охоплюються також проектно-конструкторські і проектно-технологічні роботи, винахідницька і раціоналізаторська діяльність та інші види творчої діяльності, спрямовані на створення промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг тощо.

     В основному об'єкти промислової власності  охороняються патентами. 

     Третю групу складають види творчості, що спрямовані на створення засобів  індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, якими  є комерційне найменування, торговельна  марка (знаки для товарів і  послуг) і географічне зазначення походження товарів. Ця група видів творчості посідає проміжне місце між літературно-художньою і технічною творчістю. Зазначена творчість не відзначається високим творчим рівнем. Усі засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг підлягають обов'язковій експертизі і державній реєстрації, захищаються вони свідоцтвами, а не патентами. Строки правової охорони визначаються законом.