Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Октября 2011 в 00:57, курсовая работа
Метою кожного підприємця э отримання прибутку, тобто його максимізація. Проте динаміка доходу, як одного з вирішальних факторів прибутку, багато у чому залежить від ринкової ситуації, насамперед від переважного типу конкуренції. Як відомо, залежно від конкурентного середовища ринки поділяють на чотири групи: чистої (досконалої) конкуренції, монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії. Найважливішими ознаками, за якими виділяють різні моделі ринку, є: кількість фірм-продавців на ринку; тип продукту, що виробляється; можливості контролю за цінами з боку продавців та умови вступу в галузь.
Вступ………………………………………………………………………………..3
Розділ І. Монополістична конкуренція……………………………….5
1.1. Монополістична конкуренція та її основні риси……………………………...5
1.2. Визначення ціни та обсягів виробництва при монополістичній конкуренції………………………………………………………………………….7
1.3. Монополістична конкуренція та ефективність……………………………….13
1.4. Нецінова конкуренція…………………………………………………………15
Розділ ІІ. Дуополія…………………………………………………………….19
2.1. Суть та основні риси дуополіїї………………………………………………..19
2.2. Модель дуополії Курно………………………………………………………..23
2.3. Модель Жозефа Бертрана……………………………………………………..27
2.4. Модель Штакельберга…………………………………………………………29
2.5. Модель дуополії з диференційованою продукцією………………………....31
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА………………………………………………………….32
ВИСНОВОК………………………………………………………………………...36
Список використаної літератури…………………………………………………..39
Рис.1.1.
Криві попиту і витрат
при монополістичній
конкуренції
Таким чином, негативний нахил кривої попиту означає, що в умовах монополістичної конкуренції виробляється менше продукту. Якщо при досконалій конкуренції виробляється Qc за ціною Рс, то в умовах монополістичної конкуренції — Qmс за ціною Рmс (рис. 1.1).
Розглянемо механізм вибору обсягів виробництва та ціни у короткотерміновому та довготерміновому періодах.
Оскільки крива попиту, що характеризує можливі співвідношення "ціна—продукт", для ринку монополістичної конкуренції матиме спадний характер (хоча і при незначному куті нахилу), то подібно до монопольного ринку крива граничного доходу завжди лежатиме нижче від неї. Таким чином, фірма на ринку монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати свої прибутки або мінімізувати збитки, виробляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу.
Рис.1.2.
Моделі короткострокової
рівноваги монополістичного
конкурента: а –
максимізація прибутку;
б – мінімізація збитків
Оскільки фірма виробляє продукт, який не має абсолютного замінника, то зменшення його пропозиції на ринку призведе до деякого підвищення цін. За рахунок цього у короткотерміновому періоді фірма на монополістичному ринку може отримувати економічний прибуток, розмір якого відповідає площі заштрихованої фігури на рис. 1.2.(а)
Однак фірма не застрахована від збитків. Умовою отримання економічного прибутку є такий характер попиту на продукт фірми, при якому крива попиту перетинає криву середніх витрат. Якщо вона розташована нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то фірма буде вирішувати завдання мінімізації збитків (рис. 1.2. б).
Якщо крива попиту пройде нижче від кривої середніх змінних витрат, то фірма змушена буде припинити виробництво, оскільки при будь-якому його обсязі збитки перевищуватимуть постійні витрати.
Таким чином, у короткотерміновому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції може отримувати економічний прибуток, зазнавати збитків або вирішувати проблему закриття. Що ж відбуватиметься у довготерміновому періоді?
Однозначно відповісти на це запитання неможливо. Можна говорити лише про загальну тенденцію, яка полягає у прагненні фірми отримати нормальний прибуток, беззбитковість, тобто встановити ціни на рівні середніх витрат.
Економічний прибуток, який отримує типова фірма в умовах монополістичної конкуренції, приваблює нові фірми вступити у галузь. Збільшується кількість конкурентів і зростає кількість продуктів, що здатна досить ефективно замінити продукт типової фірми. Це призводить до того, що крива попиту стає більш еластичною, наближаючи умови монополістичної конкуренції до умов конкурентного ринку. Відстань між кривими попиту та середніх витрат зменшується, ліквідовуючи економічний прибуток.
Навпаки, якщо типова фірма має збитки, то спостерігається відтік виробників із галузі, кількість конкурентів зменшується, диференціація товарів поглиблюється, крива попиту стає крутішою (менш еластичною). Як результат, вона може перетнути криву середніх витрат, ліквідувавши таким чином збитки фірми.
Рівновага
буде тоді, коли криві попиту та середніх
витрат матимуть лише одну спільну точку
— точку дотику, тобто коли ціна встановиться
на рівні середніх витрат для певного
обсягу виробництва, а фірма не отримуватиме
економічного прибутку та не зазнаватиме
збитків (рис. 1.3.)
Рис.
1.3. Рівновага фірми
у довготерміновому
періоді
Разом з тим, потрібно усвідомлювати, що для ринку монополістичної конкуренції встановлення ціни на рівні середніх витрат є лише тенденцією. Існують фактори, що ускладнюють прогнозування результатів монополістичної конкуренції у довготерміновому періоді. До них належать такі обставини:
1. Існують певні бар'єри для вступу у галузь при монополістичній конкуренції. Так, для проведення комерційних та комісійних операцій на фондовому ринку України необхідно отримати дозвіл від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ліцензію). Ця процедура потребує багато часу і значних коштів фірми. Тому, якщо торговець цінними паперами зумів надати своїм послугам властивостей, що приваблюють клієнтів, то він досить довго може бути захищеним від появи нових конкурентів та отримувати економічний прибуток.
2. Диференціація продукту чи послуги може ґрунтуватися на таких обставинах, які важко, а може, навіть неможливо відтворити конкурентам. Скажімо, рекламній фірмі вдалося залучити до співпраці талановитого художника, що позитивно позначилося на її продукції та дало змогу виділити свій товар серед продуктів аналогічних фірм. Поглиблення диференціації продукту, яке відбулося при цьому, не зможе бути ліквідовано за рахунок нових конкурентів, а тому фірма отримуватиме економічний прибуток протягом довготривалого періоду.
Подібних
прикладів можна навести
Отже, графічний аналіз дає підстави для висновків щодо властивостей стану фірми за умов рівноваги галузевого ринку монополістичної конкуренції
• як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді фірма обирає обсяг виробництва, виходячи з умов рівності граничного доходу та граничних витрат;
• у
короткостроковому періоді
• у довгостроковому періоді (за рівноваги галузевого ринку) прибуток нульовий;
• з попереднього випливає, що лінія попиту фірми у довгостроковому періоді є дотичною до кривої передніх сукупних витрат;
• ціна па продукцію фірми за умови прибутковості у короткостроковому періоді перевищує ціну у довгостроковому періоді;
• обсяг
виробництва фірми за умов її прибутковості
у короткостроковому періоді перевищує
обсяг її виробництва у довгостроковому
періоді.
1.3. Монополістична конкуренція
та ефективність
Аналізуючи конкурентний ринок, ми з'ясували, що найвища ефективність використання ресурсів і ефективність виробництва забезпечуються тоді, коли рівновага виробника досягається при рівності ціни, граничних та мінімальних середніх витрат:
Інакше кажучи, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, що взагалі можуть бути при існуючій технології та витратах виробництва. Спробуємо за цим критерієм оцінити ефективність монополістичної конкуренції.
Як бачимо з аналізу, проведеного при викладенні попереднього питання теми, при монополістичній конкуренції рівновага виробника ніколи не буде досягнута, якщо ціни дорівнюватимуть граничним витратам. Адже рівновага наступає, у точці перетину кривої граничних витрат з кривою граничного доходу, тобто коли МС = МR. Оскільки ціна завжди більша за граничний дохід, то і в точці рівно-ваги вона буде більшою, ніж граничні витрати. Для рівноваги фірми в умовах монополістичної конкуренції справедлива така нерівність:
Р > МС.
Це означає, що елемент монополізму, який властивий монопо-лістичній конкуренції, завжди спричинює деяке недовикористання ресурсів для виробництва товарів. Якщо ціни на якийсь товар перевищують граничні витрати на його отримання, це свідчить про те, що суспільство оцінює додаткові одиниці цього товару вище, ніж альтернативні товари, які можна було б виробити за тих самих витрат. Отже, монополістична конкуренція не забезпечує оптимального розподілу та використання ресурсів. Навпаки, є багато прикладів недовикористання виробничих потужностей фірмами, орієнтованими на монополістичну конкуренцію. Скажімо, багато хто з пересічних громадян дивується, коли неподалік від однієї бензоколонки відкривається нова, хоча й на першій небагато клієнтів. Саме перевищення ціни над граничними витратами дає змогу обом виробникам отримувати економічний прибуток за умови недовантаження потужностей.
Монополістична конкуренція не здатна забезпечити найвищу ефективність виробництва, коли ціни дорівнюють мінімальним середнім витратам. Адже перетин кривих граничних і середніх вит-рат припадає на точку мінімуму середніх витрат. Для досягнення максимальної ефетивності виробництва необхідно, щоб через цю точку одночасно пройшли криві попиту та граничного доходу.
Оскільки вони не збігаються, то досягти найвищої ефективності для монополістичної конкуренції принципово неможливо. Навпаки, як у короткотерміновому, так і у довготерміновому періоді ціна вища за мінімальні середні витрати:
Отже, споживачі завжди змушені платити на ринку монополістичної конкуренції за одиницю продукції більше, ніж це могло б бути на конкурентному ринку.
Таким чином, недовантажені потужності підприємств та завищені ціни — ось плата суспільства за монополістичну конкуренцію. Однак навіть це критичне зауваження не дає достатньо підстав для одно-значно негативної оцінки монополістичної конкуренції. Справа в тому, що орієнтація на монополістичну конкуренцію постійно націлює фірму на пошук варіантів виділення свого продукту серед аналогічних товарів галузі, найповніше враховуючи при цьому різноманітність потреб споживачів. Отже, аналіз ринку монополістичної конкуренції буде не повним без розгляду нецінової конкуренції, яка спонукає фірму до пошуку нових варіантів задоволення потреб споживачів.
1.4.
Нецінова конкуренція
До цього часу ми дотримувалися припущення, що фірма поставляє на ринок певний продукт, нічого у ньому не змінюючи. Однак насправді, отримавши економічний прибуток, фірма не чекає, поки конкуренти виготовлять аналогічний товар та ліквідують його надприбуток. З метою збільшення попиту на свій продукт фірма постійно шукає шляхи його удосконалення. Це підштовхує її до нецінової конкуренції. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для моделі ринку, що аналізується.
Методи нецінової конкуренції можуть бути: а) пов'язані з удосконаленням продукту; б) орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність. Продукт може удосконалюватися без докорінної зміни його споживацьких якостей (упаковки товару, його дизайну, способів продажу тощо). Однак у довготерміновому періоді фірми орієнтуються на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки. Тому, на відміну від чистої монополії, монополістична конкуренція створює безпосередню зацікавленість фірм у реалізації наукових і технічних новинок. Багато фірм планують моральне старіння продукції, навіть провокують його для створення більш сприятливих умов для впровадження нових товарів.
Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, а й за рахунок активної рекламної діяльності. Мета реклами — збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми. Щодо графічного зображення становища фірми на ринку, переміщення кривої попиту вправо та зменшення її еластичності буде означати успіх реклами.
На рис. 1.4 наведено загальну схему рекламного процесу. Він включає розробку рекламного повідомлення, вибір засобу інформації, через який рекламне повідомлення буде надіслане потенційним покупцям, власне рекламування та оцінку ефективності рекламної діяльності.