Капітал: поняття та форми

      Співвідношення  різних груп основних фондів у загальній  їх вартості становить функціональну (технологічну) структуру основних фондів.

      Чим більша питома вага активної частини  основних фондів, тим прогресивніша  їх структура.

      Технологічна  структура основних фондів залежить від багатьох факторів, і передусім від таких, як виробничі та матеріально-технічні особливості галузі; технічний рівень виробництва; форми відтворення основних фондів, форми суспільної організації виробництва; географічне розташування підприємства.

      Поліпшення  структури основних фондів досягається  за рахунок [10, 131]:

      оновлення та модернізації устаткування; механізації  та автоматизації виробництва; правильного  розроблення проектів будівництва  та високоякісного виконання планів будівництва підприємств; ліквідації невикористовуваного або маловикористовуваного устаткування та встановлення устаткування, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.

      Галузева  структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей у їх загальній вартості.

      Вікова  структура основних фондів являє собою співвідношення різних вікових груп основних фондів у їх загальній вартості.

      2.2. Кругооборот і  оборот промислового капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу

      Функціонуючи  за схемою Г – Т – Г', капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу.

      Реальний  кругооборот промислового капіталу проходить три логічно послідовні стадії (рис. 2.1):

      І – закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (3В) та робочої сили (PC));

      II – виробництво визначеної товарної  маси;

      III – продаж створеної товарної продукції [11, 265].

Рис. 2.1. Послідовні стадії та функціональні форми кругообороту промислового капіталу [11, 265]

      Кругооборот промислового капіталу – безперервний рух капіталу по трьох стадіях із послідовною зміною форм та поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, розмірі.

      Безперервний  рух капіталу за логікою його кругообороту є оборотом капіталу.

      Оборот  капіталу – це безперервно повторюваний кругооборот капіталу, в результаті якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми.

      У процесі обороту різні частини  промислового капіталу одночасно функціонують у грошовій, продуктивній і товарній формах.

      Оборот  капіталу – конкретніша категорія, ніж Кругооборот. Його конкретизують  пов'язані між собою кількісно-вартісне вираження авансованого капіталу і  швидкість руху цього капіталу за часом.

      Перший  вимір швидкості обороту капіталу – відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіталу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу становить один оборот [11, 265].

      Другий  вимір швидкості обороту капіталу – кількість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є похідним від першого і відображається формулою [11, 265]

 

де  n – кількість оборотів авансованого капіталу за рік; О – рік (12 місяців); о – тривалість одного обороту.

      Оборот  капіталу характеризується безперервною циклічністю. У процесі його руху генерується дохід та відбувається зростання авансованої вартості.

      Окремі  частини промислового капіталу, представлені його особливими матеріально-речовими елементами, обертаються з різною швидкістю.

      Отже, якщо капітал обертається один раз  за 8 міс., то швидкість його обороту  становитиме 1,5 обороту на рік. Вона залежить від того, як швидко обертаються  частини капіталу.

      Різні частини капіталу обертаються з  різною швидкістю. Так, уречевлена частина капіталу (приміщення, виробничі будівлі) функціонує багато років, отже, обертається досить повільно. Оборот капіталу, вкладеного в основне технологічне обладнання, також охоплює кілька років. Це пов'язано з деякими особливостями функціонування засобів праці: вони функціонують у процесі виробництва впродовж кількох виробничих циклів і переносять свою вартість на продукт у міру втрати власної споживної вартості. Якщо певне обладнання може фізично функціонувати 10 років, то кожного року воно буде приєднувати до продукту 1/10 частину своєї вартості. Ці частини перенесеної вартості повертаються назад при реалізації продукції [17, 471].

      Засоби  праці (будови, споруди, верстати, машини, обладнання) функціонують від кількох років до кількох десятків років. Вони становлять матеріально-технічну основу підприємств і послідовно беруть участь у багатьох виробничо-технологічних циклах.

      Основний  капітал – складова промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію [11, 265].

      Відповідно  до схеми кругообороту час обороту  промислового капіталу має таку структуру (рис. 2.2).

 

Рис. 2.2. Структура часу обороту промислового капіталу [11, 265]

      Раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу, бо це збільшує масу і підвищує норму прибутку.

      З урахуванням швидкості обороту  капіталу формула норми прибутку набуває такого вигляду [11, 265]:

 

де П' – норма прибутку; П – маса прибутку; К – величина авансового капіталу; n – кількість оборотів авансового капіталу за рік.

      Оборот  основного капіталу завдяки багаторічному  функціонуванню його матеріально-речових  елементів відбувається у формі  амортизації.

      Втрату  засобами праці своєї вартості у процесі виробництва називають амортизацією, а накопичений завдяки цьому грошовий фонд підприємства, що призначений для зміни зношених знарядь праці та ремонту їх, – амортизаційним фондом. Коли засоби виробництва переносять свою вартість на предмет праці повністю, вони вважаються повністю замортизованими і можуть бути замінені новими. Проте така заміна може відбуватися набагато раніше. Норму (верхню межу) амортизації встановлюють державні органи.

      Амортизація (лат. amortisatio – погашення) основного капіталу – процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію по мірі його зношування.

      Амортизацію розраховують:

• на капітальний ремонт основних засобів;
• на реновацію (повне оновлення) основних засобів [11, 265].

      Розрізняють фізичне та моральне зношування основного капіталу.

      Фізичне зношування основного капіталу відбувається в процесі виробничого споживання його елементів, а також під фізико-хімічним впливом навколишнього природного середовища. Можливість подальшої експлуатації засобів праці у зв'язку з втратою їхніх техніко-експлуатаційних властивостей поступово втрачається (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Форми зношування основного капіталу [11, 265]

      Матеріально-речові елементи основного капіталу можуть зазнавати також морального зношування, зумовленого науково-технічним прогресом.

      Моральне  зношування основного капіталу – це техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевших або досконаліших засобів праці. Розрізняють моральне зношування першого та другого видів.

      Моральне  зношування першого виду зумовлене появою дешевшого та досконалішого устаткування внаслідок підвищення продуктивності праці.

      Моральне  зношування другого виду зумовлене винайденням нових якісних засобів праці, що призводить до старіння застосовуваних елементів основного капіталу.

      Засобом компенсації зношування основного  капіталу є амортизаційні відрахування [11, 265].

      Амортизаційні відрахування – щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування є частиною валових витрат підприємства. Водночас вони виступають джерелом відшкодування зношування основних засобів, утворюючи фінансові передумови інвестування. Саме тому система амортизаційних відрахувань є важливим чинником підвищення ефективності суспільного виробництва.

      Амортизаційний  фонд – грошовий фонд, призначений для відновлення вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають із виробничого процесу в міру свого фізичного та морального зношування.

      Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу [11, 265].

 

де N_a – норма амортизації; К – початкова вартість основного капіталу; Р – затрати на ремонт обладнання; Л – ліквідаційна вартість засобів праці; n – нормативний строк служби основного капіталу.

      Норма амортизації є найважливішим  економічним важелем амортизаційної політики держави. Через рівень норм та диференціацію їх релюгується швидкість обороту основного капіталу, інтенсифікується процес його відтворення та стимулюється впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

      Основні методи амортизації:

• Лінійний метод – метод рівномірного списання вартості основного капіталу впродовж усього періоду його використання відповідно до встановлених строків функціонування засобів праці. Цей метод побудований на визначенні прямої залежності між зношуванням і строком служби засобів праці.
• Метод прискореної амортизації, пов'язаний із завищенням норм амортизації та штучним скороченням нормативного строку функціонування засобів праці або застосуванням підвищених розмірів амортизаційних відрахувань з наступним відповідним зниженням їх з метою запобігання втратам, зумовленим можливим моральним зносом основного капіталу.

      У цьому випадку застосовуються:

      а) незмінна річна норма амортизації  відносно залишкової вартості засобів  праці, яка поступово зменшується;

      б) поступове скорочення річних норм амортизації  відносно початкової вартості основного капіталу в міру подовження строків його функціонування.

      Прискорена  амортизація активізує виведення  з експлуатації фізично зношеного  і морального застарілого устаткування і дає змогу динамічно підходити  до відтворення основних засобів  з урахуванням фактора часу та тенденцій розвитку науково-технічного прогресу [11, 265].