Як  важлива складова економічної політики в Україні розглядаються також  реформи в аграрній сфері, перетворення АПК у лідируючий, експортоспроможний сектор економіки. Одним з найгостріших питань реформування АПК є проблема прискорення земельної реформи. Для цього необхідно втілити в життя проголошений ще в жовтні 1994 р. основний принцип реформування земельних відносин: земля має належати тим, хто її обробляє.

       Важливим  кроком на цьому шляху став Указ Президента України «Про невідкладні  заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Цей політико-правовий документ дає можливість прискорити ринкові перетворення на селі та завершити реформування громадського сектору сільськогосподарського виробництва на засадах приватної власності.

       Наступним напрямком стратегії економічних  перетворень є зовнішньоекономічна  діяльність у всіх її виявах: експортно-імпортних  операціях тощо [¹⁷].

       Ураховуючи  високий рівень інтеграції економіки  в колишньому СРСР (якщо в ЄС міждержавна  торгівля становить близько 14% ВНП, то в СРСР напередодні краху – 21%, в Україні – 27%), брак конкурентоспроможної на світових ринках продукції, значний дефіцит торгового балансу при переході на світові ціни (26%), першочерговою проблемою України в зовнішньоекономічній діяльності є насамперед відновлення економічних зв’язків з країнами СНД з поступовою заміною нераціональних на економічно ефективні.

       Крім  того, за рахунок пріоритетного розвитку галузей, які визначають сучасний етап науково-технічного прогресу, слід збільшувати обсяг виробництва конкурентоспроможної продукції, здійснювати програму державного стимулювання експорту за допомогою податкової, кредитної, митної політики тощо.

       Зовнішньоекономічна діяльність України має бути багатовекторною. Необхідно не лише продовжити, а й забезпечити її європейську орієнтацію. Це дуже важливо, ураховуючи завдання інноваційного розвитку. Водночас треба пам’ятати, що якісно нові можливості для України в розвитку зовнішньоекономічних відносин відкриваються у зв’язку з підписанням Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією, прийняттям Програми економічного співробітництва на 1998—2007 рр. Поглиблення зовнішньоекономічних зв’язків із Росією необхідно розглядати як важливу складову стратегії економічного зростання України.

       У міру наближення незалежної України  до умов процесу суспільного відтворення (продуктивності праці, цін, заробітної плати тощо) в країнах ЄС треба  домагатися поступового входження  в це економічне угруповання спочатку як асоційованого, а згодом і повноправного члена. Важливою ланкою зовнішньоекономічної діяльності України має стати створення вільних економічних зон (вільні торгові зони, вільні митні зони, науково-технічні зони, або технопарки) за допомогою застосування експортно-імпортних, митних, податкових, кредитних пільг, урядових підтримок, формування відповідної нормативної бази. Проблеми формування, функціонування і розвитку таких зон мають бути передані переважно у сферу компетенції обласних і зональних органів управління. Доцільно у цьому зв’язку передавати землю в оренду спільним підприємствам на тривалий час (від двадцяти п’яти до п’ятдесяти років) зі збереженням власності на землю за державою. Метою створення вільних економічних зон є швидкий розвиток економіки, зростання життєвого рівня населення через запровадження у виробництво нової техніки і технологій, досягнень науки, широкого залучення іноземного капіталу []. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

       Економічна  система – це надзвичайно складна категорія, яка має дуже розгалужену структуру та різноманітну типологізацію. Причому йдеться не про простий набір різних елементів, а про ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючі елементи, які визначають природу економічних систем. Поняття «економічна система» широко використовується в економічній науці, проте в його трактуванні відсутня єдність поглядів. Зумовлено це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної системи, не є повною.

       Першим  завданням нашого дослідження було визначити поняття економічної  системи, її складові елементи. Економічна система - це одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі підприємства, індивідуальні господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі відносини. Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства. Економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства. На основі суспільного виробництва формуються економічні відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей. Ми визначили, що економічна система складається з трьох основних ланок: продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.

       Друге завдання було проаналізувати типи економічних  систем суспільства. Ми розглянули кілька підходів до типологізація систем, які не перечать одна одній, а навпаки поглиблюють і доповнюють одна одну. Кожен науковець, роботи якого я використовувала під час дослідження, здійснив  типологізацію згідно власних критеріїв.

       Щодо  становлення економіки України, то воно, як бачимо, було досить тривалим. Економічна залежність молодої держави від інших країн – республік колишнього Радянського союзу, високий рівень інфляції, економічна криза – далеко не всі причини відсталості України від інших розвинутих європейських держав. Через нерозуміння справжніх причин інфляції проводилася принципово помилкова соціальна політика. Попри те, що Україна мала певний історичний досвід функціонування ринкової економіки і відповідної ринкової філософії, це не свідчить про інтелектуальну спроможність України розробити програму ринкової трансформації суспільства виключно на ґрунті національного ринкового потенціалу і традицій національної економічної спадщини. На сучасному рівні Україна перебуває в стані затяжної кризи. Кажуть, що почалося економічне зростання. Так, безумовно, в Україні є структурні зміни в позитивну сторону, в деяких аспектах ми показали, що можемо працювати, але ці тенденції, ці зміни на жаль носять тимчасовий характер, а повинні бути постійними. Можна виразитися, що наша економіка збільшується убуваючими темпами. Багато фахівців пропонують безліч варіантів виходу з кризи. Розробляють всі можливі проекти, схеми, механізми.

       Одним із найважливіших напрямків економічної  політики в Україні є процес активного  роздержавлення та приватизації. Ефективна ринкова економіка може бути створена в Україні тільки на підставі стабільно функціонуючої національної грошової системи з чітко діючим механізмом регулювання банківських і фінансових структур. 
 
 
 
 
 

Додаток 1. Схематичне представлення соціальної системи

Додаток 2. Рівні економічної системи та їх основні суб’єкти. 
 

Додаток 3.Структура економічної системи 

Додаток 4. Галузева структура промислового виробництва в Україні, в % 
 
 

Список  використаної літератури: