Ціноутворення на підприємстві

8. Оптова ціна виробу – 720,0 грн. (600 + 120).

Варіант 2. За умови віднесення витрат на рахунок 79 – фінансові результати, якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9 – витрати діяльності.

1. Виробнича собівартість виробу – 590,0 грн.

2. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати – 8,0 грн.

3. Наднормативні витрати – 2,0 грн.

4. Виробнича собівартість виробу, призначеного до реалізації, – 600,0 грн. (590,0 + 8,0 + 2,0).

5. Адміністративні витрати та витрати, пов'язані зі збутом продукції та рекламою, – 36,0 грн.

6. Витрати на виробництво і продаж продукції – 636,0 грн. (600,0+36,0).

7. Рентабельність – 13,2 %.

8. Операційний прибуток – 84,0 грн. (636,0 × 20 %).

9. Оптова ціна виробу – 720,0 грн. (636,0 + 84,0).

При визначенні суми прибутку в ціні виробу використовують показник рентабельності виробу, який обчислюють як відношення валового прибутку до виробничої собівартості виробу, підготовленого до реалізації. Відповідно до національних стандартів обліку, адміністративні витрати, витрати на збут продукції і витрати на рекламу виробу до виробничої собівартості, а відносять на дохід – тобто на зменшення валового прибутку.

За відпускними цінами виробника, в яких міститься акцизний збір (підакцизні товари) і податок на додану вартість, підприємство продає продукцію іншим підприємствам, а також підприємствам оптової торгівлі.

Відпускну ціну виробника з урахуванням податку на додану вартість розраховують так [12, 170]:

ВЦв = Оц + (Оц × Спдв) : 100,

або ВЦв = Оц × 1,2,

де               ВЦв – відпускна ціна виробника;

Спдв – ставка податку на додану вартість, в %.

ПРИКЛАД 2 [12, 171]

1. Оптова ціна виробу – 720,0 грн.

2. Ставка податку на додану вартість – 20,0 %.

3. Відпускна ціна виробника – 864,0 грн. [720,0 + (720,0 × 20%)].

Відпускну ціну виробника з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість розраховують у такій послідовності:

1. Оптова ціна з урахуванням акцизного збору:

Оца = Оц : (100 – Са) × 100,

де               Оца – оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору;

Са – ставка акцизного збору, %.

ПРИКЛАД 3 [12, 171]

1. Оптова ціна виробу – 720,0 грн.

2. Ставка акцизного збору – 15,0 %.

3. Оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору – 847,0 грн. [720,0: ((100,0 – 15,0) × 100].

2. Відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість.

ВЦва = Оца + (Оца × Спдв) : 100,

де               ВЦва – відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість.

ПРИКЛАД 4 [12, 171]

1. Оптова ціна виробу – 720,0 грн.

2. Ставка акцизного збору – 15,0 %.

3. Оптова ціна виробу з урахуванням акцизного збору – 847,0 грн. (720,0 : [(100,0 – 15,0) × 100].

4. Ставка податку на додану вартість – 20,0 %.

5. Відпускна ціна на підакцизний виріб з урахуванням податку на додану вартість – 988,2 грн. [847,0 + (847,0 × 20 : 120)].

3. Відпускна ціна з врахуванням акцизного збору, обрахованого в ЄВРО, і податку на додану вартість.

ВЦва = (Оца + Ає) × 1,2,

де               ВЦва – відпускна ціна з урахуванням акцизного збору і податку на додану вартість.

Ає – акцизний збір в ЄВРО.

Ціни оптової торгівлі вміщують ціну виробника (оптову ціну), а також витрати і дохід оптової організації (підприємства), яка займається подальшою реалізацією продукції. Наприклад, головне підприємство у промислово-фінансовій групі.

Різновидом оптових цін є ціни форвардних угод, які застосовуються для виконання біржових операцій. Вони вміщують крім відпускних цін виробника ще й відсотки за кредит, витрати на фінансування біржової операції, страхування і зберігання товару.

Роздрібні ціни вміщують відпускні (оптові) ціни виробника, витрати і доходи торговельних організацій. Підприємства за роздрібними цінами реалізують свою продукцію кінцевому споживачеві через фірмові магазини або за цінами зі встановленими торговельними знижками. Різновидністю роздрібних цін можуть бути ціни комісійної та аукціонної торгівлі.

Роздрібну ціну розраховують таким чином [12, 172]:

РЦ = ВЦв + Нр або РЦ = ВЦва + Нр;

Нр = Во + П + ПДВ,

де               РЦ – роздрібна ціна;

Нр – націнка;

Во – витрати обігу;

П – прибуток фірмового магазину;

ПДВ – податок на додану вартість.

Структура роздрібної ціни має такий вигляд:

Рис. 2. Структура роздрібної ціни [12, 173]

Рис. 3. Структура роздрібної ціни зі знижкою [12, 173]

Світова ціна – ціна, за якою підприємство виконує операції з платежами у вільно конвертованій валюті. Світовими цінами є ціни на експортну продукцію підприємств. До світових цін включаються, крім оптових цін, також мито та митні збори.

Для встановлення ціни на експортну продукцію найпростішими і найвживанішими є наступні методи.

Перший – метод "поточних витрат плюс прибуток", що застосовується при відсутності інвестицій в основний та обіговий капітал для виробництва і експорту продукції.

Другий – "метод цільового прибутку" – коли такі інвестиції мають місце.

1. Метод встановлення ціни "поточні витрати плюс прибуток".

При цьому методі ціну визначають за формулою [12, 173]:

Цев = Ппв / (1 + Р : 100),

Ппв = Св + Мо + Те + Ссв + Вм,

де               Цеє – ціна експортного виробу, обчислена методом "поточні витрати плюс прибуток";

Ппв – питомі поточні витрати, пов'язані з виробництвом і експортом виробу;

P – рентабельність, %;

Св – собівартість виробу в розрахунку на один виріб;

Мо – витрати на митне обслуговування;

Те – витрати на транспортування вантажу;

Ссв – витрати на страхування вантажу;

Вм – витрати на сплату вивізного мита.

ПРИКЛАД 5 [12, 174]

1. Питомі поточні витрати, пов'язані з виробництвом (640,0 грн.) і експортом виробу (70 грн.) – 710,0 (640,0 + 70,0) грн./шт.

2. Рентабельність – 80,0 %.

3. Зовнішньоторговельна ціна, обчислена методом "поточні витрати плюс прибуток" – 1278,0 грн. (710 / 1,8).

2. Встановлення ціни методом "цільового прибутку".

Для розрахунку ціни таким методом використовують формулу:

Цеп = Ппв + Kn × Нп,

де               Цев – ціна експортного виробу, встановлена методом цільового прибутку;

Kn – питомі інвестиції в основний та обіговий капітал на виробництво і експорт відповідного виробу, грн./шт.

Нп – норма прибутку на капітал.

ПРИКЛАД 6 [12, 174]

1. Питомі поточні витрати, пов'язані з виробництвом (640,0 грн.) і експортом виробу (70 грн.), – 710,0 грн./шт. (640,0 + 70,0).

2. Інвестиції, тис. грн./рік:

–        в основний капітал – 400,0,

–        в обіговий капітал – 200,0.

3. Ставка податку на прибуток – 30,0 %.

4. Бажана норма чистого прибутку – 22,0 %.

5. Абсолютний розмір цільового прибутку – 132,0 грн. (400,0 + 200,0) × 0,22.

6. Зовнішньоторговельна ціна виробу (середній рівень світової ціни на аналогічний виріб) – 1610,0 грн./шт.

7. Розрахунок беззбиткової партії виробів (Бп), шт. – рік:

(1610 × Бп) – (710 × (100 – 30) / 100) = 132000 грн.;

(1610 – 710) × (Бп × 0,7 = Бпс) = 132000 грн.;

900 × Бпс = 132000 грн; Бпс = 132000 : 900; Бпс = 147 (шт.).

Залежно від рівня самостійності підприємства у сфері ціноутворення ціни можна поділити таким чином:

–        вільні ціни – ціни, які встановлюються виробником самостійно відповідно до своєї цінової політики. Регулятором такої ціни є тільки попит і пропозиція на відповідні товари;

–        прейскурантні ціни (вільні ціни), які використовуються для купівлі та придбання товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках. Рівень таких цін фіксується на певний період у прейскуранті цін підприємства (ціни каталогу публікуються нерегулярно і є довідковими);

–        договірні ціни встановлюються в угодах між продавцем і покупцем товарів за згодою сторін.

–        регульовані ціни (тарифи). Номенклатура товарів та послуг, на які встановлюються регульовані ціни (тарифи) затверджується на державному (або місцевому) рівні. Підприємства у своїй діяльності запобігають до регульованих цін і тарифів, як правило, при придбанні комунальних та інших послуг.

В окремих випадках підприємства зобов'язані застосовувати індикативні (регульовані) ціни (ціни на товари, до експорту яких застосовуються антидемпінгові заходи або розпочаті антидемпінгові розслідування, встановлено режим квотування, ліцензування, встановлюються на рівні індикативних, які оголошує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України для укладання контрактів).

Суттєвим для підприємств є поділ цін залежно від урахування в них транспортних та інших витрат, пов'язаних з продажем продукції або виконанням контрактів.

На внутрішньому ринку ціни залежно від умов постачання, розрізняються за видами франко.

Відповідно до базових умов поставок, відпускні ціни виробника можна поділити на: франко-склад постачальника; франко-склад – станція відправлення; франко-вагон – станція призначення та ін.

Ціна франко-склад постачальника не містить витрат на переміщення товару від продавця до покупця (завантаження, переміщення, розвантаження та ін.). Ці витрати оплачує покупець товару [12, 175].

При відпускній ціні на умовах франко-склад – станція відправлення витрати продавця на отримання вагону, завантаження у нього проданого товару, переміщення вагону на станцію відправлення, а також транспортні витрати на доставку продукції покупцеві від станції відправлення до станції призначення не входять в ціну, а оплачуються покупцем окремо (рис. 4).

Відпускна ціна франко-склад – станція призначення містить витрати на доставку продукції зі складу постачальника до станції призначення (складу покупця), які відшкодовуються постачальнику. Різновидом такої ціни є ціна франко-склад покупця.