Циклічність як форма економічного розвитку

     - Прибутки фірм різко падають  у роки рецесії. Сподіваючись  цього падіння, курси акцій,  звичайно, повзуть униз, бо інвестори відчувають запах спаду. Оскільки попит на кредитні ресурси звужується, процентні ставки, звичайно, також зменшуються під час рецесії.

     Ми  говорили про спад. Піднесення є  дзеркальним відображенням спаду  і кожний з розглянутих факторів діє у протилежному напрямку.

     Що  спричиняє ділові цикли? Хоча у даному випадку немає однозначної відповіді, ділові цикли, звичайно, є результатом  змін у сукупному попиті.

     Основними ознаками, які характеризують економічні цикли є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження.

     З цього погляду всі економічні цикли поділяються:

     - цикли Кондратьєва (довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут  є: радикальні зміни в технологічній  базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

     - цикл Кузнєцова (20 років); рушійна  сила - зрушення у відтворювальній  структурі виробництва;

     - цикл Джаглера (7-11 років); рушійна  сила - підсумок взаємодії багатьох  грошово-кредитних факторів;

     - цикли Китчина (3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;

     - приватні господарські цикли,  що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з  коливанням інвестиційної активності.

     Основними індикаторами фаз циклу служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску продукції, оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів , які спричинили спад.

І.3. Альтернативні підходи

     Хоча  основний потік походить зі змін у сукупному попиті, при тлумаченні ділового циклу варто знати дещо більше про те, як цикл зароджується. Можна звести різні теорії ділових циклів до підходів - теорій, що пов'язують цикли із зовнішніми або з внутрішніми факторами. Прихильники першого підходу, що віддають перевагу зовнішнім факторам, вбачають корінь ділового циклу у коливаннях, змінах. Які відбуваються поза економічною системою. - у війнах, революціях або у виборах; у відкритті нових родовищ золота, темпах зростання або міграції населення; у відкритті нових земель і ресурсів; у науково-технічній революції і технологічних інноваціях; погоді або навіть у плямах на Сонці.

     Прихильники другого підходу вважають, що механізм циклу закладено всередині самої  економічної системи. Це означає, що діловий цикл самопідтримується і самопороджується. За цим підходом кожне піднесення породжує зменшення ділової активності і рецесію , а кожне падіння ділової активності - пожвавлення і піднесення у майже регулярному, повторюваному ланцюзі.

     Ось декілька найважливіших теорій ділового циклу.

     1. Монетаристська теорія пов'язує  діловий цикл із збільшенням  або із зменшенням грошової  маси та кредиту (Фрідман, Готрі).

     2. Інноваційні теорії пов'язують  цикл з рядом важливих відкриттів  і винаходів, таких, наприклад,  як залізниця чи автомобіль (Шумпетер, Хансен).

     3. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора  вважається, що зовнішні потрясіння  передаються через мультиплікатор  або акселератор (інвестиційна  теорія) і внутрішні сили породжують, таким чином, регулярні циклічні коливання в обсязі виробництва (Самуельсон).

     4. Політичні теорії ділових циклів  приписують циклічні коливання  діям політиків, які маніпулюють  фіскальною і монетарною політикою,  щоб бути переобраними (Калецкі,  Нордгауз, Гафт).

     5. Теорії рівноважного ділового циклу проголошують, що помилкове сприйняття динаміки цін і заробітної плати спонукає людей пропонувати забагато або недостатньо робочих рук, що спричиняє цикли в обсязі виробництва або в зайнятості (Лукас, Барро, Сарджент).

     6. Прихильники концепції реального ділового циклу твердять, що потрясіння у продуктивності праці поширюються по всій економіці і спричиняють циклічні коливання (Прескот, Лонг, Плосер).

     Цей перелік просто дає різні підходи  до пояснення динаміки обсягу виробництва, безробіття та цін. Розглядаючи різні теорії ділового циклу, потрібно з'ясувати, чи відповідають вони характерним рисам циклу. Однією із важливих рис циклу є різке зростання покупок товарів тривалого користування та інвестицій у фазі піднесення та їх падіння у фазі спаду; іншою рисою є циклічний рух прибутків. Порівнюючи теорії з фактами ділового циклу, можна побачити, що всі теорії містять елементи істини, але жодна з них не є універсальною і не підходить для всіх часів і місць.

І.4. Економетричне моделювання  і прогнозування

     Початково економісти прогнозували діловий цикл, розглядаючи широкий набір таких  даних, як гроші, перевезення вантажів чи виробництво сталі. Інколи показники активності додавалися, щоб встановити "індекс випереджаючих індикаторів", який, як сподівалися, стане барометром майбутніх економічних умов.

     Завдяки використанню статистичних методів  й електронно-обчислювальної техніки  макроекономічне прогнозування  зробило значний крок уперед. Дослідження  лауреата Нобелівської премії Яна Тінбергена, сприяли появі десятків макроекономічних моделей. Лоуренс Клейн зі школи Вартона, який у 1980 р. отримав Нобелівську премію за внесок в економічне моделювання, також розробив ряд моделей прогнозування. Консалтінгові фірми, такі як Дейта Рісорсіз (ДРІ), розвинули моделі, що широко використовуються фірмами і аналітиками політики.

     Як  створюються комп'ютерні моделі економіки? Взагалі творці моделей починають  з аналітичної сітки, що містить  рівняння, які репрезентують і  сукупний попит, і сукупну пропозицію. Застосовуючи техніку сучасної економетрики, кожне рівняння "припасовують" до даних, щоб одержати параметричні оцінки (такі як ГСС, зростання потенційного ВНП, рівня попиту на гроші тощо). Звичайно, на кожній стадії творці моделі використовують свій власний досвід і розсудливість, щоб оцінити, чи прийнятні результати.

     Нарешті, "модель" збирається докупи і виступає як система рівнянь. У малих моделях  є один або два десятки рівнянь. Сьогодні великі системи містять  від кількох сотень до 10 000 змінних. Оскільки зовнішні і політичні змінні точно визначені (неселення, урядові видатки і ставки оподаткування, монетарна політика та ін.), то система рівнянь моделює важливі економічні змінні на майбутнє.

     Часто прогнози бувають досить точними. Наприклад, рецесія 1990-1991 рр. була передбачена багатьма економічними прогнозистами. Правда інколи, особливо коли мають місце важливі зміни в політиці, прогнози не справджуються.

     Поряд з основними змінами у фіскальній та монетарній політиці, із драматичними змінами в обмінному курсі  долара і назріванням кризи зовнішньої заборогованості, ДРІ та інші прогнозисти не помітили глибокої рецесії і зростаючого дефіциту федерального бюджету. Цей досвід підкреслює, що прогнозування настільки мистецтво, наскільки і наука у нашому мінливому світі. Проте економічне прогнозування все ж існує. З року в рік підвищується процент справджуваних науково обгрунтованих прогнозів.

І.5. Тривалість економічного циклу

     Загальну  тривалість циклу вимірюють часом (місяць, рік і т.д.) між двома  сусідніми вищими або двома сусідніми  нижчими точками економічної активності.

     За  тривалістю економічні цикли поділяють  на короткі (малі) - коливання ділової  активності 3-4 роки; середні - коливання  ділової активності 7-11 років та великі (довгі хвилі) - з періодичністю  40-60 рр.

     Короткі цикли.

     Короткі (малі) цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.

     Малі  цикли розмежовуються грошовими  кризами.

     За  змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредиту.

     Середні цикли.

     Середні цикли (промислові цикли) пов'язані  зі зміною попиту на засоби виробництва.

     Матеріальною  основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення  основного капіталу.

     Основною  властивістю промислового циклу є коливання темпів зростання ВНП за період часу, коли економічна система проходить чотири фази: пожвавлення, підйом, бум, падіння.

     Тривалість  падіння вимірюється часом між  вищою і наступною нижчою точками  ділової активності, а підйом - між нижчою і наступною вищою точками ділової активності.

     Серед найважливіших причин циклічності  в економіці більшість економістів  називають коливання співвідношеннями між споживанням і інвестиціями.

     Рецесія - падіння обсягу національного виробництва  протягом 6 місяців і до року.

     Депресія - падіння обсягу національного виробництва, яке супроводжується високим  рівнем безробіття і триває декілька років.

     Економічна  криза характеризується:

     - перевиробництвом товарів порівняно  з платоспроможним попитом;

     - падінням рівня цін внаслідок перевищення пропозиції товарів над платоспроможним попитом;

     - скороченням обсягів виробництва;

     - масовим банкрутством промислових  банківських, торгових фірм;

     - зростанням безробіття і скороченням  номінальної заробітної плати;

     - потрясінням кредитної системи та ін.

     На  відміну від цієї класичної схеми  кризи, в Україні, як і в інших  країнах СНД, має місце не криза  надвиробництва, а криза недовиробництва. Тривалість фази падіння у західних країнах становить від 0,5 до 1,5 року, в Україні вона тривала 5 років. Глибина падіння ВНП і промислового виробництва у країнах Заходу навіть у повоєнні роки не перевищувала 10%, в Україні вона становила понад 25%.

     Великі  хвилі.

     Матеріальною  основою великого циклу є зміна  базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури.

     Великі  цикли (хвилі) мають дві фази:

     І фаза - висхідна (25-30 рр.).

     * Це довготривале піднесення, що  виникає на базі революційних  стрибків технології і масового  її розповсюдження.

     ІІ  фаза - низхідна (20-25 рр.) ( її ще називають "великою кризою").

• Криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.

II. Особливості циклічного розвитку розвинутих країн у другій половині XX ст.

     Найглибшою  за всю історію капіталізму була криза 1929-1933 рр. Виробництво у США скоротилося на 25%, інвестиції — на 79%, з'явилася величезна армія безробітних, криза тривала 37 місяців. Саме тоді стало цілком зрозуміло, що ринкова економіка неспроможна ні подолати, ні зменшити глибину економічних криз.

     З цього часу починається широкомасштабне  втручання держави в економіку, антициклічне регулювання. Гігантські монополії вивчають ринок, платоспроможний попит населення, прогнозують його і під час кризи свідомо скорочують масштаби виробництва. В наступні десятиріччя почалося масове виробництво товарів тривалого користування (автомобілів, холодильників, телевізорів), які через певний проміжок часу населення намагалося замінити кращими моделями. Так виникає нова матеріальна основа економічного циклу — масове оновлення товарів широкого вжитку. Водночас держава проводить активну амортизаційну політику, спрямовану на прискорення процесу оновлення основного капіталу у повоєнний період. Тому економічний цикл стає коротшим, а кризи — менш глибокими. Замість надвиробництва товарів має місце надвиробництво основного капіталу (коли виробничі потужності навіть у безкризовий період завантажені на 75-80%), немає різкого зниження цін тощо. Саме тому під час кризи 1990-1992 рр. спад промислового виробництва становив 1,9%, а її тривалість — 10 місяців.