Механізм соціально-еконоічного розвитку

     Зміст

     Вступ………………………………………………………………………...3

1. Сутнісно-змістовна характеристика процесів управління розвитком підприємств……………………………………………………………..…………4

2.  Фактори  впливу на економічний розвиток  підприємства…………………10

3. Структура  соціальних ресурсів у процесі економічного розвитку підприємства…………………………………………………………………..…11

4.  Планування  соціального розвитку підприємства…………………………..15

5. Теоретичні  засади інвестиційного забезпечення  соціально-економічного розвитку  підприємства…………………………………………………………..18

     Висновки………………………………………………………………..…21

Список  використаної літератури……………………………………..……...…22 
 
 

Вступ

     Становлення та розвиток національної економіки  визначає об’єктивну необхідність набуття  більш глибоких знань та вмінь  практичного використання закономірностей трансформаційних перетворень. Акцентом сучасного етапу управління економікою є активізація процесів розвитку на промислових підприємствах України. Однак, майже повна відсутність комплексних наукових розробок, спрямованих на вирішення проблем управління розвитком, не дозволяє здійснювати ефективне управління економічним розвитком на базі накопиченого досвіду, сучасного стану і стратегічних цілей діяльності суб’єктів господарювання.

     Теоретичною основою наукових досліджень проблематики розвитку підприємств стали роботи Л. Маслоу, Ф. Герцберга, Д. Макгрегора, Л. Лайкерта, К. Аджириса, У. Бенніса, Р. Бекхарда, Г. Лінніта, В. Френча, С. Белла, Т. Камінге, Х. Уорлея, М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедуорі, Т. Норберта, М. Хаммер, Дж. Чампі.

     Незважаючи  на значний інтерес до окресленої проблематики з боку науковців та фахівців, система ефективного управління економічним розвитком підприємств чітко не окреслена. Крім того, відсутня загальновизнана точка зору щодо основних індикаторів економічного розвитку промислових підприємств, методології його діагностики, та вибору ефективного інструментарію управління діяльністю господарюючих суб’єктів для забезпечення активізації їх економічного розвитку.

     Існуючі сьогодні методики оцінки ефективності розвитку підприємств промисловості не орієнтовані на процес управління цим складним полісистемним явищем, а виступають лише інструментом одномоментної фіксації досягнутого рівня ефективності.

     У сучасній науковій літературі практично  відсутні вдалі спроби розробки універсальних  технологій управління розвитком підприємств, що суттєво перешкоджає підвищенню ефективності їх діяльності. Теоретичне, методологічне та практичне значення успішного розв’язання вказаних проблем, їх глибока теоретична і прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, мету дипломної роботи, її завдання та напрями дослідження.

     1. Сутнісно-змістовна  характеристика процесів  управління розвитком  підприємств

     Сучасний  етап розвитку економічної наукової думки характеризується переосмисленням  традиційних підходів і методик управління соціально-економічними системами різних рівнів. Якщо в недалекому минулому вимірювання досягнень підприємств здійснювалося за допомогою таких методів управління розвитком господарюючих суб’єктів, які базувалися на управлінні фінансовими показниками діяльності, то сьогодні реалії сучасного ведення бізнесу вимагають переосмислення основних факторів економічного розвитку. Сьогодні існують багато проблем теоретичного та прикладного характеру, що заважають ефективному й якісному розвитку підприємств.

     Необхідність  удосконалення довгострокових механізмів управління підприємствами зумовлена  глибинними структурними перетвореннями у світових економічних відносинах, які проявляються в усіх сферах суспільного  життя:

• динамічні зміни структури суспільних потреб, що викликають зникнення традиційних та активний розвиток нових ринків;
• швидкий розвиток науково-технічної бази суспільного виробництва, що призводить до внутрішньої нестабільності виробничих систем;
• зміни суспільної свідомості та відношення до економічної діяльності, як такої, зумовлюють формування соціальних стереотипів чи моделей бізнес-діяльності;
• глобалізація економічних відносин різних рівнів, що якісно змінює характер функціонування самих виробничо-комерційних систем, надаючи їм як нові можливості, так і генеруючи нові ризики.

     У загальнотеоретичному аспекті категорія  “розвиток" розкриває характер змін, які відбуваються у системі підприємства [1]. Іншими словами, це послідовність переходів соціально-економічної системи підприємства з одного стану в інший від моменту його створення до дати його ліквідації (юридичної та фізичної). Слід особливо зазначити, що підприємство, в рамках роботи трактується, як організаційно відокремлена, економічно самостійна, відкрита соціально-економічна система, яка на основі внутрішнього стану взаємодіє з зовнішнім середовищем і виготовляє продукцію (товари, роботи, послуги) [2, 3].

     З метою позиціонування поняття “розвиток  підприємства” в системі економічних  категорій, можна рекомендувати  вивчення характеру його зв’язків з основними загальнонауковими суміжними термінами (мал.1.1).

     Проблеми  забезпечення ефективності розвитку підприємств  належать до сфери стратегічного  управління. Практичні результати визначення напрямків і кількісних параметрів розвитку підприємств втілюються у їхніх стратегіях, деталізуються у тактичних планах і доводяться до практичних заходів у рамках оперативних вказівок [4, 5 та ін. ].

     Розвиток  соціально-економічних систем різних рівнів (в тому числі малих підприємств) буває спрямований (цілеорієнтований) та неспрямований (спонтанний). Крім того, слід виокремлювати свідоме та несвідоме управління, що передбачають різні процеси та мають різну структуру. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців дало можливість побудувати комплексну класифікацію видових проявів процесів розвитку на підприємстві (табл.1.1).

     Мал.1.1 Логічний генезис поняття “розвиток підприємства"

Таблиця 1.1. Видові прояви процесів розвитку на підприємстві

     Отже, розвиток підприємства - це сукупність змін різної економічної природи, спрямованості, інтенсивності, що об’єктивно відбуваються у соціально-економічній системі підприємства під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, а також призводять до переходу та фіксації підприємства у різних організаційно-економічних станах (відносно стійкого характеру). 
 
 
 
 

     2.  Фактори впливу  на економічний  розвиток підприємства

     Теоретично  визначено, що суттєвий вплив на розвиток підприємств має сукупність факторів макро-, мезо - та мікросередовища. Стосовно будь-якого підприємства вони відіграють неоднакову роль і можуть впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися нейтральними [6]. Комбінаційний склад чинників, їх варіації, вагомість та інтенсивність впливу залежать від цілей підприємства, організаційної структури, виробничих і комерційних зв’язків.

     Забезпечення  розвитку підприємств повинно супроводжуватися постійною діагностикою факторів впливу на їхню господарську діяльність у  декомпозиційному аспекті. З позиції  вирішення поставленого завдання та дотримання основних принципів методології досліджень (визначеності, конкретності, причинності, розвитку, об'єктивності) було проаналізовано портфель методичних підходів до здійснення багатофакторного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища промислових підприємств [4].

     Дійсно, економічний розвиток підприємства залежить від багатьох чинників (факторів), що є взаємозалежні між собою  і нерідко впливають в різних напрямках. Тому його аналіз та оцінку слід проводити з врахуванням  сучасних умов та чинників, що визначають функціонування підприємств та впливають на їх економічний розвиток.

     Класифікація  здійснена за такими ознаками:

• За можливістю керованості чинниками економічного розвитку;
• За місцем виникнення;
• За характером впливу на функціонування підприємств.

     Така  класифікація дозволяє виділити ті з них, які є найбільш важливими для оцінки економічного розвитку і які слід відібрати для аналітичних розрахунків.

     В розрахунок алгоритму економічного розвитку пропонується включати тільки керовані чинники, оскільки вони є залежними  від підприємства та можуть ним регулюватись. Вплив зовнішніх чинників може бути значним, навіть вирішальним в їх діяльності. Проте підприємства не можуть їх змінити, але, реагуючи на їх вплив, пристосовують відповідно до них свою внутрішню виробничу структуру, технологію, персонал. Відмічається значний вплив в останні роки зовнішніх чинників, що робить менш стійкою економічну рівновагу та стабільність суб’єктів господарювання.

     3. Структура соціальних  ресурсів у процесі  економічного розвитку  підприємства 

     Як відомо, соціально-економічний розвиток підприємства зумовлюється не тільки фінансовим, а й людським інтелектуальним потенціалом. Необхідність виживання в конкурентній боротьбі зумовлює необхідність здійснення кадрової політики на підприємстві; проведення аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на концепцію розвитку підприємства. У сучасних умовах ефективне функціонування підприємства залежить від сприятливого ділового зовнішнього середовища, обґрунтованої стратегії розвитку підприємства та якості людських ресурсів. Великий внесок у вивченні та дослідженні цих питань зробили у своїх роботах М.Г.Сабадін, Г.В.Щокін, В.М.Іванов [11] та ін.

     Одним з компонентів об’єкта управління є ресурси. Поняття „ресурси”  має два значення: запаси, кошти, які використовуються при необхідності; граничне значення будь-яких засобів (наприклад, добовий запас часу – 24 години).

Поняттю „ресурси” схоже за значенням  поняття „резерви”. Іноді вони вживаються як синоніми. Резерви (лат. Reserve – зберегти, зберігати):

• джерело, звідки черпаються нові чинності, кошти;
• запас будь-чого на випадок необхідності;
• можливі кошти, які не використані.

     До  цих понять тісно примикає поняття  потенціал (лат. Potential –сила) – сукупність всіх засобів, запасів, джерел, які можуть бути використані у випадку необхідності з будь-якою метою.

     У літературі зустрічається різноманітна класифікація ресурсів. Так, М.Г.Сабадін розрізняє матеріальні, трудові та грошові ресурси [7]. Г.В.Щокін виділяє людський ресурс на рівні фінансових і матеріальних ресурсів [11]. В.М.Іванов визначає управлінський ресурс, вважає його таким же важливим як і людський ресурс [11].

     У Великому економічному словнику ресурси  поділяються на: банківські, бюджетні, валютні, інформаційні, кредитні, організаційні, постійні, змінні, природні, первинні, вторинні, матеріальні, депозитні, вільні, трудові, фінансові, економічні, соціальні [10, с.852-853].

     Одним з найважливіших ресурсів, який впливає на людський потенціал, є соціальні ресурси. Тому основним завданням цієї статті є визначення соціального ресурсу та його класифікація. Соціальні ресурси як складові соціально-економічної спрямованості можна визначити як запаси творчої енергії особистості (соціальні, пізнавальні, діяльні), соціальні організації суспільства в цілому –співдружності людей, організацій, інститутів, соціальних груп [11, с.115]. Ці запаси людської енергії величезні, деякі вчені порівнюють їх з енергією атомного ядра.