Циклічність як форма економічного розвитку

     - значний приріст виробничих інвестицій;

     - скорочення запасів;

     - різке зростання попиту на  робочу силу;

     - значний приріст загального рівня  цін.

     Характерні  риси кризи:

     виробництво і зайнятість скорочуються, проте  ціни не завжди мають тенденцію до зниження, вони падають тільки в тому випадку, коли спостерігається депресія ( глибокий і тривалий спад ).

     Найважливіші  заходи антикризової політики:

     Грошово-кредитна політика

     Фіскальна політика

     Політика  заробітної плати і тарифів

     Політика  державний інвестицій

Висновок:

З проведеного  дослідження можна зробити наступні висновки. Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається нерівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продуктивності всіх факторів виробництва. Для того, приміром, щоб земля приносила кращі результати з одного гектара, необхідно щоб відбувалися докорінні зміни в технічному (технологічному) базисі. Тільки тоді є сенс здійснювати нові капіталовкладення. У межах існуючої технології зростання ефективності інвестицій завжди має певну межу, подолання якої зумовлюється НТП і вищою кваліфікацією робітників. Застосування новинок НТП вимагає нагромадження капіталу. Запровадження їх у виробництво зумовлює спочатку швидке зростання граничної корисності факторів виробництва, потім це зростання повільнішає і, досягнувши певного рівня, починає спадати. Так відбуваються злети і спади в економіці. Проблема виявлення періодичності коливань в економіці та причин, що їх зумовлюють, не залишали байдужим жодного з провідних економістів XIX—XX ст. Розглянемо деякі з теорій циклів. Монетарна теорія (Н. Хоутрі та ін.) пояснює цикли розширенням (експансією) і згортанням банківського кредиту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швидкості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розвиток обсягів національного виробництва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, згортання кредиту (пропозиції грошей) спричиняє протилежну тенденцію — зменшення обсягів виробництва тощо. Інноваційна теорія (Й. Шумпетер, Е. Хансен та ін.) пояснює цикли використанням у виробництві важливих нововведень, таких як залізниці, авіаційні лінії, сучасні системи супутникового зв'язку тощо. Вона акцентує увагу на величезному значенні техноло¬гічних змін, нововведень та відкриттів. Теорія недоспоживання вбачає причину криз у над¬мірному заощаджуванні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричиняти¬ме скорочення споживання. Частина споживчих товарів не буде реалізована, зменшення доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засоби виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва виробляє. Останні зменшать попит на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва задля створення предметів споживання. Теорії перенагромадження (Ф. Хайєк, Л. Мізес та ін.) вважають причиною криз надмірне, а не недостатнє інвестування. Психологічні теорії (А. Пігу, Дж. М. Кейнс та ін.) виходять з того, що песимістичні й оптимістичні очікування впливають на ділову активність не меншою мірою, ніж відсоткова ставка і грошовий потік. За тривалістю економічні цикли поділяють на короткі, середні та довгі. Сучасні екологічні кризи стримують бурхливий розвиток багатьох країн світу. Руйнація світової соціалістичної системи поглибила структурний характер криз і нестабільність в економіці цих країн. На модифікацію циклу впливає також політична нестабільність як у межах окремої держави, так і в межах регіонів та у світі в цілому. Безробіття — соціально-економічне явище, пов'язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення. В економіці взагалі не існує й існувати не може в силу динамічності процесів суспільного буття та об'єктивної неможливості абсолютного і швидкого системного узгодження їх. Досягнення рівноваги між попитом і пропозицією через їхню постійну нерівновагу, зумовлюється внутрішніми властивостями та принципами організації ринкової системи. Порушення рівноваги ринкових сил стає головною умовою її власне існування, оскільки спонукає іманентно властиві їй імпульси до самоорганізації та саморозвитку.