Предмет і система науки цивільно-процесуального права

Однією з форм участі прокурора  в суді першої інстанції є звернення, до суду на захист прав, свобод та інтересів  інших осіб, що здійснюється шляхом подання прокурором позовної заяви.

При аналізі нидів проваджень цивільного судочинства не викликає заперечень право на звернення прокурора  до суду на захист інших осіб в порядку  позовного або окремого провадження.

Від прокурора не вимагається  спеціальних повноважень для  звернення до суду з позовом на захист прав, свобод та інтересів інших  осіб.

Прокурор зобов'язаний дотримуватися  встановленого ЦПК порядку звернення  до суду, складати позовну заяву  з дотриманням вимог щодо її форми  та змісту та подавати її до суду з дотриманням  правил підсудності.

У позовній заяві прокурора  має бути зазначено, який саме прокурор звертається до суду, особа, в інтересах  якої подається позов, її ім'я (найменування), місце проживання фізичної особи  або місцезнаходження юридичної  особи або державного органу.

В позовній заяві прокурора  особливу увагу слід приділяти викладенню обставин, якими прокурор обґрунтовує  свої вимо¬ги, для чого прокурор має  правильно визначити предмет  дока¬зування у справі.

У разі звернення прокурора  на захист інтересів громадянина  прокурор повинен обґрунтувати, чому громадянин особисто не може пред'явити  позов, додаючи до позовної заяви  відповідні документи (медичну довідку  про стан здоров'я, висновок МСЕК, пенсійне посвідчення, посвідчення інваліда, свідоцтво про народження, довідку  з центру зайнятості тощо).

При поданні позовної заяви  в інтересах держави прокурор (чи його заступник) у кожному конкретному  випадку само¬стійно визначає, в  чому саме відбулося чи може відбутися  по¬рушення матеріальних або інших  інтересів держави, обґрун¬товує у  позовній заяві необхідність їх захисту  та зазначає ор¬ган, уповноважений  державою здійснювати відповідні функції  у спірних відносинах.

У позовній заяві прокурора  має міститися не лише поси¬лання на норму матеріального та процесуального права, на підставі яких подається позов, але й обґрунтування застосу¬вання  відповідних норм матеріального  права.

Позовна заява прокурора  повинна бути підписана прокуро¬ром, що подає позов.

Перед тим, як пред'явити  позов, прокурор повинен зібрати  доказовий матеріал та проаналізувати його. Подаючи до суду позовну заяву, прокурор зобов'язаний підтримати позов  і у су¬довому засіданні, що означає, що прокурор виступає суб'єктом доказування  у цивільній справі, на якого покладено  обов'язок доведення заявлених вимог, для чого він повинен зібрати  та подати суду всі докази на обґрунтування  позову, а також

Порівняно зі стороною справи прокурор наділений правом користуватися  своїми повноваженнями згідно із ст.20 Закону України «Про прокуратуру», зокрема здійснювати перевірку  відомостей про порушення інтересів  громадян або держави, витребовувати  від органів виконавчої влади  та органів місце¬вого самоврядування, підприємств, установ, організацій, не¬обхідні матеріали, документи, акти ревізій, перевірок, вис¬новки спеціалістів, доручати відповідним  органам проведення ревізій, відомчих і підвідомчих експертиз тощо.

При пред'явленні позову прокурор звільнений від сплати судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечен¬ня розгляду справи та не несе судових витрат.

При вирішенні питання  щодо відкриття провадження у  справі за позовною заявою прокурора  на захист прав, свобод та інтересів  інших осіб, суд вправі відмовити  у відкритті провадження у  справі за відсутності передбачених законом підстав, тобто відсутності  обґрунтування звернення саме прокурора  на захист прав інших осіб або держави, а також за відсутності доказів, що підтверджують неможливість особистого звернення до суду громадянина через  стан здоров'я, віку чи з інших причин.

Прокурор, який пред'явив позов, надає суду пояснення у справі першим (ч.2 ст.176 ЦПК) та першим виступає у судових дебатах (СТ.198 ЦПК). В  таких випадках прокурор зобов'язаний довести ті обставини, на які він  посилається як на підставу своїх  вимог, та заперечення на доводи відповідача.

Якщо позивач бере участь у судовому засіданні, він заслуховується судом після прокурора, який пред'явив позов. Сторони вправі ставити запитання  прокурору, який надає пояснення  у справі.

Реалізуючи таку процесуальну форму участі, як звернення до суду з позовом на захист прав, свобод та інтересів інших осіб, прокурор наділяється обсягом процесуальних  прав та обов'язків, як і позивач, зокрема  він вправі знайомитися з матеріалами  справи, брати участь у судових  засіданнях, ставити питання іншим  особам, які беруть участь у справі, та мати інші процесуальні права, передбачені  ст.27 ЦПК. Крім того, прокурор вправі змінити  свої вимоги, відмовитися від поданої  ним заяви (ч.2 ст.46 ЦПК).

Водночас, не будучи суб'єктом  спірних правовідносин, прокурор позбавлений  права розпорядження матеріальним правом, зокрема він не вправі укласти  мирову угоду.

Прокурор не пов'язаний в  процесі ні своєю позицією при  пред'явленні позову, ні інтересами особи, на захист якої він звернувся  до суду. Це означає, що в разі, коли прокурор дійде висновку про те, що заявлені ним вимоги є необґрунтованими, він може відмовитись від пред'явленої  ним заяви.

Незважаючи на те, що ЦПК  не містить окремої норми щодо обов'язкового повідомлення позивача, на захист прав та інтересів якого  прокурор подав позовну заяву, про  час і місце розгляду справи, позивач  має повідомлятися про судовий  розгляд, оскільки наслідки законної сили судового рішення поширюватимуться на нього, а не на прокурора, що звернувся  до суду на захист його інтересів. При  цьому позивач має такі самі процесуальні права та обов'язки, як і у разі подання позовної заяви особисто.

Оскільки позивачем у  справі є суб'єкт спірних правовідносин, відмова прокурора від поданої  ним заяви або зміна вимог  не позбавляє позивача права вимагати від суду розгляду справи та вирішення  вимоги у первісному обсязі (ч.2 ст.46 ЦПК).

Відмова прокурора від  поданої ним заяви є актом  розпоряд¬ження лише процесуальним  правом. До прокурора не може бути пред'явлений  зустрічний позов, оскільки він пред'являється  до позивача у справі.

При відмові прокурора  від позовної заяви вона може бути залишена без розгляду за умови непідтримання  заявлених вимог і самим позивачем, який має цивільну процесуальну дієздатність. Вимога позивача в разі підтримання  ним позову розглядається в тому самому процесі.

На прокурора, який подав  позов, не поширюється законна сила судового рішення.

Вступаючи у справу в будь-якій стадії процесу для здійснення представництва інтересів громадянина або держави, прокурор сприяє суду в ухваленні  законного та обґрунтованого рішення.

Як зазначено у ст.35 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може вступити у справу в  будь-якій стадії процесу, якщо цього  вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити  передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від  кого вони виходили.

Доцільність зазначеної форми  участі прокурора в цивільному процесі  зумовлюється лише захистом державних  або суспільних інтересів. Адже прокурор, вступаючи у справу, не надає по справі висновків, він лише в усній  формі висловлює свою думку з  приводу вирішення справи. При  цьому прокурор не вправі впливати на суд з огляду на дію у цивільному процесі принципу незалежності суддів та підкорення їх лише закону.

Думка прокурора має бути обґрунтованою, містити оцінку досліджених  судом доказів, зазначення на встановлені  судом фактичні обставини, давати аналіз норм матеріального права, що підлягають застосуванню, кваліфікацію спірних  правовідносин.

Водночас ті випадки, коли прокурор, який не брав участі в суді першої інстанції, подає апеляційну або касаційну скаргу на рішення  суду першої інстанції, слід відносити  саме до першої процесуальної форми  участі прокурора у цивільному процесі - звернення до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб з  огляду на ініціювання прокурором перегляду  цивільної справи.

Під час розгляду деяких цивільних справ участь прокурора  для представництва ним інтересів  громадянина або держави є  обов'язковою (ст.281 ЦПК).

Конкретизації підлягає питання  стадії, на якій прокурор вправі вступити до справи, що має обмежуватися стадією  судового розгляду, причому певною її частиною. В суді першої інстанції  прокурор вступає у справу до закінчення судового розгляду, тобто до моменту  переходу суду до судових дебатів.

Вступаючи у справу, відкриту за заявою позивача, прокурор наділяється  обсягом процесуальних прав та обов'язків.

Відмінність процесуального положення прокурора, органів державної  влади, органів місцевого самоврядування та осіб яким за законом надано право  захищати права і свободи інших  осіб, від процесуального положення  інших суб’єктів процесу (3х осіб, експертів, представників).

 

Тема 7. Представництво в суді.

1. Поняття судового  представництва. Види і підстави виникнення представництва. Законне представництво.

Сторона,  третя  особа,  особа,  яка  відповідно до закону захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші  заінтересовані  особи  в  справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть  брати  участь  у  цивільній  справі особисто або через представника.

Особиста  участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридичних осіб представляють  їхні органи, що діють у межах  повноважень,  наданих їм законом,  статутом чи положенням,  або їх представники.

Державу представляють відповідні органи державної влади  в межах  їх компетенції через свого представника.

Права,  свободи  та  інтереси  малолітніх  осіб  віком  до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки,  усиновлювачі, опікуни  чи інші особи, визначені законом.

Права,  свободи та інтереси неповнолітніх осіб  віком  від 14   до  18  років,  а  також  осіб,  цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки,  усиновлювачі,  піклувальники  чи  інші  особи,  визначені  законом.  Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Права,  свободи  та  інтереси особи,  яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений  для опіки над її майном.

Права,  свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла  або  оголошена  померлою,  якщо  спадщина  ще  ніким  не прийнята, захищає виконавець заповіту або  інша  особа,  яка  вживає  заходів  щодо охорони спадкового майна.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим  особам.

 

 

2. Повноваження  судового представника. Документи,  які стверджують повноваження представника. Оформлення довіреності на ведення справи в суді.

Представник,  який  має  повноваження  на ведення справи в суді,  може вчиняти від імені  особи,  яку  він  представляє,  усі процесуальні дії, що їх має право  вчиняти ця особа.

Обмеження  повноважень  представника  на  вчинення  певної процесуальної  дії  мають  бути   застережені   у   виданій   йому довіреності.

Підстави    і   порядок   припинення   представництва   за довіреністю визначається  статтями  248-250   Цивільного   кодексу  України.

Про  припинення  представництва  або обмеження повноважень представника  за  довіреністю  має  бути  повідомлено  суд  шляхом подання  письмової  заяви  або  усної заяви,  зробленої у судовому засіданні.

У разі відмови представника від наданих  йому  повноважень  представник  не  може  бути у  цій самій справі представником  іншої сторони.

Повноваження  представників  сторін  та  інших  осіб,  які  беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами:

1) довіреністю фізичної  особи; 

     2) довіреністю   юридичної   особи   або   документами,    що посвідчують  службове становище і повноваження  її керівника; 

     3) свідоцтвом   про   народження   дитини  або  рішенням  про призначення   опікуном,  піклувальником  чи  охоронцем   спадкового майна. 

Довіреність   фізичної   особи   повинна  бути  посвідчена нотаріально або посадовою особою організації,  в  якій  довіритель працює,  навчається,  перебуває  на службі, стаціонарному лікуванні  чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Довіреність   фізичної   особи,  яка  є  суб'єктом  права  на безоплатну  вторинну правову  допомогу, за зверненням якої прийнято рішення про надання такої  допомоги, може бути посвідчена посадовою  особою   органу  (установи),  уповноваженого  законом  на  надання  безоплатної правової допомоги.

Довіреність  від  імені  юридичної  особи   видається   за підписом  посадової особи,  уповноваженої на це законом,  статутом або положенням, з прикладенням печатки  юридичної особи.