Предмет і система науки цивільно-процесуального права

4. Особи, які  беруть участь у справі, як  суб’єкти ЦПП. Поняття і склад  осіб, які беруть участь у справі, їх права і обов’язки.

У справах позовного провадження  особами, які беруть участь у справі,  є сторони,  треті особи,  представники сторін та третіх осіб.

У  справах наказного  та окремого провадження особами,  які беруть участь у справі,  є  заявники,  інші  заінтересовані  особи, їхні представники.

У справах можуть також  брати участь органи та особи,  яким законом надано право захищати права,  свободи  та  інтереси  інших  осіб.

У справах про оскарження рішення третейського суду та про  видачу  виконавчого   листа   на   примусове   виконання   рішення третейського суду особами,  які беруть участь у справі, є  учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо  третейський  суд  вирішив  питання про їх права  і обов'язки, треті особи, а також  представники цих осіб.

Права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі

Особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися  з  матеріалами  справи,  робити  з  них  витяги,  знімати  копії  з документів,  долучених до справи,  одержувати копії рішень, ухвал, брати  участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні  доказів,  задавати питання іншим  особам,  які  беруть участь   у  справі,  а  також  свідкам,  експертам,  спеціалістам, заявляти клопотання та відводи,  давати усні та письмові пояснення судові,   подавати   свої  доводи,  міркування  щодо  питань,  які 

виникають  під  час  судового  розгляду,   і   заперечення   проти клопотань,  доводів і міркувань інших  осіб, користуватися правовою допомогою,  знайомитися з журналом судового засідання,  знімати  з нього  копії  та  подавати  письмові  зауваження  з  приводу  його неправильності  чи  неповноти,  прослуховувати  запис   фіксування судового  засідання  технічними  засобами,  робити  з нього копії, подавати письмові зауваження  з  приводу  його  неправильності  чи неповноти, оскаржувати  рішення і ухвали суду, користуватися  іншими процесуальними правами, встановленими  законом.

Особи,  які беруть участь у справі позовного  провадження, для  підтвердження  своїх  вимог  або заперечень зобов'язані подати усі  наявні  у  них  докази  до  або під час попереднього судового засідання,   а   якщо  попереднє  судове  засідання  у  справі  не проводиться - до початку  розгляду справи по суті.

Особи,   які   беруть   участь   у   справі,   зобов'язані  добросовісно здійснювати  свої  процесуальні  права  і  виконувати процесуальні обов'язки.

 

5. Суд як обов’язковий  суб’єкт ЦП правовідносин. Правове  положення суду. Склад суду. Підстави  для відводу судді. Порядок  вирішення заяви про відвід  судді.

Суд — орган влади, наділений  компетенцією (повноваженнями) по здійсненню правосуддя шляхом вирішення цивільних  і кримінальних справ. Тому суд —  не тільки обов'язковий, але й вирішальний  суб'єкт цивільних процесуальних  правовідносин.

Особливе становище суду як суб'єкта цивільних процесуальних  правовідносин визначається конституційними  принципами правосуддя й статусом суддів.

З огляду на особливу роль суду в цивільному процесі закон пред'являє  до нього цілий ряд вимог як якісного, так і кількісного характеру. Так, згідно зі ст.20 ЦПК суддя не може брати участь у розгляді справи і  підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання;

2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

3) він є членом родини або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач або усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

4) якщо є інші обставини, які викликають сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами  сім'ї або близькими родичами між собою.

Кількісні вимоги визначають число суддів, що входять до складу суду. Згідно зі ст. 18 ЦПК цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються  одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У випадках, передбачених ЦПК, цивільні справи у  судах першої інстанції розглядаються  колегією у складі одного судді і  двох народних засідателів, які при  здійсненні правосуддя користуються всіма  правами судді1.

1 Інститут народних засідателів у здійсненні судочинства потребує про¬цесуального оформлення. Для правильного і максимально справедливого вирішення певних справ важливими є не тільки юридичні знання суддів, але й життєвий досвід та моральність народних засідателів (п.3 розділу IV Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, що схвалена Указом Президента України від 10 травня 2006 року №361/2006).

Суди апеляційної і  касаційної інстанції, а також суди, що розглядають справи у зв'язку з виключними обставинами, перевіряють  законність і обґрунтованість рішень тільки колегіально.

Отже, кожне окремо взяте  цивільне процесуальне відношення, на якій би стадії судової діяльності воно не виникло, є відношенням між  судом як органом державної влади, що здійснює правосуддя по цивільних  справах, і особою, яка бере участь у процесі судової діяльності.

Суд — обов'язковий суб'єкт  будь-яких процесуальних правовідносин, починаючи із пред'явлення позову й закінчуючи виконанням судових  постанов.

Норми цивільного процесуального права регулюють відносини між  кожною з осіб, які беруть участь у процесі, і судом. Правові відносини  осіб, які беруть участь у процесі, між собою, минаючи суд, регулюються  нормами матеріального права.

Риси суду як суб'єкта цивільних  процесуальних правовідносин:

— необхідний учасник цивільних процесуальних правовідносин, без якого неможливий розгляд справи;

— взаємозв'язок прав і обов'язків суду;

— суд не має матеріально-правової зацікавленості, тому що не є суб'єктом спільних правовідносин;

— суд має процесуальну зацікавленість у результатах справу, тобто процесуальний інтерес суду не лежить на чиємусь боці.

 

Секретар судового засідання. Судовий розпорядник. Свідки, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка  надає правову допомогу, їх процесуальне становище та функції. Права і  обов’язки.

6. Особи, які  сприяють розглядові справи, їх  класифікація.

1. Свідок – учасник процесу, що викликається судом для давання показів щодо відомих йому обставин, що стосуються справи. В якості свідка може бути викликано будь-яку особу, якій можуть бути відомі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Не можуть викликані та допитані в якості свідків (ст. 51 ЦПК) і не підлягають допиту як свідки:

недієздатні фізичні особи, а також особи, які перебувають  на обліку чи на лікуванні у психіатричному лікувальному закладі і не здатні через свої фізичні або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, або  давати показання;

особи, які за законом  зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним  становищем, – про такі відомості;

священнослужителі – про  відомості, одержані ними на сповіді  віруючих;

професійні судді, народні  засідателі та присяжні – про обставини  обговорення у нарадчій кімнаті  питань, що виникли під час ухвалення  рішення чи вироку.

особи, які мають дипломатичний  імунітет – без їхньої згоди, а  представники дипломатичних представництв  – без згоди дипломатичного представника.

Проте немає жодних перепон  щодо того, щоб свідком по справі виступала особа, яка перебуває  в родинних, дружніх чи інших близьких відносинах зі сторонами. Не перешкоджає  цьому і неюридична заінтересованість  в результаті справи.

Закон також не передбачає для свідків вікових обмежень, проте очевидно, що щодо дітей, питання  про їх виклик в якості свідків  повинен вирішуватись судом з  врахуванням ступеня розвитку дитини та інших обставин справи.

2. Експерт – кваліфікована особа, наділена спеціальними знаннями, якій судом доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" , і внесена до Державного реєстру  атестованих судових експертів. У виняткових випадках Для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, за рішенням особи або  органу, що призначили судову експертизу, можуть залучатися крім судових експертів  також інші фахівці з відповідних  галузей знань (ст. 7 Закону України  “Про судову експертизу”). Тому експерта, на відміну від свідка, може бути замінено іншим спеціалістом у відповідній  галузі знань.

Участь експерта в цивільному процесі обумовлена необхідністю дослідження  питань (об’єктів), яке потребують спеціальних  знань.

У передбачених законом випадках експерт може відмовитися від  давання висновку. за відмову від  виконання покладених на нього обов'язків  без поважних причин та/або за завідомо неправдивий висновок експерт несе кримінальну відповідальність, а  за невиконання інших обов'язків  – відповідальність, встановлену  законом.

3. На практиці в процесі  розгляду та вирішення цивільних  справ виникають питання, які  потребують застосування спеціальних  знань, проте не потребують  проведення експертизи (наприклад,  допомога технічного характеру  тощо). Саме для вирішення таких  питань до участі в справі  залучається спеціаліст.

Спеціаліст  – це особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і залучається до участі в процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення процесуальних дій та надання консультаційно-довідкової допомоги по питанням, що потребують застосування спеціальних знань, без проведення експертизи.

Участь спеціаліста в  цивільному процесі можлива в  двох формах. По-перше, це участь спеціаліста  у сприянні здійсненню судом правосуддя в цивільних справах (зокрема, шляхом участі в окремих процесуальних  діях, надання технічної допомоги: фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для  проведення експертизи тощо). Другою формою може бути надання судові консультаційно-довідкової допомоги та письмових роз’яснень (висновків) щодо питань, що потребують застосування спеціальних знань (крім правових питань), коли проведення експертизи непотрібне.

Спеціаліст зобов'язаний з'явитися за викликом суду, відповідати  на задані судом питання, давати усні консультації та письмові роз'яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.

Спеціаліст має право  знати мету свого виклику до суду, із дозволу суду задавати питання  особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості  доказів, на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду.

Аналізуючи питання участі в цивільному процесі експерта і  спеціаліста як форм застосування спеціальних  знань, слід зазначити, що хоча між експертизою  та участю спеціаліста існують спільні  риси (в обох випадках застосовуються спеціальні знання і експерт, і спеціаліст діють в межах встановленої законодавством процедури), проте ототожнювати їх не дозволяють суттєві відмінності, які  полягають в наступному:

експертом може бути особа, яка має спеціальні знання в певній галузі науки, техніки, мистецтва, пройшла  відповідну підготовку і отримала кваліфікацію експерта з певних видів експертиз  та внесена до Державного реєстру  атестованих судових експертів, тоді як для того, щоб бути спеціалістом достатньо володіти спеціальними знаннями та навичками застосування технічних  засобів;

спеціаліст залучається  до участі в справі з метою сприяння судові, надання останньому технічної  допомоги, тоді як метою діяльності експерта є встановлення фактів, що мають значення для правильного  вирішення справи;

діяльність експерта спрямована на отримання нової інформації про  фактичні обставини справи, а спеціаліста  – на сприяння надання консультативно-довідкової та технічної допомоги при встановленні обставин справи;

різними є способи застосування спеціальних знань експертом  та спеціалістом. Експерт здійснює спеціальне дослідження, зміст якого  знаходиться поза межами процесуальної  регламентації, а спеціаліст експертного  дослідження не проводить, він, як правило, бере участь у здійсненні судом процесуальної  дії;