Особливостi розвитку i функцiонування регiональних ринкiв працi в Украiнi

• працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних  організаціях в Україні та за кордоном;

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи  підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени  їхніх сімей, які беруть участь у  виробництві;

• вибрані, призначені або  затверджені на оплачувану посаду в  органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;

• громадяни, які служать  у збройних силах, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, органах національної безпеки та внутрішніх справ;

• особи, які проходять  професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які навчаються у денних загальноосвітніх школах, середніх спеціальних та вищих навчальних закладах;

• зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та громадянами  похилого віку;

• працюючі громадяни інших  держав, які тимчасово перебувають  в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Зайнятість розглядається  стосовно економічно-активного населення, що представляє собою  частину населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг.

Зайнятість визначається розвитком промисловості і сільського господарства в країні та за регіонами. Тому розглянемо статистичні дані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В Україні рівень економічної активності населення у 2010 році залишився майже на тому ж рівні, що у 2009 році Дещо збільшився він у міських поселеннях на 0,3% за рахунок зростання рівня економічної активності населення за такими віковими категоріями як 25-29 років — на 1,8%, 40-49 років — на 0,9%, 50-59 років — на 2%, 60-70 років — на 0,2%. Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком 30–49 років, найнижчий – для молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років (табл..2.2.1.)

Таблиця 2.2.1.

Рівень економічної  активності населення 

(% до загальної  кількості населення відповідної  вікової групи)

Звернемо увагу на попит  на робочу силу за видами економічної  діяльності населення (табл.2.2.2).

 

Таблиця 2.2.2.

Попит на робочу силу за видами економічної діяльності

у 2010 році (на кінець року)

У загальній кількості  вільних робочих місць (вакантних  посад), заявлених підприємствами, установами, організаціями на кінець 2010р., кожне  п’яте було на підприємствах переробної промисловості, восьме – на підприємствах  торгівлі та ремонту автомобілів, побутових  виробів і предметів особистого вжитку або в державному управлінні, кожне десяте – в установах охорони здоров’я та надання соціальної допомоги.

Серед зайнятого населення віком 15-70 років кожен п'ятий був працівником  сільського господарства або промисловості, шостий –торгівлі.

Збільшення кількості зайнятих у 2010р. порівняно з 2009р. відбулося  у сільському господарстві,мисливстві, лісовому господарстві; торгівлі; ремонті  автомобілів, побутових виробів  та предметів особистого вжитку; державному управлінні. Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване в промисловості; освіті; діяльності готелів та ресторанів; діяльності транспорту та зв’язку; охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги; діяльності домашніх господарств та інших видах економічної діяльності (таблиця 2.2.2).

Таблиця 2.2.3.

Попит та пропозиція робочої сили за регіонами

(на кінець року)

Дана  таблиця дає можливість побачити попит та пропозицію робочої  сили за регіонами. Аналіз даних свідчить, що  найбільше зростання потреби в працівниках упродовж 2010р. відбулося  у Львівській (в 1,9 раза), Чернівецькій (в 1,6 раза) та Київській (в 1,5 раза) областях. Кількість вакантних посад в Україні загалом зменшилася  на 1,9 тис.осіб у 2010 році порівняно з 2009 роком, але  навантаження на 10 вільних робочих місць зросло на 6 осіб. Навантаження на 10 вакантних посад у 2010 році порівняно з 2009 роком зросло у таких областях , як Полтавська — 88 осіб, Тернопільська -  68 осіб, Чернігівська — 45 осіб, Волинська область — 42 особи, Херсонська — 38 осіб, Сумська — 33 особи, Вінницька -17 осіб, Миколаївська -11 осіб (таблиця 2.2.3).

Значною залишається потреба підприємств  у кваліфікованих робітниках із інструментом (20,7% від загальної кількості вільних  робочих місць на кінець 2010р.), працівниках  найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, у промисловості, будівництві, на транспорті та ін. (15,5%), робітниках із обслуговування, експлуатації та контролювання  за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин  і працівниках сфери торгівлі та послуг (по 12,3%) (таблиця 2.2.4).

Таблиця 2.2.4.

Попит та пропозиція робочої  сили за професійними группами

 (на кінець року)

Упродовж 2010р. спостерігалося значне скорочення потреби в робітниках, що обслуговують промислове устаткування (на 20,1%) та в робітниках, що надають персональні та захисні послуги (на 18,7%). Разом із тим відбулося зростання потреби в продавцях та демонстраторах (на 34,2%) і в робітниках металургійних та машинобудівних професій (на 27,6%).

Наявність структурної диспропорції між попитом на робочу силу та її пропозицією за професіями є фактором, що обмежує можливості працевлаштування безробітних та задоволення потреб роботодавців у працівниках.

Значне перевищення пропозиції робочої сили над попитом спостерігалось у робітників найпростіших професій у сільському господарстві та подібних галузях, у кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства, службовців, пов’язаних з інформацією (таблиця 2.2.4) .

Таблиця 2.2.5.

Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до загальної  кількості населення відповідної  вікової групи)

Дані таблиці свідчать про те, що рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за вказаний період з 57,7% до 58,5%, а у населення працездатного віку з 64,7% до 65,6%. Тобто можна зробити висновок, що нагромадження на працездатн е населення у 2010 році зменшилося порівняно з 2009 роком, але все ж таки залишається незадовільним, тобто відбувається старіння населення. Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30–49 років, а найнижчий –у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років (таблиця 2.2.5.)

Таблиця 2.2.6.

Кількість зайнятого населення  за статусами зайнятості та місцем проживання

 

Наступна таблиця говорить нам  про те, що кількість зайнятих у  неформальному секторі економіки  у 2010р. порівняно з попереднім роком  збільшилась на 179,3 тис. осіб і складала 4,6 млн. осіб, або 22,9% загальної кількості  зайнятого населення віком 15–70 років(таблиця 2.2.6).

Таблиця 2.2.7.

Зайнятість у неформальному  секторі економіки за видами економічної  діяльності

 

Кількість вільних робочих місць та вакантних посад на підприємствах, в установах, організаціях на кінець 2010р. становила 63,9 тис., що на 3,0% менше, ніж на кінець 2009р. Зниження цього показника відбулося у фінансовій діяльності, державному управлінні, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренди, інжинірингу та надання послуг підприємствам. Найбільше зростання потреби в працівниках на заміщення вільних робочих місць спостерігалося на підприємствах добувної промисловості (в 1,8 раза), готелів та ресторанів (на 34,2%).

У міських поселеннях зайнятість не набула суттєвого розповсюдження завдяки більш сприятливій кон'юнктурі на ринку праці. Сільськогосподарське виробництво є основним видом економічної діяльності неформального сектору економіки (65,2% зайнятих у цьому секторі, або 74,1% усіх зайнятих у зазначеному виді діяльності). Іншими розповсюдженими видами економічної діяльності населення у цьому секторі економіки були торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; діяльність готелів та ресторанів та будівництво. У неформальному секторі економіки в основному працюють особи працездатного віку, де їх частка у 2010р. складала 80,6% загальної кількості зайнятого населення. Найвищий рівень участі населення у неформальному секторі економіки спостерігався серед осіб віком 15–24 років та у віці 60–70 років(таблиця 2.2.7.)

Таблиця 2.2.8.

Зайняте населення за регіонами

продовження

Аналізуючи дані таблиці  хотілося б відмітити , що збільшення рівнів зайнятості населення спостерігалось у всіх регіонах країни. Найбільше  зростання зазначеного показника  зафіксовано у Тернопільській (на 1,3 в.п.), Житомирській та Рівненській областях (на 1,2 в.п. у кожній). Найвище значення цього показника в 2010р. було у м.Києві (63,6%) та м.Севастополі (62,0%), а найнижчий – у Івано – Франківській (52,3%) області (таблиця 2.2.8).

Таблиця 2.2.9

Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами

За сприяння державної служби зайнятості у 2010р. було працевлаштовано 744,5 тис. осіб, або 40,3% незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2009р. – 702,7 тис. та 32,8% відповідно) ( таблиця 2.2.11).

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному  періоді через державну службу зайнятості, майже половину (46,7%) становили жінки, або молодь у віці до 35 років (49,3%). Упродовж 2010р. майже кожний четвертий незайнятий був працевлаштований на підприємства торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, п’ятий – на підприємства переробної промисловості, кожний шостий – на підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства. Порівняно з 2009р. спостерігалося зростання обсягів працевлаштування незайнятого населення (на 6,0%, або на 41,8 тис. осіб), зокрема на підприємства торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (на 32,3 тис. осіб), на підприємства переробної промисловості (на 16,4 тис. осіб) і добувної промисловості (на 4,0 тис. осіб). Зниження обсягів працевлаштування незайнятого населення спостерігалося на підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства (на 18,5 тис. осіб), виробництва та розподілення електроенергії, газу і води (на 0,7 тис. осіб), фінансової діяльності (на 0,3 тис. осіб), охорони здоров'я та надання соціальної допомоги (на 0,3 тис. осіб).