Особливостi розвитку i функцiонування регiональних ринкiв працi в Украiнi

- сприянні забезпеченню ефективної  зайнятості, запобіганні безробіттю, створенні нових робочих місць  та умов для розвитку підприємництва; 
- добровільності й відсутності примушування громадян щодо вибору сфери діяльності й робочого місця;

- гласності на основі всебічного  інформування населення про наявність  вакантних робочих місць;

- дотриманні комплексності заходів  щодо регулювання зайнятості  вселення; 
- підтримці працездатних громадян у працездатному віці, які потребують соціального захисту;

- забезпеченні заходів запобіжного  характеру щодо регулювання зайнятості  населення та відтворення робочих  місць;

- певної гарантії зайнятості, тобто гарантії збереження робочих місць і професії, гарантії одержання доходів. Залежно від стану економіки та ринку праці передбачається здійснення активних та пасивних заходів регулювання зайнятості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СТАН  РИНКУ ПРАЦІ ЗА РЕГІОНАМИ УКРАЇНИ

2.1.Безробіття  на регіональному ринку праці

На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси  постійна боротьба племен за територію.

При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів  і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів.

При феодалізмі існувало абсолютне  і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель.

В умовах частого капіталізму  на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

Безробіття — це явище, за якого працездатне населення  незайняте в суспільному виробництві, або коли  частина економічно-активного населення не може використати свою робочу силу.

Безробіття — це різниця між  числом осіб, що перебувають на цей  момент у складі робочої сили і  числом зайнятих. Рівень безробіття визначається відношенням числа безробітних  до чисельності робочої сили і  вимірюється у відсотках.

За методикою , розробленою  Міжнародною організацією праці, збір даних здійснюється на основі щомісячних опитувань майже 50 тисяч випадково обраних сімейних господарств. Обстеження проводяться за місцем постійного проживання населення спеціально підготовленими працівниками шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах.

Безробітні, визначені за методологією МОП - це особи віком 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);
• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;
• були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.

До категорії безробітних  відносяться також особи, які  приступають до роботи протягом найближчих 2-х тижнів, знайшли роботу, чекають  відповіді, навчаються за направленням служби зайнятості.

Проте, навіть методологія  МОП має деякі неточності, пов’язані  із виміром рівня безробіття, через  що завжди є певне відхилення як щодо зменшення дійсної кількості  безробітних, так і його перебільшення.  

Офіційна статистика в  Україні використовує застарілу  методику підрахунку непрацевлаштованих громадян. До того ж вона не враховує велику кількість робітників, відправлених у неоплачувані відпуски. За останніми  підрахунками таких осіб в країні більше 3 мільйонів. Вони фактично є  безробітними, проте офіційна статистика їх не враховує.

Методологія розрахунку безробіття в Україні і в інших країнах  істотно відрізняється. В Україні  показник безробіття ґрунтується на кількості людей, які стали на облік в центрі зайнятості. Підхід Міжнародної організації праці полягає в тому, що зі всієї кількості працездатних віднімають тих, які працюють і деякі категорії людей (які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі). Всі інші вважаються безробітними.

Ітак, проаналізуємо статистичні  дані (рис.2.1.)

Рис.2.1. Пропозиція робочої сили працездатного віку у 2010 році (у % до економічно активного населення працездатного віку

 

Отже, за даними рисунку, кількість економічно неактивного населення віком 15-70 років у 2010р. складала 12,6 млн.або більше третини всього населення цього віку.

Із зазначеної кількості  кожен другий був пенсіонером,кожен  четвертий - учнем або студентом, кожен шостий – виконував домашні (сімейні) обов'язки.До вищезазначеної категорії осіб також включаються  незайняті особи, які припинили  активні пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за 2009р. ця категорія осіб працездатного віку зменшилась на 6,6% та становила 175,0 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, переконаних у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у 2010р. складала 108,2 тис. осіб, або 1,4% економічно неактивного населення працездатного віку (у 2009р. відповідно – 146,4 тис. осіб, або 1,8%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже, є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку (за методологією МОП) становив би 10,1%, проти 8,8% (у 2009р. – 11,1% та 9,6% відповідно).

Вцілому кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років у 2010р., порівняно з 2009р.,зменшилася на 173,2 тис. осіб, або на 8,8% та становила 1,8 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі (493,5 тис. осіб).

Зменшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося  в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 172,4 тис. осіб, або на 8,8%) (рис.2.2).

Рис.2.2. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2009-2010рр.(у % до економічно активного населення відповідної вікової групи)

Аналізуючи дані таблиці  по рівню безробіття населення  за статтю, місцем проживання та віковими групами слід сказати, що серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) зменшився на 0,8 в.п. та становив 8,8%. Більш суттєве зменшення цього показника спостерігалося серед чоловіків, на відміну від жінок, та серед жителів міських поселень, порівняно з мешканцями сільської місцевості.

Рівень безробіття міського населення працездатного віку  зменшився на 1,1%, а сільського населення- залишився майже на тому ж рівні. Це свідчить про те, що держава не вживала ніяких заходів задля розвитку сільської місцевості і тому не були створені нові робочі місця. 

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався  серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий – серед осіб віком 50–59 років (таблиця 2. 1.).

Таблиця 2.1.

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до кількості  економічно активного населення  відповідної вікової групи)

 

 

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного  віку (за методологією МОП) у 4 рази перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (міських поселеннях – у 4,6 раза, сільській місцевості – у 2,9 раза) (рис.2.3.).

Рис.2.3. Безробіття серед економічно активного населення працездатного віку за статтю та місцем проживання у 2009–2010рр. (у % до економічно активного населення працездатного віку)

Згідно даних рис. 2.3 , рівень зареєстрованого безробіття у жінок у 2,9 раза менше ніж за методологією МОП,у чоловіків – у 5,4 раза менше, але в ту ж чергу рівень безробіття за методологією МОП у чоловіків на 2,5 % вище ніж у жінок.у 2009 році.

По рівняно з  2009 роком, ситуація у 2010 році дещо змінилася . Рівень зареєстрованого безробіття всього населення зменшився на 1,2% за рахунок зменшення рівня безробіття як у жінок , так і у чоловіків, у яких темп зменшення був швидшим за жіночий.

Щодо сільської місцевості, то рівень безробіття за методологією МОП майже не змінився, а от у  міських поселеннях зменшився на 1,1% порівняно з 2009 роком.

Безробіття характерно для  усіх країн світу, проте його рівень за країнами ЄС має суттєві розбіжності (рис.2.4).переделать

Рис.2.4. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у країнах Євросоюзу (27 країн) та в Україні у 2010 році  (у % до економічно активного населення у віці 15 років і старше, для України – у віці 15-70 років)

Згідно даних рис.2.3. рівень безробіття в Україні становив 8,1% економічно-активного населення  і був нижчим, ніж відповідний  показник по країнах Євросоюзу( 9,6%).