Особливостi розвитку i функцiонування регiональних ринкiв працi в Украiнi

Наслідки безробіття багатогранні і дуже нерівномірно розподіляються в суспільстві, оскільки і саме безробіття як явище нерівномірно вражає різні  верстви населення. У найбільшій мірі безробіття поширене серед молоді, низько кваліфікованих працівників та найбідніших верств населення.

При аналізі безробіття можна виявити такі негативні тенденції:

1. Безробіття веде до неповного використання економічного потенціалу суспільства. Незайнята робоча сила не бере участі у зростанні національного багатства, з цього в країні виникають втрати від недовикористані виробничих можливостей.

Людина - економічний ресурс особливого типу. Втрачене робоче час невідновні, і той обсяг благ, який не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому. Коли людина не працює, він не може перестати споживати і йому все одно потрібно годувати свою сім'ю. Тому суспільство змушене шукати кошти для порятунку безробітних від голодної смерті. Але що направляються на це кошти не стають винагородою за виробництво нових благ, а значить, не ведуть до подальшого зростання добробуту всіх громадян країни.

2. При тривалому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Особливо відчутні соціально-економічні втрати у зв'язку з масовими звільненнями і вимушеними переходами на малокваліфіковану роботу фахівців і наукових працівників. Навіть при наступному включенні у продуктивний процес, працівник виходить на нормальну, стійку висоту продуктивності праці, приблизно за піврічний термін. І весь період адаптації працівник відстає в результатах своєї праці, в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї ж кваліфікації в рівних умовах праці.

3. Зростання безробіття призводить  до зниження життєвого рівня,  наслідком чого є підрив психічного  здоров'я нації.

Зростання безробіття скорочує попит  на товари на внутрішньому ринку. Люди, які не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті ускладнюється збут товарів на внутрішньому ринку країни [11].

Оцінюючи безробіття, як втрати суспільства, слід згадати також такі чинники  економічної нестабільності:

• зниження купівельного попиту.

• скорочення заощаджень.

• зниження інвестиційного попиту.

• скорочення пропозиції, спад виробництв.

• нестача сукупного ефективного  попиту;

• негнучкість системи  відносних цін і ставок заробітної плати і

викривлення в ній, пов'язані  з грошовою експансією держави і

подальшою інфляцією;

• недостатня мобільність  робочої сили;

• структурні зрушення в  економіці;

• дискримінація на ринку  праці щодо жінок, молоді та національної

меншості;

• демографічні зміни в  чисельності та складі робочої сили;

• сезонні коливання в  рівнях виробництва окремих галузей економіки.

4. Зростання числа безробітних  служить сприятливим чинником  для збільшення числа злочинів. Безробіття загострює політичну  ситуацію в країні.Причиною тому зростаюче озлоблення людей, що позбулися можливості гідно утримувати свої сім'ї і провідних день за днем ​​в виснажливих пошукахроботи.

Втрата безробітними значної частини особистих доходів і погіршення життєвого рівня характерна для всіх країн, незалежно від системи страхуваннядо фонду зайнятості, розмірів посібників та іншої матеріальної допомоги.

При всіх негативних сторонах безробіття на певному рівні є і позитивні  аспекти.

1. Безробітні являють собою резерв незайнятої робочої сили, яку можна задіяти при розширенні виробництва або структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку багато в чому були пов'язані з повною зайнятістю. Нові будівництва, цеху виявилися не задіяні, так як працівникам було легше працювати на старих вже освоєних місцях. Капіталовкладення виявилися омертвляння, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.

2. Наявність безробіття посилює  агресію профспілок та їх вимоги  підвищення заробітної плати,  і тим самим посилює стимули підприємницькоїдіяльності.

3.Страх втратити роботу і  влитися в число вивільнених  із сфери виробництва, є самим  кращим організатором дисципліни  праці і, крім того, створює умови для підтримання необхідної якості витрат праці [11].

У силу зазначених причин, помірна безробіття (3-7% від числа зайнятих) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.

Таким чином, можна виділити наступні соціальні та економічні наслідки безробіття.

I. Соціальні наслідки безробіття:

Негативні: загострення криміногенної  ситуації, посилення соціальної напруженості, зростання кількості фізичних і  душевних захворювань, збільшення соціальної диференціації, зниження трудової активності.

Позитивні: підвищення соціальної цінності робочого місця, збільшення особистого вільного часу, зростання свободи  вибору місця роботи, збільшення соціальної значущості і цінності праці.

II. Економічні наслідки безробіття:

Негативні: знецінення наслідків навчання, скорочення виробництва, витрати на допомогу безробітним, втрата кваліфікації, зниження життєвого рівня, недовиробництво національного доходу, зниження податкових надходжень.

Позитивні: створення резерву робочої  сили для структурної перебудови економіки, конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здібностей до праці, перерву в зайнятості для перенавчання і підвищення рівня освіти, стимулювання зростання інтенсивності і продуктивності праці.

Для того, щоб знизити  рівень безробіття необхідно  розробити та ухвалити  антикризову програму заходів подолання негативних явищ в економіці спільно з роботодавцями та профспілками. Необхідно стимулювати розвиток малого та середнього бізнесу, шляхом зменшення податкового тиску, полегшення порядку реєстрації підприємств. З появою нових підприємств з’являться  нові робочі місця. Потребує також  дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей та здійснення  перекваліфікації працівників відповідно до неї, застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт тощо.

Основний зміст зайнятості полягає  в необхідності підтримки такого співвідношення між зайнятою робочою  силою і її резервом, яке сприяло  б досягненню максимальної ефективності функціонування виробництва і росту доходів населення.

Ефективною може вважатися зайнятість населення, яка забезпечує достойний  прибуток, здоров'я, підвищення освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі зростання суспільної продуктивності праці.

Прагнення до найбільш повної і при  цьому ефективної зайнятості всього економічно активного населення  країни - мета розвитку будь-якої економічної  системи.

Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна  розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в  народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня  життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Аналіз зайнятості населення  на регіональному ринку праці

Використання трудових ресурсів характеризується показником зайнятості.

Зайнятість населення  являє собою діяльність частини  населення щодо створення суспільного  продукту (національного доходу). Саме в цьому полягає її економічна сутність. Зайнятість населення —  найбільш узагальнена характеристика економіки. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої  праці в досягнення виробництва. Зайнятість об'єднує виробництво  і споживання, а її структура визначає характер їхніх взаємозв'язків.

Згідно із законом України  “Про зайнятість населення” Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. До зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме: