Стан рослинного покриву Івано-Франківської обл

 Збереглися тільки  незначні ізольовані ділянки  їх на підвищених валах заплав, уступах і гривах надзаплавних  терас, що непридатні для оранки, на старих покинутих перелогах Притисенської низовини і Придністровської рівнини. Представлені вони асоціаціями тонконога вузьколистого і стиснутого, типчака, рейграса французького високого, лисохвоста лугового. У травостої також входять кермек і вульпія мишохвоста – переселенці угорських степів, кульбаба бессарабська, цикорій дикий, звіробій звичайний та ін. Використовуються суходільні луки як сінокоси і пасовища. Сіно високоякісне, але врожаї його незначні – 10- 15 ц з 1 га. Острівці остепнених луків, які відображають природний хід широтно-зональних процесів формування ландшафтів, повинні стати резерватами і дбайливо охоронятися. Безсистемний надмірний випас худоби в травостоях заливних і суходільних луків викликав істотні зміни видового складу, дигресію природних асоціацій і втрату їх продуктивності. В деяких місцях трав’яний покрив повністю знищено. Лукам потрібний надійний захист і допомога. Для того щоб створити міцну і стійку кормову базу тваринництва, необхідно масиви луків, придатних для оранки, включити в кормові і лучно-пасовищні сівозміни, їх потрібно розорати, удобрити, а перезволожені осушити, очистити від чагарників і купин, вирівняти. На протязі 2-4 років на удобрених площах слід вирощувати однорічні культури (коренеплоди, кормову капусту, вико-овес, льон та ін.). Потім сіють бобово-злакові суміші багаторічних трав, створюють сіяні луки. При такому корінному поліпшенні продуктивність луків зростав до 60 ц з 1 га, а лисохвостників – до 100 ц з 1 га.

ПІСЛЯ ЛІСОВІ ЛУКИ

Важко сказати, чого більше в Українських Карпатах – тінистих лісів чи яскравих сонячних луків. Барвисті лучні поляни-царинки пронизують гірську систему від передгір’їв до вершин з висотами 1000-1200 м. Гірські луки вторинного походження сформувались на вирубках, пожарищах, розкорчовках лісу. Час утворення їх різний. Вони перебувають на різній стадії дернового процесу і надзвичайно різноманітні. 35-40% лучної площі становлять справжні луки. Переважають злаково-різнотравні угруповання, особливо асоціація мітлиці звичайної. Загальний інтенсивно фіолетовий аспект мітлиці розцвічений різноманітними кольорами. Золотисто-жовтим вогнем горять квіти арніки гірської, з ними контрастують білосніжні куртини королиці звичайної, лілово-рожеві красиві квіти билинця комариного, конюшини, гвоздик, волошок  Краса незвичайна! По схилах в середньому ярусі гір поширені асоціації костриці червоної, гребінника звичайного, зіглінгії лежачої, вівсяниці червоної. За своїм складом і виглядом вони подібні до мітличників. Урожайність злаково-різнотравних луків 15-18 ц з 1 га сіна середньої кормової якості. Гірські луки використовуються як пасовища. Безсистемний, нічим не регульований випас призвів до інтенсивного розвитку пасовищної дигресії – вимирання цінних злакових трав, заміни їх щільними дернинами біловусів і щучників.

Ці пустищні луки тепер  займають 40-50% усієї лучної площі. Особливо дуже поширені вони у верхньому ярусі  лісової зони. Господарське значення їх невелике. Вони дають 7-8 ц з 1 га сіна низької якості. Післялісові луки – основна кормова база гірських районів. Проте продуктивність їх надзвичайно низька. Необхідне глибоке планове поліпшення. Для луків крутих еродованих схилів рекомендуються заходи поверхневого поліпшення: очистка луків, боронування, внесення мінеральних і органічних добрив, знищення бур’янів, підсів трав високої кормової якості, обов’язкове введення загінної системи випасання. Луки-збої на відносно пологих (менше 15°) схилах потребують корінного поліпшення – розорювання і введення їх в лучно-пасовищні сівозміни. Це дасть можливість збільшити врожаї гірських луків у 3-4 рази.

ГОСПОДАРСЬКЕ  ВИКОРИСТАННЯ

Ведення сільського господарства

Оскільки сільськогосподарське виробництво разом із лісовим господарством є основними видами господарської діяльності на території Івано –Франківської області, то ці два чинники є визначальними по своєму впливу на стан земельних ресурсів. В цілому регіон характеризується високою ступінню сільськогосподарської освоєності.

Корисні копалини

 
Надра Івано-Франківської області  багаті на корисні копалини. В області розвідані родовища 24-х видів корисних копалин. Тут сконцентровані значні запаси: 77% соляних розсолів, 29,6% – магнієвих сирих солей, 28,9% – ангідриду й гіпсу, 22,5% – калійних добрив, 21,4% – нафти України.

На Івано-Франківщині  залягають основні запаси нафти й газу Карпатської нафтогазової провінції. Найбільшими за запасами серед нафтових родових є Долинське, нафтогазових – Битків-Бабчинське, а газових – Богородчанське (всього 23 родовища нафти і 22 родовища природного газу). У нафтоносних районах розташоване одне з найбільших у світі родовищ «земного воску» - озокериту.

Паливні ресурси

 
В області відоме Ковалівське (Коломийське) родовище вугілля, розташоване в 10 км на південь від м. Коломиї, також  обстежено 4 родовища менілітових сланців, розташованих в Долинському (Сукель-Ілемня), Рожнятівському (Верхній Стутин) і Надвірнянському (Пнів, Любіжня) районах.

Значні родовища торфу: Подільський лісостеповий торфовий район (Рогатинський, Галицький райони), Передкарпатський торфовий район (Калуський, Тисменицький, Коломийський райони, північні частини Долинського, Рожнятівського, Богородчанського, Надвірнянського районів). Торф використовується як органічне добриво, та як засіб для покращання структури ґрунтів.

Нерудні мінеральні ресурси  представлено запасами державного значення калійних солей, що становить 25% загальних запасів по Україні. В Івано-Франківській області розташовані 3 одиночні родовища калійних солей (Тура Велика, Тростянець, Кадобна) та 2 групи зближених родовищ: Калуш-Голинська (Калуш-Голинське, Домбровське, Пійло) й Марківсько-Росільнянська (Марківське, Молодьківське, Дзвіняцьке, Старунське, Росільнянське).

Наявні значні поклади  кам’яних солей, а саме: Долинське  родовище, Болехівське родовище кухонної солі, а також Верхньо-Струтинське, Рожнятівське родовища кам’яних солей.

Розробляються родовища самородної сірки: Загайпільське, Шевченківське, Тлумацьке, Жуківське, Велико-Кам’янське, Любовецьке і Коломийське.

В Городенківському районі розташоване Незвиське родовище фосфоритів.

Надра Івано-Франківської області багаті на сировину для виробництва таких видів будівельних матеріалів: цементу, цегли, керамічних і керамзитових виробів, будівельного і розпиловочного каміння, вапняків для випалу на вапно для технологічних потреб цукрової промисловості і розкислення ґрунтів, гіпсу будівельного, піску будівельного, щебеню й піщано-гравійних сумішей, облицювального каміння, виробного каміння.

В області нараховується 239 родовищ будівельних матеріалів, в тому числі 133 детально розвіданих і врахованих Державним балансом запасів. Розподіл родовищ на території області не рівномірний. Так, виявлені й оцінені запаси цементної сировини (вапняк, мергель, гіпс, глина) зосереджені в основному на північному сході області (Галицький і Рогатинський райони). Камінь будівельний (вапняки й пісковики) розповсюджені в Городенківському, Рогатинському і Тлумацькому районах та у Карпатах – Долинський й Надвірнянський райони. Карбонатна сировина (вапняки) поширена у Придністров’ї.

На всій території  області, окрім Карпат, виявлені родовища глинистої сировини, придатної для виробництва цегли, черепиці, дренажних труб та кахлю.

Родовища будівельного й декоративного гіпсу розташовані  у Подністров’ї (Рогатинський, Галицький, Тлумацький і Тисменицький райони).

Виробні камені – родовище родоніту в Прилуках. Родоніт – це силікат марганцю, відзначається рожевим, малиновим, червоно-бурим кольором з чорними дендритами та прожилками гідроокисів марганцю, що утворюють складні малюнки та візерунки. Використовується як високодекоративний, облицювальний та ювелірно-обробний матеріал.

В Українських Карпатах є також невеликі поклади залізних та марганцевих руд, поліметалів (свинець, мідь, цинк, уран) срібла й золота.

В Українських Карпатах нараховується понад 800 джерел мінеральних  вод усіх типів.

1. Мінеральні води типу «Нафтуся» поширені смугою в південно-західній частині області у межах Верховинського, Косівського, Надвірнянського, Богородчанського, Долинського районів.
2. Сульфідні води поширені у районах проявлення сірки й поблизу них. Такі води поширені в Рогатинському, Калуському, Тисменицькому, Тлумацькому, Коломийському, Городенківському, Снятинському районах.
3. Хлоридно-натрієві й сульфатовміщуючі розсоли поширені смугою з північного заходу на південний схід по території Долинського, Калуського, Рожнятівського і Богородчанського районів.
4. Води без специфічних компонентів і властивостей поширені на значній території області в Рогатинському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому, Городенківському, Калуському, Коломийському районах.
5. Мінеральні води зі специфічними компонентами й властивостями :

• Вуглекислі води мають поширення у південній частині області, у межах Верховинського району, в басейні р. Чорний Черемош.

• Залізисті води поширені у південній й у південно-східній частинах області, у межах Рожнятівського, Богородчанського, Надвірнянського, Верховинського районів.
• Мінеральні содові води виявлені у південній частині області – у Верховинському районі.
• Води бромні, йодні, йодо-бромні пов’язані з розсолопроявами, нафтовими водами у Делятині, Березові, Красній, Гринівка (Надвірнянський й Косівський райони).

Використання мінеральних  вод, зокрема у лікувальних цілях, в області недостатнє. Виявлені перспективні ресурси дозволяють значно розширити  використання мінеральних вод і  розсолів для бальнеології, заводського розливу мінеральних та столових вод.

1.2. Характеристика  головних забруднювачів техногенних  викидів та їх впливу на  екологічну ситуацію досліджуваної  території.

На території Івано-Франківської області розміщено понад 500 промислових підприємств хімічної, енергетичної, нафтогазовидобувної, деревообробної та інших галузей. Понад 4 відсотки території зайнято нафтогазовими трубопроводами, пробурено більше 2000 свердловин для видобування нафти і газу, 134 очисні споруди, 30 великих полігонів складування твердих побутових відходів; хвостосховища і полігони промислових відходів ДП “Калійний завод” ВАТ “Оріана”, золошлаковідвали Бурштинської ТЕС та ін.

Ці об’єкти обумовлюють  певне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище.

На території області сформувались 4 природно-територіальні комплекси з різним ступенем антропогенізації:

• промислово-міські (Івано-Франківський, Калуський, Бурштинський, Надвірнянський, Коломийський);
• промислово-нафтогазовидобувні (Долинський, Рожнятівський, Пасічнянський, Битківський);

Екологічні проблеми у цих комплексах пов’язані з викидами і скидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об’єкти.

• аграрно промислові (Рогатинсько-Галицький, Тлумацько-Снятинський) – екологічні проблеми пов’язані з деградацією земель (ерозія, зменшення родючості ґрунтів);
• лісогосподарські (Верховинський, Осмолодський, Вигодський, Болехівський, Солотвинський, Ворохтянський).

До територій з найбільш складною екологічною ситуацією  належать території Галицького (Бурштинська  ТЕС), Калуського (ВАТ “Оріана”, ЗАТ “Лукор”), Надвірнянського (ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття”)та Тисменицького (ВАТ “Івано-Франківськцемент”, хутрофірма “Тисмениця”) районів.( див. карту №2 на стор.36 )

Основні екологічні проблеми області:

Перша проблема

• Забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів.

Потенційні викиди шкідливих  речовин в атмосферу перевищують 600 тис. тонн в рік. Кількість викидів у 2009 році із стаціонарних джерел становить 204,2 тис. т, пересувних 48,1 тис. тонн.. За показником викидів на 1 кв. км. (15 т/км²), Івано-Франківська область займає 5 місце серед областей України, що свідчить про значне забруднення атмосферного повітря.

Основними забруднювачами атмосферного повітря є Бурштинська  ТЕС             (80 % викидів із стаціонарних джерел області),  ВАТ “Івано-Франківськцемент”, ВАТ “Нафтохімік Прикарпаття” .

Гострою залишається  проблема забруднення природних  вод. Кількість зворотних вод, які скидаються у водні об’єкти області у 2009 р. складає 90,19 млн. м³. Порівняно із попереднім роком кількість скинутих у водойми недостатньо-очищених стічних вод зменшилась на 0,8 млн. м³ за рахунок покращання роботи очисних споруд на КП “Івано-Франківськводоекотехпром”.

Друга проблема

• Розвиток ерозійних процесів і зниження родючості ґрунтів.

Ці процеси є наслідком  розорювання земель на схилах більше 5°, відсутності системи протиерозійних заходів на сільськогосподарських угіддях.