Стан рослинного покриву Івано-Франківської обл

Північно-східна (хвилясто-рівнинна) частина розташована в основному між Карпатами і долиною Дністра.

В орогідрографічному відношенні місцевість різноманітна. Вона не має єдиного нахилу. На півночі в південно-східному напрямку рівнина прорізується долиною р. Дністра. Тут найбільш знижена поверхня області.

Північний захід рівнини по обидва боки Дністра нахилений до його долини, і річкова сітка цілком належить до басейну Дністра. Південно-східна частина не має єдиного похилу, і ріки тут впадають у Дністер і Прут та їх притоки.

Прикарпаття в орографічному відношенні більш різноманітне. Північно-західна частина, між долиною світі і системою Бистриці, являє собою чергування знижених і плоских улоговин з розчленованими межирічними височинами, вищими, ніж Подільські.

Південно-східна частина Прикарпаття  орфографічно простіша. Центральне місце тут займає Івано-Франківська улоговина. Вона чітко окреслена навколишніми височинами а по краях - долинами рр.. Бистриці Солотвинської і Ворони, які ще більш рельєфно виділять її. Плоска поверхня улоговини підвищується в бік Карпат, у цьому ж напрямку збільшується і її розчленованість.

На південному схилі  Прикарпаття виділяються Коломийсько-Снятинська рівнина і Прутсько-Черемоська височина (Покутське Прикарпаття). Перша займає широку долину Пруту від Коломиї  до Снятина і являє собою плоску терасовидну рівнину з невеликими абсолютними висотами, які зменшуються від 300 (біля Коломиї) до 200 м (біля Снятина). Прутсько-Черемоська височина піднімається на 300-450 м над рівнем моря і різко обмежується з півночі і сходу долинами Пруту і Черемошу, а з півдня Покутськими Карпатами. Вона глибоко розчленована рр. Рубницею, Пістинькою, Лючкою та ін. на окремі підвищені межиріччя. На південь від с. Печеніжина розташована найбільш піднята частина цієї місцевості – височина Рунгурської Слободи (до 700 м).

Третій крупний фотектонічний  район Івано-Франківщини – Карпати, які займають всю південно-західну  частину області. Їх орографія порівняно  проста. Гори складаються з цілої  серії паралельних хребтів південно-східного напрямку. Більша частина з них  зв’язана з тектонічними законами (“скибами”). Поздовжні зниження між хребтами не відрізняються великими розмірами, вони звичайно вузькі, переривисті, зайняті малими річками і гірськими протоками. Навпаки, поперечні долини досить широкі і є основними місцями поселень в горах.

 

За характером рельєфу  область ділиться на три частини: рівнинну, передгірську і гірську. Висота рельєфу зростає з північного сходу на південний захід. Рівнинна частина знаходиться на північному сході і прилягає до Дністра. Тут знаходиться обласний центр — місто Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря). Серединну частину складають горбисті передгір'я висотою 400-600 м.

Гірська частина області  зайнята Східними Карпатами, що поділяються  на масиви Чорногора, Горгани, Гринява, Чивчини. Тут же, в Чорногірському хребті підноситься найвища гора України — Говерла (2061 м).

На території області  знаходиться Верхньодністровська улоговина.

У межах Івано-Франківщини  є території з рівнинним і  гірським рельєфом. Рівнини охоплюють 2/3 її території -в північно-східній  частині. Решту площі займають гори Карпати.

Територія в загальному плані знижується з північного заходу на південний схід. Найменші абсолютні висоти ( 140 м. над рівнем моря ) приурочені до заплави Дністра біля східного кордону області. Рівнини горбисті, густо порізані долинами річок, з абсолютними висотами 300-400 м. В окремих місцях вони первищують 400 і навіть 500 м.

Платформенній частині Івано-Франківщини відповідає рівнинно-пластовий рельєф Подільської височини. Лівобережна від Дністра частина Поділля, а також територія між Бистрицею і річкою Тлумач має назву – Придністаровське Поділля або Опілля. У свою чергу в його межах виділяють Рогатинське, Бурштинське і Бистрицько-Тлумацьке Опілля.

                               

Район наших досліджень розташований в такій ландшафтній  зоні: лісостеповий ( включає Войнилівську височину). Виходячи з різноманітності  геологічних відкладів і стилів тектонічної будови складної і довгої історії розвитку екзогенних процесів, що зумовили неоднаковий характер поверхні, та відповідно до трьох основних тектонічних зон на даній території утворилися рівнинно-пластовий та флювіальний рельєф.

Загальна особливість  цього рельєфу – це майже горбогірний  вигляд плосковершинні видовжені горби, порізані глибокими долинами річок, як утворили скульптурно-ерозійний  рельєф. Оскільки більшість із них  складені горизонтальними товщинами  мергелів, вапняків, пісковиків, що мало піддаються розмиванню, то схили річкових долин у багатьох випадках круті й навіть скелясті. На вершинах, і схилах залягають, як правило лесовидні суглинки, тому поверхня горбів ускладнена великою кількістю глибоких ярів. Найбільші висоти Опіля приурочені до утвореного недавніми тектонічними процесами підняття. Він перетинає область у межах.

Войнилівської височини, де найвища точка – гора Глинна має висоту 426 м. У напрямку до Дністра  висоти знижуються, становлячи в межах  терасованої рівнинної Войнилівської улоговини 220-225 мнад рівнем моря

 

                                    

 

    Геологічна будова

Область займає площу 13,9 тис.км². Територія поділяється на 14 адміністративних районів: Богородчанський, Верховинський, Галицький, Городенківский, Долинський, Тисменецький, Калуський, Коломийський, Косівський, Надвірнянський, Рогатинський. Рожнятівський, Снятинський, Тлумацький.

У геоморфологічному  відношенні Івано-Франківська область  розташована в межах Волино-Подільської  височини, Передкарпатської рівнини і Карпатських гір.

Волино-Подільська височина, яка займає північно-східну частину  області, представляє собою  рівнину, розрізану річковими долинами, ярами, балками. Відносне перевищення вододілів над річними долинами 100-120м.

Центральна частина області розташована у Передкарпатській рівнині. Територія  припіднята, розчленована долинами правих припливів р. Дністер. Вододільний простір межує з широкими низинами, для яких характерні форми рельєфу - алювіальні  тераси і акумулятивні річкові долини. У місцях зближення річкових долин утворилися акумулятивно-ерозійні котловини: Івано-Франківська, Калуська і Делятинська. Між ними вододільні поверхні вирівнювання перевищують долини на 120-140м.

Карпатські гори займають південно-західну частину області. Це ланцюг гір, найбільші з яких Скибові Карпати, Горгани, Чорні та Чивчинські гори з вершинами – Чорна Гора - 2020м, Лопушна – 1836м,  Добушанка - 1754м та ін.

Границя між  Карпатами  і Передкарпатською рівниною проходить  по лінії – Болехів – Долина – Надвірна – Делятин - Косів.

Гідромережа області  належить до Дністерського та Прутського басейнів. Праві припливи р. Дністер (Свіча, Сивка, Ломниця, Бистриця Надвірнянська  та Солотвинська) беруть початок з  джерел Карпат, ліві (Свірж, Гнила та Золота Липа ) - з Волино-Подільської височини. Головні припливи р. Прут - Білий та Чорний Черемош - з Карпат.

Для Карпатських річок  характерні постійні повені у всі  пори року. Весною і на початку літа, у період зливних дощів, рівень води підвищується на 2-3м. Вода заливає тераси, зриває мости, руйнує дороги. Річки виносять на рівнину величезну кількість уламкового матеріалу. Восени рівень води в річках різко спадає, невеликі потічки пересихають. На річках створюються водосховища, ставки, озера. Найбільше водосховище створене на р. Гнила Липа біля м. Бурштин, яке використовується Бурштинською електростанцією.

Яружно-зсувні процеси  в області найбільш розвинуті  в місцях розповсюдження рихлих глинистих  відкладів на схилах терас на правому  березі р. Прут нижче м. Коломия і  на схилах гір в Косівському районі.

                                Грунти

Рідко в якому регіоні  України є такі типи і відміни  грунтів як на Колоймищині. Пояснюється це розташуванням його як на Коломийщині. Пояснюється це розташуванням його в трьох ландшафтних зонах, близькістю Карпатських гір.

Найбільше за площею на Коломийщині  є дерново-підзолистих суглинивих грунтів з різною мірою оглеєння та змитості, такі грунти займають 65% загальної  площі Коломийщини. На глибині 25 см ці грунти містять біля 2,34% гумусу (перегною), рН сольової витяжки (кислотність) становить в межах 3,9-4,2.

В основному такі грунти знаходяться в зонах сіл Іванівні, Лісна Слобідка, Коршів, Фотинія, Мишин, Великий Ключів.

На другому місці  за площею (12%) є опідзолені грунти: різною мірою змитості. Гумусу в них біля 2,85%, а рН сольової витяжки в межах 4,5. Знаходяться ці найродючіші грунти Коломийщини в зонах сіл Гвіздець, Загайпіль, Підгайчики, Велика Кам’янка, Жукотин, Семаківці, Кринички, Кобильці.

Дернові грунти заплав та терасових рівнин становлять 10% площі району. Найчастіше зустрічаються в зонах сіл Сопів, Нижній Вербіж, Товмачик, Іванівні.

Лучні грунті займають 5% площі. Вони утворились під лучною трав’янистою рослинністю на алювіальних відкладах  річкових заплав в умовах високого стояння рівня ґрунтових вод. В цих грунтах міститься у середньому 33,1% перегною.

Буроземні-підзолисті грунти теж займають 5% території. Утворились ці грунти на не щебенистих давньоалювіальних  та делювіальних відкладах важкого  складу. Реакція грунтовного розчину сильно кисла. Стійкі проти розливної дії води.

Болотні грунти займають 3% площі. Утворились в умовах постійного пере зволоження неглибоко залягаючими грунтовими водами.

 

Водні обєкти

Найбільші ріки, які протікають через область – Дністер і  Прут. Майже дві тритини территорії області зрошуються водами басейну Дністра, і тільки південно-східна окраїна належить до басейну Пруту.

Довжина Дністра в  межах Прикарпаття – 190 км. Дуже розвинена  сітка його правих приток: Свіча, Мімниця, Бистриця, які формуються в щедро зрошуваних атмосферними опадами Карпатах. Другий річковий бассейн належить Пруту – лівій притоці Дунаю. Джерела ріки – на північних схилах Чорногірського хребта. Довжина Пруту в межах області – близько 150 км. Найкрупніші притоки: Черемош, Рибниця, Пістинька. У рівнинній частині області багато озер та ставів. Найбільше озеро Шибене (довжина 850м, ширина 200м.) При закритих шлюзах глибина становить 25м, а запас води 400 тис. куб. метрів. Воду озера використовують для сплаву лісу по Черемошу. Другим за величиною є озеро Несамовите біля підніжжя гори Туркул (довжина 150м, ширина 44 – 80 м.). У ставках розводять рибу – коропа, амура, форель.

Дністер бере початок у Бескидах на г. Розлуч на висоті близько 760 м над рівнем моря і впадає в Дністровський лиман Чорного моря. У верхів’ї на ділянці 50 км проходить у горах, перерізуючи хребти. Долина Дністра тут звужена, корінні береги піднімаються до 80—100 м над нешироким потоком. Падіння русла в середньому 6 м/км. Коло Старого Самбора Дністер виходить на простори передгірної рівнини. Далі на відтинку 400 км він проклав свою долину в Карпатському передгірному прогині, що зумовлює його строгу південно-східну орієнтацію, формування витягнутого, вузького, стиснутого з двох боків басейну, широкої (5—9 км), добре розробленої долини. Русло розбивається па окремі рукави. Від гирла Свічі Дністер входить на територію Волино-Подільської височини. Долина звужується й поглиблюється. Від с. Нижнєва ріка тече в мальовничому глибокому (100— 120 м) каньйоні. Загальна Д Дністра – 1362 км. S водозбору – 72,1 тис. км2. На всьому протязі Дністер приймає справа багато карпатських приток, найбільшими з яких є Стрвяж (94 км), Бистриця (72 км), Тисмениця (49 км), Клодниця (43 км), Стрий (230 км), Свіча (107 км), Лімниця (122 км), Бистриця Солотвинська (84 км), Бистриця Надвірнянська (93 км) та ін. Більшість з них починаються високо (800— 1500 м) в горах і, прориваючись через гірські хребти Скибової дуги, мають типовий гірський характер. Площа басейну карпатських приток Дністра близько 1400 км2. Вони несуть в Дністер велику кількість води. Середня річна витрата води 330 м3/сек, гідрологічний режим непостійний. Весняна повінь починається на Дністрі в лютому і закінчується в червні. Рівень води в річці піднімається на 3—4 м. Витрата води досягає 180—260 м3/сек. Дощові паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в річці піднімається в окремі роки на 3 м. Рівень води встановлюється на висоті до 5 м. Льодостав на Дністрі короткий. В окремі зими його немає зовсім. Прут – ліва притока Дунаю. Бере початок на схилах г. Говерли на висоті 1750 м. Спочатку тече з півдня на північ, прорізуючи хребти глибокою долиною. В руслі багато порогів, водоспадів, зокрема, під самою горою. Мальовничий водоспад є також коло с. Яремче, висота його 15 м. Виходячи з передгір’я, Прут повертає на південний схід. Майже до м. Чернівців річка має гірський характер. Глибина врізу її русла досягає 200 м. Різко виражена правобережна асиметрія. Д в Україні – 272 км, Ш – 15-40 м, найширша коло с. Делятин. Г – 0,2 – 1,5 – 2, в деяких місцях утворює плеса, де глибина може досягати 11 м. S – 6890 км2. Недалеко від м. Чернівці перетинає державний кордон і тече поміж Румунією та Молдавією. Загальна Д – 967 км, S – 27, 5 тис. км2. П – від 100 до 0,05 м/км. Каламутність річки досягає 400 – 430 г/м3. Основними притоками Пруту є Тлумачик (33 км), Пистинка (56 км), Добровідка (26 км), Турка (40 км), Рибниця (54 км) і Черемош (80 км). На його березі збудовані млини, є ГЕС.

Черемош – одна з найбільших правих приток Пруту. Тече за межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Утворюється від злиття Білого і Чорного Черемошів в с. Устеріки у Верховинському зниженні. Починаються ці річки в найнеприступнішій частині Українських Карпат — у Чивчинських горах на висоті 1680 м — і течуть у вузькій, ущелиноподібній у верхів’ях долині. Д – 80 км, S – 2565 км2, П – 3,3 м/км. Основна права притока – Путила. Живлення дощове та снігове. Витрата води у гирлі – 29 м3/с. місцями обваловані.

Білий Черемош – протікає за межі Івано-Франківської та Чернівецької областей. Правий витік Черемошу. Д – 51 км, S – 632 км2. Долина звивиста, ущелиноподібна. Ш – 8-120 м, подекуди – 350 м. Місцями пороги з висотою падіння води – 1,6 м та бистрини. Живлення дощове. П – 9,5 м

В Івано-Франківській області  водопостачання 72,5 % населення здійснюється за рахунок децентралізованого водопостачання – громадських та приватних колодязів.

Загальна кількість  колодязів сягає 100 000, серед них  тільки 570 – колодязі та каптажі  громадського користування. Проблема полягає в тому, що глибина більшості колодязів складає 1,5-6 метрів. Тобто, вони живляться водами поверхневих горизонтів, які мають значно гіршу бактеріальну характеристику в порівнянні з підземними.

Іншою причиною бактеріального забруднення води є помилки в архітектурному плануванні садиб та господарських об”єктів (туалетів, гноївок тощо), які знаходяться у безпосередній близькості до джерел питного водопостачання. Якщо за індивідуальними колодязями добрий господар подбає сам, то колодязі громадського користування залишились поза увагою як окремих водокористувачів, так і відповідних державних структур.

Як результат такого відношення – кількість нестандартних  проб води за бакпоказниками в області  вища, ніж в цілому по Україні. Основна діяльність “МАМА-86-Яремче” в рамках водної кампанії мала два напрями: інформаційну роботу та проведення демонстраційного проекту щодо вирішення проблем якості води у колодязях Івано – Франківської області

Проведення на початку  проекту вивчення громадської думки щодо якості води дозволило виявити ключові проблеми, з якими стикаються мешканці сіл.

Головні висновки анкетування, в якому взяли участь 400 респондентів – мешканців сіл Яремчанського  району – стосувалися низької  поінформованості людей щодо якості води у криницях, правил будівництва та утримання колодязів. Саме тому “МАМА-86-Яремче” підготувала та опублікувала розраховані на широкий загал інформаційні матеріали щодо безпечного водоспоживання, санітарних вимог до облаштування колодязів та їх експлуатації.