Стан рослинного покриву Івано-Франківської обл

Були видані листівки, буклети та два інформаційні посібники (” Водні ресурси Івано –  Франківської області ” та “Водопостачання  в Івано-Франківській області “). Значну увагу “МАМА-86-Яремче” приділяла і приділяє роботі з дітьми. Для них проводяться лекції, бесіди. Діти беруть участь в акціях до Дня Води, конкурсах творчості, які проводить як регіональна організація, так і ВЕГО “МАМА-86″.

Роботи дітей з Яремчанщини  використовуються для ілюстрації календарів і буклетів, а деякі з них увійшли до складу експозиції пересувної виставки “Дніпро очима дітей”. На підставі зібраної та проаналізованої інформації “МАМА-86-Яремче” провела “круглий стіл” з проблем якості питної води в Івано-Франківській області за участю представників місцевої влади та громадських екологічних організацій, медиків та науковців.

Члени організації висвітлювали проблему питного водозабезпечення сільської місцевості на багатьох семінарах, конференціях на місцевому, регіональному  та міжнародному рівнях. Особливої  уваги до вирішення проблем якості колодязної води вдалося привернути в рамках демонстраційного проекту. Головна задача цього проекту – показати, що якість води у колодязі залежить від регулярного виконання заходів щодо очищення та знезараження колодязів. Про це має дбати кожний господар криниці.  Особлива увага в рамках проекту приділялася роботі з місцевими органами влади щодо розуміння їх відповідальності за стан справ з громадськими колодязями та організації служб, які б забезпечували надання послуг з очищення та знезараження колодязів.

Річкова мережа області  досить густа. Переважають малі річки  до 15 км. Найбільша річка Коломийщини  Прут. Басейн Пруту – то живий  організм, своєрідна екологічна система, що включає в себе прибережні зони і маленькі річки й потічки. У басейні Прута найбільшою водною артерією є Черемош.

Річка Прут – ліва притока  р. Дунай, довжина якої 989 км.

Річка Лючка – проходить  через селище Печеніжин та Яблунів, довжина її 51 км, впадає в р. Прут.

Річка Ворона – довжина 81 км, впадає в р. Бистрицю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інші річки:

р.Турка	довжина 40,7 км	впадає в р. Прут
р.Чорнява	довжина 63 км	впадає в р. Прут
р.Добровіка	довжина 29 км	впадає в р. Прут
р.Опрошина	довжина 26 км	впадає в р. Ворона
р.Товмачик	довжина 25 км	впадає в р. Прут
р.Сопівка	довжина 25 км	впадає в р. Пістинка
р.Коломийка	довжина 21 км	впадає в р. Прут
р.Грушка	довжина 13 км	впадає в р. Чорняву
р.Ставище	довжина 14,7 км	впадає в р. Чорняву
р.Сербінь	довжина 10,8 км	впадає в р. Опрашина
р.Вильховець	довжина 17,1 км	впадає в р. Прут
р.Косачівка	довжина 21,6 км	впадає в р. Прут
р.Мульчава	довжина 14 км	впадає в р. Опрашина
р.Березівка	довжина 17 км	впадає в р. Прут
р.Саджава	довжина 12 км	впадає в р. Прут
р.Стебник	довжина 14 км	впадає в р. Прут
р.Биленко	довжина 12 км	впадає в р. Опрашина
р.Млинівка	довжина 12 км	впадає в р. Прут
р.Рутка	довжина 15 км	впадає в р. Прут

Ріка Прут – ліва притока  Дунаю. Витоки її починаються на північних  схилах Чорногірського хребта на височині понад 1750 м над рівнем моря. Пруту  має загальну протяжність 957 км (за іншими даними 910 км) з площею басейну біля 27,5 тис. км2.На території Івано-Франківщини має близько 150 км, а на Коломийщині його протяжність 40 км. Із своїх витоків і аж до Делятина ріка тече меридіально, пересікаючи Горгони і несе свої води з великою швидкістю 1,5- 3 м/сек. Русло тут кам’янисте, порожнисте з водоспадами (гуки), найбільший з них в Яремчі.

В межах Коломийщини  дно долини ріки плоске і широке, русло утворює рукави, притоки, сторіччя. Тут лівий берег крутіший, порізаний ярами і балками, а швидкість течії сягає 1 м/сек..

З правого Передкарпатського  боку в Прут впадають притоки, які  стікають з Карпат, що значною мірою  визначає режим ріки. Режим Пруту  характерний чистими паводками (свинями) в усі пори року, але найбільше  підняття води буває влітку, коли в горах йдуть затяжні дощі, зливи.

Льодовий режим нестійкий. Середня тривалість льодоставу близько 45-50 днів, а в окремі роки в межах 10-80 днів. Найбільші притоки Пруту  – Черемош, Рибниця, Містинка. Прут протікає через такі міста, селища як Яремча, Коломия, Заболотів, Чернівці.

Ріка багата різними  видами риб. Але за останні десятиліття  значно зміліла внаслідок науково  необґрунтованого вирубування карпатських  лісів.

Озер на території  Івано-Франківської області дуже мало. Більша частина озер є заплавними (стариці). Крім цього мину заплавних озер природного походження у долинах рік поширені озера штучні (ставки), які створені людиною. Вони відіграють велику роль в регулюванні стоку рік.

 

Рослинний світ

  В межах району дослідження нараховується близько 1500 видів насінних і вищих спорових рослин, що належать до 500 родів. Рослинні угрупування на рівнині змінюються в напрямку з півночі на південь, але вже в межах Прикарпаття накладається висотна поясність, яка чітко прослідковується в Карпатах. У подільській частині області чергуються плями степів і широколистяних лісів, переважно дубових з домішкою грабу, рідше бука. В межах Прикарпаття степ поступово зникають, з’являються ділянки з лучною рослинністю у низовинах, а височини зайняті лісами, де переважає бук. Зустрічаються на них часто дуб і граб а інколи хвойні – смерека та ялина, які можуть утворювати невеликі масиви.

Різноманітність екологічних  умов, наявність вертикальної поясності, різні типи ландшафтів зумовили формування на території області досить багатої флори вищих судинних рослин. На території області одночасно виростають бореальні і європейські-неморальні, монтанні, гірсько-дизюнктивні та степові види.

До кореального типу географічних елементів належать насамперед ялина (смерека) європейська, сосна звичайна, сосна кедрова, брусниця, квасениця, тирлич язичковий, калина та інші. Тут виростають такі цікаві й рідкісні види, як мешканець хвойних лісів Українських Карпат папороть, блехнум колосистий (Вleshnum spicant), грушанка кругло листа (Pyrola rotundifolia), одно квітка звичайна (Moneses uniflora).

До європейського типу географічних елементів належать рослини, які  характерні для широколистяних лісів (букових, дубових, грабових). Це насамперед бук лісовий, граб звичайний, дуби звичайний та скельний, липи серце листа та європейська, явір, тис ягідний. Останній у значній кількості на території Івано-Франківщини зберігся лише на Передкарпатті, в околицях Коломиї (Княждвір). Серед трав’янистих видів відзначимо цікаві види, які поширені, передусім, у гірській місцевості: стрептопус листообгортний (Streptopus amplexifolius), живокіст серецевидний (Symphytum cordatum), первоцвіт високий (Pritula elatior) та інші.

Високогірний тип географічних елементів об’єднує європейські  гірські (монтанні) та аркто-альпійські види. Серед представників європейського геололемента дуже багато ендемічних видів. Це костриці карпатська (Festuca

carpatica) і Порціусі (Festuca Porcii), очиток  карпатський (Sedum carpaticum), фіалка відхилена  (Viola declinata), королиця кругло листа (Leucanthemum rotumdifolia) та інші. До європейського гірського елемента належать також чагарники, які виростають виключно в карпатському високогір’ї: верби Китайбеля (Salix Kitaibeliand) і туполиста (Salix retuca) та багато інших. Серед представників гірсько-диз’юнтивного типу географічних елементів назвемо анемону нарцис оцвіту (Anemone narcissiflora), осоку вічнозелену (Carex sempervirens), цибулю переможну (Allium victorialis). До степового типу географічних елементів належать типчак борознистий (Festuca sulcota), осока низька (Carex humilis), ковила волосиста (Stipa capillata) та ін.

В історичні часи пануючим типом  рослинності на території Івано-Франківської області були ліси. І тепер за лісами зберігається панівна роль.

Внаслідок інтенсивної господарської діяльності людей первинний рослинний покрив зазнав значних змін. У природі рослини не ізольовані, а утворюють певні угруповання (фітоценози), які є основними компонентами складних природних енергетичних систем-біогеоценозів. Спорідненні фітоценози групуються в асоціації – основні класифікаційні одиниці рослинного покриву. Асоціації розділяються на корінні і похідні й об’єднуються у вищі таксономічні ранги, такі як субформації та формації. Формаційний підхід до класифікації рослинності є найбільш природним. Він базується на екологофітоценотичних засадах, детально опрацьований і висвітлений у наукових працях М.А.Голубця, К.А. Малиновського, С.М. Стойка, В.І. Парнана, Ю.Р.Шеляг – Сосонка.

На Івано-Франківщині нараховується  майже 70 видів дерев і 110 видів чагарників, решта - трав’янисті рослини. Внаслідок інтенсивної господарської діяльності людей первинний рослинний покрив зазнав значних змін. Сучасна лісистість області становить 46%.

Бук лісовий (звичайний)

Fagus sylvatica L. Родина Букові – Fagaceae

Бук – одне з найпоширеніших дерев  у карпатській флорі. Недарма  одна з географічних областей так  і називається – буковина. У  нього могутня, густа і розлога  крона, котра майже не пропускає  світла. Росте повільно. У сприятливих  умовах дерево досягає у віці 350 років 50 м висоти і 120 см у діаметрі.

Бук є теплолюбною породою мякого клімату. Він утворює чисті і  мішані (з грабом, смерекою, ялицею, березою) деревостани у межах  висот 300-1300 м.н.р.м. Бук – тіневитривала  порода, котра може знаходитись у пригніченому стані до 50 років. У мішаних лісах бук росте у другому ярусі під шатром смерек. Підлісок у букових лісах виражений слабо через сильне затінення. З трав переважно поширені ті, котрі вегетують ранньою весною, до розпускання листя на дерева. Це анемони, підсніжники, білоцвіти.

Листя дерева біля 6 см завдовжки і 4 см завширшки, яйцевидної форми, без  зазубрин по краях. Листки довго не гниють через високий вміст дубильних  речовин у них. Кора сріблясто-сіра, гладенька, товщина 1-1.5 см.

Цвіте дерево у квітні-травні, квітки малопомітні. Плід – бурий гострогранний  горішок, до 1.5 см завдовжки, достигає у  вересні, опадає на землю у жовтні-листопаді. Врожайні роки трапляються через 3-5 років, тоді з 1 га можна зібрати до 300 кг горішків. Вони є хорошим кормом для лісових тварин. У Карпатах букове борошно додають до хліба. Вживати горішки у їжу можна лише підсмаженими, бо сирі горішки містять отруйні речовини. Починає плодлоносити дерево пізно – у 40 років, а у густих лісах навіть у 60.

Бук має надзвичайно велике екологічне значення. Важко переоцінити його роль у виробленні кисню, очистці повітря, збереженні вологи у ґрунті.

Деревина бука міцна, тверда, має  гарну текстуру, мало поступається дубовій по міцності. Використовується для виготовлення меблів, фанери, паркету, музичних інструментів. Відзначається надзвичайною водостійкістю, тому здавна використовувалась для виготовлення млинових коліс. Іншою особливістю є відсутність запаху, тому деревина придатна до контакту з харчовими продуктами, для виготовлення тари. Деревина більш як на половину складається з целюлози, з неї виготовляють папір, целофан, штучну шкіру.

Крона дерева добре піддається формуванню, тому бук широко застосовують у парковому  будівництві, для виготовлення живоплотів.

Дуб звичайний

Quercus robur L. Родина букові – Fagaceae

Дуб – наймогутніше дерево української  флори. Він виростає величеньких розмірів. Біля села Мельники Чернігівського району росте дуб висотою 30 м і з обхватом стовбура 8.65 м. Вік його становить біля 1100 років. Такі дуби – живі свідки історичних подій ще з княжих часів. Широко відомий також 700-літній Хортицький дуб, але його вже майже знищили сучасні мудрагелі.

В Україні росте 23 види дуба, але  більшість з них має невелике поширення. В Карпатах крім дуба звичайного зустрічається ще дуб скельний. В Карпатах вони переважно зустрічаються у мішаних лісах. Колись в Карпатах було 300 тис.га. дубових лісів, тепер нараховують лише 100 тис.

До 8-річного віку дуб росте повільно, зате розвиває могутню кореневу систему. Вже в однорічного дуба коріння досягає 1м довжини. Далі ріст дерева в висоту пришвидшується і до 15-20 років становить 50-70 см на рік. Після 120-200 річного віку дерево припиняє ріст в висоту. А от збільшення діаметру стовбура відбувається протягом усього життя дерева.

Дуб звичайний має дві форми  – літню і зимову. Літня форма  розпускає листя на кілька тижнів раніше. Зимова форма зате не скидає листя на зиму і листки висять на дереві по кілька років. Зимова форма витримує затоплення водою.

Дерево світлолюбне, вітростійке, морозостійке, але в ранньому віці потребеє захисту від холоду. Воно добре укріплюює землю і захищає її від ерозії. Практично не боїться засухи. Дуб добре очищає повітря, виділяє багато фітонцидів.

Кора дуба груба, з тріщинами, темно-сірого кольору. Вона містить багато дубильних речовин, широко використовується в медицині, зокрема як вяжучий засіб.

Дуб цвіте після розпускання  листя, у квітні-травні. Він гарний медонос. Квітки дрібні і непомітні, запилюються вітром. Дерево починає плодоносити у 30-40, а у насадженнях – у 50-60 років. Плодоносить щедро, але лише раз на 6-8 років. Плід дуба – жолудь . Вони достигають у вересні – листопаді. Жолуді довгасто-еліптичної форми, коричнево-жовтого кольору, виростають по 1-3 штуки поряд. Їх мелють на борошно, роблять з них каву. Жолуді – чудовий корм для лісових тварин. Довжина жолудя – 1.5-2.5 см, діаметр 1-1.5 см.

Листя дуба – темно-зеленого кольору, несиметричне, довжина листка – 6-12 см, ширина – 4-7 см. Черешок короткий, довжиною 0.2-0.8 см.

Особливо ціниться деревина дуба. Вона надзвичайно міцна і  тверда. Особливо гарна т.зв. морена деревина, котра довго пролежала  під водою. Вона набуває чорного  кольору і не гниє. Здавна з дуба виготовляли різні деталі, котрі потребевали високої міцности, наприклад, колеса. Використовувався дуб також для виготовлення бочок, відер.