Автор: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2011 в 04:28, курсовая работа
Мета – дослідити принципи еколого-економічної ефективності природоексплуатуючих галузей.
В курсовій роботі визначенні наступні завдання:
– проаналізувати чину нормативно-правову законодавчу базу щодо функціонування природоексплуатуючих галузей;
– виконати аналіз та дати оцінку природоексплуатуючих галузей України;
– дослідити теоретичні основи методик визначення еколого-економічної ефективності;
– запропонувати шляхи впровадження механізмів підвищення еколго-економічної ефективності природоексплуатуючих галузей України.
ВСТУП……………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНА БАЗА В СФЕРІ ПРИРОДОЕКСПЛУАТУЮЧИХ ГАЛУЗЕЙ…….……………………………6
РОЗДІЛ 2. ПРИРОДОЕКСПЛУАТУЮЧІ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ………10
2.1. Агропромислова галузь…………………………………………….10
2.2. Лісове господарство………………………………………………...12
2.3. Природоексплуатуючі галузі водного господарства……………..15
2.3.1. Водний транспорт…………………………………………………15
2.3.2. Енергетика…………………………………………………………18
2.3.3.Туризм і спорт………………………………………………………21
2.4. Курортно-оздоровча галузь…………………………………………23
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ……………………………………………………………….26
3.1. Теоретичні основи методики визначення еколого-економічної ефективності…………………………………………………………………….26
3.2. Шляхи впровадження механізмів підвищення еколого-економічної ефективності природоексплуатуючих галузей………………………………..34
3.3. Еколого-економічний механізм регулювання раціонального водокористування……………………………………………………………….35
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………
ДОДАТОК А ………………………………………………………………
Тенденція збільшення витрат і вартості природної основи відтворення не повинна свідчити про зниження еколого-економічної ефективності природокористування і про негативний вплив екологічного чинника на ефективність суспільного виробництва.
Еколого-економічна
ефективність природокористування (
) на рівні регіону розраховується
за формулою:
,
де – екологічна оцінка суспільного виробництва (продукція безвідходного (маловідходного) виробництва, грн.;
– продукція, випущена
з порушенням екологічних норм
(соціальні збитки від
– поточні витрати на
охорону, відновлення і
– нормативний коефіцієнт
еколого-економічної
К – одноразові витрати на охорону, відновлення і експлуатацію природних ресурсів, грн..
У
залежності від специфіки виробництва
природоохоронні екологічні функції,
а отже, і господарський механізм
раціонального
,
де
О – економічна оцінка біологічно відтворних
ресурсів, грн.;
В – витрати, пов'язані з відтворюванням (охороною, відновленням) біологічних ресурсів.
Головною
природоохоронною функцією природоексплуатуючих
галузей є найбільше ефективна
добування вхідної природної
сировини. Еколого-економічну ефективність
природоексплуатуючих галузей (
) можна проілюструвати за допомогою
формули:
,
де – вартісна оцінка природних ресурсів, грн.;
– еколого-економічна оцінка відходів виробництва, грн.;
– продукція, випущена
з порушеннями норм
Ф – вартість головних виробничих фондів природоексплуатуючого виробництва, грн..
Сенс даної формули полягає в тому, що ціна відходів виробництва, що експлуатує природний потенціал, повинна ґрунтуватися на вартісній оцінці природних ресурсів. Іншими словами, ціна відходів, що утворилися, визначається не за вартістю їх залучення в виробництво або іншими ознаками, а за ціною вхідної природної сировини. При. такому підході підприємства, що експлуатують природний ресурс, будуть, з одного боку, зацікавлені у зростанні вартісної (економічної) оцінки природних ресурсів, а з іншого - у скороченні відходів власного виробництва. Важливим чинником підвищення ефективності використання природних ресурсів є впровадження екологізованої техніки і технології. Збільшення вартості основних виробничих фондів без їх екологічного вдосконалення призведе до зниження екологічної ефективності природоексплуатації. При використанні цього показника підприємства, навпаки, будуть зацікавлені у прискоренні темпів впровадження екологізованої техніки і технології.
Головною
природоохоронною функцією природозабруднюючих
галузей є висока екологізація виробництва,
що характеризується рівнем безвідходної
(маловідходної) технології. В зазначених
галузях провідною ознакою
,
де Ч – чиста продукція природо забруднюючого виробництва, грн.;
– продукція, випущена з порушенням екологічних норм, грн.;
Ф – вартість основних виробничих фондів природозабруднюючого виробництва, грн.;
– еколого-економічна оцінка відходів виробництва, грн..
Наведена
вище схема визначення еколого-економічної
ефективності і природокористування
дозволить більш об'єктивно
3.2.
Шляхи впровадження механізмів
підвищення еколого-
Головною природоохоронною функцією природоексплуатуючих галузей є найбільше ефективна добування вхідної природної сировини.
Ціна відходів виробництва, що експлуатує природний потенціал, повинна ґрунтуватися на вартісній оцінці природних ресурсів. Іншими словами, ціна відходів, що утворилися, визначається не за вартістю їх залучення в виробництво або іншими ознаками, а за ціною вхідної природної сировини. При такому підході підприємства, що експлуатують природний ресурс, будуть, з одного боку, зацікавлені у зростанні вартісної (економічної) оцінки природних ресурсів, а з іншого – у скороченні відходів власного виробництва. Важливим чинником підвищення ефективності використання природних ресурсів є впровадження екологізованої техніки і технологій. Збільшення вартості основних виробничих фондів без їх екологічного вдосконалення призведе до зниження екологічної ефективності природоексплуатації. При використанні цього показника підприємства, навпаки, будуть зацікавлені у прискоренні темпів впровадження екологізованої техніки [14].
Обґрунтування ефективності природоохоронних заходів визначають Тимчасова методика визначення економічної ефективності витрат у заходи «З охорони навколишнього середовища», затверджена Держпланом СРСР ще 15 січня 1980 р., і Тимчасова типова методика визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів і оцінка економічних збитків, що завдаються народному господарству забруднюванням навколишнього середовища, ухвалена постановою колишнього Держплану СРСР, Держбуду СРСР і Президії АН СРСР у жовтні 1983р. Основний недолік даних методик – слабка концептуальна основа виміру ефективності природоохоронних заходів, надмірна складність, а часом і невизначеність засобів, що пропонуються розрахунку. Так, основні положення Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності базуються на концепції обчислення так званих економічних збитків від забруднення навколишнього середовища, під яким розуміються додаткові витрати, що виникають у народному господарстві внаслідок його підвищеного (у порівнянні з нормативним рівнем) забруднення. Виділяють такі об’єкти, за якими можливо отримання кількісних оцінок економічних збитків – це населення, житлово-комунальне господарство, сільськогосподарські угіддя.
Основними
природоохоронними заходами мають
бути: реконструкція промислових
підприємств, перехід на безвідходні
та маловідходні технології, утилізація
відходів виробництва; будівництво
очисних споруд, газо- і пиловловлювачів;
рекультивація порушених земель; організація
моніторингу та єдиної державної охорони
природного середовища та інші заходи
[15].
3.3.
Еколого-економічний механізм регулювання
раціонального водокористування
1. Загальна картина наслідків скиду забруднених вод в водний об’єкт.
Внаслідок
скиду забруднених вод в
2. Відомості про заподіяну шкоду рибному господарству.
Концентрація загиблої риби складає: лящ – 0,1 , судак – 0,05 , окунь – 2 .
Діючі ціни на рибу, за 1 кг: лящ – 4 грн., судак – 8 грн., окунь – 5 грн..
3. Середні біологічні показники основних промислових видів риб.
Середня вага однієї дорослої особини риби: лящ – 1,2 кг, судак – 1,9 кг, окунь – 0,25 кг.
4. Розрахунок збитків, заподіяних рибному господарству.
Розрахунок
розмірів збитків, заподіяних рибному
господарству внаслідок порушення
природоохоронного
Основними
вихідними даними для розрахунку
збитків, заподіяних рибному господарству,
можуть бути акти, рапорти, повідомлення,
службові записки, фотографії, кіно-, відеострічки
та інші документи, підготовлені інспекторами
органів Мінекоресурсів України, Мінрибгоспу
України та особами, що безпосередньо
спостерігали випадки загибелі риби,
забруднення водойм та завдання іншої
шкоди рибогосподарським
Підрахунок збитків здійснюється окремо по кожному виду (або групі біологічно близьких видів), по кожній стадії розвитку риб з наступним складанням цих результатів.
Спочатку визначаються загальні втрати рибного господарства в натуральному вираженні, а далі – у вартісному вираженні, які обчислюються за цінами на рибу для цього регіону в даний період.
Збитки рибному господарству, заподіяні внаслідок забруднення водойми, розраховуються як прямі, так і витрати потомства.
Прямі
збитки розраховуються за кількістю
загиблої риби за наступною наближеною
формулою:
,
де N – величина збитків в натуральному вираженні, кг;
П – середня кількість загиблої риби, ;
S – площа негативного впливу пошкодження, ;
M – середня маса дорослої особини, кг.
Розрахунок
збитків від втрати потомства
ведеться за кількістю загиблих риб,
плодючістю самок, кратністю нересту,
коефіцієнтом промислового повернення
і середньою вагою риб за формулою:
,
де N – обсяг збитків, кг;
П – середня кількість загиблої риби, ;
Z – доля самок, %;
Q – середня плодючість самки, тис. шт. ікринок;
C – кратність нересту, разів;
K – коефіцієнт промислового повернення від ікри;
M
– середня маса дорослої особини, кг.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Информация о работе Еколого-економічна ефективність природоексплуатуючих галузей