Валютні операції ПАТ Приватбанк

  Експортери  та імпортери можуть уникнути своєї  експозиції до іноземної валюти шляхом фіксації зі своїм банком обмінного  курсу наступних валютних надходжень або платежів.

  Суми  контрактів та тривалість форвардного періоду можуть довільними і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.

  Основним  питанням при укладанні форвардного  валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату валютування. Щоб не втратити значних коштів на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувати вплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів.

  Для європейських умов, коли котирування  показує кількість валюти за один долар США, короткотерміновий (до року) форвардний курс можна розрахувати  за формулою(2.1): 

   , (2.1) 

  де: ФКВ/Д – форвардний курс валюти до долара США;

  СКВ/Д - спот-курс валюти до долара США;

  КВ - річна відсоткова ставка за даною  валютою;

  КД - річна відсоткова ставка за доларом  США;

  n – форвардний період у днях;

  Т – максимальна кількість днів у році за умовами договору.

  Для розрахунку довготермінових форвардних курсів використовується формула: 

   , (2.2) 

  де: ФКВ/Д – форвардний курс валюти до долара США;

  СКВ/Д - спот-курс валюти до долара США;

  КВ - річна відсоткова ставка за даною  валютою;

  КД - річна відсоткова ставка за доларом  США;

  n – кількість років;

  Якщо  іноземна фірма має намір вкласти 300000 доларів США на термін 6 місяців. Є два варіанти вкладення коштів: євродоларовий депозит під 8% річних або облігації внутрішньої державної позики уряду України під 23% річних. На дату інвестування спот-курс гривні становив USD/UAH = 2,9700.

  Необхідно проаналізувати дохідність та рівень ризику кожного з напрямків вкладення коштів, а також переваги та недоліки укладання форвардного валютного контракту.

  Розв’язок: У першому варіанті валютний ризик  відсутній, оскільки іноземна фірма  має у розпорядженні долари США і відсутня конвертація однієї валюти в іншу. Дохід фірми в цьому разі складе, доларів США:

  

  У другому варіанті фірмі необхідно  обміняти долари США на гривні, шо за спот-курсом складатиме 891000 грн.. (300000 х 2,9700). Через 6 місяців буде одержано дохід у розмірі, грн..:

  

  Після закінчення терміну інвестування необхідно  конвертувати основну суму та одержаний  дохід у долари США, але курс гривні на цей час може змінитися. Отже, за другого варіанта існує валютний ризик, пов’язаний зі зміною валютного курсу протягом 6 місяців.

  При обміні доларів США на гривні в  іноземної фірми утворюється  відкрита довга позиція за гривнями, яка принесе дохід у разі підвищення курсу гривні і збитки – у разі його зниження. Якщо фірма вибирає цей варіант вкладення коштів, то їй необхідно вирішити: узяти на себе валютний ризик і залишити позицію відкритою чи хеджувати валютний ризик, уклавши форвардну угоду. Якщо за 6 місяців курс не зміниться, то фірма отримає дохід у розмірі 34500 дол. та не втратить коштів на основній сумі. При підвищенні курсу гривні до долара, фірма одержить додатковий дохід, який виникає в результаті узятого нею на себе валютного ризику та сприятливої кон’юнктури ринку. Але цей ризик може призвести і до недоодержання запланованого доходу через зниження курсу гривні.

  Якщо  фірма вирішує застрахувати валютний ризик, то вона має укласти форвардний контракт терміном на 6 місяців на суму 993465 грн.. (891000 + 102465). Другий учасник угоди – український банк визначає форвардний курс гривні через 6 місяців. Для цього використовується формула:

  

  Банк  пропонує курс USD/UAH = 3,1842, і в разі згоди інвестора такий курс фіксується у форвардному контракті.

  Через 6 місяців, одержавши за ОВДП загальну суму 993465 грн.., фірма реалізує форвардний контракт і одержує, доларів США:

  993465: 3,1842 = 311998,30 доларів США

  Сума  доходу в 11998,30 доларів США (311998,30 – 300000) майже дорівнює ставці за євродоларовим депозитом у 8%. Отже, операція хеджування валютного ризику захищає від збитків через несприятливу зміну курсу, але й виключає можливість одержання додаткових прибутків.

  Укладення форвардного валютного контракту  за курсом USD/UAH = 3,1842 не дає змоги  іноземній фірмі скористатися значно вищим, ніж у євродоларовому депозиті, рівнем дохідності ОВДП. Але укладення форвардної угоди за будь-яким вищим курсом гривні до долара, ніж 3,1842, може надати можливість одержання вищої дохідності, ніж у євродоларовому депозиті.

  4. Укладанню валютних опціонів. Вони  дають власникам право (але  не зобов'язання) купувати чи продавати  в майбутньому визначену кількість  іноземної валюти по фіксованому  курсу обміну. Існує два типи  валютних опціонів – опціони  покупця і опціони продавця. Опціон покупця дає право купувати, опціон продавця дає право продавати.

  Призначення валютних опціонів полягає в захисті  власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому для  власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов’язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страхування валютних ризиків обмежується розміром опціонної премії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.

  Якщо  Українська фірма 12 жовтня відвантажила товар, за який має одержати виручку  на суму 700000 доларів США протягом листопада, але точна дата надходження  коштів невідома. Після одержання  коштів фірмі потрібно буде придбати гривні за долари США для закупівлі устаткування на ринках України. Протягом періоду з 12 жовтня по 30 листопада очікується підвищення курсу гривні відносно долара США. З метою страхування валютного ризику фірма звертається до комерційного банку і укладає з ним опціонний валютний контракт на таких умовах: опціон продажу за доларами США на суму 700000 доларів США; термін з 01 по 30 листопада; ціна виконання USD/UAH = 2,5800; опціонна премія становить 50000 грн.. Платіж у доларах США фірма одержала 26 листопада.

  Необхідно визначити та проаналізувати результати опціонної валютної угоди при різних спот-курсах на дату отримання коштів: а) USD/UAH = 2,5800; б) USD/UAH = 2,6400; в) USD/UAH = 2,5000.

  Розв’язок:

  1. У першому варіанті виконання  опціону не надає переваг фірмі,  оскільки ціна виконання і спот-курс співпали. Фірма втратила опціонну премію в розмірі 50000 грн.., для банку ця ж сума є доходом.

  2. У другому варіанті, коли курс  змінився до рівня USD/UAH = 2,6400, то  фірмі вигідніше обміняти долари  США за діючим курсом і одержати 1848000 грн.. (700000 х 2,6400). У такому разі опціон втрачає свою доцільність. Фірма втрачає опціонну премію 50000 грн.., але виграє завдяки падінню курсу гривні. Цей виграш становить 42000 грн.. (1848000 – 1806000). Результат для фірми – втрата коштів у розмірі 8000 грн.. (50000 – 42000). Сума доходів банку становить 50000 грн..

  3. У третьому варіанті фірма  пред’являє опціон до виконання  і одержує 1806000 грн.. (700000 х 2,5800). Якщо б фірма не придбала  опціон, то 26 листопада при обміні  доларів США за спот-курсом фірма одержала б 1750000 грн.. (700000 х 2,5000). Виграш, як різниця між даними сумами, становить 56000 грн.. (1806000 – 1750000). Результат для фірми – виграш коштів у розмірі 6000 грн.. (56000 – 50000), для банку – втрата коштів у розмірі 6000 грн.. При підвищенні курсу гривні понад рівня 2,5000 фірма отримувала б більші прибутки від операції з опціоном, а банк, навпаки, – збитки.

  Для проведення розрахунків за опціонною  угодою відводять 2 робочі дні. Тому валютний опціон має бути пред’явлений до виконання його власником не пізніше як за 2 робочі дні до дати розрахунків за умови прийняття рішення про його виконання.

  Використання  валютних опціонів фірмами для страхування  валютних ризиків доцільне у таких  випадках:

• коли час та сума валютних надходжень і платежів точно не визначені, а отже, застосування форвардів та ф’ючерсів неможливе;
• при захисті експортних або імпортних товарів, які чутливі до зміни цін, виражених у конкретній валюті;
• при публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
• для підтримки комерційної пропозиції на укладання контрактів із зарубіжним партнером, які оцінюються в іноземній валюті.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності валютних операцій комерційних банків 

  3.1 Банківські валютні  ризики та методи управління ними 

  Під ризиком прийнято розуміти імовірність, а точніше погрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недоодержання  доходів проведення додаткових витрат у результаті здійснення визначених фінансових операцій.

  У залежності від сфери виникнення банківські ризики поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх належать ризики, які виникають у зовнішньому щодо банку середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності. Це політичні, правові, соціальні та загальноекономічні ризики, що виникають у разі загострення економічної кризи в країні, політичної нестабільності, війни, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, скасування імпортних ліцензій, стихійного лиха (пожежі, повені, землетруси), приватизації та ін. Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи банку вкрай високий, управління цими ризиками найскладніше, а іноді й неможливе.

  До  внутрішніх належать ризики, що виникають  безпосередньо у зв'язку з діяльністю конкретного банку. Що ширше коло клієнтів, партнерів, зв'язків банку, банківських операцій, послуг, то більше внутрішніх ризиків супроводжує його роботу. Порівняно із зовнішніми внутрішні ризики краще піддаються ідентифікації та квантифікації. Завдання менеджменту полягає в тому, щоб виявляти, оцінювати, мінімізувати та постійно контролювати внутрішні ризики за допомогою відповідних методів.

  Керування ризиками - це процес, за допомогою якого  банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить  оцінку їхньої величини, здійснює їхній  моніторинг і контролює свої ризиковані позиції, а також враховує взаємозв'язку між різними категоріями (видами) ризиків. Комплекс банківського ризику-менеджменту має на меті забезпечити досягнення наступних цілей :

  - ризики повинні бути зрозумілими й усвідомленими банком і його керівництвом;

  - ризики повинні знаходитися в границях рівнів толерантності, установлених наглядацькою радою;

  - рішення по прийняттю ризику повинні відповідати стратегічним задачам діяльності банку;

  - рішення по прийняттю ризику повинні бути конкретними і чіткими;

  - очікувана прибутковість може компенсувати прийнятий ризик;

  - розподіл капіталу відповідає розмірам ризиків, на які натикається банк;

  - стимули до досягнення високих результатів діяльності повинні узгоджуватися з рівнем толерантності до ризику.

  З погляду ризику-менеджменту, банківська діяльність зводиться до прийняття ризику й одержання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

  Ціль  керування ризиками - сприяти підвищенню вартості власного капіталу банку, одночасно  забезпечуючи досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін

(клієнтів і контрагентів;керівництва;працівників; наглядацької ради й акціонерів (власників);органів нагляду, інвесторів і кредиторів та інших сторін).

  Банківської діяльності властиві наступні категорії  ризиків:

  - Кредитний ризик

  - Ринковий ризик

  - Ризик ліквідності

  - Ризик зміни процентної ставки