Валютні операції ПАТ Приватбанк

  Здебільшого форфейтингові операції проводяться  банком для отримання прибутків  від різниці між номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банком їхньому власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих країнах можуть обмежувати можливості використання методу дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається у вітчизняній практиці.

  Загалом управління валютними позиціями  за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним  потребам і планам банку, а іноді  не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.

  Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, свопоціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.

  Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику. Інструменти хеджування валютного ризику відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування і докладно розглянуто в наступному розділі. 

  3.2 Напрями вдосконалення механізму валютних операцій в АКБ 

  За  своєю природою діяльність банка  в основному пов’язана з використанням  фінансових інструментів, в тому числі похідних фінансових інструментів. Основними факторами, що впливають на ефективність надання фінансових послуг банком, є різноманітні ризики. Кредитний ризик – це реальний або потенційний ризик втрати кредитних коштів, який виникає у банка внаслідок нездатності контрагента виконати умови фінансової угоди з банком. Кредитний ризик присутній у всіх видах діяльності банка, результат яких залежить від дій позичальників, емітентів, інших контрагентів та виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере на себе зобов’язання їх надати чи здійснює інвестиції.

  Функція управління ризиками в банку здійснюється відносно фінансових ризиків (кредитного, ринкового, географічного, валютного, ризику ліквідності та ризику відсоткової  ставки), а також операційних та юридичних ризиків. Основна мета управління фінансовими ризиками – визначити ліміти ризику та встановити контроль над тим, щоб ці ліміти не перевищувалися. Керування операційними та юридичними ризиками повинно забезпечити належне функціонування внутрішніх процедур та політики, спрямованих на зведення цих ризиків до мінімуму.

  Наприклад, процес визначення кредитного ризику у комерційному банку слід розподіляти  на оцінку індивідуального та портфельного кредитного ризику. Джерелом індивідуального  кредитного ризику є окремий конкретний контрагент – позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого контрагента, тобто його індивідуальну здатність вчасно та в повному обсязі виконати прийняті на себе зобов’язання. Портфельний ризик виявляється в зменшенні вартості активів банка. Джерелом портфельного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банка.

  Управління  кредитним ризиком здійснюється шляхом оцінки та моніторингу кредитоспроможності  позичальників, визначення й постійної актуалізації рейтингу, якості кредитної угоди, структурування кредитних угод, визначення та встановлення лімітів, вдосконалення внутрішніх процедур проведення активних операцій та методик аналізу кредитоспроможності контрагентів банка.

  Окрім різноманітних ризиків, що впливають  на результативність діяльності банку, існують й інші фактори. Безпосередньо це: зобов’язання, операційні витрати, кредити як юридичним, так і фізичним особам, депозити, власний капітал, акціонерний капітал та активи. Можна провести аналіз впливу того чи іншого фактору на основні показники діяльності банку за наступною формулою: 

    (3.1) 

  де  хі – фактор, що впливає на основні  показники діяльності банку; уі –  показник діяльності банку.

  На  сьогоднішній день в Україні помітно  загострилася конкуренція на ринку  банківських послуг. Безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки, які пропонують клієнтам велику кількість послуг. До основних продуктів банку належать: видача грошових кредитів; прийом депозитів; здійснення грошових розрахунків і платежів; випуск кредитних та платіжних карток; консультування, надання економічної та фінансової інформації.

  Окрім зовнішніх факторів, на надання фінансових послуг комерційними банками, впливають  також і внутрішні показники. Таким чином, можна запропонувати  наступні шляхи вдосконалення банком основних показників діяльності:

  1. Розширення клієнтської бази. Зазначений  фактор дає банкові ряд переваг,  основними з яких є наявність  залишків на розрахункових рахунках, можливість використовувати стабільно  частину коштів клієнтів для  проведення активних операцій, надходження готівки до каси банку, одержання комісійного доходу за розрахунково-касове обслуговування. З метою збільшення кількості клієнтів банку слід розробити програму залучення клієнтів і встановлення з ними довгострокових взаємовигідних відносин, яка складається з таких напрямів:

  – створення найсприятливіших умов обслуговування клієнтів, таких, як комфортність і безпека обслуговування, створення атмосфери довіри і взаєморозуміння, конфіденціальність операцій і дотримання комерційної таємниці;

  – удосконалення існуючих і впровадження нових технологій обслуговування клієнтів;

  – створення персональних менеджерів для роботи з клієнтами;

  – цілеспрямований пошук і додаткові стимули залучення клієнтів;

  – якісне і швидке обслуговування клієнтів.

  2. Розвиток ефективно діючої філіальної мережі. З цією метою необхідно розробити програму розвитку мережі філій, до якої входитимуть:

  – оптимальне розміщення філій та інших віддалених структурних підрозділів;

  – відкриття нових філій у найпривабливіших регіонах (основними критеріями є потенційна клієнтура, невисокі витрати на відкриття філії та швидка окупність капітальних витрат);

  – забезпечення ефективної роботи філіальної мережі в цілому і структурних одиниць зокрема, реорганізація неприбуткових філій у безбалансові відділення або закриття їх;

  – оптимальний перерозподіл ресурсів між філіями банку і центральним офісом;

  – надання філіям повного спектру банківських продуктів і послуг, розроблених відповідно до вимог клієнтів.

  3. Універсалізація банку, підвищення  якості обслуговування. Розвиток  усіх традиційних видів банківських  послуг, а також розробка власних,  з урахуванням специфіки роботи  в Україні і вимог клієнтів, поліпшення якості наданих операцій  і послуг.

  4. Збільшення обсягів і дохідності активів шляхом додаткового залучення й оптимального розподілу грошових ресурсів, які надходять у розпорядження банку з різних джерел між різними видами активів залежно від терміну і джерела їхнього утворення, ступеня ризику і дохідності, з метою одержання максимального доходу і мінімізації ризиків шляхом установлення необхідних лімітів.

  5. Удосконалення організаційної структури  та якості персоналу. Високий  рівень управління кадрами забезпечить  такі напрями:

  – формування корпоративної культури та поліпшення якості персоналу (рівень освіти, компетенція, навички та професіоналізм);

  – програми мотивації праці та управління чисельністю персоналу. 

  3.3 Оцінка перспектив розвитку валютних операцій банків в Україні 

  Щоб визначити подальші перспективи валютно-курсової політики, необхідно точніше оцінити її результати в 2009 р. та особливості поточного стану, а саме: здійснену девальвацію гривні в 2009р., поточний стан валютного ринку та його вплив на зовнішньоекономічну діяльність, діючу систему валютного регулювання й обмежень, а також подальшу динаміку факторів, які впливають на збалансованість попиту і пропозиції на валютному ринку.

  Девальвація гривні, здійснена торік, хоча й була досить відчутною – 80.5%, проте суттєво  не порушила фінансової стабільності – інфляція зросла, але не перевищила 20%. Якщо ж оцінити девальвацію з позиції довготермінового аналізу, то в минулому році, вперше з 2004 року, коли було покладено початок лібералізації валютного режиму, темпи девальвації перевищили темпи інфляції. Це дещо вирівняло баланс між кутуму числі у до кризовий період – на 5%), а обсяг чистих зовнішніх активів (валові активи мінус валові зобов'язання) зріс майже втричі (з початку кризи майже в 2.5 рази) за рахунок зменшення зобов'язань та зростання активів.

  Таким чином, незважаючи на суттєві зміни  основних пропорцій валютного ринку  та показників його функціонування, введення обмежень не завадило виконанню основної функції – сприянню зовнішньоекономічній діяльності. Крім того, в нових умовах комерційні банки змогли дещо збільшити, а головне – значно оздоровити зовнішні активи. Це дає їм змогу розширити власні можливості та впевненіше виконувати функції валютних агентів своїх клієнтів.

  Валютні обмеження широко використовувались  у світовій практиці. У повоєнні роки Велика Британія, Франція та інші країни запроваджували їх для посилення державного впливу на економічне зростання і скасували лише у 1980–1990 роки. Оскільки економічні умови змінилися, конкретні прийоми та методи валютних обмежень, які довели в ті часи свою ефективність, нині потребують значного доопрацювання.

  Із  країн, які досягли позитивних економічних  результатів, приєдналися до статті VIII Статуту МВФ і водночас застосовують схожі валютні правила, можна  згадати Китай. За інформацією 2009 року, підготовленою МВФ, у цій країні створено такі умови для здійснення імпортних операцій:

  «На ряд товарів встановлено державну монополію на імпорт, у тому числі  на пшеницю, хімічні добрива, сиру нафту  та нафтопродукти, гуму, сталь, вовну. Імпортні ліцензії та квоти встановлено також на інші товари.

  Для здійснення імпортних операцій підприємству необхідно отримати дозвіл місцевого  бюро зовнішньої торгівлі за узгодженням  із Міністерством зовнішньої торгівлі та співробітництва, а також ліцензію місцевого бюро промисловості та комерції для участі в зовнішній торгівлі.

  Перелік документів, необхідних для здійснення імпортних платежів, включає свідоцтво  про дозвіл на імпорт, митну декларацію, верифікаційну форму на валютні  розрахунки, імпортний контракт, дозвіл на платежі через валютну біржу чи безпосередньо з власного валютного рахунку та деякі інші.

  Встановлено обмеження щодо передоплати за імпорт».

  Перелічені  умови здійснення імпорт обмеження  є тимчасовими, не порушують системних  ринкових засад функціонування економіки та банківської системи, мають відповідні світові аналоги і, головне, сприяють фінансово-економічній стабілізації, а в перспективі – економічному зростанню, вони, вочевидь, можуть застосовуватися до часу, коли чинники, які їх зумовили, зміняться. Мовиться передусім про розбалансованість попиту і пропозиції на валютному ринку України та перспективи приведення їх у взаємовідповідність, що становить основну проблему при визначенні перспектив валютно-курсової політики.

  Щоб оцінити перспективи вирішення  цієї проблеми та розвитку валютно-курсової політики, необхідно більш точно класифікувати характер незбалансованості між сукупними попитом і пропозицією на валютного балансу, решта – на інше, в тому числі на виплати з обслуговування кредитів міжнародних фінансових організацій.

  Отже, державні витрати на обслуговування зовнішніх боргів становлять нині головну  проблему. В перспективі її якоюсь мірою послаблює проведена реструктуризація боргів перед нерезидентами за ОВДП. Основні ж суми зовнішнього державного боргу залишаються значними, хоча й дещо меншими, ніж у 2008 році.