Шпаргалка по " Гроші і кредит"

Складовими світової вал. системи є: форми міжнар. засобів платежу; уніфікований режим вал. паритетів та курсів; умови взаємної конвертовано-сті валют; уніфікація правил міжнар. розрахунків; режим валютних ринків та ринків золота; міжнародні валютно-фін. організації; міжнародне регулювання валютних обмежень.

Світова валютна система у своєму розвитку пройшла 4 етапи:

1 в історії світовою вал. системою була система, заснована на золотому стандарті. Платіжний оборот обслуговувався переважно золотом.

2 світовою вал. системою був механізм золотодевізного стандарту

3 світова, або Бреттон-вудська, вал. система. Основою її стала система золотовалютного стандарту, яка зго­дом трансформувалася у систему золотодоларового стандарту.

4 світова, або Ямайська, вал. системи. Сучасна світова валютна система має характер паперово-валютної  системи.

Міжнародна  валютна система – договірно-правова форма організації валютних відносин окремих країн. В березні 1979 р. було створено міжнародну вал. систему – Європейську валютну систему (ЄВС) – фор­му міждержавного регулювання вал. відносин країн захід­ноєвропейського інтеграційного комплексу.

Механізм ЄВС містив 3 елементи: європейська валютна одиниця – ЕКЮ; режим суміс­ного коливання валютних курсів – «суперзмія»; Маастрихтська угода. визначила 3 етапи становлення ЄВС.

1 етап: – повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС; – розроблення заходів щодо зближення ряду ек. параметрів для країн-членів.

2 етап: – створення незалежної Європ. системи центр. банків на чолі з Європейським центр. банком; – установлення фіксованого курсу для валют країн–членів ЄВС між собою; – емісія єдиної грошової одиниці;.

Нині країни ЄС вступили у 3 етап утворення ЄВС. З 1 січня 2002 р. євро увійде до готівкового обігу та матиме місце паралел. обіг євро і нац. валют.

61. Заг. передумови та  ек. причини, що визначають  необх. кредиту.

Кредит існував не завжди. Причини його ви­никнення слід шукати насамперед не у сфері вир-ва, а у сфері обміну, де продавці товарів проти­стоять один одному як юр. само­стійні особи.

Кредит виник і розвину­вся на основі функції грошей як засобу обігу. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту.

Існування товарного ви­р-ва і пов’язаного з ним товарного обігу є найбільш за­гальною ек. причиною необхідності кредиту.

Проте, окрім цих заг. причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можливий лише за певних передумов. Однією з них стало майнове розшарування сусп-ва у період розпаду первіс­нообщинного ладу, коли бідний мусив звертатися за позичкою до багатшого.

Але для виникнення кредитних відносин потрібно, щоб той, хто надає кредит, довіряв тому, хто хоче його отримати.

Окрім довіри, обов’язковою передумовою виникнення, креди­тних відносин є збіг ек. інтересів кред-ра і поз.

За своєю природою кредитна угода, в основі якої лежить тим­часове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність ма­т. відповідальності її учасників за виконання взятих на себе зобов’язань.

Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичаль­ником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.

Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту ви­кликана існуванням товарно-грош. відносин. Його передумо­вою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конкретними причинами, що обумовлюють необхідність креди­ту, – коливання потреби в коштах та джерелах їх формування.

62. Сутність кредиту,  його структура, еволюція та  зв’язок з іншими ек. категоріями.

За своєю сутністю кредит – це сусп. відносини, що вини­кають між ек. суб’єктами у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів на засадах зворотності, платності та добровільності.

Кредит як форма сусп. відносин має багато спільного з іншими ек. категоріями – грошима, фінансами, тор­гівлею, капіталом та ін. Вони тіс­но переплітаються функціонально між с.

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється рисами:

– у грош. відносин ними є продавець і покупець, у кредитних  – кредитор і позичальник;

– в грош. від­носинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення 2 різ­них форм вартості         – товарної і грошової, а в кредитних відноси­нах – нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

– Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Кредит призначений задовольня­ти тимчасові потреби в додаткових коштах одних ек. суб’єктів і сприяти вигідному розміщенню вільних коштів для других.

На відміну від кредиту, фінанси формуються в процесі розподілу вартості, рух вартості у фін. від­носинах пов’язаний зі зміною власності, не є зворотним і плат­ним, визначається переважно неринковими, адмін. – вольовими чинниками. Фінанси і кредит функціонують переваж­но паралельно, на відокремлених ек. сегментах, допов­нюючи, а не підміняючи, один одного.

Кредит і торгівля теж тісно переплітаються: торгівля все частіше здійснюється в кредит, а кредит організується на засадах торгівлі борго­вими зобов’язаннями.

Елементами кредиту є його об’єкти і суб’єкти. Об’єктом кредиту є та вартість, яка передається в пози­чку. Суб’єкти кредиту – це кредитори і позичальники. Взяті разом, ці елементи створюють структуру кредиту. Позичена вартість має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику. Кредитори – це учасники кредитних відносин, які мають у своїй вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб’єктам. Позичальники – це учасники кредитних відносин, які одержують кошти у позичку від кредиторів.

1 формою кредиту був  лихварський кредит. Хар. ознаками його було те, що він має випадковий характер

63. Стадії та закономірності  руху кредиту на мікро- і  макрорівнях. Принципи кредитування.

Рух кредиту має часовий та просторовий вимір і здійснюється на основі руху оборотного та основного капіталу в процесі відтворення

Виділяють 5-ть стадій руху кредиту

1-а стадія – формування вільної вартості як джерела надання позичок;

2-а стадія – розміщення вільної вартості в позичку;

3-я стадія – викор-ня позичальником коштів, одержа­них у тимчасове розпорядження;

4-а стадія – вивільнення викор. позичальником кош­тів з його обороту;

5-а стадія – повернення позичальником вартості кредитору і сплата %.

На мікроек. рівні закономірностями руху кредиту є:

– зворотність руху вартості, що передана в позичку;

– тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника;

– збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її до кредитора в повному обсязі;

– залежність маси наданої позички від наявних обсягів віль­них коштів.

На макроек. рівні закономірності руху кредиту проявляються в такому:

– кількісні параметри розвитку кредиту повинні бути адекватними динаміці об­сягів ВНП;

– оскільки кожна позичкова операція є двоякою – як вимога і як зобов’язання, заг. суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балан­суються;

– зворотність і платність кредиту;

– платність кредиту і здатність приносити дохід обом його суб’єктам визначають таку закономірність міжгалузевого руху кредиту, як спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види вир-ва.

Принципи кредитування: Цільове призначення; Строковість позички; Поверненість позиченої вартості кредитору; Забезпеченість; Платність користування позичкою. Усі принципи кредитування тісно пов’язані, оскільки випливають з сутності кредиту, і тільки в комплексі можуть за­безпечити її реалізацію.

64. Форми, види та  функції кредиту.

Форми кредиту. Товарна і грошова форми кредиту є рівно­правними і рівнозначними, по суті, 2 проявами єдиної фор­ми кредиту – вартісної. Вони між собою внутр. пов’язані і доповнюють одна одну.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

1) Залежно від суб’єктів кредитних відносин виділяють: банківський кредит, держ. кредит, міжгосп. кредит, міжнар., особистий кредит.

2) Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити: виробничий кредит; споживчий кредит.

3) За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у ко­ристування позичальнику, виділяються короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) кредити.

4) За галузевою спрямованістю виділяються: кредити в пром-сть; кредити в с/г; кредити в торгівлю; кредити в будівництво; інші кредити.

5) Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі види: кредит на формування вир. запасів; кредит у витрати вир-ва; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

6) За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний, безплатний.

Функції кредиту. функції хар-ють сусп. призначення кре­диту, ту «роботу», яку він виконує в сусп-ві, тобто його роль.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність ек. суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Функція кредиту, що реалізується в грош. сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах по­вного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і під­тримання достатньої для ек. розвитку стаб-сті грошей.

Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що в процесі кредитуван­ня забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

Функція капіталізації вільних грош. доходів полягає в трансформації завдяки кредиту грош. нагромаджень та заощаджень юр. і фіз. осіб у вар­тість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.

65. Хар-ка банківського  кредиту.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення сусп. капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей. Позичка капіталу – це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей – це позичка, внаслідок якої лише забезпечся рух грошей як платіжного засобу, який не супров-ся розширенням вир-ва.

Кредитні відносини поділяються на 2 великі групи. Перша з них – це кре­дити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати у різні види активів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Їх можна класифікувати за багатьма ознаками.

За об’єктами кредитування банк. кредит поділяється на 3 групи: кредит в осн. капітал; кредит в оборотний капітал; на споживчі потреби.

У взаємозв’язку з джерелами погашення за хар-ром повернення розрізняють кредити: з одноразовим поверненням; з погашенням у розстрочку; з регресією платежів.

За термінами користування банк. кредит поділяється на короткостр. (до 1 року), середньостр. (від 1 до 3 років) і довгостр. (понад 3 ро­ки).

За сферами сусп. відтворення розрізняють кредити у сферу вир-ва, у сферу обігу та у сферу споживання.

За порядком надання кредит поділяється на прямий і непря­мий.

За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентне або гарантовано.

За схемою надання розрізняють кредити, що надаються від­повідно до кредитної лінії, револьверні, контокорентні та овердрафт.

За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банк. кредит буває двосторонній, консорціумний, паралельний.

За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені.

За ступенем ризику кредити поділяються на – стандартні та з підвищеним ризиком.

За строками повернення розрізняють кредити строкові, до за­питання, відстрочені та прострочені.

66. Хар-ка міжгосп. кредиту,  його переваги та недоліки,  в Україні.

Міжгосп. кредит – це кредит, який існує між функціонуючими суб’єктами госп-ня. Його видами є комерційний кредит, дебіторсько-кредиторська заборгованість, аванси покупців, тимчасова фін. допомога, лізинг. Межі міжгосп. кредиту визнач-ся розміром резервних капіталів.

Комерційний кредит – це форма руху безпосередньо пром. капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грош. шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима. Комерційний кредит виникає за побажанням і згодою сторін – продавця і покупця – і має строго визначений напрям і межі.