Шпаргалка по " Гроші і кредит"

Вищим органом управління банку є загальні збори акціо­нерів, які вирішують стратегічні завдання в його діяль­ності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпо­середньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціон. банку є правління, а пайового – дирекція. Контроль за діяльністю правління банку здійснює ревізійна комісія.

Організаційна структура комерц. банку включає функціо­нальні служби та підрозділи, кожен з яких виконує певні операції і має свої права та обов’язки. Основним критерієм організаційної по­будови банку є ек. зміст та обсяг операцій, які він вико­нує. Департаменти, управління, відділи формуються відповідно до класифікації окремих банківських операцій або їхніх груп за функ­ціональним призначенням. Великі банки мають певну мережу філій і відділень і терит. органи управ­ління ними.

88. Пасивні операції  комерційних банків.

Пасивні операції – це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси для проведення кредитних, інве­стиційних та інших активних операцій. Ресурси комерційних банків – це сукупність грош. коштів, що перебувають у його розпорядженні і викор-ся для виконання певних опера­цій. Їх поділяють на власні, залучені і позичені.

До власних ресурсів, або до банк. капіталу, належать статутний, резервний та інші фонди, які створюються для забез­печення фін. сталості, комерційної і госп. діяль­ності банку, а також нерозподілений прибуток поточного і мину­лого років.

Власний капітал комерційного банку поділяється на основний і додатковий. До основного капіталу відносять статутний і резер­вний фонди, а також нерозподілений прибуток минулих років. Додатковий капітал складається із заг. резервів за актив­ними операціями і поточних доходів.

Залучені кошти банку – це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках банківських клієнтів (юр. та фіз. осіб), на рахунках громадських організацій, різнома­нітних сусп. фондів, які розміщуються в активи з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку. Основну суму залучених коштів становлять тимчасово вільні грошові ка­пітали, що виникають на основі кругообороту пром. і торгового капіталу, грошові накопичення держави, особисті гро­ш. накопичення населення,

Позичені кошти банку – це головним чином позики на грош. ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центр. банку (НБУ), опе­рацій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а та­кож позик на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве зна­чення для підтримки поточної банківської ліквідності і тому ак­тивно викор-ся комерційними банками України.

89. Активні операції  комерційних банків.

Активні операції банків полягають у діяльності, пов’язаній із розміщенням і викор-ням власного капіталу, залучених і пози­чених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків за окремими видами операцій і підтриманні ліквідності. Ак­тивні операції банків поділяються на кредитні та інвестиційні.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банківських позичок. Банків­ське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, забезпеченості і платності кредиту.

Інвестиційні операції банків означають вкладення коштів у цінні папери підпр-в (держ., колективних і приватних) на відносно тривалий період часу. Інвестиційні цінні папери – це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сер­тифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об’єктом банк. інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку.

90. Банківські послуги.

Банківські послуги – це ті дії банк. установ на замов­лення клієнтів, які не пов’язані із залученням додаткових ресур­сів. Послуги об’єднують у певні групи. Найбільш пошире­ною є класифікація банк. послуг, в якій виділяють такі групи послуг: ліцензовані, неліцензовані, чисті, сурогатні, комі­сійні, гонорарні, спредові, балансові, позабал. тощо.

До ліцензованих банківських послуг належать такі, надання яких потребує ліцензії Нац. банку України. Це: касове обслуговування клієнтів; інкасація та перевезення гро­шових цінностей; залучення депозитів юр. і фіз. осіб; видача гарантій і поручительств тощо.

Чистими наз. послуги, що не несуть будь-якого ризику для активів банку, крім ризику операційних помилок.

Сурогатними наз. послуги, кінцевий результат від здійснення яких може вплинути на активи банку, хоч на момент надання послуги такого впливу не відбувається.

До комісійних належать послуги, за надання яких банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії, а сам не сплачує ніяких комісій при їх наданні.

Гонорарними наз. послуги, за надання яких банк отримує від клієнтів обумовлену наперед плату. Це лізинг, трас­тові, консультаційні та деякі інші послуги.

До спредових відносять послуги, чисті доходи від яких форму­ються як різниця між комісією, отриманою від клієнта, та комісі­єю, сплаченою при організації даної послуги.

До балансових належать послуги, що обліковуються на балан­сових рахунках. По­слуги, що не обліковуються на балансових рахунках, відносять до позабалансових.

Найбільшим попитом в Україні користуються послуги розрахун­ково-касового характеру. А саме: лізинг, факторинг, гаран­тії, трастові послуги.

Лізингові послуги полягають у здаванні в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування.

Факторинг – являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу

Гарантія – це зобов’язання гаранта, що видається на про­хання іншої особи, за яким гарант зобов’язується сплатити кредитору принципала відповідно до умов гарантійного зобов’язання певну грошову суму.

Трастові послуги засновані на довірчих правовідносинах, коли одна особа – засновник передає своє майно у розпорядження ін­шої особи – довірительному власнику, для управління в ін­тересах 3 особи – бенефіціара.

91. Стійкість банківської  системи та механізм її забезпечення.

Банк. стійкість означає постійну здатність банку від­повідати за своїми зобов’язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конку­рентному середовищі.

Найважливішими ек. нормативами, які хар-ють фін. стійкість банку, його здатність виконувати більшість інших нормативів, є нормативи капіталу, зокрема min розмір статутного капіталу, норматив платоспроможно­сті і норматив достатності капіталу.

Min розмір статутного капіталу регламентує рівень статутного фонду новостворюваних банків, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1 млн. євро за курсом НБУ. Платоспроможність визначається співвід­ношенням між капіталом і активами банку, підсумовуваними з урахуванням їхніх ризиків. Показник достатності капіталу визнача­ється відношенням капіталу до заг. активів банку, зменше­них на створені відповідні резерви.

Комерц. банк буде в змозі відповідати за своїми зо­бов’язаннями за умови, якщо він вклав свої і залучені кошти у лік­відні активи. Це досягається завдяки дотриманню банком певних нормативів ліквідності. Серед них виділяються нормативи: миттє­вої, заг. ліквідності, а також відношення високоліквідних ак­тивів до робочих активів. Норматив миттєвої ліквідності визначає­ться як відношення суми коштів на кореспондентському рахунку та в касі до поточних зобов’язань банку. Норматив загальної ліквідності розраховується як відношення загальних ак­тивів до заг. зобов’язань банку і має бути не меншим від 100%, тобто у банку активи і пасиви повинні бути збалансованими. Банк повинен дотри­муватися певного співвідношення між високоліквідними і робо­чими активами.

Одним із засобів мінімізації і запобігання ризиків є дотри­мання банком нормативів ризику. Їх існує кілька. Одним з них є max розмір ризику на одного позичальника.

Прибутковість як елемент банк. стабільності залежить від співвідношення доходів і витрат. Оцінювання прибутковості здійснюється за допомогою системи відповідних показників. Найпоширенішими показниками прибутковості банку є: прибут­ковість банківських активів; прибутковість акціонерного капіталу; процентна маржа.

92. Міжнародний валютний  фонд: цілі, порядок створення,  формування ресурсів, відносини  з Україною.

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фін. відносин, а з іншого – надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

Ставши членом МВФ, У. Увійшла до структури Світового банку.

В кінці 40-хроків практично не було розвинутої системи міжнар. фін. приватних ринків. Тому МВФ був джерелом коштів як для розвинутих країн так і для країн що розвиваються. Протягом останніх 40-50 років одним з найяскравіших аспектівек. розвитку стала дуже швидка інтернаціоналізація приватного фін. ринку. І сьогодні більшість розвинутих країн не потребують фін. ресурсів Фонду, а тому МВФ від фінансування всіх країн-членів переключився на підтримку країн, що розвиваються. Відбулася переорієнтація МВФ від статусу міжнародного банкіра доорганізації, що сприяє ек. розвитку країн, які самі не в змозі вийти на фінансові ринки і потребують офіційної підтримки Фонду.

У рамках такої еволюції можна зрозуміти відносини МВФ і з Україною. По-перше У. Як држава поки що фактично не має реального доступу на міжнар. фін. ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел (це МВФ). По-друге, політика фонду, яка проводиться в Україні і пов’язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соц-ек. ситуації в У.

Кредити, що залучаються від МВФ, використовуються для підтримки курсу нац. валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу У. і покликані пом’якшити ек. реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі ек. зростання в країні.

93. Світовий банк –  поняття, структура і завдання.

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу  Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів Групи Світового банку – зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн, що розвиваються.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)на поч. своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після 2-ї світової війни. МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі.

Міжнар. асоціація розвитку (МАР) була створена як фін. філія  МБРР з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, розвиваються.

Міжнар. фін. корпорація(МФК)була організована з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій(БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного розвитку на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнар. центр урегулюв. Інвестиційних конфліктів засновано для сприяння припливу міжнар. інвестицій щляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та ін. інвесторами.

94. Міжнародний банк  реконструкції і розвитку: призначення,  формування ресурсів, відносини  з Україною.

МБРР на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приват­ні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світо­вої війни.

МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гаран­тує кредити, які надані цим країнам приватними банками та ін­шими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ.

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки держав-членів на його акції. Квоти держав у капіталі банку встанов­люються на основі квот у МВФ.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах — макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15—-20 років, включаючи п’ятирічний тер­мін відстрочення платежів.

МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпо­раціям, іншим банкам, а також фізичним особам.