Шпаргалка по " Гроші і кредит"

Більш повно і точно виражає сутність монетарної політики визначення її як комплексу взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених сусп. цілей, заходів щодо регул-ня грош. обороту, які здійснює держава через центр. банк.

Цілі поділяються на 3 групи:

1) Стратегічними є цілі, що визначені як ключові в загальноек. політиці держави. Ними можуть бути зростання вир-ва, зростання зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу.

2) Проміжні цілі полягають у таких змінах певних ек. процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Оскільки в ринкових умовах ек. зростання, зайнятість, динаміка цін, стан платіжного балансу та інші макроек. показники визначаються передусім станом ринкової кон’юнктури, проміжними цілями монетарної політики є зміна останнього в напрямі, який визначається стратегічн. ціллю.

3) Тактичні цілі – це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових ек. змінних, передусім грошової маси, процентної ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Стосовно кожного з цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілі­зація, зниження.

Усі інструменти можна поділити на 2 групи:

– інструменти опосередкованого впливу на грош. ринок і ек. процеси;

– інструменти прямого впливу.

До 1 групи належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкових резервів, процентна політика, рефін-ня комерційних банків, регулювання курсу нац. валюти.

До 2 групи відносять: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центр. банком комерційних банків; установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центр. банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, вир-вами, регіонами тощо.

 

 

43. Проблеми монетизації  бюджетного дефіциту та ВВП  в Україні.

Проблема монетизації бюдж. дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття  перевищення бюджетних витрат над бюдж. заходами, що формуються на підставі вимог зак-ва, насамперед податкового. Мобілізувати необхідні для монетизації бюдж. дефіциту кошти можна так:

1. Збільшити оподаткування  ек. суб’єктів через підвищення  податкових ставок, введення нових  податків, скасування пільг тощо.

2. Дозволити уряду випустити  власні боргові зоб-ня в розмірі,  достатньому для покриття бюдж.  дефіциту.

3. Дозволити уряду випустити  власні цінні папери і реалізувати  їх на внутр. чи зовн. ринках.

4. Дозволити центр. банку  прокредитувати уряд у розмірі  бюдж. дефіциту, купивши урядові  зобов’язання на первинному ринку.  Але ЗУ «Про Нац. банк У.»  НБУ заборонено надавати прямі  кредити на фін-ня витрат державного  бюджету.

Найдоцільнішим є 3, оскільки він не змінює грош. маси і не ускладнює завдань, визначених у монетарній політиці. Проте ці положення справедливі лише за умов, коли бюдж. дефіцит не хронічний і не надто великий відносно ВВП. Проблема монетизації ВВП полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для реалізації всього обсягу вир. товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань.

Рівень монетизації ВВП в Україні протягом 1991–1995 рр. знижувався. Це показує, що відбулася демонетизація економіки. Це негативно вплинуло на розвиток економіки: поглибилися платіжна криза, широких розмахів набув бартер, тощо.

З 1996 р. відбувалось повільне піднесення рівня монетизації. Проте темпи його були недостатніми і не привели до помітного зміцнення платіжної дисципліни.

На 1 етапі (1991–1995 рр.) номін. обсяг ВВП з року в рік зростав швидше, ніж номін. маса грошей в обороті.

На 2 етапі (1995-1999 рр.) падіння монетизації ВВП припинилося, і рівень її став зростати. Але це зростання було зумовлене зміною в співвідношенні між темпами зростання номін. грошової маси і номін. обсягу ВВП на користь першої.

 

44. Сутність, закономірності  розвитку та види інфляції.  Способи вимірювання інфляції.

Інфляція – це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. Найчастіше сутність трактують як процес зростання цін. Зовні інфляція виявляється в зростанні цін на товари і тарифів на послуги, у падінні валютного курсу грошей, у поглибленні товарного дефіциту. Усі ці явища є проявом знецінення грошей.

Інфляція розвивається поступово як тривалий процес, який можна розділити на кілька стадій:

На 1 стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання.

На 2 стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції. Інфляція вимірюється 3 видами показників:

1) Індекс споживчих цін (ІСЦ) хар-є зміну в часі заг. рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання. Визначається ІСЦ за вартістю певного законодавчо зафіксованого набору товарів і послуг.

2) Індекс цін на засоби вир-ва хар-є зміну в часі заг. рівня цін на засоби вир-ва, які купують юр. особи для вир. споживання. Цей індекс виражає зростання оптових цін.

3) Дефлятор ВВП хар-є зміну в часі заг. рівня цін на всі товари і послуги, що реалізовані кінцевим споживачам. Хар-є інфляційні зміни всіх цін. Він найточніше враховує реальну структуру особистого і вир. споживання.

Найбільш коректною є класифікація видів інфляції за 3 критеріями:

1) За формами прояву інфляції виділяють: цінову інфляцію, інфляцію заощаджень; девальвацію.

2) За темпами знецінення грошей: повзучу інфляцію (до 5% на рік); помірну (5–20%); галопуюча інфляція (20–50%); гіперінфляція (<100%).

3) За чинниками, що спричинюють інфляційний процес: Інфляція витрат; Інфляція попиту.

 

45. Причини інфляції.  Монетариський та кейсіанський  підхід щодо визначення причин  інфляції.

Дослідники причин інфляції визнають можливість їх формування на боці грошей (монетарні причини) і на боці товарів (витратні причини). Монетарні причини пов’язані з лібералізацією монетарної політики для емісійного фін-ня бюдж. дефіциту, зростання зайнятості та вир-ва. Витратні причини пов’язані зі зростанням витрат на вир-во чи монополізацію вир-ва та праці. Проте обидва види причин тісно переплітаються і, по суті, зливаються в 1 – лібералізацію держ. монетарної політики і зростання на цій основі пропозиції грошей.

Монетаристи вважають, що збільшення пропозиції грошей визначається виключно грошово-кредитною політикою держави. Вона може спрямовувати її на досягнення таких цілей, за яких пропозиція (маса) грошей залишається незмінною і інфляція буде неможливою. Такими цілями є стабілізація цін та підтримання у рівновазі кон’юнктури ринку.

За монетаристською концепцією, для розгортання в країні інфляційного процесу органи монетарного управління повинні проводити інфляційну монетарну політику, перш за все політику грош. стимулювання зайнятості й ек. зростання.

Кейнсіанці Відмінність їхньої позиції від монетаристської полягає лише в тому, що ліберальну грошово-кредитну політику вони вважають передумовою інфляції, а першопричинами – чинники, пов’язані зі збуренням витрат і пропозиції. Тому, на їхню думку, неможливо ефективно вирішити проблему стримування інфляції лише ужорсточенням монетарної політики, а потрібно «докопуватися» до першопричин її.

З позиції монетаристів випливає той висновок, що заходами жорсткої монетарної політики можна стримати інфляцію і створити сприятливі умови для того, щоб економіка самостійно могла подолати кризу.

З позиції кейнсіанців можна зробити висновок, що монетарна політика не повинна заважати розв’язанню внутрішніх суперечностей економіки і мусить бути настільки ліберальною, наскільки це потрібно, щоб забезпечити пропозицію грошей на необх. рівні.

 

46. Ек. та соц. наслідки  інфляції.

У соціальній сфері інфляція створює передумови для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх. Зростання товарних цін як прояв інфляції безпосередньо сприяє збільшенню прибутків підприємців і зменшує реальні доходи робітників, службовців і інших верств населення.

Проте в реальній дійсності ця закономірність не завжди реалізується так однозначно. Адже підприємці не тільки продають, а й купують товари за зростаючими цінами, а працівники не тільки купують товари, а й продають свій товар – робочу силу, ціна на яку теж зростає.

Крім прямих втрат, яких зазнає через інфляцію значна кількість ек. суб’єктів, її негативними соц. наслідками є також заг. невпевненість підприємців і всіх працівників у перспективі свого ек. становища, загострення соц. суперечностей, посилення групового егоїзму. Все це спричинює соц. і політичну нестабільність у сусп-ві.

Ще ширший діапазон негативних наслідків інфляції в ек. сфері. Особливо відчутно вона впливає на розвиток вир-ва, торгівлю, кредитну і грошову системи, держ. фінанси, валютну систему і на платіжний баланс.

Інфляція спричинює посилення диспропорціональності і хаотичності розвитку сусп. вир-ва. Позичкові капітали спрямовуються переважно в галузі зі швидким зростанням цін і відволікаються з інших галузей, де може настати застій і занепад вир-ва. Часті коливання і стрибки цін посилюють ек. ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання НТП.

Скорочуючи платоспроможний попит населення, інфляція зумовлює звуження ринку збуту товарів народного споживання, що може викликати затухання темпів їх зростання чи навіть скорочення обсягів вирва.

В умовах інфляції ек. суб’єктам невигідно тримати свої активи в грошовій формі. Це негативно впливає на кредитні відносини та грошовий обіг. Згортається також комерційний кредит, оскільки кредиторам невигідно і ризиковано продавати продукцію з відстрочкою платежу.

У міру поглиблення інфляції виникає «голод» на грошові знаки, бо дрібні купюри зовсім втрачають свою вартість і перестають функціонувати. Тому швидко зростає потреба у великих купюрах, за якою не встигає їх випуск емісійним центром.

 

47. Особливості інфляції  в Укр.

1 особливість. В 1992–1993 рр. інфляція в Україні досягла гіпервисокого рівня. Таку гіперінфляцію можна пояснити 2 причинами:

1) обвалом «інфляційного  навісу», одержаного Україною  в спадок з радянських часів  унаслідок лібералізації цін  в 1991–1992 рр., що спровокувало  зростання платоспроможного попиту  і цін за цей період більше  ніж у 2 рази;

2) надто ліберальною  монетарною політикою, яку проводили  уряд та центр. банк України.

2 особливістю інфляційного процесу в Україні була чітка, однозначна реакція динаміки цін на ужорсточення монетарної політики, переорієнтацію її на антиінфляційну ціль з 1993 р. Уперше за 4 роки темпи зростання цін значно відстали від темпів зростання маси грошей (М3).

3 особливістю було те, що форсоване нарощування маси грошей та пов’язане з ним ще більше зростання рівня цін не тільки не сприяли ек. зростанню, а навпаки, поглиблювали ек. спад та зростання безробіття.

4 особливість інфляційного процесу в Україні полягає в тому, що досить успішне приборкання інфляції в 1996 р. і виведення її на прийнятний рівень навіть з позицій розвинутих країн не дало очікуваного пожвавлення вир-ва, яке продовжувало скорочуватися.

5 особливість проявилася уже на стадії проведення антиінфляційної політики і полягає в тому, що в умовах хронічного дефіциту держ. бюджету і вкрай повільних темпів ринкової реструктуризації вир-ва різко погасити інфляцію не вдається.

З попередньою особливістю інфляції пов’язана ще одна – розвиток на фоні хронічної інфляції глибокої кризи неплатежів. Взаємна заборгованість госп. суб’єктів досягла до 2000 р. розміру, що перевищує річний обсяг ВВП. Постійно зростають неплатежі держ. бюджету установам та працівникам бюдж. сфери, заборгованість перед бюджетом платників податків тощо.

 

48. Держ. регулювання  інфляції: осн. напрямки та  інструменти.

Основна мета регулювання інфляції з боку держави полягає в тому, щоб стримати інфляцію в межах і не допустити розгону її темпів до загрозливих розмірів.

Ідею регулювати інфляцію першими висунули представники кейнсіанської школи. Їх ідея «контрольованої» інфляції сформувалась як складова кейнс. теорії держ. регулювання економіки шляхом втручання в платоспром. попит. Кейнс вважав, що різними ек. важелями, у тому числі збільшенням грош. маси в обігу, держава може стимулювати розширення попиту, реакцією на що буде зростання пропозиції.

Головний недолік кейнсіанської ідеї був в тому, що вона не врахувала у своїх оцінках наслідків інфляційних заходів уряду свідомої реакції ек. агентів на майбутню інфляцію.