Отчёт по практике в АКБ "Трансбанк"

Принцип нарахування і  відповідності доходів  і видатків

    Доходи  та видатки відображаються в бухгалтерському обліку і фінансових звітах у момент їх виникнення не залежно від дати надходження або оплати коштів. Для визначення фінансового результату звітного періоду порівнюються доходи звітного періоду з видатками, які були понесені Банком при одержанні цих доходів.           

Принцип історичної (фактичної) собівартості

    Активи  і зобов'язання враховуються приоритетно  за вартістю їх придбання або виникнення.

    При придбанні активів  вартість визначається за сумою фактично сплачених за ними коштів (справедлива вартість при здійсненні угоди між добре обізнаними, бажаючими зробити таку операцію, незалежними один від одного сторонами), а зобов'язання за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов'язання (історична вартість).

          Активи і зобов'язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, повинні переоцінюватися у випадку зміни офіційного курсу на звітну дату.

Принцип обачності

    Дотримання  певної обережності при прийнятті  рішень, необхідних для винесення  оцінок в умовах невизначеності для недопущення переоцінки активів і доходів, і недооцінки зобов'язань або видатків. Цей принцип передбачає виділення на окремих рахунках сумнівних активів і створення резервів під їх знецінювання на відшкодування видатків по сумнівній  заборгованості.

Інформація, що подається у  фінансовій звітності, має відповідати  таким якісним характеристикам:

Зрозумілість  інформації,  що подається у фінансових звітах для користувачів. Припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку;

Доречність інформації, яка впливає на прийняття економічних  рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки,

• зроблені  в минулому;
• Суттєвість і істотність інформації , тобто її відсутність або викривлення може вплинути на економічні рішення користувачів звітності. У фінансових звітах має відображатися уся істотна інформація;
• Достовірність інформації та правдивість її подання – це відсутність суттєвих помилок та упередженості і відображення дійсного стану справ. Інформація повинна бути достовірною та  реально відображати операції та інші події, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу банку на дату звітності;
• Зіставність інформації, тобто можливість порівнювати  фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначити тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності Банку;
• Нейтральність інформації та її своєчасність  передбачає відсутність в інформації упередженості та своєчасне подання фінансової звітності.

ЗАГАЛЬНІ  ПОЛОЖЕННЯ.

     1. Порядок проведення оцінки вартості заставного майна і методичні рекомендації за визначенням вартості Предмету застави (далі по тексту - «Порядок») розроблений відповідно до чинного законодавства України, нормативних документів Національного банку України і внутрішніх документів Банку (Кредитна політика Банку, Керівництво по корпоративному кредитуванню і інші документи, що регламентують кредитування в Банку).

     2. Даний Порядок обов'язковий до застосування фахівцями Відділу застав Головного офісу Банку і фахівцями філіалів/відділень (далі по тексту – фахівцями філіалів) , відповідальними за оцінку предметів застави.

     3. Метою даного Порядку є визначення для співробітників Відділу застав або фахівців філіалу, відповідальних за оцінку, основних підходів, принципів і методик визначення вартості майна, пропонованого в заставу.

     4. Відповідно до вимог даного Порядку виробляється оцінка об'єктів житлово-цивільного призначення, об'єктів невиробничого і виробничого призначення, автомашин, товарів промислової і продовольчої груп, товарів в обороті, в заставі, відвантажених і що знаходяться в дорозі, устаткування, майнових прав, цінних паперів, сільськогосподарської техніки і іншого майна, пропонованого як предмет застави.

     Вибір предмету застави виробляється з урахуванням вимог інструктивних і нормативних документів Банку до майна, пропонованого як предмет застави.

     5. Оцінку майна залежно від складності оцінки, виду Предмету застави, проводять фахівці Відділу застав Банку (відповідні фахівці філіалу), а у випадках, передбачених чинним законодавством – незалежні оцінювачі: фізичні або юридичні особи, що мають відповідний документ на здійснення оцінної діяльності, з якими Заставники, уклали договори на проведення оцінки.

          6. Незалежна оцінка предмету застави проводиться у обов'язковому порядку, якщо дана вимога визначена чинним законодавством України.

 ВСТУП 
1. Ознайомлення зі структурою та основними функціями філії АКБ «Трансбанк».

2. Порядок кредитування фізичних осіб в АКБ «Трансбанк».

  3. Цінні папери та їх класифікація.

  4.Діяльність з торгівлі цінними паперами.

  5.Емісія цінних паперів.

  6. Валютний курс,форми та порядок встановлення.

  7. Облік операцій з власним капіталом.

8. Облік доходів і витрат.

9. Облік цінних паперів і принципи їх оцінки.

10. Складання фінансової та податкової звітності звітності.

11.Правові та організаційні аспекти оцінної діяльності.

12.Оцінювання вартості земельних ділянок,машин і обладнання.

13.Оцінювання ліквідаційної,заставної та інших спеціальних видів вартості.

14.Оцінювання товарів в обороті та переробці.

ВИСНОВКИ 

ДОДАТКИ 

     Для підтвердження про проведення незалежної оцінки предмету застави незалежні  оцінювачі готують звіти, форма  і зміст яких повинні відповідати Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оцінну діяльність в Україні», Закону України «Про оцінку земель».

     У них повинні відображатися мета проведення оцінки, результати, область застосування оцінки, що використовуються при оцінці методи, розрахунки, фактичні дані, що використовуються при проведенні оцінки, з вказівкою джерела, а також інші відомості, необхідні для повного і однозначного тлумачення результатів проведення оцінки. Рекомендована форма і зміст звітів про оцінку незалежних оцінювачів приведена в Додатку № 9 до даного Порядку.

     З метою зниження ризиків звіти незалежних оцінювачів повинні піддаватися з боку Банку обов'язковій експертизі, в частині:

• чи є державна ліцензія на оцінку даного виду майна;
• чи легалізована оцінна діяльність незалежного оцінювача;
• чи відповідає звіт про оцінку міжнародним стандартам оцінки;
• чи відображає вартість Предмету застави по звіту реальну ринкову вартість.

     Затверджена форма результатів аналізу первинної  оцінки, що проводиться по звітах незалежних оцінювачів, і залежно від предмету до даного Порядку.

     Експертизу звітів незалежних оцінювачів з боку Банку проводять фахівці Відділу застав Банку (відповідні фахівці філіалу).

     7. Оцінка предмету забезпечення проводиться фахівцями Відділу застав Головного офісу Банку і фахівцями філіалів, відповідальними за оцінку предметів застави, після отримання документів, необхідних для проведення оцінки. Перелік

   52

     8. За наслідками оцінки вартості предмету застави відповідальні працівники Банку у обов'язковому порядку складають висновки про оцінку заставного майна. Висновки повинні містити в собі наступну інформацію:

• розрахунки визначення вартості;
• опис і обгрунтування застосованих методів оцінки;
• фактичні дані, що використовуються при проведенні оцінки, з вказівкою джерела їх отримання;
• а також інші відомості, необхідні для повного і однозначного тлумачення результатів проведення оцінки.

     Висновки про оцінку вартості заставного майна є внутрішніми документа Банку. Типові форми висновків про оцінку, проведену фахівцями Банку, залежно від предмету (предметів) застави до даного Порядку.

     9. Для забезпечення поворотності позикових засобів ринкова вартість заставного майна повинна бути не нижчою за суму основного боргу, винагороди (інтересу) по кредиту, штрафних санкцій по простроченій заборгованості, аукціонного збору, витрат за змістом Предмету Застави, судових і інших витрат.

 ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ І ОБЛАСТЬ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

     Визначення  термінів, що використовуються:

     Застава – спосіб забезпечення зобов'язання, через яке кредитор (заставодержатель) має право, у разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов'язання, одержати задоволення з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами особи, якій належить це майно.

     Ринкова вартість – це найвірогідніша ціна, яку повинна досягати власність на конкурентному і відкритому ринку з дотриманням всіх умов справедливої торгівлі, свідомих дій продавця і покупця, без дії незаконних стимулів або інших суб'єктивних умов.

     Заставна  вартість – дисконтована на дату оцінки ринкова вартість майна, визначена на передбачену дату закінчення терміну дії договору застави з метою складання договору застави майна.

     Витрати – це сума грошових коштів, необхідних для відтворення майна.

     Вартість  – це розрахункова величина грошових коштів, за яку майно повинне переходити від продавця до покупця в результаті операції.

     Ціна  – це грошова сума, заплачена за одиницю майна, за наявності факту операції, що відбулася.

     Теоретичним фундаментом процесу оцінки є єдиний набір оцінних принципів. Найприйнятнішими для експертної оцінки є принципи, засновані на представленнях користувача, що включають корисність, заміщення, попит і пропозицію, внесок, очікування, розумну обережність, принцип найефективнішого використовування.

     Корисність. Майно володіє вартістю тільки в тому випадку, якщо воно корисне якому-небудь потенційному власнику і може бути потрібне для реалізації певної економічної функції. У випадку з приносячою дохід власністю задоволення потреб користувача може бути виражене у вигляді потоку доходів. Наприклад, скільки б одна людина платила іншому, якби даний об'єкт був орендований.

     Заміщення. Даний принцип свідчить, що максимальна вартість власності визначається якнайменшою ціною або вартістю, по якій може бути придбана інша власність з еквівалентною корисністю.

     Попит і пропозиція. Даний принцип передбачає встановлення поточної вартості об'єкту оцінки на підставі попиту і пропозиції на аналогічне майно.

     Внесок. Передбачає облік впливу на вартість об'єкту оцінки таких чинників, як працю, управління, капітал і землю, вплив яких пропорційний їх вкладенню в загальний дохід.