Отчёт по практике в АКБ "Трансбанк"

     Оцінка  щорічного зростання цін на продукцію грунтується на макроекономічних і галузевих дослідженнях, а також на даних про зростання цін в минулі роки і очікуваннях керівництва підприємства.

     Для оцінки виробничих витрат звичайно використовуються або дані за останній рік, або усереднена величина за декілька років, або скоректована величина, одержана на основі консультацій з керівництвом компанії. Майбутні витрати повинні виключати нехарактерні витрати минулих періодів.

     Оцінка  зносу, що нараховується, грунтується на: а) аналізі активів; би) величині приросту основних засобів.

     Необхідний  оборотний капітал в процентному численні розраховується виходячи з величини тієї виручки від реалізації, яка прямує на інвестування в оборотний капітал. Він грунтується на аналізі потреби підприємства в оборотному капіталі за минулі роки. У міру зростання підприємства деяка частина його грошового потоку повинна прямувати на фінансування закупівель ТМЦ. Ця величина називається потребою підприємства в оборотному капіталі і розраховується шляхом твору суми виручки від реалізації за минулий рік і суми необхідного оборотного капіталу в процентному відношенні.

     Нижче приводиться один з можливих розрахунків вартості підприємства, як майнового комплексу.

Алгоритм  оцінки бізнесу клієнта.

Даний розрахунок необхідно виробляти у випадках:

• якщо в заставу пропонується цілісний майновий комплекс або контрольний пакет акцій підприємства (пакет акцій припускаючий повний контроль над підприємством).

Після проведення аналізу доходів, витрат, визначення грошових потоків, розрахунок вартості майнового комплексу виробляється в 3 етапи:

• розрахунок  вартості методом дисконтування грошових потоків;
• розрахунок вільних власних засобів підприємства ;
• коректування вартості підприємства на суму вільних власних засобів.

                             -n

           1- (1 + r)

V = P * --------------,

            r

де V – вартість об'єкту оцінки;

P - чистий прибуток  за рік експлуатації;

n - кількість років  експлуатації;

r - ставка дисконту.

Етап 2. Розрахунок вільних власних засобів підприємства.

     Для розрахунку вільних  власних засобів:

• з балансу підприємства виключаються власні засоби;
• з балансу підприємства виключаються взаємні заборгованості.

     Ставка  дисконту, вживана  до вартості активів, залежить від ліквідності  кожного активу:

• враховується час, який необхідний для перетворення активу в грошові кошти;
• враховуються можливі втрати при швидкому перетворенні активу в грошові кошти;
• орієнтовні ставки дисконту:

• ліквідні активи – 0-40%;
• малоліквідні активи – 40-70%;
• неліквідні активи – 70-100%.

• за всіма зобов'язаннями - 0%;
• виключенням можуть бути довгострокові зобов'язання (терміном більше 5 років) або зобов'язання перед засновниками підприємства, які можна прирівняти до власного капіталу. До даних зобов'язань може бути застосований дисконт від 0% до 100%.

     Сума  вільних власних  коштів (А) визначається як різниця між ринковою вартістю активів (активи з урахуванням дисконту) і чистими зобов'язаннями (зобов'язання з урахуванням дисконту). В результаті підприємство може мати дефіцит або профіцит вільних власних засобів.

     Етап 3. Коректування вартості підприємства на суму вільних власних засобів:

____V_____ тис. - _____А_____ тис. = ______Б______ тис.

     Якщо  підприємство знаходиться в стані банкрутства, або є серйозні сумніви щодо його спроможності продовжувати залишатися діючим підприємством, поточні і прогнозовані потоки підприємства (ГИК) від виробничої діяльності невеликі в порівнянні з вартістю її чистих активів (дохід на активи низький або негативний). Коли вартість підприємства при ліквідації може бути вищим, ніж при продовженні діяльності при оцінці підприємства (ГИК) застосовують ліквідаційний метод, якщо об'єкт оцінки не є проектом.

     Ліквідаційний метод оцінки припускає дроблення активів і продаж цих активів за ціною відкритого ринку (можливо різним покупцям).

     З ціни відкритого ринку віднімаються витрати на реалізацію, маржа вимушеної (прискореного продажу), величина будь-яких пріоритетних претензій на майно, маржа безпеки. Застава, яка має високий рівень коливань в ціні, є найбільш ризикованим Предметом застави, і в цьому випадку, визначаючи ліквідаційну вартість, приймаємо високу маржу безпеки.

     Визначення  вартості машин і устаткування витратним методом.

     Визначення повної вартості заміщення.

     Повна вартість заміщення устаткування визначається, як поточна вартість нової схожої одиниці устаткування, яка максимально функціонально еквівалентна оцінюваному устаткуванню.

     Повну вартість заміщення, як встановленого можна одержати таким чином:

     Якщо  така машина виробляється - поточна вартість нової машини.

     Якщо  знята з виробництва - можна узяти  як заступник сучасніший зразок. Якщо виробник цього устаткування більше не працює, можна узяти устаткування іншого виробника.

     Компоненти повної вартості заміщення:

     1.Купувальна ціна нової машини зі всіма характеристиками і приладдям (можуть включатися спеціальні огорожі і полози)

     2.Транспортні  витрати – сумарні витрати на вантаження, транспортування, розвантаження у покупця.

     3.Вартість  такелажів работ–либо працівниками заводу, або зовнішніми підрядчиками

     4.Монтаж або збірка, коли машина доставляється розібраній на частини.

     5.Установка, включаючи споруду фундаменту, конструкцій паль, приєднання до комунікацій.

     6.Непрямі витрати і гонорари за оцінку при виборі покупки, плану заводу, необхідні ліцензійні платежі і податки.

Транспортні витрати можуть бути визначені шляхом встановлення контактів із залізницями, з компаніями, автомобільними, що займаються, залізничними вантажоперевезеннями, і, в деяких випадках, з компаніями морських і повітряних

Вартість  робіт такелажів може бути визначена  шляхом оцінки трудовитрат і необхідного устаткування для виконання робіт. Ці відомості можна одержати з консультацій компаній, які спеціалізуються на роботах такелажів.

Виробник даного устаткування, ймовірно, є кращим джерелом інформації щодо грошових і тимчасових витрат, необхідних для монтажу або збірки. Для використовування деяких видів устаткування потрібне отримання ліцензії. Наприклад, ліцензія для установки телевізійної станції VHF може

     Наступний крок у витратному підході це визначення фізичного зносу, функціонального, операційного, економічного застарівання.

     Фізичний  знос є результатом минулої експлуатації і практики матеріально-технічного обслуговування устаткування. Він визначається шляхом аналізу всіх даних про установку, що включає прямі порівняння з сучасними машинами, використовування накопиченого досвіду, фізичного огляду, аналізу витрат на матеріально-технічне обслуговування і прогнозування очікуваного терміну економічного життя.

     Визначення  величини фізичного  зносу може грунтуватися на двох способах:

Перший  – це метод прямих витрат на відновлення до стану « як нова ».

Другий  – аналіз віку/терміну служби, заснованого на очікуваннях типових термінів економічного життя власності, визначається по формулі:

Де  ЕA- ефективний вік (ефективний вік, який відповідає фізичному стану об'єкту і враховує можливість його продажу)

EA= NL-RL