Організація процесу кредитування та його значення для ефективності кредитної політики банку

Після прийняття банком рішення  про надання позики і визначення її умов оформляються кредитний договір і термінове зобов’язання.

Термінове зобов’язання за позичкою банку — це документ, що дає банкові право на беззаперечне списування коштів з рахунка позичальника для погашення кредиту після настання зазначених у ньому строків платежу. Термінове зобов’язання надається банкові позичальником як обов’язковий додаток до кредитного договору на окремому бланку при одержанні позички. У зобов’язанні зазначаються: найменування і код позичальника, найменування і код банку позичальника, сума кредиту, строк платежу (число, місяць, рік прописом), підписи керівників підприємства і банку, номери відповідних рахунків. На звороті термінового зобов’язання розміщено таблицю, в яку вноситимуться відмітки про сплату: дата, сума, залишок, підпис. Отже, термінове зобов’язання містить зобов’язання підприємства-позичальника сплатити необхідну суму за одержаною ним позикою [22, 49].

Кредитний договір підписує голова правління ПАТ «Приватбанк» чи його заступники на підставі прийнятого кредитним комітетом рішення.

 

 

2.4. Процес надання кредиту та здійснення контролю за виконанням умов кредитного договору

Ефективність здійснення кредитної операції багато в чому визначається правильним способом надання  позики.

Надання банківського кредиту в ПАТ «Приватбанк» може здійснюватись одночасно, періодично або частинами (поетапно). Взаємовигідним для банку і позичальників є надання кредиту в повному обсязі шляхом зарахування коштів на відповідний кредитний рахунок із наступним використанням їх тоді, коли в цьому виникає необхідність. У світовій банківській практиці найпоширенішими способами надання позик є кредитна лінія, контокорент, овердрафт, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит. Кредит може надаватися як у безготівковій, так і в готівковій формах.

Видача кредиту відбувається шляхом оплати з кредитного рахунка  платіжних документів за об’єкти кредитування чи перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на підставі розпорядження кредитного відділу. Використання окремих кредитних рахунків та оплата з них розрахунково-платіжних документів, виставлених клієнтові, дають банку можливість здійснювати належний контроль за цільовим використанням позик і процедурою їх погашення. Якщо кредит надається шляхом перерахування на поточний рахунок клієнта, банку важче проконтролювати, на які цілі використовуються надані кредити, особливо якщо рахунок позичальника знаходиться в іншому банку.

Кредитний рахунок відкривається на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якому відділенні ПАТ «Приватбанк», яка має право видавати кредити, з дотриманням вимог чинного законодавства. У практиці діяльності вітчизняних комерційних банків найчастіше використовуються прості кредитні рахунки.

Кредитні рахунки в  іноземній валюті відкриваються в ПАТ «Приватбанк» у встановленому чинним законодавством України порядку юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам — банківським установам.

Кредитні рахунки є  активними рахунками: при наданні  кредиту вони дебетуються, а при  погашенні — кредитуються. Одному і тому ж позичальникові банк може відкрити декілька кредитних рахунків залежно від специфіки об’єктів кредитування.

Технологія надання кредиту  залежить від цільової спрямованості  позики, від мети, для реалізації якої вона надається: виробництво, інвестиції, комерційна (торговельна) діяльність тощо.

У разі короткострокового  кредитування позика може надаватися під поточну виробничу діяльність, на закупівлю сировини, матеріалів, оплату робіт (послуг) тощо. У разі довгострокового  кредитування позика береться на цілі, пов’язані з підвищенням технічного рівня виробництва, стимулюванням випуску нових видів продукції, витратами, пов’язаними з капітальним будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об’єктів виробничого призначення тощо. При довгостроковому кредитуванні використовуються інші способи надання кредиту порівняно з короткостроковими позиками. Довгостроковий кредит зараховується позичальникові на кредитний рахунок і використовується ним на оплату платіжних документів за поставку обладнання, машин, приладів, матеріалів, виконані будівельно-монтажні, проектні та інші роботи.   

Овердрафт є способом короткострокового кредитування укрупненої потреби клієнта в коштах у разі їх недостатності для завершення поточних розрахунків [30, 9].

При овердрафті застосовується такий механізм надання позики: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на поточному рахунку, то різниця (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту кредитування, то позика банком не надається.

Спосіб надання кредиту  на основі кредитної лінії дозволяє задовольняти тимчасові потреби позичальників в обігових коштах. Для позичальника такий спосіб отримання позики є економічно вигідним, адже відсотки сплачуються у цьому разі не з усього кредитного ліміту, а лише за ту суму, яку фактично використав (позичив) позичальник на даний момент.

ПАТ «Приватбанк» повинен дотримуватися збалансованості між обережністю і ризикованістю в кредитній політиці, враховуючи прямо пропорційну залежність між доходами і ризиками банківських операцій. Контроль за виконанням умов кредитного договору повинен здійснюватись протягом усього процесу кредитування.

Внутрішній  контроль – це система організації  роботи банку, яка охоплює  всі  заходи, що вживаються ним для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки  точності й достовірності даних  бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення ефективності операцій, а також дотримання положень і  виконання вказівок керівництва. Такий  контроль здійснюється радою банку, його керівництвом, а також працівниками різних рівнів.

Система внутрішнього контролю – це не просто процедури  або внутрішньобанківські положення, які в певний час повинні виконувати спеціально створені відділи чи підрозділи. Вона охоплює всі механізми контролю у банку, діє постійно і на всіх рівнях. Суб’єктом такого контролю є кожний працівник і всі підрозділи банку.

Внутрішній  контроль дає керівництву впевненість  у тому, що:

• фінансова та управлінська інформація у його розпорядженні є надійною і повною;
• налагоджено належне управління ризиками;
• банк дотримується чинних нормативних актів, внутрішніх положень, процедур, планів; охорона активів достатня; ресурси використовуються раціонально та економно;
• цілі та завдання, намічені у планах розвитку банку, реальні та можуть бути досягнуті.

Робота системи  внутрішнього контролю в ПАТ «Приватбанк» загалом будується за «принципом єдиного банку» та охоплює:

•   контроль за дотриманням законів та вимог нормативно-правових актів виконанням бюджету;
•   періодичну звітність про здійснення операцій;
•   економічний аналіз і використання його результатів;
•   незалежні перевірки діяльності відділів (підрозділів) та окремих працівників;
•   періодичну звірку даних балансу з фактичною наявністю активів;
•   розподіл обов’язків (наприклад, право надання дозволу на операцію, реєстрацію операції тощо);
•   перевірку доступу посадових осіб до активів;
•   ревізії документації за конкретними операціями.

Внутрішній  контроль передбачає дії, спрямовані на дотримання зовнішніх та внутрішніх нормативно-правових актів для забезпечення стабільного функціонування і розвитку банку [31, 15].

 

 

2.5. Механізм погашення кредитів та закриття кредитних рахунків

Погашення (повернення) позики в ПАТ «Приватбанк» здійснюється або однією сумою одночасно по закінченні строку користування позикою, або періодично (поступово) протягом всього терміну дії кредитної угоди. Конкретний спосіб погашення позики передбачається в тексті кредитного договору і термінового зобов’язання.

Первинним джерелом погашення  кредиту є доходи позичальника. У  разі фінансової неспроможності позичальника джерелом повернення позики може виступати  виручка від реалізації заставленого майна, перерахування коштів гарантом або страховою компанією. Позика може бути відшкодована також шляхом продажу активів позичальника, продажу  акцій, отримання позики в іншого кредитора тощо.

Згідно з умовами кредитного договору, який позичальник укладав з ПАТ «Приватбанк» він повинен добровільно виконувати свої платіжні зобов’язання перед банком. Погашення позики здійснюється в день настання терміну платежу чи в інший визначений період за наявності коштів на поточному рахунку позичальника. При погашенні позики готівкою клієнт у відповідні терміни вносить гроші в касу банку.

Крім добровільного виділяють  також примусовий спосіб погашення  позик. Сума боргу в цьому випадку  списується з банківського рахунку позичальника без його згоди (примусово) за виконавчими документами судів [6, 184].

У разі короткострокових кредитів, як правило, використовується порядок  одноразового погашення позики після  закінчення терміну кредитування. У  разі довгострокових кредитів (наприклад, на інвестиційні потреби), як правило, погашення позики здійснюється рівними  частками протягом усього терміну кредитної  операції. Для банку вигідним є  регресивний механізм погашення кредиту, коли на початку погашення позики вноситься більша частина коштів, а потім — менша. Протилежним є дегресивний механізм погашення кредиту, коли спочатку погашається менша сума, а потім — більша.

Найповніше сутність регресивного механізму погашення кредиту  проявляється в умовах використання так званої дисконтної позики. При наданні цієї позики ще на початковій стадії здійснюється відрахування з основної величини кредиту суми відсотків. У цій ситуації позичальник одержує позику з вирахуванням відсотків, а в кінці кредитного періоду сплачує номінальну вартість позики.

Погашення кредиту і нарахованих  за ним відсотків здійснюється позичальником, як уже зазначалося, з поточного  рахунка. Якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення  боргу за кредитом та сплата відсотків  здійснюється платіжними дорученнями  позичальника, а за умови невизнання боргу позичальником — платіжною вимогою банку у встановленому чинним законодавством порядку.

Як відомо, кошти для  погашення заборгованості в першу  чергу направляються для сплати відсотків за користування кредитом, потім — простроченої заборгованості; сума, що залишається, направляється на погашення основної суми кредиту.

Відстрочення погашення  кредиту з підвищенням відсоткової  ставки здійснюється працівниками ПАТ «Приватбанк» у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови вжиття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим договором між позичальником і банком, який є невід’ємною частиною кредитного договору.

Своєчасно непогашені позички  обліковуються в банку як несплачена в строк заборгованість. Якщо, незважаючи на всі заходи банку щодо позичальника, погашення наданих позичок не проводиться, кредит вважається сумнівним до повернення.

У разі несвоєчасного погашення  боргу за кредитом та сплати відсотків (комісій) і відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту  ПАТ «Приватбанк» має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором. Порушення термінів погашення позик негативно впливає на підтримання фінансової стабільності банку, знижує його кредитну активність [10, 162].

Банк повинен вживати  всіх необхідних заходів щодо забезпечення повного і своєчасного погашення  позики. Якщо вжиті заходи не дають  необхідного ефекту, то банкові залишається  вимагати від позичальника погашення  боргу за рішенням судових органів. Комерційні банки зобов’язані у кожному випадку неповернення кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом вирішувати питання про стягнення заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, а у разі неможливості стягнення — порушувати у суді справу про банкрутство.

Важливою юридичною нормою щодо механізму погашення кредитів є термін позовної давності щодо погашення  позик. В умовах платіжно-фінансової кризи в кредитній сфері завжди виникають труднощі з погашенням наданих позик. В Україні загальний обсяг проблемних кредитів у першому півріччі 2010 р. становив 9,6% кредитного портфеля комерційних банків. Це досить високий показник, особливо зважаючи на недостатність капіталу вітчизняних банків на покриття втрат за кредитами. У світовій банківській практиці частка проблемних кредитів, більша за 8—10% вважається суттєвим негативним чинником, здатним спровокувати загальну банківську кризу.

Випадки непогашення кредиту  мають регулярно і постійно аналізуватися головному офісі ПАТ «Приватбанк». Повне повернення позики з відсотками і закриття кредитної справи є завершальним етапом кредитного процесу.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ  БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ