Організація процесу кредитування та його значення для ефективності кредитної політики банку

У перелік обов’язкових документів, що надаються банкові для отримання кредиту, входить баланс підприємства-позичальника за останній рік. Працівники ПАТ «Приватбанк», як правило, вимагають, щоб до заяви на отримання кредиту були додані такі фінансові документи: звіти, бізнес-плани, податкові декларації, розрахунок техніко-економічного обґрунтування кредиту тощо. Для банку важливо, щоб клієнт міг надати й господарські договори, покладені в основу кредитної угоди. До різних груп клієнтів в ПАТ «Приватбанк» застосовуються різні вимоги щодо надання конкретних документів і звітів для розгляду заяви на отримання кредиту. Постійні клієнти можуть бути звільненні від необхідності надання банкові певної частини документів.

Новий для банку клієнт подає нотаріально завірені копії  статуту та установчого договору або положення про господарський  підрозділ разом із установчими  документами. Економісти ПАТ «Приватбанк» повинні впевнитися у тому, що клієнт зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності в органах державної реєстрації.

У заяві на отримання кредиту  зазначається: дата звернення до банку, дата отримання заяви, назва банку, назва позичальника та його поточний рахунок, сума позики, мета кредиту (найменування витрат і цінностей), строк кредиту, перелік документів, що додаються. В заяві зазначається також зобов’язання клієнта виконувати вимоги банку з питань кредитування. На бланку заяви банком вказується порядок погашення позики [14, 147].

Головне завдання початкового  етапу кредитування — здійснення аналізу і попередній відбір заявок клієнтів на отримання кредиту. Це можливо тільки за умови ефективної обробки отриманої інформації. Обов’язковим є складання кредитної історії позичальника.

Після ознайомлення з документами  економіст кредитного відділу банку  проводить особисту бесіду з майбутнім  позичальником.

Розглянемо це на прикладі. В ПАТ «Приватбанк» звернувся клієнт з проханням надати йому кредит сумою 20 000 грн. на внутрішні потреби. Банк запропонував клієнту декілька видів кредитів з різними процентними ставками і різним терміном погашення, а клієнт вибрав найоптимальніший для себе варіант. Банк видав клієнту кредит 20 000 грн. на внутрішні потреби на 6 місяців за ставкою 46%. Комісійна винагорода банку – 120 грн. В даному випадку застосовується метод оплати процентів «на період», а кількість днів користування позикою обчислюється за методом 30/360.

За даною позикою сума процентів до сплати обчислюється в ПАТ «Приватбанк» наступним чином:

Кредитному працівникові ПАТ «Приватбанк» необхідно знати не лише наявний економічний стан підприємства-клієнта, а й результати діяльності даного підприємства за попередні роки. Йдеться про визначення передумов для одержання позики, спроможності своєчасно й повністю її погасити разом із відсотками, здатності потенційного позичальника виробляти та реалізовувати конкурентоспроможну продукцію (послуги, роботи) та ін. Економісти кредитного відділу ПАТ «Приватбанк» повинні провести збір інформації, що відноситься до оцінки економічного стану клієнтів, обробку та аналіз зібраної інформації, її узагальнення і збереження для використання в майбутньому. Значне прискорення аналітичної економічної роботи досягається використанням спеціальних комп’ютерних програм з визначення рівня ефективності діяльності підприємства — потенційного позичальника [26, 68].

Багато інформації щодо клієнта  дає особистий візит працівника ПАТ «Приватбанк» на підприємство. Це особливо важливо для оцінки тих клієнтів, які вперше звертаються до даного банку.

Підсумки проведеного  аналізу економіст кредитного відділу  подає у формі висновку на заяву  клієнта. В ньому обґрунтовується  згода на видачу позики або доцільність  утримання від її надання.

За рекомендацією НБУ  ПАТ «Приватбанк» використовує для економічної оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів:

• коефіцієнт загальної ліквідності, який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов’язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів;
•     коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності, який характеризує, наскільки короткострокові зобов’язання можуть бути негайно погашенні швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами;
• коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (коефіцієнт автономності), який характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів;
• коефіцієнт фінансової незалежності, який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості;
• коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів.

Під час оцінки фінансового  стану і кредитоспроможності позичальника-фізичної особи НБУ рекомендує комерційним банкам враховувати: соціальну стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів і та. ін., роботи, сімейний стан, наявність реальної застави, вік і здоров’я клієнта, загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати, користування банківськими позиками у минулому та своєчасність погашення їх і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами, зв’язки клієнта з діловим світом тощо [15, 218].

ПАТ «Приватбанк» щоквартально проводить оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.

Згідно з рекомендацією  НБУ позичальники можуть бути поділені банком за рейтингом надійності на п’ять класів:

• клас «А» — фінансова діяльність позичальника дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди;
• клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники (контрагенти банку), віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу;
• клас «В»    - фінансова діяльність позичальника задовільна і потребує більш детального контролю. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені;
• клас «Г» — фінансова діяльність позичальника незадовільна, і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків за нею є низькою;
• клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірність виконання зобов’язань з боку позичальника/контрагента банку практично нульова [5, 28].

Реальні висновки та пропозиції за результатами оцінки кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути в процесі банківської діяльності ПАТ «Приватбанк» невиправданих ризиків при здійсненні кредитних операцій.

2.3.  Підготовка до укладення кредитного договору

Оцінивши надійність фінансового  стану позичальника та якість забезпечення кредиту, працівники ПАТ «Приватбанк»  переходить до підготовки укладення кредитного договору і розробки його умов. Процес затвердження умов надання позики — одна з центральних складових технології банківського кредитування.

При підготовці до укладення  кредитного договору ПАТ «Приватбанк»  проводить так зване структурування кредиту, тобто визначає структурні компоненти майбутньої кредитної операції: вид кредиту, його суму й строк, способи видачі і погашення, забезпечення, відсоткову ставку та інші умови. Важливою проблемою для банку у зв’язку з цим є визначення ступеня допустимості і виправданості кредитного ризику та розроблення заходів, які знижують можливість втрат від проведення даної кредитної операції. Невірна оцінка ризику матиме несприятливі фінансові наслідки для банку [11, 78].

Кредитний ризик, тобто ризик невиконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями, має підтримуватися в банківській практиці на належному і керованому рівні. Банк укладає кредитний договір, як правило, з тими позичальниками, які мають найвищу високу кредитоспроможність і можуть забезпечити своєчасне погашення позики за рахунок отриманих доходів. У разі укладання договору та надання кредиту позичальникові з недостатньою кредитоспроможністю банку доцільно вживати таких заходів щодо зниження кредитного ризику: зменшення розміру кредиту, що надається одному позичальнику, страхування кредитів, одержання достатнього забезпечення за виданими кредитами шляхом укладання договору застави на майно, цінні папери позичальника, надання позичальником поручительств, гарантій інших організацій, скорочення строків користування кредитом тощо [28, 61].

Кредитний процес потребує попереднього прогнозування, щоби звести ризик до мінімуму. Оцінка ризику —  першочергова справа за розробки умов майбутньої позики. Забезпечивши правильну  оцінку ризику під час розробки змісту кредитної угоди, банк може значно поліпшити  перспективу реалізації самої кредитної  операції, скоротити ймовірність  появи безнадійних боргів. Ані  банк, ані позичальники не повинні  вважати само собою зрозумілим, що будь-які заяви на отримання позики можуть бути правомірними для умов кредитного договору. Потенційні позичальники не повинні розглядатися банком в  однаковому "рожевому" кольорі.

НБУ встановлює розмір, порядок  формування та використання резерву  на можливі втрати за позиками комерційних  банків. Класифікація виданих кредитів та оцінка кредитних ризиків здійснюються комерційними банками залежно від  наявності відповідного реального  забезпечення, а також кількості  днів простроченої заборгованості.

Забезпечені кредити — це кредити, які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна (ринкова) вартість якої перевищує кредитну заборгованість не менше як на 25%, або ті, які мають гарантію уряду України або банківську гарантію [17, 28].

Недостатньо забезпечені  кредити — це кредити, які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна (ринкова) вартість якої становить не менше 60% від суми кредитної заборгованості; кредити, застраховані у встановленому порядку, та кредити, надані під гарантії, договори-поруки юридичних осіб.

Незабезпечені кредити — це кредити, які не мають забезпечення або за якими реальна (ринкова) вартість забезпечення становить менше 60 відсотків від суми кредитної заборгованості. Розробляючи умови майбутньої кредитної операції, банк повинен правильно визначити групу, до якої відноситься дана позика.

Для ПАТ «Приватбанк» важливо чітко визначити, якою мірою він довіряє своєму партнеру, наскільки готовий ризикувати і розміщувати у нього свої кредитні ресурси.

Будь-яка кредитна угода  має сприяти створенню якісного і високоприбуткового кредитного портфеля ПАТ «Приватбанк». Банківські установи зобов’язані за станом на перше число кварталу (місяця) розглядати свій кредитний портфель з метою оцінки кредитних ризиків.

Правильне і точне визначення умов кредитного договору залежить від  якості інформації, отриманої банком на попередніх стадіях кредитного процесу.

У кредитному договорі має  бути передбачена чітка процедура  розгляду і вирішення всіх самих  складних проблем, що виникатимуть у  процесі здійснення кредитної операції. Підготовку до укладення кредитного договору здійснюють кредитні комітети (у відділеннях та філіях — кредитні комісії) комерційних банків [12, 166].

Необхідне чітке визначення напрямків використання наданого кредиту: споживчі, промислові, на формування обігових коштів, інвестиційні, сезонні, на усунення тимчасових фінансових труднощів, проміжні, на операції з цінними паперами, імпортні та експортні і таке інше. Заведено виділяти кредити в поточну  діяльність та кредити в інвестиційну діяльність. Кредити в поточну діяльність — це позики, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів і часом здійснення затрат. Наприклад, кредити в поточну діяльність включають овердрафта, кредити, надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами (врахування векселів, факторинг тощо). Кредити в інвестиційну діяльність — це кредити, надані позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень. Наприклад, кредити на будівництво та освоєння землі, кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі, фінансовий лізинг тощо.

Підготовка кредитного договору — це творчий процес, який вимагає від банківських працівників ПАТ «Приватбанк» знань, аналітичного мислення, гнучкості в оцінці, вміння прогнозувати хід економічних подій тощо. Оптимальність умов кредиту визначається на основі співставлення очікуваного прибутку і величини ризику.

Одне з найважчих завдань для працівників ПАТ «Приватбанк» — правильно визначити можливу рентабельність проекту, який передбачається кредитувати. Позичальник має аргументовано довести, що позика буде використана ефективно і без проблем повернута в банк у визначений термін з відсотками. У зв’язку з цим економісти кредитного відділу повинні проаналізувати бізнес-план проекту та результати спеціальних маркетингових досліджень потенціальних позичальників, оцінити перспективи їхньої діяльності на відповідних ринках. Для комерційного банку важливо, щоб у фінансуванні об’єктів кредитної угоди брали участь кошти не тільки банку, а й самого позичальника.

Для ПАТ «Приватбанк», як і для інших банків важливою є проблема гарантій повернення кредиту. Тому банківські працівники мають отримати від позичальників найбільш точну інформацію про джерела погашення позики [20, 189].

 Одними із центральних проблем, що мають місце при укладанні кредитного договору, є визначення термінів надання і суми позики. Неправильне визначення термінів надання кредиту призводитиме до погіршання фінансового стану позичальників (у разі надмірно напружених термінів погашення позики) або до виникнення труднощів у банку (у разі "ліберальних" строків погашення кредиту). Невигідним буде для банку як заниження, так і завищення суми позики. В першому випадку у позичальника матиме місце дефіцит коштів, що обумовлюватиме збитковість проекту, який кредитується, а отже, і загрозу непогашення кредиту; в другому випадку позичальник отримує надлишкові кошти, що послаблює стимули до їх дійсно раціонального використання.

Через великі обсяги і специфіку  аналітичної роботи з майбутніми позичальниками при укладенні кредитного договору в ПАТ «Приватбанк» можуть бути створені і діяти два окремих структурних підрозділи: відділ кредитного аналізу і кредитний відділ. У відділі кредитного аналізу має бути в наявності і постійно поповнюватися картотека кредитної інформації, що включає найповніші дані про взаємовідносини і банку клієнтів-позичальників. Працівники кредитного відділу повинні готувати кінцеву кредитну пропозицію з обґрунтуванням доцільності або недоцільності для банку надання позики даному клієнтові під даний проект. Кінцеве рішення щодо кредитної угоди приймає кредитний комітет (комісія) банку.