Організація процесу кредитування та його значення для ефективності кредитної політики банку

На мікрорівні економічні межі кредиту визначаються відповідністю (кількісною, якісною і в часі) між пасивними та активними операціями комерційних банків. Від обсягу пасивних операцій залежить розмір банківських ресурсів і масштаби кредитування. З позицій позичальника, вирішальне значення має рівень його кредитоспроможності — здатність забезпечувати своєчасне й у повному обсязі повернення позики.

Порушення меж кредитування призводить до деформації кредитних  відносин, що виявляється або в  надмірному кредитуванні (понад реальні  потреби), або в недокредитуванні (нестачі кредитних вкладень у народне господарство). Відновлення економічних меж кредитування здійснюється у ході реалізації реформи кредитно-банківської сфери фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному               зростанню [11, 78].

Кредиту відводиться важлива  роль у подальшому реформуванні економіки  України та відродженні національного  виробництва. Кінцевим підсумком кредитування має стати розвиток і підвищення ефективності національної економіки.

   

 

 1.2. Сутність та  джерела формування кредитних ресурсів

банку

Кредитні ресурси — кошти, що є у розпорядженні банків і використовуються ними для кредитних операцій. Банки не в змозі стабільно розвивати кредитні операції в умовах обмеженості ресурсної бази.

Кредитні ресурси банку  поділяються на власні та залучені. Власні ресурси — це кошти статутного, резервного, страхового та інших фондів банку, що утворюються за рахунок прибутку, а також нерозподілений протягом року прибуток. Головне ж місце в складі кредитних ресурсів комерційного банку посідають залучені кошти. Це кошти клієнтів на поточних рахунках; депозити юридичних і фізичних осіб; залишки на кореспондентських рахунках; кошти, що їх залучають з міжбанківського ринку (міжбанківський кредит); кошти, отримувані від продажу цінних паперів тощо. Одним з найбільш надійних джерел ресурсів для комерційного банку, підтримання його ліквідності є депозитні вклади.

Власні та залучені кошти  є основними джерелами фінансування кредитних ресурсів комерційних  банків. У перелік пасивних операцій, на право здійснення яких комерційні банки в Україні повинні отримати ліцензію НБУ, включені: залучення депозитів  юридичних осіб; залучення депозитів  фізичних осіб; отримання кредитів від банків; випуск цінних паперів (облігацій, ощадних сертифікатів тощо).

Важливим чинником зміцнення  ресурсної бази кредитування є оптимізація  джерел формування кредитних ресурсів. Банк повинен сформувати найефективнішу комбінацію джерел коштів для створення  своєї ресурсної бази. Переважна  більшість кредитних ресурсів комерційних  банків утворюється шляхом залучення  коштів. Така структура джерел утворення  кредитних ресурсів відповідає умовам ринкових відносин. Найдешевшим джерелом залучення коштів до комерційних  банків є залишки коштів на розрахункових  і поточних рахунках клієнтів. фінансовому забезпеченню структурних перетворень та економічному зростанню [27, 68].

Зрозуміло, що не всі власні та залучені кошти можуть бути використані  банком для здійснення кредитних  операцій. Комерційний банк повинен  завжди мати в наявності необхідні  грошові кошти для виконання  взятих на себе зобов’язань щодо забезпечення своєчасного повернення (надання) коштів своїм клієнтам. Вкладники мають бути впевнені в надійності банку. Тому в банку створюється обов’язковий резерв ліквідності, що має гарантувати повернення коштів вкладникам.

Комерційні банки в  усіх країнах забезпечують вкладникам резервний запас на випадок можливих втрат; передбачаються також різноманітні форми прямого і непрямого  страхування. Втрата вкладниками впевненості  щодо фінансової стійкості банків може призвести до масового вилучення вкладів, що вкрай негативно вплине на загальну економічну ситуацію в країні.

Для комерційних банків гострим  є питання оптимізації структури  кредитних ресурсів і вкладень за сумами і за термінами. НБУ рекомендує при аналізі балансового звіту  комерційного банку використовувати  коефіцієнт співвідношення позик і депозитів. Цей коефіцієнт характеризує здатність банку залучати депозити для підтримки своїх кредитних операцій та його можливість давати в кредит ці депозити. Більш високий рівень цього співвідношення відображає більший елемент ризику: можуть мати місце менша ліквідність, негативні економічні умови внаслідок відпливу депозитів. Навпаки низький рівень цього коефіцієнта відображає недостатні можливості кредитування або небажання банку брати на себе ризик при наданні позик. [24, 73].

Важливим джерелом кредитних  ресурсів є кредити, отримані від  інших банків на міжбанківському  кредитному ринку. Міжбанківське кредитування здійснюється в межах кореспондентських  відносин банків і має, в основному, короткостроковий характер.

 

 

      1.3. Кредитні відносини між НБУ та комерційними банками

Постановою Правління  НБУ № 484 від 15.12.2000 р. затверджено Положення про механізми рефінансування комерційних банків України.

Комерційні банки можуть отримувати від НБУ як банку останньої  інстанції кредити через кредитні аукціони (тендери), ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх договорів. Ці кредити поділяються на коротко і довгострокові. До ломбардних, як відомо, відносяться кредити, отримані від НБУ під забезпечення державних цінних паперів, які відповідають вимогам НБУ.

НБУ надає комерційним  банкам короткострокові кредити  в межах коштів на здійснення первинної  кредитної емісії (випуску в обіг платіжних засобів). Такі кредити  НБУ надає як безпосередньо, так  і через свої регіональні управління комерційним банкам, які дотримуються економічних нормативів, встановлених НБУ для їх діяльності, та попереднього аналізу кредитоспроможності банків, тобто визначення гарантій повернення кредиту.

Використовується також  такий різновид короткострокових кредитів як овердрафт за кореспондентським рахунком комерційних банків у НБУ (за умови існування відповідної угоди).

У другій половині 2010 р. структура платіжних засобів, що були випущені в обіг НБУ для рефінансування комерційних банків, мала такий вигляд: усього випущено в обіг платіжних засобів — 100%, у тому числі через кредити «овернайт» — 88,4%, кредити, продані на тендері — 0,8%, операції РЕПО — 10,8% (у 2007 р. структура платіжних засобів для рефінансування комерційних банків була інша: кредитні аукціони — 38,4%, ломбардне кредитування — 37,1%, операції РЕПО — 16,4%, інші механізми — 8,1%). Рефінансування означає отримання комерційними банками від НБУ позик з метою надання кредитів своїм клієнтам. Головна мета рефінансування — забезпечити належну ліквідність діяльності комерційних банків. Середня відсоткова ставка за кредитами НБУ, наданими комерційним банкам у другій половині 2010 p., становила 23,75% річних, у тому числі за кредитами «овернайт» — 23,98%, кредитами, проданими на тендері — 21,0%, операціями РЕПО — 22,0%.

Національний банк може надавати стабілізаційний кредит банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою високоліквідними активами банку-позичальника (державними цінними паперами, іншими цінностями після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені іншими зобов’язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансове стабільного банку або фінансової установи. Здійснення банком операцій із надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту не дозволяється.

Правила проведення кредитних тендерів затверджуються Правлінням НБУ. Тендер Національного банку — це форма задоволення попиту на грошові кошти при рефінансуванні, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності шляхом відбору за критеріями, які встановлюються Національним банком. Не дозволяється пропозиція різних видів забезпечення в одній заявці.

Відповідальність за повернення кредитів та відсоткових виплат за ними в зазначений строк покладається на банки-покупців, що обумовлюється  в кредитному договорі, а контроль за своєчасне їх повернення — на регіональні управління НБУ. Придбані на тендері кредити не повинні приводити до порушення встановлених для діяльності комерційних банків економічних нормативів і не підлягають пролонгації.

При наданні ломбардного кредиту комерційний банк передає на тимчасове користування в НБУ цінні папери. Сума кредиту залежить від двох основних чинників: вартості державних цінних паперів і термінів їх погашення [20, 159].

Ломбардний кредит є важливим інструментом рефінансування комерційних  банків. Це — позика, забезпечена  державними цінними паперами. Ломбардні кредити можуть отримувати комерційні банки, діяльність яких відповідає встановленим НБУ вимогам.

Рефінансування комерційного банку у вигляді ломбардного  кредиту здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається між даним банком та регіональним управлінням Національного банку України за дорученням НБУ на основі заяви позичальника.

Після настання строку погашення  ломбардного кредиту регіональне  управління НБУ стягує суму наданої  позики з кореспондентського рахунку комерційного банку в порядку, встановленому кредитним договором. У разі відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом та відсотки за ним погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих йому під забезпечення відповідно до чинного законодавства. Відразу ж після погашення ломбардного кредиту та відсотків за його користування комерційний банк отримує право проводити вільні операції із закладеними раніше державними цінними паперами [6, 24].

НБУ щоквартально визначає граничну суму ломбардного кредиту  і встановлює ліміти для регіональних управлінь НБУ. Ломбардний кредит надається  за ломбардною відсотковою ставкою, яку встановлює Правління НБУ  залежно від ситуації на національному  грошово-кредитному ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМИ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ В ПАТ «ПРИВАТБАНК»

2.1. Основні показники діяльності ПАТ «Приватбанк»

Заснований 19 березня 1992 року, ПАТ «Приватбанк» є найбільшим банком країни і визнаним лідером банківської  системи України. За станом на 01.01.20010 р. оплачений статутний фонд банку складав 260 млн. грн., капітал – 533 млн. грн. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал «The Banker» за результатами проведеного у 2009 і 2010 роках дослідження, присвоїв Приватбанкові звання «The Bank of Year». Інший впливовий журнал  «Euromoney»  три роки підряд (у 2008, 2009  і  2010 роках) визнає Приватбанк кращим банком України. За підсумками фінансового рейтингу, проведеного українською газетою «Бізнес», Приватбанк у 2009 і 2010 роках був визнаний переможцем у найпрестижнішій банківській номінації «Банк, у якому ви б розмістили свій депозит» [29, 8].

Можна визначити такі основні  переваги ПАТ «Приватбанк»: найбільш широка мережа відділень, гнучкість  в обслуговуванні і ставка на електронні технології Іnternet Bankіng, E-commerce, ATM-Bankіng. Володіючи генеральною ліцензією Національного банку України, ПАТ «Приватбанк» здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку банківських послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Послідовно розширюючи спектр наданих послуг і їх якість,  ПАТ «Приватбанк» активно нарощує свою клієнтську базу. На ринку корпоративного банківського обслуговування клієнти Приватбанку – більш 180 тисяч найбільших українських підприємств [29, 5].

За станом на 1 січня 2010 року балансовий капітал одного з найбільших українських банків складає 1 032,8 млн. грн., збільшившись з початку року на 86%. За підсумками року статутний фонд банку збільшився з 400 до 700 млн. грн., розмір чистих активів складає 9 842 млн. грн. (ріст на 59%). Чистий прибуток  ПАТ «Приватбанк» за підсумками роботи в 2010 році складає 60,549 млн. грн. На сьогоднішній день ПАТ «Приватбанк»обслуговує більш 164 тисяч корпоративних клієнтів і 94 тисячі приватних підприємців. Кредитний портфель банку з початку 2010 року виріс на 69% до 8 114 млн. грн. У 2010 році одним із пріоритетних напрямків роботи банку став розвиток сучасного комплексу послуг для фізичних осіб. За підсумками року обсяг засобів фізичних осіб, притягнутих банком, досяг 4300 млн. грн., у тому числі депозитний портфель фізичних осіб – 3 327 млн. грн. Обсяг виданих банком споживчих кредитів у 2010 році збільшився вдвічі до 2,1 млрд. грн. (частка банку на ринку споживчого кредитування України складає 24%). На 1 січня 2010 року ПАТ «Приватбанк» обслуговує понад 9,5 мільйонів рахунків українських громадян. Банк протягом року запропонував індивідуальним клієнтам ряд нових, унікальних продуктів і послуг, серед яких миттєві пластикові карти, кредитні пластикові карти, карта «Найкращий подарунок», депозитні програми «Капітал»,  «Комбі» і ін. З початку 2010 року ПАТ «Приватбанк» збільшив обсяг емісії пластикових карт міжнародних платіжних систем «Vіsa» і «MasterCard» у 1,8 рази до 4,1 мільйони карт, зберігши за собою лідируючі позиції на ринку (біля 43% ринку емісії карт). Активними темпами розвивалася мережа обслуговування пластикових карт  ПАТ «Приватбанк», що за станом на 1 січня 2010 року включає 1 138 банкоматів і 13 675 POS-терміналів.

 

 

2.2.  Порядок розгляду заяви на отримання кредиту та оцінки кредитоспроможності у ПАТ «Приватбанк»

На початковій стадії кредитного процесу економіст кредитного відділу  ПАТ «Приватбанк» розглядає заяву клієнта, особисто знайомиться з ним, вивчає всю необхідну документацію із загальною метою — сформувати об’єктивну характеристику даного потенційного позичальника. Важливе значення для банку має репутація клієнта, його чесність і порядність. Кредит може бути наданий лише на основі достатнього знання клієнта і впевненості в його кредитоспроможності.