Організація фінансової роботи банку та характеристика його фінансових ресурсів

Контроль за дотриманням  КБ встановлених економічних нормативів здійснюється відповідними регіональними  управліннями та Управлінням нагляду  за великими банками НБУ щоденно та щомісячно (на підставі форм звітності за 1-ше число місяця). Розрахунок економічних нормативів банками проводиться на підставі щоденних балансів, при цьому звітними вважаються економічні нормативи, розраховані:

• На конкретну встановлену дату
• За щоденними розрахунками
• За формулою середньозваженої величини (за місяць)

Заходи впливу за порушення  комерційними банками економічних  нормативів застосовуються відповідно до статті 48 Закону України “Про банки  та банківську діяльність” та Положення  про застосування НБУ до комерційних банків за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.02.98 №38 із змінами та доповненнями до нього.

В випадку коли банки  порушують вказані норми НБУ, то це тягне за собою штрафи, які  фактично є витратами банку і порушенням банківської дісципліни. Тож слід обдумати, чи варто прибуток витрачати на штрафи, чио може варто провести структурні зміни і вибрати оптимальний варіант.

Розглянемо економічні нормативи діяльності ВАТ “Ощадний банк України”:

Таблиця 2: Економічні нормативи  діяльності ВАТ “Ощадний банк України”

Із даних таблиці  видно, що всі значення нормативів ВАТ “Ощадний банк України” свідчать про дотриманість банком виконання нормативів НБУ. Єдиний норматив Н8 – максимальний розмір ризику на одного позичальника, хоча й нижчий критичного значення, але у 1999р. все ж таки наближається до нього, та у 2000р.  це значення з 23,34 знижується до 17,65, що говорить про зменшення ризику на одного позичальника.

А це значить, що ВАТ “Ощадний банк України” за допомогою аналізу своїх балансових даних перевіряє ступінь реалізації основних цільових установок у своїй діяльності: фактор їх доходності, збалансованість структури активних і пасивних операцій з метою підтримання ліквідності, дотримання економічних нормативів, встановлених НБУ, мінімізацію всіх видів банківських ризиків.

10. Оподаткування банківської установи та його специфічні особливості

Серед прямих податків основним в банківській діяльності є податок  на прибуток, він впливає на вибір  правових форм організації бізнесу, формування та напрямки розподілу прибутку, вибір методів фінансування інвестицій та на темпи економічного зростання як на мікро- так і макрорівні.

Сума прибутку, який підлягає оподаткування визначається за даними податкового обліку, який ведеться з метою накопичення інформації про валові доходи та валові витрати  комерційного банку за звітний період і використовується для складання податкової звітності - декларації про прибуток банківської установи. У діяльності банків використовують певні звітні періоди, за результатами яких складається і подається  податкова звітність до органів ДПС України. Це звітний рік або звітний квартал.

Для визначення об'єкта оподаткування  податком на прибуток треба визначити  дати здійснення операцій, коли валові витрати  та валові доходи відображаються в податковому обліку, розмежувати  їх за першою та другою подією.

Датою збільшення валових витрат є дата настання однієї з подій, що припадає на відповідний податковий період:

- дата списання коштів  з банківських рахунків на  оплату товарів, робіт або послуг, а в разі їх придбання за  готівку - день їх видачі з  каси (якщо розрахунок здійснюється шляхом попередньої оплати);

- дата оприбуткування  банком товарів (робіт, послуг), тобто дата їх отримання, якщо  розрахунки здійснюються в порядку  послідовної оплати;

- дата виписки товарного  чека або відкриття відповідного  рахунка, якщо оплата здійснюється  з використанням дебетових чи  кредитних карток або комерційних  чеків;

- дата здійснення заключної  (балансуючої) операції для товарообмінних (бартерних) операцій;

- дата нарахування процентів за депозитами у строки, обумовлені договором.

Датою збільшення валових доходів протягом податкового періоду є:

- дата зарахування  коштів на банківський рахунок  продавця (оприбуткування в касу) при реалізації послуг або  товарно-матеріальних цінностей за попередню оплату;

- дата надання послуг  клієнтам у разі послідовної  оплати;

- дата оформлення відповідного  рахунка або товарного чека  при розрахунках картками, дорожніми,  комерційними та персональними  чеками;

- дата початкової операції при здійсненні бартерних операцій;

- дата нарахування  кредитором процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним  договором.

Національний банк України  затвердив правила бухгалтерського  обліку процентних і комісійних доходів  та витрат банку, які базуються на принципах обережності, відповідності й періодичності. Відповідно до цього документа процентні та комісійні витрати при визначенні бази оподаткування податком на прибуток обліковується за методом нарахування. Суть цього методу полягає в тому, що доходи та витрати обліковуються та оцінюються на момент реалізації активу або у міру надання послуг. Іншими словами, принцип нарахування передбачає відображення результатів банківських операцій у тому звітному періоді, коли відбуваються ці операції, не враховуючи моменту отримання чи сплати грошових коштів, оскільки не завжди оплата грошових коштів збігається за звітними періодами з моментом здійснення банківських операцій.

При неможливості визначити  точну суму витрат через відсутність  необхідних даних, таку суму необхідно обліковувати в наступному місяці, незважаючи на те, що послуга надана в попередньому місяці .

На особливу увагу  заслуговує той факт, що у тих  випадках, коли банк може довести, що отримання  доходів є сумнівним, то їх дозволяється обліковувати за касовим методом. Суть касового методу полягає в тому, що валові доходи або витрати визначаються у податковому обліку того періоду, коли за відповідними здійснюваними операціями відбувся рух грошових коштів. При цьому отримання доходів вважається сумнівним за наявності документів, які підтверджують факт прострочення клієнтом платежу понад 30 днів (хоча б за однією з угод, які банк має з даним клієнтом) або за умов погіршення фінансового стану клієнта до тієї межі, що керівництво банку може прийняти рішення про визнання його сумнівним дебітором.

Після визнання дебіторської заборгованості за нарахованими доходами сумнівною банк на її суму зменшує  свої доходи.

При розрахунку суми процентів (за кредитними та депозитними операціями) враховується перший і не враховується останній день контракту. Дати початку та закінчення договору визнаються як дати валютування. При нарахуванні процентів за звітний місяць останній день повинен включатись до розрахунків, крім випадків, коли ця дата збігається з датою закінчення операції за угодою.

Доходи, витрати і фінансові  результати діяльності банку визначаються наростаючим підсумком за звітний  період.Всі господарські операції, які здійснює банківська установа протягом звітного періоду, відображаються у  фінансовому обліку, але в податковому обліку дублюються лише ті з них, які стосуються валових доходів і витрат та податкового зобов'язання. Порядок ведення фінансового обліку визначається НБУ, а податкового - комерційним банком самостійно.

 Податок на прибуток  сплачується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, банки подають до податкової інспекції податкову декларацію за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Протягом звітного кварталу банки сплачують авансові платежі за перший та другий місяць цього кварталу зростаючим підсумком з початку року.

Отже, в результаті своєї  діяльності банк отримує прибуток, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток. Об'єктом оподаткування в цьому випадку є оподатковуваний дохід, який визначається як скориговані валові доходи зменшені на суму скоригованих валових витрат і зменшені на суму амортизації. Коригування валових доходів та валових витрат відбувається згідно встановлених державою пільг.

Одним з напрямків  активних операцій комерційного банку  є первинне розміщення та продаж на вторинному ринку цінних паперів, а  також деривативів. Законодавство  класифікує операції з цінними паперами як операції особливого виду.

З метою регулювання  операцій з цінними паперами законодавство  України визначає, що під витратами  понесеними при придбанні цінних паперів (деривативів) слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену комерційним банкам продавцю цінних паперів (деривативів) як компенсація їх вартості.  При цьому до складу витрат включається сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням, а також передбачена щомісячна переоцінка вартості відповідно до ринкових цін.

Під доходами від операцій з цінними паперами розуміють суму коштів або вартість майна отриману комерційним банком від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються комерційному банку у зв'язку з продажем, обміном або відчуженням цінних паперів. При цьому до складу доходів також включається сума будь-якої заборгованості комерційного банку, яка погашається у зв'язку з продажем цінних паперів (деривативів).

В результаті продажу окремих видів цінних паперів банк отримує валовий дохід, який виникає при існуванні різниці між номінальною та реальною ціною цінних паперів, а також банк в період розпорядження цінними паперами отримує дивіденди по них. В кінці звітного періоду, коли настає час складання та подання податкової декларації банк знаходить різницю між отриманими валовими доходами та валовими витратами, отримуючи при цьому об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання  кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені комерційним банком, перевищують доходи, отримані від продажу цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом звітного періоду, то від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами майбутніх звітних періодів. Якщо  протягом звітного періоду доходи від продажу цінних паперів (деривативів) перевищують витрати, понесені банком внаслідок придбання цінних паперів (деривативів) протягом звітного періоду, то прибуток включається до складу валових доходів комерційного банку за результатами звітного періоду; при цьому враховується від'ємний фінансовий результат від операцій з цінними паперами (деривативами) минулих періодів.

Сума податку сплачується авансовими внесками протягом звітного періоду. У випадку, якщо сума податкового зобов'язання банку за результатами звітного періоду перевищує значення суми авансових внесків, сплачених попередньо протягом звітного періоду у зв'язку з проведенням операцій з цінними паперами (деривативами)  включається до збільшення податкових зобов'язань.

Всі інші витрати та доходи комерційного банку, крім витрат та доходів  за операціями з цінними паперами (корпоративними правами, деривативами) враховуються при визначенні об'єкта оподаткування банку на загальних умовах. Дані принципи не застосовуються щодо операцій з емісії корпоративних прав або цінних паперів, що здійснює комерційний банк.

Податок на додану вартість (ПДВ) належить до непрямих податків, які встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір не залежить від обсягів доходів. ПДВ є однією з форм універсальних акцизів, який стягується багаторазово і при цьому охоплює лише новостворену вартість. ПДВ є нащадком первісного податку з обігу. Нині в Україні він є найпоширенішим серед непрямих податків і відіграє важливу роль при формуванні доходної частини Державного бюджету.

В діяльності банківських  установ оподаткуванню ПДВ підлягає ряд активних операцій, таких як оренда, купівля-продаж майна, операції із заставленим майном та консультаційні послуги. Банк є специфічним суб'єктом податкових відносин і суми ПДВ відносяться або на собівартість, або відшкодовують за рахунок прибутку.