Організація фінансової роботи банку та характеристика його фінансових ресурсів

4. Метод процентних  очікувань. Застосування цього  методу пов’язане з прогнозуванням  динаміки процентних ставок і  спекуляцією на цих змінах.

5. Метод «штанги». Цей  метод є найбільш доцільним  для комерційних банків. При такому  підході основна частина інвестиційного портфеля складається з довгострокових зобов’язань, що врівноважуються короткостроковими паперами, в той час як облігацій з середнім терміном дуже мало або вони взагалі відсутні.

Основним засобом зменшення  ризику є диверсифікація вкладень, коли капітал розподіляється між великою кількістю цінних паперів. При цьому цінні папери купуються різних видів, різної якості та з різним терміном погашення. За допомогою диверсифікації неможливо повністю позбавитись ризику, але можна його зменшити.

При диверсифікації рекомендується обмежити вкладення коштів у певний вид цінних паперів в розмірі 10% від загальної вартості інвестиційного портфеля. Коли інвестиційний портфель досягне такого стану, що інвестор забезпечить  необхідне досягнення інвестиційних цілей, він вважається збалансованим.

Балансу можна досягнути  за допомогою включення до інвестиційного портфеля оборонних цінних паперів (облігацій, простих і привілейованих акцій), що забезпечить надійність вкладень і стабільний дохід, та агресивних цінних паперів (простих акцій), що забезпечують швидке зростання капіталу.

 

8. Прогнозування прибутку банку, порядок його розподілу і використання

Протягом  року всі установи банку формують доходи і проводять витрати в  межах затвердженого бюджету, а також сплату податку на прибуток (з урахуванням відстроченого податку) і формування резервів на покриття збитків. Різниця між доходами ( 6 клас) і витратами ( 7 клас) визначає балансовий (чистий) прибуток установи, який протягом двох місяців наступного за звітним фінансовим роком перераховується на баланс головного банку (юридичної особи). Головний банк з метою збереження ресурсної бази та зацікавленості філій у створенні максимального прибутку в наступному році надає безкоштовно ресурси філіям у розмірі перерахованого ними прибутку.

Філії зобов'язані  забезпечити прибуткову діяльність. У разі допущення збитків за результатами будь-якого місяця поточної діяльності керівник філії розробляє заходи, спрямовані на усунення порушень, що призвели установу до збиткової діяльності, які затверджуються Правлінням банку, і несе персональну відповідальність за їх виконання. Якщо філія працює збитково протягом трьох місяців, філію переводять на режим фінансового оздоровлення, яким передбачається здійснення заходів по поліпшенню фінансового стану філії і виходу на прибуткову діяльність. У разі, якщо філією не виконується програма фінансового оздоровлення і фінансове становище не поліпшується, Правління АКБ “Контракт” усуває керівництво філії від управління.

За результатами звітного року з метою поліпшення фінансового стану збиткової установи головний банк надає філії у розмірі збитку безкоштовні ресурси на умовах повернення у встановлений термін.

Новостворені  філії забезпечують вихід на прибуткову діяльність після шести місяців від початку своєї діяльності. У разі, якщо керівництво філії не забезпечує вихід на прибуткову діяльність у встановлений термін, завчасно подається аналіз причин, що вплинули на діяльність філії, і заходи по прискоренню виходу філії на прибуткову діяльність.

Новостворені  філії, які працюють в плановому  режимі збитковості, мають право  на отримання з першого місяця своєї діяльності безкоштовних ресурсів від головного банку в розмірі  фактичних збитків, але не більше ніж передбачено бізнес-планом, на умовах повернення у встановлений термін.

Прибуток  розподіляється за підсумками діяльності банку за рік станом на перше січня  кожного року за рішенням Загальних  зборів акціонерів банку на такі цілі:

-формування  резервного фонду на покриття  непередбачених збитків;

-формування  інших фондів банку;

-на виплату  дивідендів акціонерам банку;

Формування  і використання резервного та інших  фондів банку здійснюється відповідно до чинного законодавства,  Статуту  банку та нормативно-правових актів  Національного банку України.

Нарахування і виплата дивідендів здійснюється відповідно до дивідендної політики АКБ “Контракт”.

Бюджетування  є методом оперативного управління фінансами банку і поєднує  в собі процес планування діяльності банку та досягнення результатів  у вигляді системи показників.

Основними складовими бюджету є:

• план ресурсної бази;
• планування процентних ставок   відповідно до процентної політики 
  банку;
• план доходів і витрат банку;
• план капітальних витрат за джерелами фінансування; .
• планування чистої процентної маржі та чистого спреду;

- інші показники залежно від конкретних завдань відповідного періоду. Бюджет складається відповідно до вихідних параметрів, які затверджуються Бюджетним комітетом, виходячи із загальної стратегії банку, а саме: прибутковість активів, прибутковість капіталу, співвідношення процентних і непроцентних доходів, ріст прибутку (доходів) порівняно з попереднім періодом, ліміти за окремими статтями загальноадміністративних витрат та ліміти на капітальні витрати.

Методичне, інформаційне та аналітичне забезпечення для функціонування Бюджетного комітету здійснює управління контролінгу. Політика бюджетування передбачає:

забезпечення  окупності платних кредитних  ресурсів, тобто одержання позитивної процентної маржі за активними операціями банку (перевищення процентних доходів над процентними витратами) та постійне її нарощування;

поступове поліпшення співвідношення непроцентних доходів  і непроцентних витрат з метою  досягнення покриття непроцентних витрат непроцентними доходами.

Нарощування процентної маржі як по головному банку, так і по філіях забезпечується завдяки виваженій політиці банку по збільшенню обсягів залучених ресурсів і розміщення коштів в активні вкладення та процентній політиці, спрямованій на визначення та встановлення оптимальних цін на активні та пасивні операції, які б забезпечували прибутковість операції і були конкурентоспроможними на ринку банківських послуг. Процентні ставки за активними та пасивними операціями встановлюються Комітетом по управлінню активами і пасивами.

Основними шляхами поліпшення співвідношення непроцентних доходів і непроцентних витрат для банку є:

-розширення  комісійної діяльності та відповідно  збільшення непроцентних доходів;

-оптимізація  непроцентних витрат.

Непроцентні доходи плануються відповідно до Тарифної політики банку, якою визначається рівень комісій та тарифів на банківські послуги, з урахуванням фактичних надходжень за попередні періоди, показників діяльності на перспективу та за рахунок розвитку рентабельних продуктів і послуг, перегляду цінової політики, запровадження нових привабливих для клієнтів продуктів.

Непроцентні витрати по всіх установах банку (за винятком новостворених установ, які працюють в плановому режимі збитковості) плануються, виходячи із потреби для забезпечення діяльності банку та наявності джерела фінансування (доходи установи банку після покриття процентних витрат) за умови забезпечення рентабельної діяльності, зокрема:

Комісійні витрати  передбачаються в бюджеті виходячи з вартості послуг і операцій, пов'язаних з комісійною діяльністю.

Інші операційні витрати передбачаються відповідно до укладених угод по наданню послуг (оперативний лізинг, аудиторські, консалтингові  послуги, тощо).

Загальні  адміністративні витрати плануються в бюджеті залежно від їх змісту:

витрати на оплату праці - виходячи з кількості персоналу, необхідного для забезпечення ефективної діяльності кожної установи та банку в цілому та відповідно до Положення про систему оплати праці АКБ “Контракт”;

матеріальна допомога та соціальні виплати - відповідно до Положення про систему оплату праці АКБ “Контракт” при наявності фінансової можливості. Загальна сума витрат на утримання персоналу не повинна перевищувати 20 коп. у гривні доходів;

витрати на підготовку кадрів - виходячи з виробничих потреб підготки працівників, за рішенням Правління (або голови Правління) банку;

сплата податків та інших обов'язкових платежів - відповідно до чинного законодавства;

витрати на утримання  основних засобів - виходячи з необхідності підтримання їх в належному стані. Зокрема, транспортні витрати плануються, виходячи з наявності основних засобів, затверджених норм витрат на пально-мастильні матеріали і діючих цін, вартості техогляду й обслуговування;

амортизаційні відрахування - відповідно до вимог  Положення про нарахування амортизаційних відрахувань;

господарські  витрати - виходячи з наявної виробничої площі, кількості функціональних працівників  та середнього показника витрат у  цілому по установі;

витрати на маркетинг  та рекламу - відповідно до програми по зміцненню позитивного іміджу банку  з урахуванням необхідності популяризації інформації щодо комплексу послуг, які надаються установами банку, впровадженню нових видів послуг та з урахуванням фінансових можливостей банку. При цьому зазначені витрати не повинні перевищувати 15% прибутку за минулий період;

витрати на спонсорство - виходячи з наявності коштів і  необхідності зміцнення іміджу банку;

представницькі  витрати - залежно від завдань  по розвитку клієнтської бази.

Витрати на маркетинг, рекламу, спонсорство та представницькі витрати філіями та відділеннями плануються лише з дозволу головного банку.

Витрати, пов'язані  з відкриттям установ, плануються відповідно до плану розвитку мережі установ  банку. Основними умовами при  відкритті установ повинні бути: вихід на прибуткову діяльність через  шість місяців з часу відкриття та окупність капітальних витрат за період не більше трьох років.

При відкритті  нових установ банку (філій, відділень) 50 відсотків витрат, пов'язаних з  придбанням необоротних матеріальних активів, та витрати на рекламно-інформаційне забезпечення в повному обсязі здійснюються за рахунок головного банку, якщо інше не передбачено відповідним рішенням Правління банку.

У разі оплати головним банком товарів, робіт та послуг, що надаються філіям, вартість їх філіями  відшкодовується.

Затверджений бюджет доводиться управлінням контролінгу до установ та структурних підрозділів головного банку для виконання.

Філії самостійно визначають для відділень (що знаходяться  на балансі філії) завдання за всіма  доходами і витратами, виходячи із затвердженого бюджету філії, і здійснюють щомісячний контроль за їх виконанням (відділенням, які знаходяться на балансі головного банку завдання встановлюються головним банком).

Щоквартально  Правлінням банку розглядається  стан виконання бюджету за звітний  квартал і затверджується бюджет на наступний квартал.

 

9. Регулювання фінансово-господарської діяльності банку за допомогою економічних нормативів

Основний документ, що описує вимоги до фінансового стану  КБ – це “інструкція про порядок  регулювання та аналіз діяльності КБ”, затверджена постановою НБУ №141 від 14.04.1998 р. (остання редакція від 18.07.2000 р.). Відповідно до закону України “Про банки та банківську діяльність” з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності КБ, НБУ встановлює для всіх КБ незалежно від форм власності наступні нормативи:

Н1 – норматив капіталу КБ, встановлюється для діючих банків на 1.04.2000 р. 10 млн. грн. Якщо 50% засновників  – не резиденти України, то мінімальний  розмір для новостворених банків передбачається 5 млн EUR, і 10 млн EUR, якщо 100% засновників – іноземці.

Н3 – норматив платоспроможності  банку – співвідношення капіталу банку до активів зважених на відповідні коефіцієнти за ступенем ризику.

Н4 – норматив достатності  капіталу – це співвідношення капіталу банку до загальних активів банку, зменшених на відповідні резерви.

Н5 – норматив миттєвої ліквідності банку – це співвідношення суми коштів на коррахунку банку в  НБУ та коштів у касі банку до поточних (до запитання) рахунків клієнтів банку. Це самий жорсткий норматив.

Н6 – норматив загальної  ліквідності – це співвідношення загальних актвів банку до загальних  зобов'язань

Н7 – норматив співвідношеня  високоліквідних активів до робочих  активів банку. Цей норматив характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах.

Н8 – це максимальний розмір ризику на одного позичальника.

Н9 – норматив великих  кредитних ризиків, встановлюється як співвідношення сукупного розміру  великих кредитних ризиків до капіталу КБ.

Н12 – норматив максимального  розміру наданих конкретним банком міжбанківських позик, розраховується як співвідношення загальної суми наданих міжбанківських позик до капіталу банку.

Н13 – норматив максимального  розміру отриманих КБ позик від  інших бануів та НБУ. Розраховується як співвідношення загальної суми отриманих міжбанківських позик до капіталу банку.

Н14 – норматив інвестування. Характеризує використання капіталу банку  для придбання акцій та інших  ЦП АТ, паїв інших підприємств та недержавних боргових зобов'язань. Встановлюється у формі процентного співвідношення між розміром коштів, які інвестуються та загальною сумою капіталу КБ.