Ліквівдність комерційних банків

    Вивчення  всього цього, а також прогнозування  допоможе банку більш точно визначити  необхідну частку ліквідних коштів в активі банку.  При цьому банк повинний спиратися на свій досвід.

    Виходячи  зі спрогнозованого розміру необхідних ліквідних коштів банку потрібно сформувати ліквідний резерв для  виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового  положення клієнта або банку  партнера.

    По-четверте, підтримка ліквідності на необхідному  рівні здійснюється за допомогою  проведення визначеної політики банку  в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням  конкретних умов грошового ринку  й особливостей виконуваних операцій.  Тобто банк повинний розробити грамотну політику управління активними і  пасивними операціями.

    При цьому в управлінні активами банку  варто звернути увагу на наступні моменти:

    Управління  готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки  і відтоки готівки і розробити  графіки платежів.

    Терміни, на які банк розміщає кошти, повинні  відповідати термінам притягнутих  ресурсів.  Не припустимо перевищення  коштів на рахунках активу над коштами  на рахунках пасиву.

    Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості  окремих операцій зокрема.  Так  в управлінні кредитним портфелем  необхідно [25]:

• контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику,
• форм забезпечення повернення позичок,
• рівню прибутковості. 

    Кредитні  вкладення банку можна класифікувати  з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма  забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.). Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни.  Групування позичок по окремих позичальниках, здійснюване за допомогою ЕОМ, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності й аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах;

• аналізування розміщення кредитів за термінами їх погашення, здійснюване шляхом груповання залишків заборгованості по позичкових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс.  ; від 1 до 3 міс.  ; від 3 до 6 міс.  ; від б до 12 міс.  ; від 1 до 3 років: понад 3 років), що є основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття «вузьких» місць у його кредитній політика;
• аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних.

    Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього  погашення і майбутньої видачі кредитів у найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позичок (на основі кредитних  договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення  ресурсів або виникнення потреби  в них.  Такий аналіз можна робити щодня, а також з врахуванням  даних кредитних договорів, що знаходяться  на стадії проробки.  Результати аналізу  можуть використовуватися комерційними банками для оперативного вирішення  питань при купівлі або продажі  ресурсів.  Такий аналіз розкриває  глибинні, приховані процеси, виявляє  ті тенденції, що при інших незмінних  обставинах можуть викликати падіння  рівня ліквідності і платоспроможності  комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів у політику банку:

• краще вивчати кредитоспроможність позичальників;
• обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;
• видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;
• підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;
• вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

    Застосовувати методи аналізу групи розрахункових  рахунків клієнтів і інтенсивності  платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку.  Результати такого аналізу є основою для аргументованого  перегрупування активів балансу  банку.

    Змінити структуру активів, тобто збільшити  частку ліквідних активів за рахунок  достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банків і т.п.

    Працювати над зниженням ризику операцій.  При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що починаються  кредитними інститутами для підтримки  своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього  прибутку.  Управління ризиками незбалансованості  балансу і неплатоспроможності  банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому.  Система  управління ризиками незбалансованості  балансу і неплатоспроможності  банку орієнтується на вимоги Національного  банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності  і платоспроможності.  Для розпізнавання  ризиків незбалансованості ліквідності  балансу і неплатоспроможності  комерційного банку потрібне створення  спеціальної системи щоденного  контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають  на їхню зміну.  Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку.  У якості джерела для  формування бази даних мною розглядаються  як укладені так і ті що проробляються  кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості  про потребу в кредиті під  товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна  відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

    В управлінні пасивами банку можна порекомендувати [22]:

• застосовувати метод аналізу розміщення пасивів по їх термінах, що дозволяє управляти зобов'язаннями банку, прогнозувати і змінювати їхню структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність,
• розробити політику управління капіталом, ФСН і резервами,
• стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого,

    У цілому ж, для розпізнавання ризиків  небалансованості ліквідності балансу  і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної  системи щоденного контролю за рівнем наведених у першій і других розділах показників, аналізу чинників, що впливають  на їхню зміну.  Для цього доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку.  У якості джерела для  формування бази даних банком можуть розглядатися укладені і що проробляються  кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості  про планову потребу в кредиті, щоденні відомості оборотів залишків по балансових рахунках, щоденні відомісті  по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості  про оборотність кредитів і т.п.

    На  основі бази даних банком щодня повинні  розкриватися значення показників платоспроможності  і ліквідності і проводитися  аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності  і ліквідності.  Це дозволяє взаємопов"язати  вирішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних  коштів банку, розширенню участі банку  в інших підприємствах і банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутків  і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності.  Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни  рівня ліквідності і платоспроможності  комерційного банку і своєчасно  прийняти необхідні заходи для його стабілізації.

    У міжнародній практиці менеджери  по управлінню ліквідності банків розробили  ряд практичних рекомендацій для  поліпшення цього виду діяльності.  Перша з них складається в  тому, що менеджери по управлінню ліквідністю  повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів.

    Друга рекомендація полягає в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю  повинні передбачати коли найбільше  великі вкладники і користувачі  кредитів банку планують зняти кошти  з рахунку або збільшити внески.  Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

    Відповідно  до третьої рекомендації, менеджери  по управлінню ліквідністю в співробітництві  з вищим керівництвом і керівниками  відділів повинні бути впевнені, що пріоритети і цілі управління ліквідними коштами очевидні.  У недавньому минулому при розміщенні коштів ліквідність  банку часто мала вищий пріоритет.  Сьогодні управлінню ліквідними коштами  в загальному приділяється роль допоміжного  механізму в порівнянні з пріоритетом  банку №1 - наданням позик усім категоріям клієнтів.  Банк повинний надавати будь-які  вигідні позики, ставлячи перед керуючим ліквідними коштами завдання вишукування  достатніх коштів для забезпечення кредитів.

    Суть  четвертої рекомендації складається  в наступному: потреби банку в  ліквідних коштах і рішення щодо їх розміщення повинні постійно аналізуватися  з метою запобігання і надлишку, і дефіциту ліквідних коштів.  Зайві ліквідні кошти, що не реінвестуються в той же день, ведуть до втрат  прибутків банку, у той час  як їхній дефіцит повинний бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих  наслідків поспішних позик або  продажів активів, також ведучих  до втрат прибутків.

    Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку  своєї ліквідності на заданому рівні  на основі як аналізу її стану, що складається  на конкретні періоди часу, так  і прогнозування результатів  діяльності і проведення в наступному науково обгрунтовані економічної  політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення  і резервів, залучення позикових  коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій [26].  

    ВИСНОВКИ

     У результаті проведеного у роботі дослідження можна зробити наступні узагальнюючі висновки.

     Забезпечення необхідного рівня ліквідності є першочерговою задачею комерційного банку для підтримання його стабільності і надійності. При недотриманні економічних нормативів ліквідності значно зростає ризик миттєвої втрати платоспроможності, що може негативно вплинути на фінансову стабільність і репутацію банку. При управлінні банківською установою необхідно постійно підтримувати у рівновазі показники дохідності і ліквідності як дві взаємопротилежні умови банківської діяльності.

     Чинним законодавством в Україні встановлено кількісні показники, з допомогою яких вітчизняні банки оцінюють рівень своєї ліквідності і платоспроможності. Відповідно, за цими показниками відбувається контроль комерційних банків з боку НБУ у порядку банківського нагляду. Проте одночасно слід констатувати, що в умовах перехідної економіки України практичне використання системи показників ліквідності не завжди відображає дійсний стан банківської системи, тому поточна ситуація з аналізом і контролем ліквідності залишається загостреною і вимагає подальшого дослідження і вжиття термінових заходів для підвищення їх ефективності і надійності.

     Аналіз банківської ліквідності є складовою частиною загального процесу управління діяльністю банку, внаслідок чого структура аналітичного процесу та інструментарій аналізу визначаються обраною банком стратегією управління своїми фінансами. Всебічний розгляд наявних теорій і методів аналізу дає змогу зробити висновок, що ліквідність сучасного комерційного банку має аналізуватися у межах найадекватнішої економічним реаліям концепції інтегрованого управління активами і пасивами банку, що зумовлює логіку аналітичного процесу, його методи та прийоми.

     Розглянута у роботі методика оцінки платоспроможності банку базується на нормативних положеннях НБУ і є частиною комплексного підходу до діагностики фінансового становища банку.