Ліквівдність комерційних банків

РОЗДІЛ 1.  ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ЛІКВІДНОСТІ  БАНКУ 
 

1.1.Cуть і значення банківської ліквідності та платоспроможності 

    Якщо  говорити в загальному про ліквідність то можна сказати так, що ліквідність банку це його здатність своєчасно розраховуватися за своїми фінансовими зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів [2]. Такі активи називаються ліквідними засобами. В свою чергу, платоспроможність це здатність банку сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або у готівці. Отже, ліквідність поняття більш широке ніж платоспроможність. Ліквідність – це потенційна платоспроможність. Ліквідність банку визначається через співвідношення різних частин активу та пасиву його балансу. Платоспроможність характеризується наявними грошовими коштами. Водночас, необхідно відрізняти від ліквідності балансу ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Присутня обернена залежність.

     Банківська  ліквідність відіграє життєво важливу  роль як у діяльності окремого банку, так і у фінансовій системі  держави. Недостатній її рівень часто стає першою ознакою наявності в банку серйозних фінансових труднощів. За таких умов, як правило, починається відплив клієнтів і закриття рахунків, що, у свою чергу, веде до підвищення потреби в ліквідних засобах і поглиблення кризи ліквідності. Банки змушені шукати джерела поповнення грошових коштів через продаж найбільш ліквідних активів та запозичення на ринку. За таких обставин проведення подібних операцій ускладнюється, адже кредитори неохоче надають позики банку, котрий перебуває на межі банкрутства, вимагаючи додаткового забезпечення і підвищення процентних ставок, а продаж активів може здійснюватися за несприятливих ринкових умов. Такі дії банку зводять нанівець доходи, потребують додаткових витрат та зумовлюють швидке наростання фінансових проблем.

     У банку потреба в ліквідних  коштах може виникнути як під час  здійснення пасивних операцій, так  і внаслідок проведення активних операцій, якщо рішення про розміщення коштів приймається раніше, ніж знайдено відповідні джерела фінансування [4]:

     Таблиця 1.1

     Джерела формування та напрями використання ліквідних коштів

 

       Винятково важлива роль ліквідності  в життєдіяльності банку та  підтриманні рівноваги банківської системи в цілому зумовлює доцільність централізованого регулювання ліквідності через установлення органами банківського нагляду обов’язкових нормативів ліквідності. Показники ліквідності встановлюються з урахуванням нагромадженого досвіду та конкретних економічних умов у країні і обов’язкові для виконання. Дотримання нормативів ліквідності є необхідною умовою нормальної діяльності банку, проте не повинно трактуватися як безспірне свідчення ефективного управління ліквідністю. Установлення мінімальних вимог не може вирішити широкого кола питань, пов’язаних з банківською ліквідністю. З метою оцінки ефективності процесу управління банківською ліквідністю застосовуються дві основні характеристики: швидкість перетворення активів у грошову форму і задоволення потреби в готівкових коштах (часовий компонент) та вартість підтримки певного рівня ліквідності (вартісний компонент)[5]. Адже найбільш стабільні джерела коштів потребують найвищих витрат, а найліквідніші активи — непрацюючі та низько дохідні.

     Визначаючи  ліквідність та платоспроможність  банка різні користувачі даної  інформації мають різні інтереси. Банківсько-кредитні установи цікавить можливість вкладення коштів та отримання  їх назад з певним відсотком. Держава  вбачає в кожному банку, насамперед, надійного платника податків. Працівники розраховують на своєчасне отримання  заробітної плати та перспективи  у майбутньому. Аудитори, консультанти або фінансові директори мають  на меті вироблення раціональних рекомендацій по покращенню фінансового стану  об’єкту, що аналізується.

     Низька  ліквідність, а отже і платоспроможність  банку, спричинюється збитковою  діяльністю або низьким рівнем рентабельності, оскільки прибуток є головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів, а також нераціональним розміщенням  фінансових ресурсів. Все це може призвести  до банкрутства та ліквідації банка.

     Різні банки мають різні потреби  у ліквідності. В одній і тій  же банківській установі в різний час одна й та ж ліквідна позиція може бути достатньою або недостатньою — залежно від потреб у коштах. Крім того, ліквідність, достатня для одного банку, може виявитися недостатньою для іншого. Ми систематизували думки різних авторів і пропонуємо єдиний підхід щодо факторів, які визначають достатність ліквідності

(див.  рис. 1.1) [9].

Фактори, які визначають достатність  ліквідності банку

Наявність у  банку необхідної суми ліквідних  коштів

Можливість  залучення ліквідних коштів шляхом їх позичення чи продажу активів

     

Наявність адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління ризиком  ліквідності, затвердженої відповідними органами банку, а також відповідної  практики виконання її вимог 

 

       

Застосування  процедур санкціонування винятків із прийнятої політики та встановлених лімітів, їх дотримання

     

Обрані банком підходи до управління ліквідністю (централізований, децентралізований, комбінація двох попередніх);

     

Склад, функції  та повноваження комітету з управління активами і пасивами

     

Визначення  потреб у ліквідності та фінансуванні банку з урахуванням операцій із пов’язаними структурами, стану та потреб у ліквідності групи, до якої входить банк

       

Оцінка системи лімітів розміру позицій ліквідності

 

    Рис. 1.1. Фактори, які визначають достатність ліквідності банку

     Таким чином, будучи дуже близькими, поняття  ліквідності та платоспроможності  не є ідентичними. Відображаючи потенційну платоспроможність ліквідність  зорієнтована на перспективу, в той  час як платоспроможність характеризує поточний стан банка. Чітка визначеність надає можливість різним контрагентам та зацікавленим суб’єктам зосередити свою увагу на тих явищах та процесах, що найбільшою мірою відповідають їхнім інформаційним запитам та надають можливість прийняття раціональних та правильних рішень.  

1.2. Методичні підходи щодо аналізу ліквідності балансу банку 

      У процесі аналізу ліквідності  балансу комерційного банку ставиться  завдання визначення фактичної ліквідності, відповідність її нормативам, виявлення  чинників, що викликали відхилення фактичного значення коефіцієнтів ліквідності  від установлених Національним банком.

      Основними якісними чинниками, що визначають ліквідність, є види залучених депозитів, їхні джерела і стабільність.  Тому аналіз депозитної бази служить відправним моментом в аналізі ліквідності  банку до підтримки його надійності.

      У процесі здійснення депозитної політики комерційним банкам доцільно використовувати  такий математичний інструментарій [3].

1. При визначенні середнього строку збереження вкладної гривні, що відбиває в динаміці стабільність внесків, що особливо важливо для оцінки внесків у якості ресурсів короткострокового кредитування.

,      (1).

де: СД - середній строк збереження в днях;

Оср - середній залишок внесків;

В - оборот по видачі внесків;

Д - кількість днів у періоді.

2. При визначенні рівня осідання коштів, що надійшли у внески:

,    (2).

де: Ок - залишок внесків на кінець року;

Он - залишок внесків на початок року;

П - надходження у внески.

3. При визначенні частки коштів від планової виручки, що осідає на розрахунковому рахунку, що без збитку для підприємства може бути розміщена на терміновий депозитний рахунок:

,    (3).

де: Дос - частка коштів від планової виручки підприємства, що може бути приміщена на терміновий депозитний рахунок у планованому періоді:

Оср - середній залишок коштів на розрахунковому рахунку за відповідний період минулого року (3, 6, 9,12 місяців), розраховується як середня хронологічна на підставі фактичних залишків на місячні або квартальні дати;

Пфакт - фактичні надходження на розрахунковий рахунок (фактична реалізація за відповідний період минулого року);

Ппл - очікувані надходження на розрахунковий рахунок (план по реалізації) у планованому періоді.

      Найважливішим інструментом депозитної політики є  відсоток.  Чим надійніші пасиви, тобто чим більший термін і  сума депозитів, тим більший відсоток гарантує банк.  Крім того, відсоток по депозиту повинний враховувати рівень інфляції.

      У процесі аналізу ліквідності  балансу доцільно виявити міру дотримання принципів ліквідності за допомогою підтримки оптимального співвідношення між термінами депозитів і термінами коштів, розміщуваних в активних операціях.  Аналіз доцільно проводити шляхом розрахунку таких коефіцієнтів [7]:

      К1 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів з обмеженою ліквідністю (кошти на рахунках до запитання, кошти на строкових вкладах із термінами до 6 місяців);

      К2 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів із середньою ліквідністю (кошти на термінових рахунках із терміном від 6 місяців до 1 року);

      К3 - коефіцієнт ліквідності для ресурсів із високою ліквідністю (кошти на термінових рахунках із терміном від року до 4 років).

      Всі три коефіцієнти ліквідності  можуть бути розраховані по одній  формулі:

,    (4).

де: Кл - коефіцієнт ліквідності (К1, К2, К3);

Зк - заборгованість за позикою, наданою відповідно на 6 місяців, на рік, від року до 4 років;

Р - притягнуті депозити відповідно з зазначеними коефіцієнтами на термін до 6 місяців, до року, від року до 4 років.