Грошово-кредитна політика

 

Бажаність переходу до режиму таргетування інфляції для України пов'язана, по-перше, з посиленням залежності економічного розвитку від зовнішнього сектору (частка експорту й імпорту в структурі ВВП становить близько 60%). В умовах недостатнього розвитку внутрішнього ринку це створює істотні ризики для подальшого забезпечення сталих темпів економічного зростання та може призвести до істотних і раптових змін у ди- наміці попиту на гроші.

По-друге, бажаність переходу до режиму таргетування інфляції пов'язана з підвищенням цін на продукцію українських експортерів, що викличе зростання цін на аналогічну продукцію на внутрішньому ринку.

Серед можливих позитивних результатів запровадження режиму інфляційного таргетування в Україні можна назвати:

1. Забезпечення стабільного  економічного розвитку в довгостроковій перспективі.

2. Забезпечення економічної  системи додатковими механізмами стійкості щодо зовнішніх шоків та зміни попиту на гроші.

3.  Забезпечення зростання  довіри населення до органів  державного управління, що є одним із важливих чинників формування інфляційних очікувань.

За результатами опитувань  підприємств і населення щодо оцінки змін економічної кон'юнктури та інфляційних очікувань, основна причина зростання цін — відчуття загальної нестабільності у країні. Загалом такі погляди формують негативні очікування, які ґрунтуються на недовірі до дій органів центрального управління. Однак зауважимо, що серед цих органів Національний банк України має найвищий рейтинг довіри як у населення, так і в підприємств. Це створює підґрунтя для формування інструментів і механізмів впливу з боку НБУ на рівень інфляційних очікувань.

Безумовно, перехід до інфляційного таргетування позитивно позначиться на економічному зростанні України; проте для цього слід створити належні передумови: забезпечити достатню незалежність Національного банку України, функціонування режиму керованого плаваючого валютного курсу, відповідну податково-бюджетну політику, а також — високий розвиток фінансових ринків, здатних ефективно використовувати інструменти грошово-кредитної політики та їх вплив на економічний розвиток.

Як свідчить світовий досвід, стратегія інфляційного таргетування зав- дяки створенню відповідних умов допомогла країнам із перехідною та ринковою економіками досягти значних успіхів в управлінні інфляцією і стимулюванні економічного зростання. При цьому жодна з країн, що запровадили дану стратегію, не відмовилася від неї. Це ще одне свідчення на користь її ефективності й адекватності умовам функціонування сучасних економічних систем та доказ необхідності її запровадження в Україні.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються “припливи” і “відливи” коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлено сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна роль кредиту  і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів  і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів. Кредиту сфері грошового обороту забезпечує надходження готівки та їх вилучення з обороту через банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід мати на увазі, що роль кредиту, сфера його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери  його застосування. Особливо важлива  роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метал. Це пов'язане із збільшенням грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин. Виходячи з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл матеріальних  ресурсів в інтересах виробництва  і реалізації продукції за допомогою надання позик і залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

2) вплив на безперервність  процесів відтворення через надання  кредитів;

3) участь у розширенні  виробництва через видачу позикових  коштів на поповнення основного  капіталу та лізинговий кредит;

4) економне використання  позичальниками власних і позичених  коштів;

5) прискорення споживачами  отримання товарів, послуг за  рахунок використання позикових  коштів;

6) регулювання випуску  в обіг та вилучення з нього  готівкових грошей на основі  кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Позитивна роль кредиту  проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка  в сучасних умовах інфляції, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів.

Незважаючи на кризові  явища підприємства усе ж таки поступово почали виходити з кризи і відновлювати виробництво. Першими з кризового становища вийшли підприємства галузей зі швидким оборотом капіталу. Поступово припинилось падіння обсягів виробництва, а з 2000 р. почалось його зростання.

Щодо ролі кредиту, то кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції.

Значна роль кредиту  і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів  і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції.

 

3.3. Основні  проблеми кредитування в Україні 

та рекомендації щодо їх вирішення

 

У зв'язку зі стрімким зростанням обсягів кредитів фізичним особам більшість спеціалістів, рейтингові агентства висловлюють занепокоєність щодо значного підвищення ризиковості кредитної політики вітчизняних банків.

З метою захисту інтересів  кредиторів і вкладників Національний банк України постановою від 19 березня 2007 року № 83 суттєво підвищив вимоги щодо формування банками резервів за кредитами фізичних осіб.

Основними причинами  ситуації, що склалася, на нашу думку, є:

• значний рівень конкуренції між банками, що зумовлює підвищення рівня ризиків з метою отримання доходів;
• плановий характер роботи більшості банків, тобто доведення до всіх його структурних підрозділів незалежно від їх місця розташування завищених показників нарощування активних операцій (причому в багатьох випадках — без належного економічного обгрунтування), що й зумовлює зростання ризиків з метою досягнення заданих критеріїв;
• надання в багатьох випадках кредитів без отримання від фізичних осіб довідок чи інших даних про підтвердження джерел їхніх доходів. Цей фактор також зумовлює можливість легалізації тіньових доходів фізичними особами саме через суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а отже, і подальший розвиток тіньової економіки в Україні;
• коливання курсу іноземних валют (основна маса кредитів, про які йдеться, надана саме у вільно конвертованих валютах, а доходи фізичних осіб виражені у гривнях);
• кадрова проблема (нині українські банки масово відкривають не лише територіально відокремлені без балансові відділення, а й віддалені робочі місця у салонах магазинів, де працює один банківський працівник. Він повинен уміти і кваліфіковано проконсультувати клієнтів, і визначити доцільність кредитування того чи іншого покупця магазину або клієнта. Тому виникають проблеми професійності значного кола працівників — у багатьох випадках студентів останніх курсів вищих навчальних закладів).

Дослідження тенденцій розвитку та проблем сфери кредитних послуг в Україні засвідчує потребу більш ефективного розвитку та забезпечення стабільності банківської системи. Цього можна досягти, запровадивши досконалі механізми регулювання кредитних послуг, а саме:

1. Розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх доходи. Такими, на нашу думку, могли б бути:

• суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами;
• внесення змін до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", який забороняв би банкам легалізацію незаконно одержаних доходів фізичними особами через кредитні відносини та інші обмеження;

2. Запровадити публікацію в доступних широкому колу юридичних, фізичних осіб засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків;

3. Національному банку необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників так званих "віддалених робочих місць", які беруть участь у виборі кола позичальників банку, що повинно зменшити обсяг проблемних кредитів;

4. Здійснювати масові перевірки банківських установ щодо дотримання ними вимог "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту";

5. Національному банку необхідно також ініціювати внесення змін до чинних законодавчих актів (Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Цивільного кодексу України), які регулюють механізми застосування штрафних санкцій.

Реалізація цих пропозицій та проведення подальших досліджень основних чинників формування ринку кредитних послуг дасть змогу успішніше реалізовувати інтереси суспільства та забезпечувати ефективну стратегію розвитку національної економіки України.

 

3.4. Грошово-кредитна політика України та перспективи її розвитку в умовах ринкової економіки та інфляції

 

Політика у сфері  грошового обігу та кредиту має  велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо.

Грошово-кредитна політика є основною складовою системи загальнодержавної економічної політики, її роль у розвитку економічних процесів дуже важлива. Грошово-кредитна політика базується на прогнозній економічній та фіскальній політиці. На підставі прогнозних макроекономічних показників, Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний період Національний банк України розробляє Основні засади грошово-кредитної політики на відповідний рік.

Грошово-кредитна політика в Україні в різні періоди  розвитку її економіки здійснювалась адекватно до тих процесів, які відбувалися в сферах макроекономіки, фіскальної і структурної реформ. Вона сприяла економічному зростанню, зупиненню галопуючої інфляції, а також спрямовувалася на забезпечення стабільності національної валюти.

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської  системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвиненості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів.

Майбутня монетарна  стратегія має сприяти підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної реалізації є незалежність Національного банку.

Формування ефективної монетарної стратегії потребує також  усунення суперечностей стосовно інтерпретації  пріоритетної цілі Національного банку Радою НБУ в щорічних "Основних засадах грошово-кредитної політики" та статусу кількісних прогнозних змінних, які у них наводяться. Складаючи план на майбутнє слід враховувати специфіку взаємозв'язку макроекономічних і монетарних параметрів, притаманну економіці на даному етапі її розвитку, пам'ятати, що розвиток економіки органічно пов'язаний із певним рівнем інфляції, поєднувати підтримання динамічного розвитку і структурної перебудови економіки з підвищенням життєвого рівня і добробуту населення.

Головним орієнтиром грошово-кредитної політики, що відображає рівень і тенденції стабільності грошової одиниці, є індекс споживчих  цін. Регулювання обмінного курсу  потрібно спрямовувати на підтримання  цінової і фінансової стабільності, а показники монетарної бази і грошової маси використовувати як проміжний орієнтир для вирішення поточних завдань монетарного забезпечення макроекономічної рівноваги, а також досягати довгострокових соціальних, структурних та інституційних цілей.