Грошово-кредитна політика

ЗМІСТ

 

ВСТУП	3
РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН ТА ІНФЛЯЦІЇ	5
Поняття та ознаки кредиту	5
Поняття кредитних відносин	9
Визначення інфляції	11
РОЗДІЛ ІІ. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА	15
2.1. Аналіз структури  балансу банківської установи	15
2.1.1. Аналіз динаміки статей активу та пасиву балансу (горизонтальний аналіз)	15
2.1.2. Аналіз структури активу та пасиву балансу (вертикальний аналіз)	18
2.2. Оцінка кредитних  операцій комерційного банку  на підставі використання методу  простих та складних відсотків	20
2.2.1. Розрахунок суми  кредиту за простою відсотковою  ставкою.	20
2.2.2. Розрахунок суми  кредиту за складною відсотковою  ставкою	22
2.3. Розрахунок суми  кредиту з урахуванням рівня  інфляції	22
2.4. Складання графіку  погашення кредиту	23
РОЗДІЛ ІІІ. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ В ПЕРІОД ІНФЛЯЦІЇ	25
3.1. Розвиток кредитних  відносин в Україні	25
3.2. Роль кредиту в  умовах інфляції	27
3.3. Основні проблеми  кредитування в Україні та рекомендації щодо їх вирішення	36
3.4. Грошово-кредитна політика України та перспективи її розвитку в умовах ринкової економіки та інфляції	38
ВИСНОВКИ	42
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ	44

 

ВСТУП

 

Історія розвитку кредитних  відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс - гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки.

Мобільність кредиту, за допомогою якого швидко перерозподіляються загальні ресурси - гроші, дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

Актуальність  теми дослідження. Кредит певною мірою впливає на структурну перебудову економіки, на формування нових важливих пропорцій в економічній системі співвідношення між фондами відшкодовування, нагромадження і споживання. Сприяючи вирівнюванню норми прибутку в різних галузях, кредит впливає на галузеву структуру економіки, оскільки тимчасово вільні ресурси перерозподіляються в ті галузі, де забезпечується отримання високих прибутків. Але останнім часом стан економіки не можна визначити стабільним, тому кредитування в період інфляції зазнає великих економічних ризиків. Тому вивчення функціонування та перспектив розвитку кредитних відносин в умовах інфляції на сьогоднішній день – актуальна тема дослідження

Об'єкти дослідження: кредит, інфляція.

Предмет дослідження: сучасний стан кредитних відносин, їх розвиток та перспективи розвитку в Україні.

Мета дослідження: дослідити поняття кредиту, виявити його особливості, дізнатись про розвиток кредиту в Україні, про функціонування та розвиток кредитних відносин в період інфляції.

Завдання дослідження:

• вивчити наявний науковий матеріал;
• розкрити сутність кредиту як економічної категорії;
• розкрити сутність інфляції як економічної категорії;
• виявити розвиток кредитних відносин в Україні;

• дізнатись про роль кредиту в умовах ринкової економіки в період інфляції.

 

РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН ТА ІНФЛЯЦІЇ

 

1.1. Поняття та ознаки кредиту

 

Кредит (від лат.credao – вірити) – економічні відносини між юридичними та фізичними особами, а також державами з приводу отримання позики у грошовій або товарній формі на засадах поверненості, страховості та платності. [5, стр. 258]

Кредитний механізм – сукупність взаємопов'язаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці об'єктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму є:

• суб'єкти кредитування;
• об'єкти кредитування;
• форми кредитування;
• механізм надання чи погашення позик;
• система формування кредитних ресурсів та їх резервування;
• система формування та використання резервів із відшкодування можливих втрат від кредитної діяльності;
• економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами кредитної діяльності. [6, стр. 191]

Характерними  ознаками кредиту в ринковій економіці  є:

• позичальниками виступають суб'єкти господарювання, а кредиторами - банківські установи;
• гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал (на виробничі потреби);
• джерелом позикового відсотка є прибуток на позичені кошти;
• кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів у суспільному виробництві та для вирівнювання норми прибутку. [11, стр. 73]

Об'єкти кредитування – певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту.

До основних об'єктів  кредитування можна віднести:

• додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи;
• сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу;
• потребу в додаткових коштах в зв'язку з тимчасовим їх замороженням;
• потребу для здійснення інвестицій в основні фонди. [6, стр. 314]

 

Суб'єктами кредитних  відносин є:

• кредитор - сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб'єкту ринку на засадах поверненості, строковості і платності;
• позичальник-сторона, що одержує позику. [11, стр. 73]

Сучасна банківська практика використовує посуб'єктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника.

Види суб'єктів кредитування представлені на мал. 1.1.

Мал. 1.1. Види суб’єктів процесу кредитування та вимоги до них

Під формою кредитування розуміють вид банківського рахунка, який відкривається клієнтові при кредитуванні, де відображається рух кредитної заборгованості, що здійснюється за певними правилами, відповідно до нормативно-правової бази банку. [6, стр. 314]

Мал. 1.2. Форми кредитування та сфери їх застосування

 

Внаслідок зміни економічних умов у країні відбуваються зміни ролі кредиту та сфери його застосування. Так, в умовах функціонування повноцінних грошей роль кредиту була незначною, бо зміна маси грошей незначною мірою залежала від застосування кредиту. Зменшення маси повноцінних грошей в обігу здійснювалося перетворенням їх у скарб (без участі кредиту), і навпаки.

При функціонуванні неповноцінних  грошей збільшення або зменшення  їх маси відбувається завдяки кредитним  операціям, внаслідок чого роль кредиту  зростає.

Ще більш важливою є роль кредиту в умовах інфляції, бо регулювання грошової маси в обігу за допомогою кредиту має велике значення для підтримання стабільності купівельної спроможності грошової одиниці.

У перехідній економіці  роль кредиту зростає, розширюється сфера кредитних відносин, розвиваються методи кредитування та управління кредитом, а саме:

• • розширюється сфера застосування кредиту;
• • вдосконалюються методи кредитування;
• • починає використовуватися комерційний та іпотечний кредити;
• • підвищується роль кредиту як джерела інвестицій. [11, стр. 78]

 

Мал. 1.3. Функції та роль кредиту

 

1.2. Поняття кредитних відносин

Кредит забезпечує трансформацію  грошового капіталу в позичковий та відображає стосунки між кредиторами й позичальниками. Ці сторони називаються суб'єктами кредитних відносин, а ті матеріальні цінності (проекти, цільові програми), відносно яких укладається кредитна угода, – об'єктами кредиту.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає позику іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування. Кредитором може бути юридична чи фізична особа, у розпорядженні якої є тимчасово вільні кошти.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування кошти на умовах повернення в обумовлений строк та оплати. Позичальником може бути юридична чи фізична особа, котрій бракує власного капіталу.

Позичальник, передовсім, не стає власником позичених йому коштів, він реалізує лише право  тимчасового користування ними. Власником позичкового капіталу залишається кредитор.

Для того щоб можливість одержання кредиту стала реальністю, необхідні певні економічні передумови. По-перше, оскільки сама природа кредитної  операції ґрунтується на тимчасовому  позичанні чужої власності, це зумовлює необхідність матеріальної відповідальності учасників такої операції за виконання взятих на себе зобов'язань. Для цього контрагенти, що вступили в кредитні відносини, повинні мати якесь власне майно або принаймні право розпоряджатися таким майном. Позичальник зобов'язаний надати кредитору економічні та юридичні гарантії повернення боргу. Такими гарантіями можуть бути, наприклад, застава майна для забезпечення позики, зобов'язання гаранта, поручителя (солідної фірми або банку) чи страхової компанії погасити заборгованість у разі неплатоспроможності позичальника. Водночас кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу кошти не здійснюють кругообороту, або коли той, хто хоче скористатися кредитом, не має постійного доходу. Тому учасники кредитної операції мають бути юридичне самостійними особами і функціонувати на засадах комерційного розрахунку. Фізичні особи теж можуть стати суб'єктами кредитних відносин, якщо вони є цивільне дієздатними і мають стабільні гарантовані джерела доходів.

По-друге, можливість кредитних  відносин реалізується лише за збігу  інтересів кредитора й позичальника. Кредитор має бути так само заінтересований  надати позику, як позичальник її отримати. Такий збіг інтересів не досягається  автоматично навіть за наявності вільних грошових ресурсів у одного контрагента і за потреби в коштах іншого. Вирішальне значення має узгодження конкретних параметрів (умов) позики - її цільового призначення та забезпечення, терміну кредитування, величини процента, а також наявності альтернативних варіантів розміщення позичкових капіталів.

Для кредитора спонукальним мотивом для надання позики є  одержання позичкового процента. Без одержання від позичальника доходу у вигляді процента у кредитора  не буде стимулу давати гроші. У свою чергу, необхідність погашення кредиту та сплати процентів за користування ним породжує заінтересованість позичальника у раціональному техніко-економічному обґрунтуванні мети та розміру кредиту, сприяє режиму економії протягом його використання, а також стає засобом контролю за окупністю кредитних вкладень. Позичальник заінтересований, щоб позичені кошти швидше обертались. Адже чим коротшим буде цикл кругообороту авансових коштів, тим швидше окупиться позика, а значить, тим меншу суму процентів доведеться сплатити за користування нею. Водночас і сам кредитор заінтересований в ефективному використанні виданої ним позики, оскільки це гарантує її повернення. Коли виникає загроза неповернення позики, то кредитор змушений удаватися до рішучих заходів аж до дострокового стягнення заборгованості та припинення кредитних відносин із позичальником. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Кредитні відносини  виникають між різними суб'єктами. Кожен тип кредитних відносин має свою специфіку, котра визначається складом суб'єктів та характером їхньої економічної діяльності. У свою чергу, це визначає умови користування кредитом та його погашення.

1. Найбільш поширені  кредитні відносини між банками, з одного боку, та суб'єктами господарської діяльності - з іншого. Вони характеризуються на підставі того, хто із суб'єктів кредит ної угоди  в  кожному окремому випадку є  кредитором,   а  хто позичальником.

2. За умов ринкової  економіки широкого розвитку набувають кредитні відносини між суб'єктами господарської діяльності, що пов'язано насамперед із запровадженням у господарський оборот комерційного кредиту та вексельного обігу.

3. Кредитні відносини між банками й державою складаються передовсім у процесі реалізації державних цінних паперів, які активно можуть «працювати» на вторинному ринку.