Грошові системи: суть та основні етапи розвитку

Інвестиційні трести займаються винятково операціями з цінними паперами. Через емісію власних акцій і облігацій вони залучають капітал, що вкладають у цінні папери інших компаній. Особливістю цих установ, що не мають регулярних джерел надходжень (депозитів, страхових внесків тощо), є значна залежність від ринкової кон'юнктури. При падінні курсів цінних паперів вони зазнають фінансових труднощів і збитків.

Довірчі пайові фонди за своєю спеціалізацією схожі з інвестиційними трестами: вони акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Але оскільки пайовик у будь-який час може продати свій пай керуючій компанії, то капітал цих фондів являє собою спірну величину: він залежить від переваги продажу або купівлі паїв. Структура активів фондів аналогічна активам інвестиційних трестів: близько 80% становлять акції окремих компаній, багато довірчих пайових фондів пов'язані з банками і страховими компаніями.

Фінансові корпорації спеціалізуються на кредитуванні окремих фірм, що не мають доступу до звичайних джерел позичкового капіталу. Найбільші з них - фінансова корпорація промисловості, сільськогосподарська іпотечна корпорація тощо.

Фірми венчурного фінансування - спеціалізовані установи, що створювалися здебільшого у 80-х роках. Займаються головним чином придбанням участі та кредитуванням нових компаній, що пов'язано з підвищеним ризиком.

Структура банківських депозитів у Великобританії

Розподіл депозитів на вклади до запитання і вклади на термін є загальноприйнятим правилом у ряді країн. У Великобританії банківська статистика виділяє поточні рахунки (current accounts) та депозитні й ощадні рахунки (deposit/savings accounts), що відповідають двом означеним категоріям. Що стосується поточних рахунків, то у Великобританії вони мають одну особливість - допускають доручення власником рахунку короткострокового кредиту у формі овердрафту (overdraft) через виписку чека на суму, що перевищує залишок на рахунку. Овердрафт може бути дозволеним (authorised), тобто попередньо погодженим з банком, і недозволеним, коли клієнт виписує чек без наявності на рахунку достатньої суми для його оплати, не маючи на те згоди банку. Наприкінці робочого дня в банку складається відомість недозво-лених овердрафтів, і в кожному окремому випадку керівник відділення вирішує, надати позичку на оплату чеку чи ні. Якщо позичка надається, то відсоток за нею, що нараховується щоденно, на 7-8% вищий від базової ставки банку. У разі ж дозволеного овердрафту перевищення становить 2-3%.

За послуги щодо ведення поточного рахунку банк стягує комісію за прейскурантом за оплату послуг, затвердженим банком. Комісія нараховується раз у квартал або півріччя. Багато англійських банків нараховують на користь власника рахунку умовний відсоток, якщо залишок на рахунку стабільний і не зменшується нижче від обумовленого рівня (звичайно - 100 ф. ст.). Нарахований відсоток не виплачується вкладнику, а віднімається від суми комісії, що стягується банком за ведення рахунку та інші надані послуги.

Є різні види депозитних та ощадних рахунків. Особливо розширився їх асортимент з початку 80-х років, коли низкою урядових декретів було скасовано колишні обмеження банківської діяльності, що сприяло різкому посиленню конкуренції в банківській сфері. Основні з них такі:

Ощадний вклад з семиденним попередженням про вилучення. Розрахований на відносно швидке використання на ньому коштів, що зберігаються, і має для вкладника більш важливе значення як засіб забезпечення ліквідності, ніж як форма дохідного інвестування грошей. Його основні риси:

§ відносно невисокий відсоток;

§ немає обмежень щодо внесення і вилучення коштів;

§ вимагається семиденне попередження про вилучення, але допускається і негайне зняття грошей з відрахуванням відсотків за сім днів;

§ існує в двох варіантах: з ощадною книжкою (passbook savings) або без книжки на основі періодичних виписок банком клієнту (відмінність у тому, що за наявності ощадної книжки клієнт може одержувати суми з рахунку (у межах певного мінімуму, звичайно до 10 ф. ст.) у різних відділеннях банку).

Ощадний рахунок з регулярними внесками. Розрахований на залучення середньострокових заощаджень. Особливо привабливий для молодих пар, що збираються одружитись, або нещодавно створили сім'ю. Використовується для цільових заощаджень на купівлю меблів, автомашини, туристичних подорожей тощо.

Інвестиційний рахунок з високим процентом. Використовується для довгострокового зберігання грошей і розрахований здебільшого на заможних літніх людей. Його основні риси:

§ сплата більш високої відсоткової ставки, ніж за вкладом з семиденним попередженням;

§ зростання відсотка зі збільшенням суми вкладу (нараховується раз у місяць, квартал або півріччя);

§ мінімальна сума вкладу 2 тис. ф. ст.;

§ попередження про вилучення - не менше, ніж за 30 днів;

§ необмежена можливість часткового збільшення вкладу.

Вклад з фіксованою сумою і фіксованим терміном. Це аналог негайного вкладного сертифіката в США. Його риси:

§ термін вкладу - від 14 днів до 18 місяців;

§ мінімальна сума вкладу - 2,5 тис. ф. ст.;

§ тверда відсоткова ставка - відсоток виплачується після закінчення строку вкладу.

Депозит зі змінною ставкою відсотка. Рахунок використовується для зберігання середньо- і довгострокових сум. Термін вкладу - від семи днів до 18 місяців. Протягом першого року ставка фіксована, а після цього застосовується плаваюча ставка, "прив'язана" до ставок грошового ринку.

Грошові фонди. Уперше введені в 1983 р. і є аналогом американських нау-рахунку: за ними сплачується відсоток і водночас дозволяється виписувати чеки. Досі не набули у Великобританії великого розвитку, бо банки остерігаються масового переведення коштів з поточних і ощадних рахунків на рахунок грошових фондів. Основні риси:

§ відсоток "прив'язаний" до ставок грошового ринку;

§ мінімальний залишок - 1000 ф. ст.;

§ допускається дострокове вилучення вкладу на суму понад 250 ф. ст. із семиденним повідомленням про вилучення;

§ проти рахунку дозволяється виписувати чеки.

Вкладні сертифікати, що передаються. Як і в США, це інструменти "оптового" грошового ринку, що використовується великими інвесторами, здебільшого діловими фірмами. Основні риси:

§ тверда ставка відсотка, що встановлюється в момент видачі сертифіката;

§ мінімальна сума номіналу - 5 тис. ф. ст., максимальна - 500 тис. ф. ст.;

§ сертифікат випускається на пред'явника;

§ наявність розвиненого вторинного ринку в Лондоні.

У практиці англійських банків застосовуються й інші види ощадних рахунків. Цікавий їх різновид - рахунок, призначений для планування платежів і регулярного витрачання грошей. Наведемо два види таких рахунків.

Звичайний бюджетний рахунок (budget account). Вкладник підсумовує всі регулярні види виплат, які він мусить здійснити упродовж року (газ, електрика, страховий поліс, іпотека і т. д.), ділить одержану суму на 12 і вносить кожного місяця 1/12 частину у вигляді чергового внеску. Банк виконує всі платежі після настання їх терміну. Наприкінці року відбувається остаточний розрахунок за фактично зробленими платежами. Відсотки не нараховуються ані за кредитовим, ані за дебетовим сальдо. Річна комісія розраховується за загальним обсягом платежів.

Рахунок касового надходження (cashflow account). Вкладник робить регулярні щомісячні платежі (у розмірі не менше 20 ф. ст.), і йому відкривається ліміт на одержання позички в розмірі 30-кратної вартості щомісячних внесків. Кредит використовується для виробництва регулярних платежів з допомогою спеціальної чекової книжки. Є ще дві відмінності від звичайного бюджетного рахунку: можна оплачувати витрати, що не передбачалися заздалегідь, і не вимагається щорічної "розчистки" рахунку.

В Англії поряд зі спеціалізованими банками операції із залученням заощаджень практично здійснюють усі установи кредитно-фінансового спрямування. Серед них комерційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, трастові компанії та ін.

Біля 70% заощаджувачів віддає перевагу поточним рахункам депозитних банків, а також поточним рахункам клірингових банків.

Розрізняють такі поточні рахунки:

§ оплачувані рахунки, ставка за якими становить біля 4%;

§ рахунки, за якими не передбачена оплата, але їхнім власникам надаються безоплатні послуги доти, доки рахунок залишається кредиторським (доки на ньому є кошти).

За останні роки було реалізовано низку заходів з боку банків і будівельних товариств щодо сплати вкладів на поточних рахунках при збереженні безоплатності всіх операцій. Успіх такої тактики був значний, незважаючи на невисокий рівень оплати - від 2 до 5%. Крім того, рахунки громадян інших країн мали фіскальний імунітет (свободу від оподаткування). Це дало позитивний результат для залучення іноземної клієнтури.

Пропозиція населенню класичних вкладів здійснюється Національним Ощадним Банком у вигляді двох видів рахунку - звичайного й інвестиційного (з 1966 p.). Звичайний застосовується для акумуляції дрібних заощаджень, і перша сума внеску 70 ф. ст. не оподатковується податком. Також практикуються рахунки, що відкриваються з внесення 25 пенсів, але відсоток нараховується лише з суми 250 ф. ст., вони називаються ощадними вкладами. Як правило, наявність ощадного вкладу підтверджується оформленням ощадкнижки, в якій відбиті обороти з прибутку і видатку.

Депозитний рахунок є різновидом термінового рахунку, відсоткова ставка по ньому становить 5%. На практиці термінові вклади, по суті, є вкладами з попереднім повідомленням.

Цікаві форми вкладів практикують трастові ощадні банки, що відкривають вкладникам рахунки, дохід за якими сплачується залежно від розміру вкладу. Такий маневр базується на операціях банку із розміщенням об'єднаних коштів вкладників у інші банки під вигідні відсотки.

Банки і будівельні товариства пропонують депозитні рахунки з зобов'язаннями вкладників мати мінімальну суму і високу оплату - 6-10%. З 1979 р. у Великобританії введене страхування вкладів, що є однією з форм соціальних гарантій населення. Страхуванню підлягають усі вклади в національній валюті, за якими відшкодовується 0,75% до перших 20 тис. ф. ст.

Страхування банківських депозитів в Англії.

У 1979 і 1987 pp. у Великобританії були прийняті Банківські акти. Згідно з Актом 1979 р. банки повинні надавати гарантії вкладникам на випадок кризових ситуацій в економіці Англії. Законом була затверджена "схема захисту депозитів" вкладників, що передбачала набір обов'язкових для банків дій. Згідно з цією схемою кожний банк і ЛОПД (ліцензована організація, що приймає депозити) зобов'язані були створювати спеціальні страхові фонди, мінімальний розмір яких був визначений у 5 млн ф. ст. Ці фонди перебувають під контролем Ради Захисту депозитів Банку Англії і можуть надалі використовуватися тільки з його дозволу. Згідно зі "схемою захисту депозитів" кожний індивідуальний вкладник може розраховувати на одержання страховки за вкладом не більше 10 000 ф. ст. із розрахунку 75% гарантованої суми повернення. Це означає, що за вкладом 8000 ф. ст., наприклад, вкладник отримав би 6000 ф. ст., а за вкладом 25 000 ф. ст. - мінімум 7500, тобто максимальний розмір. страховки. Означена схема знайшла своє практичне застосування в 80-х роках: так, наприклад ЛОПД Мербо Фінанс, що збанкрутувала, сплатила своїм вкладникам суму трохи менше як 700 000 ф. ст.

Однак Акт 1979 р. не зміг відвернути низку кризових явищ у 80-х роках (передусім, ідеться про всім відоме банкрутство банківської групи Джонсон Меттью Бенкерс у 1983-1984 pp.). У зв'язку з цим у 1987 р. було підписано новий законопроект з банківської справи. Банківський акт 1987 р. частково змінив систему захисту вкладів. "Схема захисту депозитів" у цілому залишилася старою, лише максимальна сума вкладу, за яким виплачувалося 75% компенсації, збільшилася до 15 000 ф. ст.

У лютому 1994 р. збанкрутував відомий у всьому світі банк Берінгс. Це той самий банк з бездоганною історією, що налічує 233 роки, в якому за традицією члени королівської родини зберігали депозити. Помилка керуючого однієї з філій банку зробила банкрутами тисячі вкладників, власників банку, англійську розвідку й особисто королеву Великобританії.

Сьогодні в Англії депозити вкладників захищені лише на 3/4 внесеної суми. Максимальний розмір компенсації становить 20 000 ф. ст. (трохи більше як 30 000 дол. США).

У 1994 р. з метою упорядкування захисту депозитів в Англії прийнята відповідна Директива ЄС. Основні нововведення такі:

§ компенсуються депозити, відкриті в усіх західноєвропейських відділеннях банків, розташованих на території Англії;

§ компенсуються депозити, відкриті не тільки у фунтах стерлінгів, а й в інших валютах;

§ максимальний розмір компенсації за депозитом на суму 20 000 ф. ст. збільшується на 90%;

§ вкладники іноземного (неанглійського) банку одержують компенсацію, передбачену системою захисту депозитів, що тепер має можливість підключитися до англійського Фонду захисту депозитів з метою одержання підвищеної компенсації у разі, якщо її недостатньо в країні місцезнаходження банку.

Що стосується депозитів, то західноєвропейські банки одержують рівне право з банками, котрі перебувають на території Англії.

Види та форми кредитних угод.

Ще однією важливою сферою банківської діяльності є розміщення грошових ресурсів з метою одержання доходу і забезпечення ліквідності банку - його активні операції. Ми розглянемо одну групу операцій - кредитні операції (або позички).

У практиці західних банків розмежовуються ділові (комерційні) позички і персональний кредит, яким відповідають певні умови надання позики, його погашення і т. ін. Ми розглянемо найпоширеніші методи банківського кредитування ділових фірм та індивідуальних клієнтів у Великобританії.

Англійські банки використовують овердрафт як основну форму короткострокового кредитування комерційних підприємств. Овердрафт нерозривно пов'язаний із поточним рахунком: за наявності відповідної угоди банк дає змогу власникові рахунку виписувати чеки на суми, що перевищують кредитовий залишок на рахунку, у межах установленого ліміту.

Терміни овердрафту у Великобританії - від кількох місяців до кількох років, але банк, як правило, вимагає повного погашення кредиту раз у рік і проводить щорічне обстеження дій клієнта. Якщо виникають сумніви щодо платоспроможності позичальника, договір розривається.

Відсоток за овердрафтом нараховується щоденно на непогашений залишок. Ця форма кредиту вважається найдешевшою, бо клієнт платить тільки за фактично використані суми.

Інша традиційна форма кредитування, застосовувана англійськими банками, - кредит за позичковим рахунком (credit on loan account). На відміну від овердрафту клієнту відкривається спеціальний позичковий рахунок, у дебет якого зараховується сума кредиту. Водночас кредитується поточний рахунок клієнта й останній може використати її у звичайному порядку, виписуючи чеки і знімаючи готівку. Кредит за позичковим рахунком надається для фінансування капітальних витрат і для здійснення різноманітних комерційних проектів.