Грошові системи: суть та основні етапи розвитку

Новим для клірингових банків стало посередництво в страхуванні життя й організації подорожей. Усе це дає змогу охарактеризувати клірингові банки як фінансові конгломерати, у яких банківські операції стали лише частиною загальної діяльності.

Лібералізація фінансових ринків і прогрес в комунікаційних і комп'ютерних технологіях створили сприятливі умови для постійного розширення послуг, що надаються. Висока конкуренція у сфері банківських послуг сприяла об'єднанню банків з іншими фінансовими інституціями. Яскравим прикладом такого процесу стало утворення найбільшого у Великобританії банківського фінансового об'єднання - Гонконг-Шанхай Бенкінг Корпорейшн Холдинг NSBC, що посідає дев'яте місце у світі. До цього об'єднання увійшли міжнародні, переважно азіатського походження, капітали і два британські банки - Samuel Montagu і Midland Bank.

Сфера інтересів групи - Азія, Гонконг, Австралія, Нова Зеландія, США, Канада і Великобританія. У ній представлені спеціалізовані об'єднання і фонди.

Спектр послуг, що пропонує група, практично не обмежений:

§ роздрібне і корпоративне обслуговування;

§ розрахункові операції з обслуговування торгівлі;

§ індивідуальний та інвестиційний банківський сервіс

§ послуги на ринку капіталу;

§ споживче й комерційне фінансування (фінансування купівлі у розстрочку);

§ управління пенсійними й інвестиційними фондами;

§ опікунський контроль над різноманітними формами власності за дорученням;

§ страхування;

§ послуги з безпеки й охорони.

До клірингових банків слід віднести таку банківську інституцію управління поштовими перекладами, як "Нешнл Жіро" (Girobank), засновану поштовим відомством у 1968 p., незважаючи на борги й протести найбільших банків. "Нешнл Жіро" надає нові поштові й чекові послуги, вступаючи в конкуренцію з кліринговими банками. Був створений центр електронних розрахунків у місті Бутл, і "Жіро" обслуговує поштові платежі за допомогою мережі відділень у 22 тис. поштових служб. Уже в 1973 р. він мав понад 500 тис. клієнтів у промисловості і серед населення. На відміну від клірингових банків, що беруть високі і часто непередбачувані збори за перекази, "Нешнл Жіро" стягує плату на основі стабільних ставок. Разом зі спеціалізованим банком "Меркантіл Кредит" надає у формі поштових послуг кредити на термін до п'яти років на пільгових умовах. Крім того, "Нешнл Жіро" співробітничає з подібними підприємствами інших країн.

До депозитних банків відносять так звані фінансові доми, до яких належать, передусім, спеціалізовані банки споживчого кредиту. Біля 2/3 їхніх активних операцій припадає на споживчі кредити в розстрочку, в свою чергу, понад 60% цих кредитів становить фінансування купівлі автомобілів. Для оформлення видачі споживчого кредиту клієнт заповнює аплікаційну форму. Після аналізу даних, що містяться в ній, банк приймає рішення про можливість надання кредиту. Перед видачею визначає розмір позички і термін її погашення. Сьогодні позичка видається на суму понад 500 ф. ст., а верхньої межі немає. Окремим особам надається можливість страхування погашення позички. Максимальний термін користування позичкою - п'ять років.

Дедалі більшого значення набувають лізингові операції. Фінансові доми є, як правило, дочірніми підприємствами найбільших банків або страхових компаній, що підтримують кредит цих банків своїми коштами. Найбільші фінансові доми намагаються максимально поширити банківські операції, щоб мати можливість залучати ощадні вклади і розвиватися в універсальні банки. До фінансових домів слід віднести і спеціальні банківські пункти в торговельних центрах (Money Shops). Перші спеціалізовані банківські відділення з'явилися в 1970р. Це були філії американського "Ферст Нешнл Сіті Банк оф Нью-Йорк". Пізніше й англійські найбільші банки стали відкривати відділення в торговельних центрах. Наприкінці 1974 р. їх налічувалося вже 120. Вони розраховані на таких людей, що не мають рахунку в банках. Незважаючи на досить розвинений великими банками чековий обіг з використанням чекових і кредитних карток, призначених передусім для окремих осіб, у 1974 р. тільки 35%, а в 1981 р. 57% усіх повнолітніх британців мали поточні рахунки. Особливо поширені серед робітників готівкові платежі наприкінці тижня або декади. До цього підключаються спеціальні банківські відділення. У них панує довірча атмосфера, і вони відкриті довше, ніж клірингові банки, навіть у суботу.

Фінансові доми надають передусім індивідуальні кредити, тобто кредити окремим особам майже без матеріального забезпечення. Однак дедалі більше вони починають здійснювати звичайні банківські операції, включаючи інвестиційні. Фінансові доми одержують гроші за рахунок кредитів банків, обліку векселів, а також через залучення вкладів великих промислових і торговельних компаній.

До так званих "оптових" банків належать торговельні банки (Merchant Banks). Вони досить поширені в Англії і мають давні традиції. Торговельні банки важко диференціювати і порівнювати з кліринговими банками, бо вони набагато менші останніх. Найбільший з них - "Гамброс Бенк" - посідав у 1972 р. у списку провідних банків світу лише 173 місце. Однак торговельні банки відіграють значну роль не тільки у внутрішніх операціях, а й у міжнародному бізнесі. Вони виникли на торговельних підприємствах, що поступово освоїли банківські операції. Деякі сучасні торговельні банки поряд з банківськими операціями виконують ще промислові і торговельні функції. Торговельні банки "Н. М. Ротшильд і сини", "Дж. Генрі Шредер Вагг знд К", "Беррінг Бразерз", "С. Г. Варбург енд К", або "Лазард Бразерз енд К" існують вже понад 100 років. Однак деякі найбільші клірингові банки або мають свої спеціалізовані торговельні банки, що типово, наприклад, для групи "Барклайз", або беруть участь у традиційних торговельних банках.

Відмітною рисою торговельних банків і водночас їхнім привілеєм є те, що вони не зобов'язані (на відміну від клірингових) публікувати докладні відомості про фінансовий стан і про свої операції. Завдяки цьому привілею торговельні банки могли протягом багатьох років вільно розвиватися.

Торговельні банки зайняті головним чином у трьох основних сферах:

1. Суто банківські операції. Під ними розуміють традиційні акцептно-кредитні операції. Це стосується і Комітету акцепторних будинків (17 знаменитих торговельних банків об'єдналися у так званий "Комітет акцепторних будинків" - Accepticy Houses Committee). Якщо торговельний банк оголошує себе готовим акцептувати вексель і завдяки цьому платити за векселем у момент його пред'явлення через певний термін, то довіра до такого векселя особливо висока. Якщо цей вексель враховуватиметься в інших банках, то облікова ставка за ним може бути нижчою. Акцепт, а отже, і гарантія платежу торговельного банку, якому належить право акцепту, цінується значно вище, ніж будь-якого іноземного банку

2. Наступним видом операцій торговельного банку є приймання і надання позик у фунтах стерлінгів терміном від одного Дня до шести місяців. Однак вклади можуть бути прийняті і в іноземній валюті, але кредити надаються, як правило, у фунтах стерлінгів. З самого початку торговельні банки відіграли величезну роль у зародженні єврооперацій, а два з них були, власне, винахідниками євродоларів. У разі потреби у великих коштах на тривалі терміни, торговельні банки створювали консорціуми. Разом з іншими банками або іншими власниками коштів консорціуми випускали боргові зобов'язання, а за певних обставин і євро-позики. До сфери їх діяльності належить і фінансування експорту.

3. Надання послуг підприємцям. Ідеться про консультації підприємцям, наприклад при злитті підприємств, створення для них сприятливих можливостей фінансування; поради стосовно доцільності придбання акцій, а також випуск нових інструментів на ринок цінних паперів.

4. Управління цінними паперами. Ці послуги охоплюють не тільки зберігання цінних паперів, а й передусім контроль відповідних товариств, до яких можуть належати як акціонерні товариства промисловості і торгівлі, так і інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо. Щоб зберігати свою винятковість в управлінні коштами, найбільші торговельні банки не беруть у свої портфелі (сума цінних паперів) цінності вартістю нижче 100 тис. ф. ст.

Торговельні банки беруть участь у цих трьох сферах бізнесу неоднаковою мірою. Між найбільшими банками існує спеціалізація. Банк "Самуель Монтегю", наприклад, не обслуговує підприємців, він є одним з найбільших торговців золотом у світі і найбільшим торговцем валютою в Лондоні. Банк "Роберт Флеммінг" тримає першість у портфельних операціях і управляє фондом активів. "Ротшільд" здебільшого здійснює єврооперації і торгівлю золотом. У так званій золотій кімнаті банківського дому Ротші-льда в Лондоні відбувається щоденна торгівля золотом (goldfixing). У цьому беруть участь, окрім банківського дому Ротшільда, що традиційно посідає представницьке місце, ще чотири торговельні банки, допущені до торгівлі золотом у Лондоні: "Джонсон, Матей енд К", "Самуель Монтегю енд К", "Мокатта енд Голдсміт енд Шарпс", "Пікслей". Торгівля золотом продовжується кілька хвилин, і про її результати негайно повідомляють усі фінансові центри світу. Однак Лондон втратив своє колишнє значення. Сьогодні 85% золота, що надходить з Південної Африки на міжнародний ринок, проходить через 3 швейцарські банки, розташовані у Цюріху, і лише 15% - через Лондон.

Оскільки Лондон і Цюріх практично домовляються про попит і пропозицію, а також про ціни, на цій основі лондонське Сіті ще може продовжувати здійснювати операції з золотом. Торгівля золотом мало чим відрізняється від торгівлі іншим товаром, наприклад, на лондонській торговельній біржі або лондонській біржі дорогоцінних металів.

Діяльність торговельних банків свідчить про те, що вони відрізняються від клірингових банків видами операцій. В економічній літературі клірингові банки з їхніми стандартними банківськими послугами називають "власниками крамниць готового плаття", а торговельні доми - "модельєрами фінансових операцій".

До 1997 р. особливим типом банків в Англії були облікові доми. Донедавна в Лондоні функціонувало вісім облікових домів та окремі невеликі спеціалізовані фірми-маклери (running brokers, money brokers), які разом і утворювали обліковий ринок Лондона.

Облікові доми були об'єднані в Лондонську асоціацію облікового ринку (London Discount Market Association, LDMA), членами якої є облікові доми: CL Alexanders Discount Ріс.; Cater Allen Ltd.; Clive Discount Co. Ltd.; Gerrald and National Ltd.; King and Shaxson Ltd.; Quin Cope Limited; Seccombe Marshall and Campion Pic.; Union Discount Company Ltd.

Облікові доми - це специфічний тип фінансової інституції Лондонського ринку. Вони забезпечували вигідний збут для банків ліквідних фондів через гарантовані депозити на вимогу (за погодженою кредитною ставкою до або в межах установленої дати). Ці фонди використовуються для купівлі різноманітних активів, включаючи короткострокові казначейські облігації (T-bills), комерційні векселі (commercial bills) і першокласні фондові папери (gilt-edged securities, gilts). Крім того, облікові доми - це ринок реалізації і купівлі векселів.

Облікові доми діяли як буфер між Банком Англії та іншими кредитно-фінансовими установами, через них Банк Англії постачав у банківську систему фінансові ресурси та вилучав їх, коли це було необхідно. Банк Англії також впливає на процентні ставки.

Для британських компаній головними функціями облікових домів було надання позичених коштів через дисконтування (переоблік) векселів, а також пропонування різноманітних форм короткострокового вкладення в портфельні інвестиції.

Їх головне завдання у сфері урядового фінансування - забезпечувати продаж короткострокових казначейських облігацій, що є важливою частиною урядових короткострокових позикових заходів. Облікові доми - активні агенти з продажу короткострокових урядових цінних паперів (акцій), а також акцій і облігацій місцевих властей. Діяльність облікових домів проходила і на вторинному ринку перевідступлених доларових і стерлінгових депозитних сертифікатів.

Міжнародне значення Лондона як фінансового центру визначається, передусім, становищем британських банків за кордоном і наявністю іноземних банків у місті. Британські заморські (закордонні) банки (Overseas banks) - це інституції, штаб-квартира яких розміщена в Лондоні, а філії - головним чином у колишніх британських колоніях. Ці банки також називають банками співдружності. Очолює їх "Барклайз меркант банк" з 1650 філіями за кордоном. "Стандарт Чартед" володіє більш як 1400 філіями. Для порівняння: американський Сітібенк має за кордоном біля 300 філій.

Іноземні банки (Foreign Banks) в Англії за балансовою сумою належать до великих банківських груп. У Лондоні налічується понад три сотні іноземних філій з 63 країн. Тут сконцентровано удвічі більше іноземних філій, ніж у Нью-Йорку.

Ще однією банківською групою в Англії є консорціальні банки (Consortia Banks). Під останніми банківська статистика розуміє інституції, де беруть участь банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакету. Ці інституції стали особливо швидко розвиватися разом з посиленням євроринку. Насамперед це спеціалізовані банки багатонаціональних позичальників, до яких належать, зокрема, транснаціональні і мультинаціональні промислові концерни. Оскільки такі банки створювалися на основі пайової участі банками провідних капіталістичних країн, вони можуть мобілізувати на євроринку величезні кошти і на найтриваліші терміни, що недосяжно жодному іншому типу банків капіталістичного світу. Виникнення консорціаль-них банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтернаціоналізації капіталу в умовах сучасного капіталізму. До найбільших консорціальних банків належать "Мідленд енд ін-тернешнл бенк лтд." з британськими, канадськими й австралійськими партнерами, "Вестерн Америкен бенк юроп лтд.". З британськими, американськими і японськими партнерами, "Індаст-ріел коммершиел берл" з партнерами зі США, Японії і Великобританії.

У Великобританії є безліч банкоподібних спеціальних кредитно-фінансових інституцій. Серед них:

Ощадні інституції

- Довірчі ощадні банки в минулому здебільшого виконували функції місцевих ощадних кас. Після цього вони були реорганізовані в 16 великих регіональних установ, але їх правовий статус залишився неясним. Наприкінці 1986 р. вони перетворилися в єдиний акціонерний Довірчо-ощадний банк, відомий як TSB Group, що за масштабами діяльності і капіталу поступається лише "великій четвірці" і виконує всі основні функції комерційних банків. З 1995 p., коли група об'єдналася з одним із найбільших комерційних банків Англії "Lloyd", зникли й формальні підстави для виділення цього банку до групи ощадних установ.

- Національний ощадний банк (колишній поштово-ощадний банк) акумулює заощадження населення через мережу поштових відділень, число яких перевищує 20 тис. Обсяг вкладів у Національному ощадному банку наприкінці 1986 р. становив біля 8 млрд ф. ст.

- Будівельні товариства існують понад 200 років, зараз акумулюють найбільшу частину заощаджень населення, їхні сумарні активи у 80-х роках збільшилися і перевищили 130 млрд ф. ст. Найбільші з них - Галіфакс, Ебі Нешнл, Нейшнвайд та ін. Усі ощадні інституції об'єднує те, що основне джерело їхніх ресурсів - дрібні вклади населення.

Страхові компанії і пенсійні фонди спрямовують капітал, що акумулювався, у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинною відносно їхньої професійної спеціалізації - страхової справи і пенсійного забезпечення. Кошти, що мобілізуються ними, вкладаються в операції на термін 20-25 років (переважно в акції й інші цінні папери). Сумарні активи страхових компаній і пенсійних фондів наприкінці 1986 р. становили 150-160 млрд ф. ст. Англійські страхові монополії (Ройал, Коммершл юніон та ін.) входять до числа найбільших у світі.