Для здійснення міжнародних розрахунків  застосовуються комерційні документи: коносамент, накладна, рахунок-фактура, страхові документи (страховий поліс, сертифікат), документ про право  власності та ін. Фінансовими документами у міжнародних розрахунках є простий вексель, переказний вексель, боргова розписка, чек та інші документи, що використовуються для одержання платежу.

     Згідно  з Указом Президента «Про заходи упорядкування розрахунків за договорами, укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 р. з метою забезпечення своєчасного та якісного здійснення розрахунків за договорами, сторонами яких є суб'єкти підприємницької діяльності, було встановлено, що розрахунки за зовнішньоекономічними договорами, укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил і звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати та Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної торгової палати. [27]

     Відповідно  до чинного законодавства усі  міжнародні розрахунки, пов'язані з  експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, виконуються резидентами України (юридичними та фізичними особами, зареєстрованими  як підприємці) лише через уповноважені банки, тобто комерційні банки України, що мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Міжнародні розрахунки за комерційними угодами здійснюються уповноваженими банками України, зазвичай у вільноконвертованій валюті, а  також у валюті з обмеженою  конвертацією та розрахунковій валюті клірингових рахунків згідно з умовами  міждержавних та міжбанківських угод.

     Однією  з причин зменшення кількості  міжнародних розрахунків є зниження обсягів виробництва й експорту в цілому по Україні. Це обумовлено нестабільністю економіки, у результаті чого українські товари не можуть конкурувати на міжнародному ринку. Посилення валютного контролю також погіршує розвиток міжнародних розрахунків.

     Для того, щоб уникнути порушень термінів розрахунків по експортно-імпортним  операціям, резидентам необхідно приділити  особливу увагу правильності складання  зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

     При складанні договору українському товаровиробнику (експортеру), щоб уникнути несвоєчасного  надходження коштів за поставлену їм продукцію бажано наполягати на використанні акредитивної форми розрахунків  або авансового платежу. При імпортній операції платнику вигідніше розраховуватися по факту одержання товарів, щоб уникнути повного або часткового неотримання товару.

     Отже, з метою зведення до мінімуму ризиків  експортерів та імпортерів, застосування додаткових гарантій платежів під час  міжнародних розрахунків, зняття ризиків  неоплати імпортером документів у зв'язку з неплатоспроможністю – пропонуємо запровадити в українську банківську практику програму електронного акредитиву, яка дасть можливість за допомогою  телекомунікаційного спілкування  відкрити кредитні лінії і працювати  в кредит.[4]

     Необхідно відзначити, що рівень правового регулювання  розрахункових відносин у господарсько-правовій сфері не відповідає повною мірою  рівню соціально-економічного розвитку українського суспільства. Деякі нормативно-правові  акти, такі як, наприклад, Цивільний  кодекс України, коштують окремо від  правової регламентації соціально-економічних  явищ і мають на сучасному етапі  не інструментальну, а історичну  цінність, як правові пам'ятки епохи, що вже не мають нічого загального з існуючою реальністю.

     Шляхами удосконалення правового регулювання, на наш погляд, є прийняття нового Цивільного кодексу і усебічне твердження міжнародних стандартів у сфері  здійснення безготівкових розрахунків.

     Дослідження і оцінка наслідків цих процесів є одним із важливих питань сьогодення. Недостатня розвиненість банківської  системи характеризує порівняно  низьку якість банківських міжнародних  послуг і недостатню ефективність банківського менеджменту. Для своєчасного і раціонального здійснення міжнародних розрахунків банкам України потрібно підтримувати необхідні мультивалютні позиції відповідно до структури і строків наступних платежів. З метою одержання більш високого прибутку банкам України необхідно підтримувати на рахунках «Ностро» мінімальні залишки, віддаючи перевагу розміщенню валютних активів на світових ринках позичкових капіталів та на євроринку.

       Слід зауважити, що банки, працюючи з документарними акредитивами, документарним інкасо, гарантіями, керуються міжнародними правилами і звичаями, які видаються Міжнародною торговельною палатою (МТП). Так при операціях з документарним інкасо використовуються Уніфіковані правила по інкасо; при акредитивній формі розрахунків – Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів. Ці правила і звичаї з юридичної точки зору не належать до міжнародно-правових нормативних актів і не є обов’язковими для застосування в усіх випадках здійснення зовнішньоторгових операцій купівлі-продажу товарів (послуг). Проте вони широко застосовуються у практиці міжнародної торгівлі, тому що сприяють однаковому розумінню і тлумаченню умов розрахунків як між контрагентами з різних країн, так і між банками, а також між банками та їхніми клієнтами

     До  недавнього часу вказаними документами  правова база по акредитивах та інкасо вичерпувалась. На сьогоднішній день деякі  питання щодо акредитивів та інкасо врегульовані Цивільним кодексом України  від 16 січня 2003 р. №435-IV. Зокрема у главі 74 ЦК України є параграф 3 «Розрахунки за акредитивами» та параграф 4 «Розрахунки з інкасовими дорученнями». [29, 22]

     Також слід відмітити ще один документ, а  саме Постанову Правління Національного  банку України від 3 грудня 2003 р. №514, яка вступила в силу 4 січня 2004 р. Цією Постановою затверджено «Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» (далі – Положення).[16] Вказане Положення детально регулює всі дії банка та клієнта при роботі як з експортними так і з імпортними акредитивами. В цьому Положенні слід звернути увагу на зауваження, що під час розрахунків за зовнішньоекономічними договорами в іноземній та національній валюті клієнти можуть використовувати всі види акредитивів, що передбачені Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими МТП, з урахуванням особливостей, визначених Положенням, які не суперечать законодавству України.

     Міжнародні  розрахунки являють собою систему  організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між  державами, фірмами, підприємствами і  громадянами на території різних країн.

     Міжнародні  розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також  некомерційні операції, кредити і  рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків  здійснюється в процесі опосередкування  міжнародних торгових угод.

     Ступінь впливу банків в міжнародних розрахунках  залежить від ряду факторів, частково від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни, участі фірм і підприємств  у зовнішньоекономічній діяльності, купівельної спроможності валюти, спеціалізації  банків, їх фінансового становища  і ділової репутації. Великий  вплив на здійснення міжнародних  розрахунків здійснює й загальний  рівень розвитку кредитно-банківської  системи і її інститутів в країні і регіонах країни.

     Отже, міжнародні розрахунки являють собою  систему організації і регулювання  платежів за грошовими вимогами й  зобов'язаннями, які з'являються  при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

     Здійснюються  міжнародні розрахунки через уповноважені банки, тобто ті банки, що одержали спеціальний  дозвіл на виконання відповідних  валютних операцій.

Висновки

      Досліджучи основні форми міжнародних розрахунків в Україні, в процесі виконання кваліфікаційної роботи ми виконали завдання, поставлені перед нами на початку дослідження.

      В курсовій роботі було розкрито теоретико-методологічні аспекти здійснення міжнародних рохрахунків, а саме визначили, що міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

     Форма розрахунків за акредитивами в наших  умовах є засобом адаптації системи  безготівкових розрахунків до нових  ринкових умов.  Акредитив є твердим зобов’язання банка, видане на підставі доручення свого клієнта-покупця, виплатити продавцеві товарів або послугу визначену грошову суму за умови своєчасного подання передбачених в акредитиві документів, що підтверджують відвантаження товару або виконання послуг.

     Банківський переказ є одночасно і найпоширенішою, і найризикованішою формою розрахунків, що являє собою доручення одного банку іншому виплатити визначену суму на прохання й за рахунок платника іноземному одержувачу (бенефіціару).

     Інкасо  називають доручення екпортера своєму банкові одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму або підтвердженн того, що цю суму буде сплачено в установлений термін.

     Здійснюються  міжнародні розрахунки через уповноважені банки, тобто ті банки, що одержали спеціальний  дозвіл на виконання відповідних  валютних операцій.

     Обрана  форма розрахунків між сторонами  контракту є своєрідним компромісом, у якому враховуються економічні позиції контрагентів, ступінь їхньої довіри один одному, політична ситуація, оподаткування.

    Проаналізовано проблеми та труднощі проведення міжнародних розрахунків. Основними труднощями, з якими стикаються контрагенти є оцінка ділових та фінансових можливостей партнерів. Фірми зацікавлені в довготривалому та плідному співробітництві і тому вони мають довіряти один одному, бути впевненими в платоспроможності та чесності. Тому дуже часто під час виконання контракту є забезпечення гарантії третьої сторони на той випадок, коли сторони будуть не взмозі виконати свої зобов’язання за договором.

      Проаналізовано структуру, динаміку експортно-імпортних операцій по міжнародним розрахункам України. Аналіз розрахунків по експортно-імпортним операціям «ПриватБанк» показав, що банківський переказ займає переважне місце в розрахунках між суб’єктами господарської діяльності України і кількість операцій по даній формі розрахунків щорічно зростає. Зокрема, аналіз банка показав, що в 2007 році в порівнянні з 2006 та 2005 роком відбулося збільшення операцій на 20–50%. В загальній структурі операцій по міжнародним розрахункам переважають експортні операції.

       Також був проведений комплексний аналіз форм міжнародних розрахунків. За кількість операцій за 2005–2007 роки, ми спостерігаємо зростання приблизно на 33% операцій по експорту та приблизно на 67% операцій по імпорту. [23]

      Інкасова форма розрахунків використовується вкрай рідко, що обумовлено недостатністю гарантій при використанні даної форми розрахунків, і тому документарне інкасо рекомендується використовувати, коли покупець і продавець довіряють один одному.

     Акредитивна форма розрахунків є більш  гарантованою формою, оскільки оплата відбувається після постачання товару і продавець нічим не ризикує, а покриття акредитива переходить на контроль уповноваженого банку, однак  обсязі міжнародних розрахунків  частка акредитивів не настільки  значна, як частка банківських переказів.

     Сьогодні  в платіжну систему ПриватБанку  впроваджені програмні системи, що забезпечують безпаперову технологію обробки платіжних документів, у  якій SWIFT є невід’ємною частиною і використовується як основний канал обміну фінансовими документами з закордонними та українськими банками при обслуговуванні операцій у валюті.

     Шляхами удосконалення правового регулювання, на наш погляд, є прийняття нового Цивільного кодексу і усебічне твердження міжнародних стандартів у сфері  здійснення безготівкових розрахунків.

     При розробці перспективних напрямів розвитку міжнародних розрахунків доцільно спиратися на програмно-цільовий підхід. В цьому зв’язку в роботі слід обгрунтувати положення про конкретні  моделі функціонування міжнародних  фінансових зв’язків Приватбанку. До них віднесені програми сприяння ПриватБанку розвитку експортних та імпортних операцій, налагодження відносин з міжнародними організаціями, кредитно-експортними  агенствами, залучення в сферу  міжнародного бізнесу малих і  середніх підприємців, розвиток фінансових зв’язків банку з фінансовими  інститутами окремих країн, інтеграційними об’єднаннями, забезпечення дієвості міжнародних фінансових відносин на рівні відділень, філіалів ПриватБанку  на території нашої країни та за її межами.