Документарні операції комерційного банку, їх роль у забезпечені обслуговування клієнтів

     У виконанні доручення з документарного інкасо беруть участь, як правило, такі чотири сторони:

     довіритель – зазвичай продавець (експортер), що подає до свого банку документи з відповідним інкасовим дорученням;

    банк-ремітент – банк довірителя, що надсилає документи відповідно  до інкасового доручення банку,  який інкасує, у країні покупця;

    інкасуючий банк – банк, що  надає документи платнику. Він  займається інкасуванням суми  платежу або одержанням акцепту  векселя відповідно до розпоряджень  інкасового доручення, отриманого  від банку-ремітента;

    платник – покупець (імпортер), якому  надаються інкасові документи.

    Усі документи, відіслані на інкасо, мають супроводжуватися інкасовим дорученням, що містить повні та точні інструкції. Банкам дозволено діяти тільки відповідно до інструкцій, що їх містить інкасове доручення, і згідно з Правилами по інкасо.

     Відповідальність банків при виконанні доручень документарного інкасо обмежується в основному пересиланням і врученням документів проти оплати або акцепту. При цьому банк не бере на себе зобов’язання здійснити платіж, якщо покупець не виконає або не зможе виконати своїх зобов’язань з інкасо. Згідно зі ст. 9 Правил по інкасо банки мають діяти добросовісно і проявляти розумну старанність. [19]

       Однак вони не несуть ніякої відповідальності за наслідки форс-мажору, затримки або втрати в дорозі документів, якщо вони виникли не з їхньої особистої вини (ст. 15 Правил по інкасо).[21]

       Документарне інкасо порівняно зі звичайним банківським переказом надає значно вище забезпечення, але тільки для імпортера-покупця.

      При документарному інкасо продавець відвантажує товар або надає послуги до одержання платежу. Тому такий інструмент розрахунків можна рекомендувати за таких умов: 

1. між продавцем (експортером) і покупцем (імпортером) існують довірчі відносини;
2.   не виникає ніякого сумніву щодо готовності та спроможності покупця здійснити платіж;
3. політичні, економічні та правові умови в країні імпортера є стабільними;
4. міжнародному платіжному оборотові країни імпортера не перешкоджають або не загрожують валютний контроль та інші подібні обмеження;

Специфічні  переваги документарного інкасо:

• простота проведення операції та порівняно невеликі витрати;
• можливість вручити покупцеві документи, а отже і товари, проти одночасної сплати належної суми або акцепту векселя.

        Один із недоліків документарного інкасо полягає ось у чому: якщо покупець відмовиться оплатити документи, пошук іншого покупця або транспортування товару назад у всіх випадках пов’язані з істотними втратами. Розрізняють два види інкасо: чисте та документарне.

     Чисте інкасо означає інкасо фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами, тобто банки обробляють тільки вексель (простий або переказний), чек чи інші фінансові документи і не обробляють рахунок-фактуру, коносамент, транспортну накладну тощо.

     Документарне інкасо – інкасо фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами. Являє собою своєрідний компроміс між авансовим платежем (коли покупець розраховує на експортера, який має відправити товар відповідно до замовлення й оплати) і торгівлею за відкритим рахунком (коли експортер розраховує на покупця, який має оплатити відправлений йому товар) [22].

     Важливою  ознакою документарного інкасо є  те, що якщо банку дано вказівку обробляти  комерційні документи, до яких входить  і коносамент, експортер має змогу  зберегти контроль над своїм товаром, поки імпортер (покупець) не заплатить  за них або не акцептує переказний вексель. Це зумовлено тим, що коносамент є документом на право власності, й тому банк контролює це право  на поставлені товари і має право  їх передавати покупцю після того, як він виконає всі умови експортера, зазначені в інкасовому дорученні [22].

     Існує кілька видів операцій з використанням  документарного інкасо. Це так звані  «документи проти платежу», «документи проти акцепту» і «акцепт із платежем проти документів».

     Завдяки значно меншим формальним вимогам ця банківська послуга більш дешева і гнучка порівняно з документарним акредитивом. Розрахунок за інкасову форму вигідніший імпортеру, оскільки зберігає його право власності на товар до моменту оплати розрахункових документів. Водночас при розрахунках документарним інкасо експортер, який відвантажує товар, не може бути упевнений у тому, що покупець вчасно оплатить відвантажений товар.

     Отже, інкасова форма розрахунків застосовується в тому разі, коли експортер не сумнівається у своєму контрагенті за договором, оскільки між двома сторонами  діють перевірені часом відносини; політичні, економічні й правові  умови у країні імпортера стабільні; у країні покупця немає імпортних  обмежень, якщо такі є, останній завчасно отримав усі необхідні дозволи  на здійснення угоди; у країні експортера немає твердих обмежень щодо термінів здійснення розрахунків за отриманий товар.

БАНКІВСЬКІ  ГАРАНТІЇ

      У міжнародній торгівлі контрагентам важко оцінити ділові та фінансові можливості партнерів. Тому дуже часто під час виконання контракту необхідним є забезпечення (гарантії) третьої сторони на той випадок, коли сторони будуть не в змозі виконати свої зобов’язання за договором. З метою такого забезпечення вони можуть погодити виставлення банківської гарантії. Широке застосовування знайшли банківські гарантії на випадок неплатежу (гарантії платежу). Таким чином, під банківською гарантією звичайно розуміють безвідкличне зобов’язання банку сплатити зазначену в ній суму у випадку, якщо продавець або покупець не виконає визначені за договором зобов’язання. Гарантія є самостійним зобов’язанням, що не залежить від відносин між продавцем і покупцем за договором. Видаючи гарантію, банк зобов’язується сплатити за першою вимогою, якщо виконано умови, що містяться в тексті гарантії.[ 26]

     Наведемо перелік найбільш розповсюджених видів гарантій, розглянемо їх сутність та вкажемо на певні особливості.

ГАРАНТІЯ  ВИКОНАННЯ (PERFORMANCE BOND)

  Цей вид гарантії має на увазі прийняття банком на себе зобов’язання (за дорученням продавця) виплатити імпортерові (бенефіціару) гарантовану суму в разі, коли продавець не зможе виконати свої зобов’язання з поставки відповідно до умов договору.У цьому випадку сума гарантії зазвичай становить 7-10% від суми поставки за договором

ГАРАНТІЯ  ПОВЕРНЕННЯ АВАНСОВОГО ПЛАТЕЖУ (ADVANCE PAYMENT GUARANTEE)

     Цей вид гарантії передбачає повернення авансу в разі невиконання продавцем договірних зобов’язань з поставки. Сума гарантії в цьому випадку дорівнює сумі авансових платежів. До того ж вона, як правило, зменшується відповідно до здійснення часткових поставок за договором.У гарантії авансового платежу має бути передбачено її погашення із закінченням поставок за договором

ГАРАНТІЯ  ПЛАТЕЖУ (PAYMENT GUARANTEE)

    Гарантія платежу виставляється, зокрема, для забезпечення розрахунків за договором. Наприклад, гарантія може бути виставлена на забезпечення повної оплати поставки товару та послуг. Пред’явлення вимоги про оплату здійснюється продавцем (бенефіціаром), як правило, шляхом письмової заяви про те, що товар поставлено, але оплату з настанням терміну не отримано.

       Банківські гарантії виставляються банком принципала (клієнта банку, за рахунок якого гарантія видається) безпосередньо на користь бенефіціара. Але буває, що бенефіціара не влаштовує гарантія, виставлена визначеним банком (у зв’язку з нестабільною економічною та (або) політичною ситуацією в країні розташування банку або нестабільністю самого банку), і він бажає одержати гарантію більш надійного і стабільного банку. Тоді банк принципала за дорученням клієнта (принципала) просить відповідний першокласний банк (як правило, свій банк-кореспондент) відкрити гарантію на користь бенефіціара (експортера). У разі коли такий банк здійснить виплату по гарантії, він спише відповідну суму з рахунку банка принципала, а той утримає цю суму зі свого клієнта (принципала).

          Зазначення терміну дії гарантії, наприклад, шляхом застереження «дійсна до підписання протоколу приймання» або подібного, не можна вважати достатнім, оскільки є ризик, що такий протокол буде підписано зі значним запізненням або взагалі не буде підписано. Внаслідок цього гарантія буде чинною набагато довше, аніж було спочатку передбачено. Тому в таких випадках рекомендуємо обумовити в договорі, що термін гарантії закінчується «не пізніше ніж...».

       Якщо покупець не виконав повністю або частково договірні зобов’язання, гарантовані банком, бенефіціар висуває вимогу щодо гарантії. Банк-гарант має негайно здійснити платіж, якщо виконано умови використання гарантії.

ДОКУМЕНТАРНИЙ АКРЕДИТИВ

    Документарний акредитив є поширеною формою міжнародних розрахунків, тому зупинемось на ньому більш докладно.

     Відповідно до ст. 1 Правил по акредитивах вони застосовуються до всіх документарних акредитивів, включаючи резервні акредитиви, тією мірою, якою Правила по акредитивах можуть бути до них застосовані. Правила по акредитивах є обов’язковими для всіх зацікавлених сторін при відсутності прямо вираженої домовленості про інше.[ 29]

      Стаття 2 Правил по акредитивах визначає акредитив як будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта або від свого імені:

 має  здійснити платіж третій особі  (бенефіціару) або його наказу, або сплатити чи акцептувати  переказні векселі (тратти), виставлені  бенефіціаром, або уповноважує інший  банк провести такий платіж, або  акцептувати і сплатити переказні  векселі (тратти), або надає повноваження іншому банкові негоціювати проти передбачених документів, якщо дотримано всіх умов акредитива.[29]

    Для того, щоб більш зрозуміло дати поняття акредитива, наведемо наступне визначення: акредитив – це тверде зобов’язання банка (банка-емітента), видане на підставі доручення свого клієнта-покупця (апліканта, імпортера), виплатити продавцеві товарів або послуг (бенефіціару, експортеру) визначену грошову суму за умови своєчасного подання передбачених в акредитиві документів, що підтверджують відвантаження товару або виконання послуг.[29]

      При використанні документарного акредитива, контрагенти залучають для забезпечення угоди банк (або банки), щоб розподілити ризики. Тобто банк (банки) виконують роль посередників у розрахунках та (або) організацій, що фінансують. Документарний акредитив не можна назвати просто формою міжнародних розрахунків. Він є досить гнучким фінансовим інструментом, за допомогою якого українські підприємства можуть здійснювати успішні операції на зовнішньому ринку з найменшим для себе ризиком і з ефективним використанням грошових ресурсів.

       Слід зазначити, що акредитив, згідно зі ст. 3 Правил по акредитивах, за своєю природою є угодою, відокремленою від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов’язані і не зобов’язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий договір. Інакше кажучи, платіж у межах акредитива обумовлений виконанням не умов контракта, а умов акредитива.[28]

       Також важливо відмітити, що при операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, але не з товарами, послугами та/або іншими видами виконання зобов’язань, яких можуть стосуватися документи (ст. 4 Правил по акредитивах).[28]

Перерахуємо основних учасників акредитивної операції.

      Покупець або аплікант, наказодавець (імпортер) – сторона, що звертається у свій банк із дорученням про відкриття акредитива на визначених умовах.

       Продавець або бенефіціар (експортер) – сторона, якій адресується акредитив і на користь якої буде здійснено платіж за умови надання документів, зазначених у тексті акредитива.