Контрольна робота з „Організація екскурсійної діяльності”

- прогнозувати  потреби відвідувачів (туристів);

- виявляти  послуги, що користуються найбільшим  попитом;

- удосконалювати  взаємовідносини з потенційними  клієнтами;

- створювати  систему зворотного зв’язку «музей - відвідувач - музей».

Це, в  свою чергу, дозволить пропонувати  на ринку туристичних послуг якісний  туристичний продукт музейного  виробництва, якому притаманні: достовірність, інформаційність, активність. Поряд  з основним продуктом продажу  музеї можуть розвивати цілий комплекс додаткових послуг, найперспективнішу і, поки що, найменш задіяну форму на ринку музейних послуг. Сьогодні це:

- право  на друкування творів з власної  колекції;

- право  на фото- та відеозйомку;

- платний  доступ у фондосховища, бібліотеку;

- здача  в оренду приміщень для виставок, конференцій; 
- продаж рекламної та сувенірної продукції;

- відкриття  сувенірних крамничок;

- відкриття  кафе.

Загалом, серед платних  послуг, які може надавати музей, можна  навести наступні: 
- надання послуг видавцям краєзнавчої, мистецької літератури, каталогів та забезпечення ілюстрованим матеріалом видань, творів, виставок тощо; 
- організація виставок, в т. ч. пересувних, концертів, масових заходів, творчих та літературно-мистецьких зустрічей та вечорів, форумів, конференцій, пленерів, розважальних заходів, масових акцій, відкритих уроків, Днів знань, мистецьких акцій, презентацій (зокрема, книг), фольклорно-етнографічних свят, конкурсів та творчих вечорів; 
- проведення лекцій та літературних уроків;

- проведення реставраційних робіт;

- інформаційно-консультаційна, методично-практична допомога у  написанні наукових творів, праць,  рефератів та доповідей;

- платні  послуги із надання доступу  до історичних джерел, архівів,  фондів та бібліотек музеїв;

- видача  довідок та висновків, зокрема, при відведенні земельних ділянок та будівництві на території міста, на реконструкцію на території заповідника; 
- науково-природнича експертиза та експертна оцінка пам’яток культури та матеріальних творів;

- послуги  з артконсалтингу;

- археологічні  розкопки;

- надання  послуг туристичним організаціям  з організації екскурсій, навчання  екскурсоводів для місцевих туристичних  організацій, обслуговування туристів  на території музею, міста,  району;

- розробка  туристичних маршрутів історичними місцями;

- навчання  гри на музичних інструментах  та майстер-класи;

- проведення  дегустацій національних та регіональних  страв, послуги харчування, наприклад  організація монастирських обідів:

- роздрібна  торгівля сувенірами, літературою,  творами мистецтва, друкованою продукцією, товарами релігійно-культового призначення;

- виконання  індивідуальних замовлень, зокрема,  виготовлення сувенірів, чучел  та інших експонатів;

- послуги  оренди приміщень, конференц-залів,  експонатів, в т. ч. для проведення  кінозйомок;

- послуги  ксерокопіювання;

- опрацювання  інвестиційних програм для відновлення історичних об’єктів території; 
- формування колекцій та підбір творів для інтер’єрів;

- організація  готельного обслуговування (зокрема,  для тих комплексів, які розташовані на території замкових та фортечних споруд);

- створення  на базі музею туристично-інформаційного центру, навколо якого музей може об’єднати інших представників туристичного бізнесу регіону;

- створення  Інтернет-сторінки, на якій можна  розміщувати анонси про проведення виставок, організацію аукціонів та продаж мистецьких, художніх виробів, книг та творів, предметів антикваріату тощо;

- послуги  автостоянки на території коло  музею;

- організаційні  заходи прийому делегацій;

- перекладацькі  послуги:

- рамування  картин, оформлення творів мистецтва, аукціони, ін.

Звичайно, процеси розвитку музеїв, залучення  додаткових коштів, так само як і ініціатива працівників музеїв, гальмуються недосконалим законодавством та недостатнім фінансуванням. Але, попри негаразди, менеджмент та маркетинг роблять впевнені кроки у музейній справі. Теоретичний та практичний досвід накопичується не швидко, такі поняття як «концепція музейного маркетингу», «поведінка споживача», «фактори задоволення чи незадоволення клієнта» є досі новими у музейному словнику. Однак, для кожного музею основне — вирішити, чи хоче він працювати по-новому, жити ; в ногу з сучасними тенденціями світового суспільства. 
Другий компонент, що створює маркетингову стратегію — це ціноутворення на продукт (собівартість відсоток вашого прибутку). 
Ціна — той елемент, який створює дохід. У випадку музейних послуг говориться про ціну вхідного квитка, ціну на проведення екскурсій та ціну додаткових послуг, запропонованих музеями.

Теоретично  ціна на будь-які послуги формується із врахуванням собівартості пошти та додатково — певного проценту прибутку. Формування вартості вхідного квитка в музеях залежить від багатьох чинників, пов’язаних із особливостями бюджетного фінансування та певних норм щодо визначення ціни. З іншого боку, пам’ятаємо, що доходи від реалізації вхідних квитків накопичуються у спецкоштах музею, які відповідно музей вже самостійно може використовувати для покриття незапланованих бюджетним кошторисом видатків.

При визначенні граничних розмірів вартості вхідного квитка варто враховувати вік відвідувачів музею, їх статус та кількість людей в групі. Так для дітей, студентів та пенсіонерів вартість квитка в більшості музеїв є до 50% нижча, ніж для усіх інших категорій відвідувачів. Нижчою є також вартість для стандартних туристичних груп — від 20 осіб. 
В будь-якому випадку при плануванні вартості квитка варто усвідомлювати, що висока ціна може призвести до втрати відвідувачів, а занадто низька — крім втрати доходів, може вплинути на рівень оцінки відвідувачами цінностей, що експонуються музеєм.

Додаткові фактори, що можуть впливати на формування вартості музейних послуг:

- сезонність;

- попереднє  замовлення і оплата;

- кількість  замовлень від постійних партнерів  музею;

- тривалість  оренди експозиційних зал та  додаткових приміщень музею;

- абонентський  квиток на користування комплексом  музейних послуг, який дає право  на отримання відвідувачем певних  пільг, чи знижок від музею. 
Для того, щоб відвідувач зміг скористатись музейними послугами, музей повинен подбати про умови надання цих послуг. Отже, ще одним компонентом маркетингової стратегії - є дистрибуція, тобто можливість доступу до музейного продукту в потрібний час, в потрібному місці та в потрібній кількості.

Музей в режимі своєї роботи може враховувати  періоди часу масових екскурсій та днів роботи закладу. Безумовно, місце, знаходження та транспортна доступність музею впливає на кількість відвідувачів музейного закладу. 
На сьогодні, переважна більшість музеїв одного населеного пункту (міста, села) планує свій робочий графік подібно до інших, тобто в однаковий період для всіх музеїв визначаються вихідні та робочі дні. Рекомендація — за домовленістю з іншими музеями встановити гнучкий графік робота одного, двох музеїв в неробочий час та день. Інформацію про графік роботи музеїв можна розмістити в інших музеях, таким чином надати можливість мешканцям, гостям міста, села, які перебувають на території вашого населеного пункту, відвідати відкритий заклад культури саме в день, коли вони мають для цього можливість. Функцію „чергового” музею в неробочий день відповідно виконує кожний музей згідно з домовленістю. 
Метою сучасного маркетингу є не тільки продаж, але й задоволення потреб споживачів та культура їх обслуговування. Якщо музеї та всі його працівники зрозуміють потреби своїх споживачів, розроблять таку низку послуг, які мають вищу споживчу цінність, визначать розумну ціну, грамотно розповсюдять інформацію та відповідно прорекламують ці послуги, то такі послуги будуть користуватися великим попитом. Відповідно ці критерії створюють певний позитивний імідж закладу серед його відвідувачів та потенційної цільової аудиторії.

Формування  позитивного іміджу музею включають  в себе такі моменти: 
- залучення спонсорів та меценатів до роботи музею. В свою чергу музей може на своєму інформаційному стенді розмістити інформацію про таких спонсорів чи меценатів:

- організація  аукціонів на товари народного  мистецтва та антикваріат, що  не заборонені до продажу чинним  законодавством України;

- залучення  волонтерів, які доглядають за  експозиціями, співпрацюють із музейними працівниками, допомагають здійснювати пошукову роботу (учні, студенти, особи старшого віку, тощо).

Ще одним  складовим елементом маркетингової  діяльності музеїв, на якому слід зупинитися детальніше, є просування музейного  продукту, що включає в себе рекламу та інформацію про продукт.

Сьогодні  будь-яка організація має доступ до складної системи маркетингових комунікацій. Організація спілкується зі своїми посередниками, а також зі споживачами продукції та різноманітними контактними аудиторіями. Посередники в свою чергу, також обмінюються інформацією зі споживачами та контактними аудиторіями. Споживачі обмінюються інформацією та враженнями один з одним та з іншими представниками контактної аудиторії. Загалом кожний елемент цієї системи є джерелом інформації для кінцевих споживачів. Тому загальна програма маркетингових зусиль називається комплексом просування і складає специфічне поєднання засобів реклами. 
Просування, поширення інформації про музеї може відбуватися шляхом організації та проведення наступних заходів:

• пряма  та опосередкована реклама — через  розміщення рекламних блоків у засобах  масової інформації, друкованих тематичних та туристичних виданнях; 
• особистий продаж:

• зв’язки  з громадскістю (анонси, публікації та інформація про наявність певного продукту — нова виставка, нова експозиція, проведення акції тощо); 
• прес-конференції при відкритті нових експозицій;

• тематичні  конференції з проблематики культурно-історичної спадщини регіонів; 
• дні культури та історії (регіону, міста, села):

- літературні  та мистецькі вечори — зустрічі  із видатними діячами культури, історії, митцями, літераторами  громадськими діячами, вечори  трьох муз (поезії, мистецтва та  музики) тощо;

- проведення  ознайомчих візитів для представників  туристичних фірм регіону, країни та закордону;

- дні  відкритих дверей — з нагоди  дня музею, дня міста, певного  свята чи урочистої дати, з  нагоди відкриття нової експозиції;

- акції  для певних цільових груп (дітей,  студентів, пенсіонерів, інва¬лідів); 
- презентації музею на туристичних та культурних виставках (при¬клад, дні Закарпаття, Буковини, Тернопільщини, Львівщини чи Івано-Франківщини у Києві): 
- просування збуту (участь у виставках, проведення презентацій, створення Інтернет-сторінки музею, виготовлення та продаж типової сувенірної продукції, для прикладу — у вигляді будиночка — макету музею, анонси в засобах масової інформації; видання календаря музейних подій на певний період часу (місяць, квартал, рік);

- виготовлення  буклетів для відвідувачів, розміщення  інформації в каталогах, що присвячені місту, те¬риторії, тематичних та спеціалізованих журналах. Також для поширення інформації про музей використовують:

- інформаційні таблиці про музей, експозиції, інші музеї, які розміщуються при вході у музей:

- пряму поштову та електронну розсилку новин музею за адресами туристичних фірм, готелів, засобів масової інформації, представників органів місцевого самоврядування, центрів туристичної інформації, постійних від¬відувачів музею, записаних у книзі відгуків та в базі даних відвідувачів:

- вказівники на вулицях, що показують напрямок до музею;

- власні рекламно-інформаційні матеріали, відеоролики та компактдиски; 
- участь (на засадах членства) у профільних та туристично-громадських ор¬ганізаціях, що передбачено Зако¬ном України про музеї. 
Усе наведене вище можна охарактеризувати як дії, за допомогою яких музеї та заклади культури поширюють інформацію про себе, переваги сво¬го музейного продукту та переконують цільових споживачів відвідати му¬зей. 
Під цільовими споживачами розуміється певний сегмент туристич¬ного ринку на який буде розрахований музейний продукт, де сегмент — ті категорії гостей та місцевих мешканців, які будуть відвідувачами музею. 
Сегменти виділяють за такими критеріями, як вік, стать, соціальний статус, потреби, погляди та мотивація відвідування.

Провідні  заклади, які беруть участь в обслуговуванні відвідувачів, забезпечують свою діяльність, перш за все з точки зору клієнта та організовують свою діяльність так, щоб розвивати стосунки з клієнтами на основі довіри до даного закладу. Отже всі пра¬цівники даного закладу повинні безпосередньо працювати з клієнтом.