Контрольна робота з „Організація екскурсійної діяльності”

Збут – важлива складова маркетингу. Коли говориться про маркетинг в цілому, увага концентрується на споживачеві продукту або послуг. Якщо ж визначати завдання збуту, то виникає потреба органічно поєднати ті вимоги, які висуваються споживачами з потребами підприємства, яке для успіу на ринку має функціонувати прибутково, реалізувати (продати, збути) той продукт, який створено даним підприємством. Отже, керівництво має адекватно обрати форму організації збуту:

• Централізовано-національну (або й інтернаціональну);
• По регіонах;
• По сегментах ринку;
• Диференційовано в залежності від наявного і перспективного асортименту екскурсійного продукту. Така диференціація ґрунтується на регулярному оновленні картотеки клієнтури, розвідці нових ринків, знайомстві з потенційними клієнтами (наприклад за стратегією «бліц-збут») тощо.
• Саме врахування інтересів і запитів різних груп населення при  організації їх обслуговування на маршруті конкретної екскурсії диференційовано визначає форму, набір методів і прийомів проведення екскурсії, які будуть адекватно сприйматися клієнтами. При цьому врахування вимагають:
• вікові ознаки екскурсантів (діти, молодь, люди похилого віку, пенсіонери0;
• професійні та любительські інтереси клієнтів;
• загальноосвітня підготовка слухачві тощо.

Основою здійснення диференційованого підходу до просування і збуту екскурсійного продукту та екскурсійного обслуговування виступає аналіз маркетингового середовища.

Шкідливі  фактори (фактори ризику) у туризмі:

Небезпека травмування. Зниження небезпеки забезпечується:

- захисними  обладнаннями й огородженнями при використанні рухливих механізмів, предметів, небезпечних ділянок територій;

- використанням  засобів індивідуального захисту;

- дотриманням  ергономічних вимог до туристського  спорядження; 

- дотриманням правил експлуатації використовуваного інвентарю й устаткування, забезпечуючи його безпечну роботу;

- інформуванням, що попереджає туристів про фактори ризику й заходи по попередженню травм.

Вплив навколишнього середовища. Попередженням шкідливих впливів навколишнього середовища забезпечується:

- вибором  сприятливої пори року, доби для  проведення туристського походу; - раціональним проектуванням траси туристського маршруту;

- обліком погодних особливостей району;

- спорудженням на трасах туристських маршрутів укриттів від непогоди; 

- забезпеченням  відповідного екіпірування туристів, включаючи засоби індивідуального захисту;

- своєчасним  інформуванням туристів про реальні  й прогнозовані умови на маршруті.

Пожаронебезпечність. Експлуатацію об'єктів обслуговування необхідно здійснювати в строгій відповідності із Правилами пожежної безпеки. 
Біологічні фактори - це патогенні мікроорганізми й продкти їх життєдіяльності, мікроорганізми, а також отруєні рослини, що плазують, комахи й тварини, що є переносниками інфекційних захворювань опіки, що викликає, алергічні й інші токсичні реакції.

Зниження  впливу психофізичних факторів ризику досягається: 
- дотриманням установлених санітарних норм і правил обслуговування; 
- попереджуючим інформуванням туристів про небезпечних тварин, що плазують, риб, рослини, ареали разпосюдження яких збігаються з туристським маршрутом, про те, як уникнути небажаних контактів і які заходи слід ухвалювати у випадку одержання травми (контакту). 
Психофізіологічні фактори ризику: фізичні й нервово-психічні перевантаження. 
Вплив даних факторів ризику на туристів попереджується:

• раціональною побудовою програми обслуговування туристів, графіків переміщення по маршруту достатні умови, що передбачають, для нормальної життєдіяльності людини (сну, приймання їжі, і т.д.); 
  - обліком психофізіологічних особливостей туристів при формуванні груп; 
  - дотриманням эргономічних вимог до використовуваного туристського спорядження й інвентаря, транспортним засобам, меблям. 
  Небезпечними випромінюваннями являються: підвищений рівень ультрафіолетового випромінювання, радіологічного випромінювання. 
  Попередження небезпеки ультрафіолетової радіації на туристських маршрутах забезпечується:
• інформуванням туристів про вплив ультрафіолетового випромінювання на людину;
• - використанням засобів індивідуального захисту (захисних кремів, окулярів, одягу, що закриває тіло).

Хімічні фактори ризику: токсичні, що дратують, сенсибілізуючі. Для запобігання даних факторів ризику в обслуговуванні туристів необхідно: 
-здійснювати регулярний контроль над змістом шкідливих хімічних речовин; 
- здійснювати будівництво й розміщення об'єктів для обслуговування туристів у сприятливій, з погляду дії хімічних факторів ризику, середовищу; 
- застосовувати препарати для дезінфекції й дезінсекції в строгій відповідності з инструкцією по використанню, крім можливості контакту туристів із цими засобами.

Підвищена запиленність і загазованість. Дотримання вимог до оснащення приміщень, транспортних засобів вентиляцією з очищенням повітря. 
Інші фактори ризику. До них відносяться небезпеки, пов'язані з відсутністю необхідної інформації про послугу і її номінальних характеристиках. Необхідно передбачати надання туристам достатньої інформації про реалізовані туристські послуги й проведення інструктажу, що враховує специфіку виду туристського маршруту.

У кожному підприємстві повинні бути розроблені й затверджені плани дій персоналу в надзвичайних ситуаціях, що включають взаємодію з місцевими органами керування, що беруть участь у рятувальних роботах. Керівник туристського підприємства відповідає за підготовленість персоналу до дій у надзвичайних ситуаціях. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Організація музейних екскурсій.

Сьогодні  туризм є однією з найдинамічніших  галузей світової економіки. 
Невід’ємною складовою туристичного бізнесу є не лише організація перевезення, розміщення, харчування туристів, але й включення в програму туру знайомства з природою та історією, архітектурними пам’ятками, національними особливостями регіону, міста чи села.

Туристична  інфраструктура кожного регіону  представлена сукупністю закладів, діяльність та роль яких спрямована на задоволення потреб туристів та населення. Як складова соціальної індустрії, інфраструктура туристичного характеру (куди включені і музеї) має свою специфіку.  
Відомо, що музеї опрацьовують, зберігають, експонують і пропагують пам’ятки та речі матеріальної культури того чи іншого народу, певного регіону, населеного пункту. І тому, незалежно від профілю чи правового статусу, кожен музей може і повинен стати одним з ключових елементів у формуванні культурного середовища. Зміни економічних умов та життєвих орієнтирів значно вплинули на основи музейної діяльності. Тож сьогодні ми вже можемо говорити про такі поняття як менеджмент та маркетинг у музейництві. 
Ще донедавна така постановка питання викликала скепсис, адже відомо, що маркетинг існує там, де є комерційна діяльність організації та наявність інших операторів ринку, які утворюють конкуренцію. Тому необхідно чітко визначити що є об’єктом маркетингової діяльності музеїв, тобто, що у даному випадку є «продуктом», за який відвідувач платить гроші. 
Отже, музейний продукт — це комплекс основних та додаткових музейних послуг, тобто все те, що можна запропонувати відвідувачам музею: 
До основних музейних послуг належать збір, вивчення, збереження та експонування пам’яток та включення їх до системи «експозиція - екскурсовод - екскурсія - відвідувач».

Додаткові музейні послуги: інші послуги, які надаються для задоволення попиту відвідувачів та потребують додаткових зусиль музею. 
Музейний продукт повинен відрізнятися своєю унікальністю та індивідуальністю, формуватися стандартними та атракційними експозиціями. До останніх можна віднести такі: експозиція рухома, анімована, інтерактивна. 
Для зацікавлення відвідувачів можна застосовувати такі форми експонування, коли:

- до експонатів можна доторкнутися (дверцята шаф та шухляд можна відчинити та зазирнути усередину, ін.);

- експонати  змішані або не підписані;

- експозиція  супроводжується звуками (якщо  виставка природнича, то, наприклад, співом птахів).

Це потрібно для того, щоб привернути увагу, примусити задуматися, проаналізувати, побачити і зрозуміти як загальну тему експозиції, так і окремі деталі.

В контексті  додаткових музейних послуг слід визначити, що і як отримує турист (відвідувач), знайомлячись з музеєм. В першу чергу це — знання, естетичне задоволення, врешті, можливість відпочити. Отже, йдеться про нематеріальні послуги, які надає музей і за які турист (відвідувач) платить гроші. Тобто, поєднання понять «відпочинок плюс пізнання та враження» якнайповніше передає сучасні тенденції розвитку музеїв. 
Якщо повернутися до розуміння маркетинігу в діяльності музейних закладів, маркетинг для звичайної людини — це перш за все реклама і продаж, для менеджера будь-якого підприємства чи організації це цілий комплекс маркетинювих зусиль, так званий «маркетинг мікс». До складових «маркетингу мікс» відносяться всі дії, які починаються із створенням продукту, цінової політики, умінням донести інформацію про нього, зацікавити споживачів своїм продуктом та вдало його продати. 
Схематично це виглядатиме так:

- продукт (послуга);

- ціноутворення та  цінова політика;

- дистрибуція та  розповсюдження;

- просування.

Ефективна реалізація вищеназваних послуг неможлива  без дотримання загальноприйнятих  правил сучасного життя, а саме: сьогодні характерною рисою цивілізованого суспільства є прагнення до комфорту (у побуті, на роботі, у транспорті, на вулиці, в місцях відпочинку). Ця теза стосується і діяльності музеїв.

Відвідувач, потрапивши до музею, хоче отримувати запропоновані посуги у відповідних  комфортних умовах, які повинні забезпечувати ефективну реалізацію основної мети музейної діяльності - домогтися за активної участі музейної найповнішого сприйняття музейної експозиції. 
Наприклад, якщо експозиція має історичний характер, то моделювання минулого здійснюється за допомогою музейних предметів — експонатів, які є своєрідними трансформаторами суспільних та політичних відносин. 
І тут важлива роль належить саме музейному працівнику, який, розміщуючи речі в експозиції, повинен чітко визначити і спрогнозувати енергетичні, просторово-часові, смислові властивості кожного музейного предмету. Відвідувач, купивши вхідний квиток, не отримує матеріального продукту; але у нього залишаються враження, якими він може поділитися з іншими людьми — потенційними споживачами. Вони у свою чергу; відвідавши музей, теж отримають естетичне, емоційне враження та духовне збагачення. 
Включена безпосередньо в музейне середовище річ, яка стала музейним предметом, отримує функції «носія історії», перетворюється в процесі музейної комунікації в „предмет-слово”, „предмет-символ”, „предмет-знак”. Згодом починає працювати механізм впливу музейного предмету на свідомість відвідувача.

«Предметом-знаком»  можна вважати виставку «Сорочка одного села». За основу були взяті  сорочки Городенківщини, що відображають глибинні пласти народної культури, коріння якої сягає дохристиянських часів. Орнамент окремих сорочок зберіг традиції часів Київської Русі. 
Механізм впливу експонату на відвідувача неможливий без посередника -музейного працівника, який проводить екскурсію. Проведення екскурсії не зводиться лише до передачі певних знань і донесення їх до відвідувачів. Мистецтво екскурсовода полягає у поєднанні нових знань з тими, які людина вже має.

Перевага  і сила методики проведення екскурсійного  впливу полягає в тому, що отримана інформація в процесі екскурсії засвоюється, коректується, порівнюється і стає власністю одержувача цієї інформації. Найбільш ефективно цей процес відбувається у випадку, коли розповідь підкріплена володінням ораторського мистецтва, мімікою, й жестами, зовнішнім виглядом, костюмом тої чи іншої епохи, про яку говорить екскурсовод. Все це значно підсилює змістове навантаження інформації. 
Але кому ми передаємо цю інформацію? Що це за люди? Що вони шукають у музеї? Користуючись термінологією психолога М. Коваля, можна назвати п’ять груп відвідувачів за способом сприйняття музейної інформації. 
„Знавці” — відвідувачі, які добре знають не лише історію, але й мають уявлення про цінність музейних предметів, відчувають специфіку закладу. В основному їх цікавлять речі і документи з точки зору їхньої історичної характеристики. 
„Любителі” виділяють під час огляду експонати, чимось значимі для них і нетипові порівняно з іншими. Найчастіше це речі або документи, пов’язані з відомими особами, їхнім життям. „ Любителі” часто нарікають на свої недостатні знання і зацікавлені в додаткових поясненнях, тому часто задають запитання. 
„Нігілісти” досить критично налаштовані. Вони шукають і часто знаходять хиби у змісті експозиції, але не хочуть або не вміють вдивитися в експозицію, часто кажуть, що їм сумно, а довкруги сіро. 
”Ритуальні” всім захоплюються. „Тут усе так гарно, усе цінне”, - кажуть вони, але не можуть назвати конкретних експонатів, погано уявляють, чому присвячена експозиція. Прикладом можуть служити записи у книзі відгуків: „Нам усе сподобалося”, „ Унас усе гарно”, „Сподобався розділ, де все старе”. 
„Спринтери” нічого не кажуть конкретно. Вони, в основному, пробігають по музею і мотивують свій прихід так: „Прийшов подивитися, що у вас є”. 
Вивчення мотивів відвідування музеїв дозволяє використовувати потенційні можливості експозиції, скласти нові, нереалізовані проекти та плани. Тому, поряд з питанням про специфіку впливу музею, постає проблема ефективності музейної комунікації, тобто сприйняття чи не сприйняття музейної експозиції. В цьому напрямі може проводитися постійна робота з відвідувачами шляхом експрес-опитування чи анкетування. Тому,  для того, щоб музейники володіли інформацією про споживачів, рекомендуєть періодично проводити маркетингові дослідження та опитування, які допоможуть вивчити основні групи відвідувачів, їх інтереси та побажання. 
Формування книги відвідувачів допоможе музеєві створити банк даних відвідувачів і в майбутньому поширювати інформацію про діяльність музею шляхом поштових розсилок, запрошувати постійних відвідувачів на акції, дні відритих дверей чи інші мистецькі та культурні події, які відбуватимуться в музеї. 
Постійна робота з відвідувачами музею, які виступають споживачами туристичного продукту, надає можливість музейним працівникам опрацювати такі питання: