Криміналістика в системі наукових знань

       Точно так само застосування в криміналістиці деяких методів медицини і хімії не дає підстави вважати ті або інші розділи криміналістики або такою що ґрунтується на її положеннях різновидності практики, як криміналістична експертиза частиною, наприклад, судово-медичної науки або судово-медичної експертизи. Порівняні успіхом можна було б тоді вважати криміналістику (і не тільки її) математичною наукою тільки на тім підставі, що в ній усе ширше починають використовуватися математичні метод. Якби навіть «математизація» криміналістики йшла більш швидкими темпами і більш широким фронтом, то й у цьому випадку криміналістика залишилася б (і залишається) юридичною наукою. Аналогічно обстоїть справа з застосуванням у криміналістиці даних такої науки, як теорія інформації, і ін.

Науково-технічний прогрес  спричиняє розширення сфери взаємодії криміналістики з природними і технічними науками і їхніми спеціальними галузями. У цю сферу включаються всі нові і нові науки, такі, як біоніка, квантова електроніка, кібернетика, біофізика й ін. Виникає і «зверни зв'язок»: досягнення криміналістики починають використовуватися іншими науками — археологією, археографією, палеопатологи й ін.     

     Основне питання цього розділу складається в розгляді місця криміналістичної науки в системі наукового знання. У розділі аналізується на основі наявного теоретичного досвіду розвиток наукових представлень про природу криміналістичної науки з моменту її становлення до наших днів. На основі цих даних ми можемо робити подальше прогнозування розвитку криміналістичної науки з урахуванням сьогоднішніх реалій. У розділі акцентується увага на особливому місці криміналістичної науки, її юридичній природі, помилками, що переслідували теоретиків криміналістів відносно місця криміналістичної науки в системі юридичних наук.

Особливе місце в  цьому розділі відведено питанню зв'язку і співвідношення криміналістичного наукового знання і природно-технічних наук, що у свою чергу дозволяє з більшою упевненістю визначити місце криміналістичної науки.

У такий спосіб криміналістична  наука є наукою двоїстої природи: природно-технічної і кримінально правовою, будучи у свою чергу юридичною наукою, займаючи там своє відособлене місце й у той же час тісно переплітаючись з іншими юридичними науками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

У даній дипломній роботі ми постаралися  відбити всі основні моменти, що стосуються криміналістики як навчальної дисципліни, її роль у навчанні студентів, слухачів, особливості і відмінність її від криміналістики як науки, на сучасному етапі її розвитку.

       Дано об'єктивне визначення предмета криміналістики, як науки, виходячи з наявних уявлень про її предмет, визначене місце даної науки в системі юридичних правових наук, зв'язок даної науки з іншими науками, як юридичними, так і природно – технічними, визначені система, методи, задачі криміналістики як науки, що стоять перед нею на сучасному етапі її розвитку.

       Дискусія про предмет криміналістики (особливо в п'ятидесятих роках), точно визначила її юридичну природу, задачі, мети і предмет дослідження. На основі наявних у мене матеріалу, автор спробував дати об'єктивне визначення криміналістики.

       У своїй дипломній роботі автор простежив зв'язок криміналістичної науки з деякими іншими науками не правового характеру.

      У роботі дана система криміналістичної науки, що мінялася протягом усього періоду нагромадження і формування наукових знань. До наших днів криміналістична наука дійшла в тім виді, у якому ми її вивчаємо в юридичних вузах. У дипломній так само визначені задачі, методи криміналістичної науки, що так само були піддані зміні в процесі становлення криміналістики.

       У роботі проведений аналіз природи виникнення криміналістичної науки, що виникла на стику технічних і кримінально – правових наук. Будучи специфічною областю наукового знання, криміналістика активно включена в систему між наукових зв'язків. У криміналістичних наукових дослідженнях з успіхом реалізуються поняття, підходи, різні концепції і положення, створювані кримінально – правовими, кримінально – процесуальними науками, кримінологією, юридичною психологією і т.д. Причому, у свою чергу, представники юридичних наук беруть для своїх розробок усе корисне, що створюється в криміналістиці. Але ж криміналістика, будучи на сучасному етапі відособленою системою наукового знання розробляє і створює свої підходи і методи для розкриття злочинів. Результати криміналістичних досліджень роблять безпосередній позитивний вплив на створення нових, уточнень і змін діючих законів.

У такий спосіб існує  тісне переплетення наукового знання інших наук із криміналістичною наукою. У той же час, у дипломній роботі даний ряд ознак, по яких варто розмежовувати криміналістичну науку від інших наук кримінально – правового характеру, тому що не дивлячись на зв'язок і тісне переплетення, криміналістична наука має свої істотні відмінності. Ці відмінності докладно розписані в даній дипломній роботі. Крім цього торкнуться такий аспект, як застосування в криміналістиці деяких методів інших наук, а саме медицини, хімії, що у свою чергу не дає підставу вважати ті або інші розділи криміналістики частиною судово-медичної науки.

     У дипломній роботі автор спробував освітити питання про місце криміналістики в системі наукових знань. Криміналістика базується на наявних наукових знаннях, що об'єднані в криміналістичну науку. У такий спосіб дані зв'язок і відмінність криміналістики як науки від криміналістики, яка займає певне місце системі наукових знань.

     У дипломній роботі дане зміст, історія розвитку криміналістичної науки, адже курс криміналістики повинний давати слухачам представлення не тільки про зміст самої науки, але і про її історії, що навчаються повинні знати не тільки науковий досвід криміналістів, але й історію криміналістики, зведення про учених криміналістів, а також яке місце займає криміналістика в системі наук .

    Криміналістична наука є засобами нагромадження знань  і досвіду криміналістів, а навчальна дисципліна покликана вже перенести цей досвід на аркуші підручника, придатного для навчання слухачів.

Засобами повідомлення цього досвіду служить навчальна  дисципліна криміналістика. У дипломній роботі розглядається актуальність питання те, як цей досвід доходить до свідомості слухачів. Маючи велику кількість методик розслідування, криміналістика як навчальна дисципліна повинна донести до свідомості слухачів сутність і зміст кожної з них. Це може привести до зазублювання  матеріалу, що у такому випадку забувається вже за порогом аудиторії і вже не може досягти цілей, що стоять перед криміналістикою, як навчальної дисципліни. Якщо ж сконцентрувати увага лише на декількох методиках, це дає можливість не охопивши весь обсяг методик більш глибоко і всебічно розібратися, по суті, змісті і призначенні досліджуваного матеріалу. У такий спосіб виникає можливість добре довідатися методики розслідувань найбільше що часто зустрічаються злочинів. Загальні положення, що утримуються в такому курсі, можуть виявитися корисними для прокурорів, оперативних працівників органів дізнання, судових експертів і інших учасників кримінального процесу.

     Підводячи підсумок усьому вищесказаному, хотілося б відзначити, що не дивлячись на повсякденну актуальність даної теми, у ній розкриті всі основні сторони і питання, що виникають при вивченні даної теми. Проведено загальний аналіз сутності науки криміналістики і криміналістики як науки, та її місце в системі наукових знань, основні моменти, недоліки, що так само зустрічаються при детальному вивченні основних моментів даної теми.

При написанні дипломної  роботи нами був використаний досвід багатьох криміналістів, в області  теорії криміналістики, узагальнення й аналіз основних його моментів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Пропозиції:

 

         Злочинність як негативне соціальне явище притаманна будь-якому суспільству, незалежно від рівня його економічного розвитку, системи правління, владних структур, політичних інститутів, що діють у окремій державі. Боротьба зі злочинністю — прямий обов'язок держави, правоохоронні органи якої стоять на захисті законних прав і свобод громадян та інтересів суспільства.

        Сучасна злочинність характеризується надзвичайною агресивністю, зухвалістю, озброєністю, умінням гнучко пристосовуватись до нових умов. Постійно змінюється тактика, форми й методи протиправної діяльності. Такі обставини вимагають досконалого вивчення самої злочинності та різних форм і методів боротьби з нею. У вирішенні цих завдань активну роль відіграють юридичні науки і серед них — криміналістика, яка виступає на передньому рубежі боротьби зі злочинністю.

        Без знань положень, що розробляє криміналістика, не можливо уявити діяльність осіб, які виявляють ознаки злочинних діянь, розслідують злочини, надають своїми можливостями допомогу процесуальним особам у встановленні істини у справі чи стоять на захисті прав учасників кримінального процесу. Вивчаючи та узагальнюючи слідчу й судову практику, криміналісти розкривають взаємозв'язки між окремими фактами, подіями і явищами, встановлюють закономірності виникнення доказів й розробляють найбільш раціональні засоби, прийоми й методи розкриття та розслідування злочинів. Криміналістика дає рекомендації щодо використання науково-технічних засобів, слідчої тактики й методики, що сприяє правильному застосуванню кримінально-процесуального закону. Актуальність вивчення основних положень криміналістики зумовлена вимогами сучасної практики роботи оперативних і слідчих підрозділів, судово-експертних установ та служб, суду, необхідністю більш широкого впровадження новітніх і перевірених часом методів та засобів криміналістики в діяльність правоохоронних органів України.

       Підводячи підсумок усього вище сказаного я хотів би запропонувати певні пропозиції:

1. подальше вивчення об’єктивних закономірностей діяльності, що ґрунтуються в механізмі вчинення злочину, виникнення джерел доказової інформації, які є складовими елементами предмета криміналістики, розвиток теоретичних засад для роз розробки нових методів і створення технічних засобів дослідження і попередження злочинів;
2. розробка нових і вдосконалення існуючих техніко-криміналістичних засобів, тактичних прийомів та рекомендацій щодо збирання, дослідження, оцінювання та використання доказів;
3. розробка заходів щодо припинення вже розпочатого злочину та попередження того, що готується;
4. розробка слідчих, експертних методів та прийомів виявлення злочинності, розробка на основі головних напрямків криміналістичної діяльності;
5. розробка і вдосконалення організаційних, тактичних і методичних основ попереднього та судового слідства;
6. криміналістичне забезпечення оперативно-розшукової діяльності;
7. сучасні можливості використання комп’ютерних технологій у викладанні криміналістики;
8. удосконалення криміналістичної підготовки, студентів, слідчих, прокурорів, суддів, та інших правоохоронних органів;
9. активне вивчення вивчення  і узагальнення слідчої і судової практики, а також розробка автоматизованих інформаційних баз знань для забезпечення прийняття рішень під час розслідування і попередження злочинів.

 

Список використаних джерел:

 

1.  Конституція  України "Відомості Верховної Ради", Велес – 1996р., 62с.

2.  Кримінальний кодекс  України, Харків «Одіссей» -  2005р., 222с.

3. Кримінально - процесуальний  кодекс України, «Юрінком Інтер» - 2006р., 197с.

4. Закон України  "Про  міліцію", від 20грудня1990р., зі змінами  на 06.04.2006р., 33с.

5. Закон  України  "Про прокуратуру", від 5листопада  1991р., зі змінами на 02.02.2006р., 30с.

6.  Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність", від 18 лютого 1992р., зі змінами на 14.01.2006р., 20с.

7.  Закон України  "Про статус суддів", від  15 грудня 1992р., зі змінами на 01.01.2006р., 34с.

8.  Закон України  "Про організаційно-правові основи  боротьби з організованою злочинністю", від 30 червня 1993р., зі змінами на 03.03.2006р., 23с.

9.   Юридичний словник. За редакцією Б.М. Бабія, В.М. Корецького, Київ - 1974р., 843с.

10.  Юридичний словник. За редакцією Б.М. Бабія, Ф.Г. Бурчака, Київ - 1983р., 871с.

11.  Юридична енциклопедія. Том-3, Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, Київ - 2001р., 789с.

12.  Криміналістика. Р.С.  Бєлкін. Підручник, Москва – 2005р., 568с.

13.  Криміналістика. Р.С.Бєлкін. Енциклопедія, Москва – 2005р., 862с.

14.  Криміналістика. Р.С.  Бєлкін. Підручник, Москва – 2000р., 473с.

15.  Криміналістика. За  ред. Р.С.Бєлкіна. Москва, ЮЛ –  1986р., 325с.

16.  Криміналістика / За ред. Р.С. Бєлкіна – М.: НОРМА – 1999р., 287с.

17. Бєлкін Р.С., Вінберг  А.І. Криміналістика і доказування,  Моква: "Теис" – 1969р., 297с.

18.  Бєлкін Р.С. Криміналістична енциклопедія. М.: "Знання" – 1997р., 268с.

19. Криміналістика (криміналістична  техніка) : Курс лекцій / Біленчук П.Д., Гель А.П. – Київ 2001р. – 216 с.

20. Васильєв А.Н. Предмет  криміналістики. Соціалістична законність  №1 – 1967р., 567с.

21. Васильєв А.Н. Проблеми радянської криміналістики. Соціалістична законність  №3 – 1973р., 287с.

22. Вінберг А.І. Питання  розвитку криміналістики. Соціалістична  законність №1 – 1962р., 296с.

23. Возгрін І.А. Криміналістика. Підручник – К.Видавництво «Юридичний центр прес» - 2003р., 423с.

24. Криміналістика. За  редакцією І.В. Гора, В.А. Колесник, посібник для підготовки до  іспитів, Київ – 2003р., 146с.

25.  Підготовка та  призначення судових експертиз  : Посібник / В.І. Грязін, В.К. Гіжевський, О.І. Рощин – К.: Інститут економіки та права "КРОК", 200р. – 688с.

26.  Криміналістичні     особливості    розслідування      вбивств,     скоєних із  застосуванням вогнепальної зброї  : Навчальний посібник / В.І. Грязін, А.С. Лісовий – К. : Університет економіки та права "КРОК", 2004р. – 344с.