Поняття охорони праці та її характеристика

3.2. Професіоналізм, підвищення  майстерності; розвиток функціонально-динамічних  систем розумових дій і операцій, які забезпечують високу ефективність  і якість соціально-педагогічної  і соціально-психологічної діяльності.

 

 

 

14. Медичні вимоги

Соціальними працівниками можуть бути особи, які не мають:

· ускладнених серцево-судинних захворювань;

· нервово-психічних захворювань, неврозів;

· хронічних соматичних захворювань  у важкій формі (хвороб внутрішніх органів, ендокринної системи, опорно-рухового апарату (нерухомість));

· порушень слуху (повна глухота);

· порушення мови.

Протипоказаннями  до діяльності соціального  педагога є загальні протипоказання педагогічної діяльності:

Сенсорні дефекти, нервові  і психічні захворювання, інфекційні захворювання.

 

 

 

 

 

15. Обов'язки соціального працівника

Соціальний працівник зобов'язаний:

виявляти сім'ї та окремих осіб, які потребують соціально-медичної, психолого-педагогічної, матеріальної чи іншої допо-моги, охорони морального, фізичного і психічного здоров'я;

виявляти причини виникнення у  них проблем, конфліктних ситуацій (за місцем роботи, навчання, у сім'ї  та ін.), сприяти їх вирішенню і  надавати соціальну допомогу;

сприяти різноманітним громадським  і державним організаці-ям і закладам у наданні необхідної соціально-економічної  допомоги групам населення, які її потребують;

надавати допомогу в сімейному  вихованні, укладанні трудо-вих договорів  про надомну роботу жінкам, які  мають непов-нолітніх дітей, інвалідам, пенсіонерам;

проводити психолого-педагогічну  та юридичну консультації з питань сім'ї та шлюбу, виховну роботу з  неповнолітніми ді-тьми з девіантної поведінкою;

виявляти дітей і дорослих, які  мають потребу в опікунстві, влаштуванні  в лікувальні та навчально-виховні  заклади, отриманні матеріальної, соціально-побутової  чи іншої допо-моги і сприяти їм;

організовувати громадський захист неповнолітніх правопо-рушників, виступати (у випадку необхідності) в ролі їх гро-мадського захисника у  суді;

брати участь у роботі зі створення  центрів соціальної допо-моги сім'ї (всиновлення, опікунство, соціальна  реабілітація), притулків, молодіжних, підліткових, дитячих і сімейних центрів, клубів та асоціацій, об'єднань за інтересами та ін.;

організовувати і координувати роботу з соціальної адаптації та реабілітації осіб, що повернулися  з місць позбавлення волі й  спеціальних навчально-виховних закладів.

Крім того, функціями  соціального педагога є:

організаторська, яка включає організацію  тієї чи Іншої діяльності, здійснює вплив на зміст дозвілля; допомогу у працевлаштуванні, професійній  орієнтації та адаптації, координує  дальність підліткових і молодіжних об'єднань, взаємодіє з медичними, освітніми, культурними, спортивними, правовими закладами, товариствами і благодійними організаціями.

прогностична, яка визначає та вивчає ознаки, які характеризують стан розвитку (перш за все духовного) людини, групи, мікро-середовища та визначає можливості перспективи їх розвитку при збереженні даної сукупності соціальних впливів.

попереджувально-профілактична та соціально-терапевтична. Соціальний педагог  передбачає і приводить у дію  механізм попередження і подолання  негативних впливів у соціально-правовому, юридичному та психологічному плані, організовують  соціо-терапевтичну допомогу, забезпечують захист прав у суспільстві, допомагають  підліткам і молоді в період соціального  і професійного визначення.

комунікативна полягає у встановленні контактів з тими, хто потребує допомоги та підтримки, організації  обміну інформацією, залученні добровільних помічників і населення мікрорайону  до соціальної праці та відпочинку, ділових та особистісних контактів, зосередження інформації і налагодження взаємодії між різними соціальними  інститутами в роботі з клієнтами.

правозахисна використовує арсенал правових норм для захисту  прав та інтересів клієнтів, для  їх підтримки сприяє застосуванню заходів  державного примусу та реалізації юридичної  відповідальності щодо осіб, які допускають прямі або опосередковані протиправні  дії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16.  Поняття втоми

Найбільш загальним є  визначення втоми як тимчасового  зниження працездатності внаслідок  інтенсивної або тривалої роботи, яке виявляється в зниженні кількісних і якісних показників роботи і  погіршенні координації робочих  функцій. Фактори втоми різноманітні і пов’язані як з трудовою, так  і позавиробничою діяльністю людини. Вирішальне значення, проте, має трудова  діяльність, величина трудових навантажень  і умови праці. Втома, яка розвивається під впливом трудової діяльності, характеризується як професійна, або  виробнича, на відміну від загальної  втоми, зумовленої життєдіяльністю  людини. Слід також зазначити, що стомлення  працівника і величина втоми певною мірою залежать від таких індивідуальних особливостей людини, як фізичний розвиток, стан здоров’я, вік, інтерес до роботи і мотивація, вольові риси характеру, тип нервової системи.

Основною відмінністю  втоми від перевтоми є зворотність  зрушень при втомі і неповна  зворотність їх при перевтомі. Втома  негативно не впливає на здоров’я і часто справляє позитивний вплив  на організм людини, в той час  як перевтома має негативний вплив.

Разом з тим критерії перевтоми  не розроблені. Проявами перевтоми  є головний біль, підвищена стомлюваність, дратівливість, нервозність, порушення  сну, а також такі захворювання, як вегетосудинна дистонія, артеріальна  гіпертензія, виразкова хвороба, ішемічна хвороба серця, інші професійні захворювання.

Перевтома може бути гострою  як результат одноразової напруженої діяльності і хронічною — як результат  тривалої повторної діяльності.

Зауважимо, що ознаки і прояви втоми при фізичній і розумовій  та нервово-напруженій праці мають  певні особливості. Так, особливістю  фізичної праці є те, що вона викликає напруження організму під час  її виконання. При сильному напруженні продовження роботи стає неможливим і виконання її автоматично припиняється, а організм зразу переходить у  фазу відновлення працездатності. Відновлення  сил відбувається інтенсивно і порівняно  у короткий період.

Помірна розумова і нервово-напружена  праця може виконуватися досить довго, оскільки особливих зрушень у  затраті енергії і роботі внутрішніх органів не спостерігається. Вона може виконуватися на фоні розвиненої втоми. Розумова праця не має чітких меж  між напруженням організму під  час роботи і переходом у фазу відновлення сил, оскільки сформована домінанта в корі головного мозку  не руйнується після закінчення роботи, а зберігається деякий час.

Втома при розумовій і  нервово-напруженій праці виявляється  в зниженні концентрації уваги і  зменшенні свідомого її регулювання, в погіршенні оперативної пам’яті  і логічного мислення, сповільненні реакцій на подразники, треморі пальців  і рук тощо. Численні дослідження  свідчать, що нервове напруження впливає  на серцево-судинну систему, збільшуючи артеріальний тиск і частоту пульсу, а також на терморегуляцію організму  та емоційні стани працівника.

Відновлювальні процеси  після розумової та нервово-напруженої праці відбуваються повільніше, ніж  після фізичної роботи. Несприятливі зрушення в організмі працівника часто не ліквідуються повністю і  кумулюються, переходячи в хронічну втому, або перевтому, та різні захворювання. Найбільш поширеними захворюваннями працівників  розумової та нервово-напруженої праці  є неврози, гіпертонії, атеросклерози, виразкові хвороби, інфаркти і інсульти. Перевтома при розумовій та нервово-напруженій праці може бути чотирьох ступенів — від початкового до важкого. Разом з тим не слід вважати, що розумова та нервово-напружена праця  є шкідливою для людини. Вона, як і фізична, за оптимальних навантажень  і організації сприяє вдосконаленню  та розвитку людини як особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17. Характеристика  процесу праці

Сучасний соціальний працівник  – це фахівець у галузі соціальної інженерії і соціальних технологій. Як соціолог і педагог, він має  глибоко знати правові, моральні, психологічні регулятори життєдіяльності  людей, має бути здатним і готовим  прийти їм на допомогу, надавати її кваліфіковано, доброзичливо і терпеливо.

Посадові обов’язки. Забезпечує соціально-педагогічний патронаж дітей  та молоді в системі освіти, сприяє взаємодії навчальних закладів, сім’ї, служб у справах неповнолітніх, соціального захисту, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції  та інших підрозділів державних  адміністрацій, органів місцевого  самоврядування, неурядових та громадських  організацій з метою адаптації  дитини до вимог соціального середовища і створення умов для її сприятливого розвитку.

Виконує функції:

діагностичну:

вивчає та оцінює особливості  діяльності і розвитку  учнів (вихованців), мікроколективу (класу чи референтної  групи), шкільного колективу в  цілому, неформальних молодіжних об’єднань; досліджує спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім’ї  та сімейного виховання, позитивного  виховного потенціалу в мікрорайоні  та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;

 прогностичну: прогнозує  на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня чи групи; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

 - консультативну: дає рекомендації (поради) учням, батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дитячим, молодіжним об’єднанням, дітям, підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо;

 - захисну: забезпечує дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляє їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах неповнолітніх, міліції, суді тощо);

- профілактичну:

переконує учнів в доцільності  дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового  способу життя; сприяє попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

- соціально-перетворювальну:

надає соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнівської молоді; здійснює соціально-педагогічний супровід навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально-незахищених категорій дітей; сприяє соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді;

- організаційну: координує  діяльність й взаємодію усіх  суб’єктів соціального виховання;  сприяє соціально корисній діяльності  дітей і підлітків; формує демократичну  систему взаємостосунків в підлітковому  середовищі, а також серед дітей  і дорослих.

Сприяє розкриттю здібностей, талантів, обдарувань вихованців через  їх участь у науковій, технічній, художній творчості. Залучає громадські організації, творчі спілки, окремих громадян тощо до  культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів  роботи.

Займається профілактикою  правопорушень неповнолітніх. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від  будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим  звичкам, пропагує здоровий спосіб життя. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

18.Поняття стресу

Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких умовах. Життя часом стає суворою і  безжалісною школою для людини. Виникаючі  на нашому шляху труднощів (від дрібної  проблеми до трагічної ситуації) викликають у нас емоційні реакції негативного  типу, що супроводжуються цілою гамою  фізіологічних і психологічних  зрушень.

Стресова реакція має  різний прояв у різних людей: активна  — зростає ефективність діяльності, пасивна - ефективність діяльності різко  зменшується.

У стресовому стані важко  здійснювати цілеспрямовану діяльність, переключення і розподілення уваги, виникає загроза загального гальмування  чи повної дезорганізації діяльності.

При цьому навички і  звички залишаються без змін і  можуть заступити усвідомлювані  дії. За стресу можливі помилки сприйняття (наприклад, визначення чисельності  супротивника, що несподівано з'явився), пам'яті (забування добре відомого), неадекватні реакції на несподівані  подразники і т.д.

А втім, у деяких людей  незначний стрес може викликати  приплив сил, активізацію діяльності, особливу ясність і чіткість думок.

. До числа найбільш характерних дій, станів і ситуацій, що приводять до нервово-психічного й фізичного перенапруження, відносяться:

- усі види конфліктів;

- критика, особливо необгрунтована, висловлена в зневажливій, грубій  формі;

- різні помилки, прорахунки, порушення;