Поняття охорони праці та її характеристика

1. Поняття охорони праці та її характеристика

Охорóна прáці— це: система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності; діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

дозвіл на початок робіт  підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто  працює в будівництві.

Законодавство про працю  містить норми і вимоги з техніки  безпеки і виробничої санітарії, норми, що регулюють робочий час  і час відпочинку, звільнення та переведення на іншу роботу, норми  праці щодо жінок, молоді, гігієнічні норми і правила тощо.

Загальний нагляд за додержанням  норм охорони праці покладено  на прокуратуру, спеціальний — на професійні спілки. Контроль за безпекою праці здійснюють також державні й відомчі спеціалізовані інспекції 

 У сучасному техногенному  середовищі широко використовуються  нафта й газ як первинні  енергоджерела, технологічні процеси  з підвищеними параметрами тиску,  високих і низьких температур, що не могло не призвести  до появи критичних рівнів  впливу шкідливих і небезпечних  виробничих чинників, загострюючи  проблему захисту від них. Енергетична  потужність машин, висока швидкість  їх робочих органів та миттєве  сприймання інформації висувають  підвищені вимоги до психічних,  емоційних, розумових та енергетичних  можливостей організму людини.

 Останнім часом збільшилися  площі промислових підприємств,  зросла фізична, хімічна, біологічна  дія засобів праці на організм  людини, однак щодо технічної  та пожежної небезпеки сучасні  технологічні процеси дуже часто  проектуються без урахування  цих змін.

 За таких умов дія  шкідливих та небезпечних виробничих  чинників посилюється в багато  разів, що створює небезпечні  умови праці, а інколи й аварійні  ситуації. Якщо раніше проблеми  охорони праці можна було вирішувати  в процесі виробництва, то нині  навіть незначні прорахунки з  безпеки праці, допущені на  стадії проектування, призводять  до надзвичайних ситуацій, людських  жертв та великих матеріальних  збитків. Внаслідок зазначених причин заходи з охорони праці необхідно планувати одночасно з розробкою нових технологічних процесів, нових машин та проектуванням нових будівель і споруд.

 Нині проблеми охорони  праці вирішуються на національному  рівні в масштабах держави.  Основна увага приділяється усуненню  шкідливого впливу технологічних  процесів на організм людини  шляхом оздоровлення умов праці  на виробництві.

 Проблемам охорони  праці присвячуються дослідження  з ряду медичних дисциплін,  що є нині науковою медичною  основою охорони праці. До таких  дисциплін належать гігієна праці,  професійна патологія, виробнича  санітарія, фізіологія і психологія  праці та ін.

 Для створення безпечних  і здорових умов праці велике  значення має законодавче регулювання  питань охорони праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Методи аналізу причини виробничого  травматизму, їх особливості,  переваги і наслідки

  Метою дослідження  виробничого травматизму є розробка  заходів по запобіганню нещасних  випадків на підприємстві. Для  цього необхідно систематично  аналізувати і узагальнювати  їх причини. Аналіз причин травматизму  дозволяє поділяти їх на організаційні,  технічні, психофізіологічні та  санітарно-гігієнічні.

 Організаційні: порушення  законодавчих актів з охорони  праці, вимог інструкцій, правил  і норм, відсутність або неякісне  проведення інструктажу і навчання, невиконання заходів щодо охорони  праці, невідповідність норм санітарно-гігієнічних  факторів, несвоєчасний ремонт або  заміна несправного і застарілого  обладнання.

 Технічні: невідповідність  вимогам безпеки або несправність  виробничого обладнання, інструменту  і засобів захисту; конструктивні  недоліки обладнання.

 Психофізіологічні: помилкові  дії працівника внаслідок втоми,  надмірної важкості і напруженості  роботи, монотонності праці, хворобливого  стану, необережності.

 Санітарно-гігієнічні: надмірні  рівні шуму, вібрації; несприятливі  метеорологічні умови; підвищений  вміст у повітрі робочих зон  шкідливих речовин; наявність  різних випромінювань вище допустимих  значень; недостатнє або нераціональне  освітлення; порушення правил особистої  гігієни та інше.

 Найбільш поширеними  взаємодоповнюючими методами дослідження  виробничого травматизму є статистичний  і монографічний. Але сьогодні  все більше уваги приділяють  економічному, ергономічному та  психофізіологічному методам.

 Статистичний метод базується на аналізі статистичного матеріалу по травматизму, який накопичений на підприємстві або в галузі за декілька років.. Статистичний метод дозволяє всі нещасні випадки і причини травматизму групувати по статі, віку, професії, стажу роботи потерпілих, часу, місцю, типу нещасних випадків, характеру отриманих травм, виду обладнання. Цей метод дозволяє встановити найбільш поширені види травм по окремим підприємствам, визначити причини, які спричиняють найбільшу кількість нещасних випадків, виявити небезпечні місця, розробити і провести необхідні організаційно-технічні заходи[6, c. 69-70].

 Різновидами статистичного  методу є груповий і топографічний  методи. При груповому методі травми групуються за окремими однорідними ознаками: часу травмування, кваліфікації; спеціальності і віку потерпілого; видам робіт; причинам нещасних випадків та інші. Це дозволяє визначити найбільш несприятливі ділянки в організації робіт та фактичний стан умов праці в цеху, на підприємстві.

 При топографічному методі всі нещасні випадки систематично наносять умовними знаками на плані розташування обладнання у цеху або на ділянці. Накопичення таких знаків на позначці робочого місця або обладнання характеризує його підвищену небезпечність і потребує відповідних профілактичних заходів.

 Монографічний  метод являє собою аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві технологічному процесу, обладнанню, ділянці виробництва. За цим методом поглиблено аналізуються всі обставини нещасних випадків і, за необхідності, виконуються відповідні дослідження та випробування. Цей метод дозволяє не тільки проаналізувати нещасні випадки, що сталися, а й виявити потенційні небезпечні фактори, які існують на ділянці технологічного процесу а також використати отримані результати при проектуванні виробництва та для розробки заходів з охорони праці.

Економічний метод полягає в визначенні економічної шкоди від заподіяного травматизму, визначенні економічної ефективності від затрат на розробку та впровадження заходів з охорони праці. Цей метод не дозволяє виявити причини травматизму і тому застосовується як доповнення до інших методів.

 Ергономічний метод ґрунтується на комплексному вивченні системи "людина - машина - виробниче середовище". При такому аналізі травматизму слід враховувати, що здоров'я і працездатність людини залежать від біологічних ритмів функціонування організму під впливом геліогеофізичних явищ. Дія таких явищ, як іонізація атмосфери, магнітне і гравітаційне поле Землі, активність Сонця, гравітація Місяця та інші, викликає відповідні зміни в організмі людини, що змінюють її поведінку. Це може призвести до зниження сприйняття змін у навколишньому середовищі і до нещасних випадків.

 Статистичний, економічний, ергономічний методи аналізу травматизму трудомісткі, тому для більш ефективного використання інформації необхідно застосовувати ЕОМ[8, c. 52-54].

 

2. Психофізіологічні вимоги

Психофізіологічні вимоги.

  Ці вимоги визначають  здібності соціального працівника  до професійної діяльності та  його психофізіологічні якості. їх суть полягає у відображенні  психічних процесів (сприймання, пам'ять,  мислення), психічних станів (втома,  апатія, стрес, байдужість, тривожність,  депресія), уваги як стану свідомості, емоційних і вольових проявів  (стриманість, індиферентність, настирливість,  послідовність, імпульсивність). Психофізіологічні  якості є основою ефективної  соціальної роботи. Деякі з них  відіграють, на перший погляд, другорядну  роль. Якщо соціальний працівник  не відповідає психофізіологічним  вимогам, яких потребує професія, то негативні наслідки такої  невідповідності за несприятливих  умов практично неминучі.

Психофізіологічна невідповідність  вимогам професії особливо сильно виявляється  у складних ситуаціях, коли необхідна  мобілізація всіх особистісних ресурсів для вирішення складного нестандартного завдання.

У роботі з людьми потрібна зібраність, уважність, терпіння, уміння володіти собою та розуміти клієнта. При підборі фахівців для соціальної сфери необхідно оцінювати цілісний образ особистості, коли істотну  роль відіграє досвід роботи з людьми, установки і ціннісні орієнтації, особисті якості як основа професійної  придатності.

 

3. Нормативно-правова документація

Посадова інструкція Інструкція з охорони праці  Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи   Конвенція ООН про права дитини Декларація прав людини

Закони України:

Про внесення змін до деяких законодавчих актів  України щодо захисту житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування, а також  осіб з їх числа від 01.07. 2010р. № 2394-VІ;

Про забезпечення організаційно-правових умов соціального  захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування від 13.01.2005р. №2342-ІУ  (Цей Закон визначає правові,  організаційні,  соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей,  позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.)

 Про освіту від 23 травня 1991 року № 1060-XII (витяг);

 Про соціальні послуги  від 19 червня 2003 року № 966-IV (витяг); (Цей Закон  визначає  основні   організаційні та правові засади  надання соціальних  послуг  особам,  які  перебувають  у  складних  життєвих обставинах та потребують  сторонньої допомоги).

 Про попередження насильства  в сім’ї 15  листопада 2001 року 

 Про охорону дитинства  від 26 квітня 2001 року № 2402-III;

Про внесення змін до Кримінального  кодексу України  щодо посилення  відповідальності за належне виконання  обов'язків стосовно охорони життя  та здоров'я дітей, а також за зловживання  опікунськими правами від 23 вересня 2010 року № 2556-VI;

Про загальну середню освіту  від 13 травня 1999 року № 651-XIV (витяг)

Про професійно-технічну освіту  від  10 лютого 1998 р. № 103/98-ВР (витяг)

Постанови, розпорядження  Кабінету Міністрів України:

Питання діяльності органів  опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини  від 24 вересня 2008 р. № 866 ;

Про затвердження Порядку  провадження діяльності з усиновлення  та здійснення нагляду за дотриманням  прав усиновлених дітей від 8 жовтня 2008 р. № 905;

Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального  забезпечення дітей-сиріт та дітей  позбавлених батьківського піклування від 5 квітня 1994р. № 226 

Накази (листи) Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України:

 Мінсім’ямолодьспорту  від 18.11.2008 р. № 4591 Про затвердження  Порядку ведення особових справ  дітей-сиріт та дітей, позбавлених  батьківського піклування;

Наказ  України від 02.07.2009  № 616  Про внесення змін до Положення  про психологічну службу системи  освіти України (Зареєстровано в  Міністерстві юстиції України 23.07.2009 р. за  № 687/16 703);

 Наказ від 19.10.2001 р.  № 691 Положення про психологічний  кабінет дошкільних, загальноосвітніх  та інших навчальних закладів  системи загальної середньої  освіти;

Наказ від 20.12.2002 р. №732  Про  затвердження Положення про індивідуальну  форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах;

Наказ від  28.12.2006 р. № 864  Про планування діяльності та ведення  документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки  України;

4. Вимоги до  інтелектуальної сфери

До бажаних професійно важливих якостей соціального працівника належать і такі, які порівняно  легко піддаються розвитку та "оформлюються" в процесі професійної діяльності фахівця. До них можна віднести соціальний інтелект як складову спеціальних здібностей, який має певну структуру, зумовлену  сукупністю характеристик своєрідного  поєднання пізнавальних процесів. У  структуру соціального інтелекту  входять всі пізнавальні процеси: сприймання, пам'ять, мислення, уява тощо. Своєрідність соціального інтелекту  полягає в тому, що об'єктом уваги  соціального працівника є не предмет  чи система (технічна, біологічна та ін.), а людина, група, неорганізований  потік людей. Цим визначаються особливості  прояву таких характеристик інтелекту  як великий обсяг і розподіл уваги, спостережливість щодо іншої людини (уміння побачити малопомітні для  інших особливості поведінки  чи зовнішнього вигляду людини). Специфіка пам'яті соціального  працівника полягає в запам'ятовуванні зовнішності людини, прізвищ, імен. Властивості інтелекту виявляються  в здібності працівника аналізувати  вчинки інших людей і бачити за ними мотиви, певний творчий потенціал  особистості, прогнозувати поведінку  в конкретних ситуаціях. Уява як пізнавальний процес полягає в умінні поставити  себе на місце людини, яка сприймається, і побачити світ її очима. Отже, пізнавальні  процеси, які лежать в основі соціального  інтелекту, виражаються в умінні адекватно сприймати та оцінювати  інших людей.