Поняття охорони праці та її характеристика

 З точки зору фізіології  праці, на трудову діяльність  людини і її організм впливають  біомеханічні й антропометричні  дані; обсяг сприймання і переробки  інформації; фізичне, нервово-психо-логічне,  розумове, емоційне перенавантаження; ритм і темп роботи; монотонність  праці.

 Це дає змогу визначити  ступінь і характер навантаження  організму під час роботи, відповідність  робочого місця і засобів праці  анатомо-фізіологічним особливостям  людини і розв’язати цілий  ряд практичних питань: раціональні  режими праці і відпочинку, організація  робочого місця, проведення професійного  добору та профорієнтації тощо.

Небезпечні фактори, що обумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.

 Психофізіологічні небезпеки  у сучасному світі є чинниками  цілісності чи розладу, стійкості  чи дисгармонії, спокою чи тривоги,  успіху чи невдач, фізичного та  морального благополуччя життя  людини.

 До психофізіологічних  факторів небезпек відносяться:

 – недоліки органів  відчуття (дефекти зору, слуху тощо);

 – порушення зв’язків  між сенсорними та моторними  центрами, внаслідок чого людина  не здатна реагувати адекватно  на ті чи інші зміни, що  сприймаються органами відчуття;

 – дефекти координації  рухів (особливо складних рухів  та операцій, прийомів тощо);

 – підвищена емоційність;

 – втома (з точки  зору безпеки життєдіяльності  розрізняють фізіологічне та  психологічне втомлення);

 – емоційні явища  (особливо конфліктні ситуації, душевні  стреси, пов’язані з побутом,  сім’єю, друзями, керівництвом);

 – необережність (може  призвести до ураження не лише  окремої людини, а й усього  колективу);

 – відсутність мотивації  до трудової діяльності (незацікавленість  у досягненні цілей, невдоволення  оплатою праці, монотонність праці,  відсутність пізнавального моменту,  тобто нецікава робота тощо);

 – недостатність досвіду  (поява імовірної помилки, невірні  дії, напруження нервово-психічної  системи, побоювання зробити помилку  посилюють імовірність нещасного  випадку).

 Небезпечні фактори психологічних станів виникають, як правило, на шляху до втілення життєвих інтересів, при виникненні ситуацій, перепон, що перешкоджають (іноді навпаки, зненацька сприяють) цьому втіленню. Це так звані критичні стани.

1. Стрес (англ. “напруга”)  – це реакція організму на  ситуацію, що потребує функціональної  перебудови організму та відповідає  адаптації (горе, нещастя, несподіваний  крах надій і т. п.).

2. Фрустрація (лат. “обман”,  “марне чекання”) – сильна мотивація  досягти мети, але існує сильна  перешкода (фізична – обмеження  свободи; біологічна – старіння, хвороба і т. д.; моральна –  норми і правила поведінки  і т. п.). У людини порушується  контроль за поведінкою, психікою, виникає дезорганізація або повна  втрата терпіння і надій. 

3. Конфлікт (лат. “сутичка”)  – відрізняється від фрустрації  тим, що у фрустрації перепони  не підлягають обговоренню, а  при конфлікті перепона може  бути переборена, можна знайти  шлях, компроміс і т. д. 

4. Криза (грец. “рішення”,  “поворотний пункт”) – це перепона, стан, проблема, від якої не втечеш, але і вирішити її за короткий  час не можна. Кризи поділяються  на 2 види:

 – потрясіння, але зберігається  можливість виходу;

 – безповоротне перекреслення  життєвих задумів (постає питання  про новий сенс життя або  взагалі про сенс життя, коли  людина може піти на суїцид).

5. Транс (франц. “стан”) – це стан, при якому втрачається  панування волі над тілом. Трансовий  стан можна викликати за допомогою  алкоголю, наркотиків, звуків, певних  рухів (йога).

6. Екстаз (франц. “несамовитість”;  грец. “стан крайнього ступеня  захоплення”) – стан, що піднімає  тіло “до небес”, переповняє  божественною енергією.

 У процесі життєдіяльності  у людини можуть виникати так  звані особливі психологічні  стани: параксизмальні розлади  пам’яті та психогенні зміни  настрою (стан афекту).

 Параксизмалізм – це  короткочасна втрата свідомості (від секунд до десятків хвилин). Як правило, це спостерігається  при деяких психічних хворобах  головного мозку: епілепсія, різноманітні  “натхнення” (йому здається, що  він обов’язково відчує біль  від цього колеса, іншого предмета  і т. п.). Люди з параксизмальними  розладами не можуть працювати  на роботах із підвищеною небезпекою  в електроустановках, на висоті, управляти транспортними засобами  і т. д. Сучасні медичні засоби  і методи дозволяють виявляти  таких людей. 

 Психогенні зміни настрою  виникають під впливом ситуації  та обставин, що створилися. Тривалість  таких змін настрою від хвилин  до декількох місяців. Вони  виникають з таких причин:

1. Незадовільний характер  діяльності (великі фізичні навантаження, високий темп, перенапруження аналізаторів, нервове перенапруження і т.  п.). Результатом цього є повна  виснаженість, ослаблення психіки,  послаблюється точність, швидкість  орієнтації, притупляється увага  і т. д., настає апатія.

2. Загибель близьких людей,  перенесений шоковий стан, серйозна  конфліктна ситуація. Наслідки подібні  попередньому пункту. Втрачається  самоконтроль.

3. Стан афекту (вибух емоцій). Причинами такого стану є несподівана  удача (або навпаки), образа і  т. п.; даний стан характе-ризується  різкими агресивними рухами, притупленням  почуття небезпеки та почуття  відповідальності.

4. Вживання спеціальних  препаратів:

4.1 Легкі стимулятори (чай,  кава) допомагають перебороти сонливість, млявість; їх дія короткочасна; вони  не впливають на координацію,  швидкість рухів, реакцію. 

4.2. Транквілізатори (заспокійливі) знімають психологічну активність, уповільнюють реакцію, викликають  сонливість, апатію. Їхнє вживання  може бути причиною травматизму  і небезпеки життєдіяльності. 

4.3. Алкоголь, наркотики –  надто небезпечні “стимулятори”.  Вони зводять до нуля оцінку  ситуації, притупляють почуття небезпеки,  зникає здоровий глузд, порушується  координація рухів і реакція,  підвищується невиправдане почуття  ризику. Однією з емоційних реакцій  людини на небезпеку є тривога  (неспокій). Людина, яка знаходиться  в стані неспокою, найбільш схильна  до помилок або небезпечних  вчинків. Тривога може проявлятися  як відчуття безпорадності, невпевненості  в собі, безсилля перед зовнішніми  чинниками. 

 У ситуаціях загрози  виникає почуття страху і його  відтінки: боязні, переляку, жаху. Усвідомлення  небезпеки викликає реакцію страху, яка проявляється в недоцільних  вчинках або, навпаки, з’являється  почуття обережності, обачливості.  Негативно позначається на діяльності  людини така форма страху, як  паніка.

 Перелічені вище психофізіологічні  фактори постійно або тимчасово  підвищують можливість виникнення  небезпек, але це не означає,  що їх наявність завжди веде  до створення небезпечної ситуації.

 

24. Способи подолання  стресу соціальним педагогом

Успішні способи  подолання стресу

Різноманіття способів подолання стресу можна умістити в чотири великі категорії:

1)активна взаємодія  зі стресором або вплив на  саму проблему;

2) зміна погляду на  проблему, зміна ставлення до  неї або інша інтерпретація  проблеми;

3) приймання проблеми  і зменшення фізичного ефекту  від породжуваного нею стресу;

4)комплексні способи,  що поєднують в собі перелічені  вище групи.

Перша група способів взаємодіє  зі стресором, друга група взаємодіє  з інтерпретацією стресу, третя має  справу з фізичним ефектом від  стресу.

Розглянемо особливості  кожної групи способів.

1 Активний вплив  на проблему

Подолання через зосередження на самій проблемі (чи стресорі) та його специфічні кроки залежать від характеру  проблеми

По-перше, визначить проблему. Такий шлях сам по собі зрозумілий, особливо, якщо проблема «волає» поруч з вами, проте люди часто некоректно визначають проблему, а тому йдуть хибним шляхом.

Зосередженість на роботі з проблемою має великі психологічні переваги:

сприяє підвищенню самоповаги людини, ефективності її дій, контролю за зовнішніми ситуаціями.

2 Зміна погляду  на проблему

Друга група способів подолання  стресу - інша інтерпретація проблеми, тобто сприймання проблеми по-новому. Є кілька стратегій, як цього досягти.

Американська дослідниця Ш. Тейлор, яка працювала з хворими  на серцево-судинні та ракові захворювання, із зґвалтованими жінками та жертвами інших нещасть, відзначає в обдумуванні  проблеми три важливі завдання:

1) знайти сенс в даному нещасливому випадку

(цьому допомагають  такі питання: чому це трапилося зі мною?; що ця подія значить для мого життя зараз?);

2) досягти уміння піднятися над проблемою

(яким чином можна запобігти  повторенню подібного?; що для  цього можна зробити вже тепер?);,

3) відновити самоповагу, яка знизилася, почати знову ставитися до себе добре, незважаючи на опір складних обставин.

Які ж конкретні способи  зміни погляду на проблему?

Перший спосіб нової  інтерпретації проблеми - переоцінка, гаслом для якої може бути постулат: все не настільки погано. Коли люди не можуть зменшити стресор, вони можуть думати про нього по-новому, про його підтекст й наслідки. Щоб по-новому інтерпретувати проблему, ми намагаємося оцінити, реальною чи уявною загрозою нашому благополуччю є даний стресор.

Другий спосіб змінити  погляд на проблему - соціальне порівняння: мені краще, ніж іншим, (Зверніть увагу, не я кращий за інших, а саме мені краще).

Третій спосіб - уникання: Це не проблема. Чи не буває вигідним долати проблему, ігноруючи її, втікаючи від неї? Наприклад, якщо якісь особисті стосунки стали постійним дратівливим джерелом стресу, то, можливо, час замислитись над тим, чи не варто припинити ці стосунки?

Підкреслимо пізнавальний компонент, гумору. Коли ви глузуєте з  проблеми, то вміщуєте її у нову перспективу: починаєте бачити її безглузді, анекдотичні  аспекти і набуваєте тим самим  контролю над нею. Гумор і сміх також дозволяють нам непрямо  виразити почуття, які небезпечно виражати прямо, тому це часто виступає як зброя  меншості.

3 Приймання проблем  і зменшення фізичного ефекту  стресу

Найпростіший спосіб зменшити ознаки стресу (високий тиск крові, прискорене дихання) - релаксація або розслаблення. Пригадаємо, що саме слово стрес означає напругу. Якщо ви розслаблені, тобто зняли напругу, то немає і стресу. Існує багато різних методів розслаблення, серед них нервово-м'язова релаксація, контроль дихання, метод біологічного зворотного зв'язку, афірмації, аутогенне тренування та ін. Дослідники встановили, що способи, які прийнятні для однієї людини або для одного типу проблем, можуть не мати того успіху в інших умовах. Тренування релаксації - змінювати напруження і розслаблення певних м'язів, сидіти або лежати тихо, перестати хвилюватися - все це корисно і для імунної системи.

Фізичні вправи і прояви: біг, танці, їзда на велосипеді (фізичні вправи), плач, сміх (фізичні прояви) дуже важливі для підтримування здоров'я і зменшення стресу. Перерви серед роботи, які дають наснагу через фізичні рухи, приносять відчуття свободи, свіжості і енергійності, знов-таки, якщо ці рухи не ворожі, не агресивні.

4 Комплексні способи  подолання стресу

1. Допомога іншим. Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до інших. Вона це повинна зустрічати стрес самотньо. Підтримка від друзів та близьких може дуже допомогти. Але не менш дієвим є надання допомоги іншим людям.

Різновидом психологічної  допомоги є консультативна допомога або психотерапія, яку людині (клієнту) в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт). Клієнт і терапевт спілкуються у формі розмови, яка ґрунтується на співчутті, довір'ї, прийманні особистості клієнта, розумінні. Знання, досвід, кваліфікація психолога, характер відносин з клієнтом мають значення і при визначенні проблеми, і при пошуку продуктивного погляду на неї, і в зниженні фізичного ефекту від стресу.

2. Могутній психотерапевтичний ефект має віра в Бога. Вона пропонує звільнення від стресу шляхом змінення уявлення людини про саму ситуацію, про вимоги до себе, про можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що приймає їх або як заслужений наслідок своїх дій, або як випробування.