Поняття охорони праці та її характеристика

Основним завданням  вивчення умов праці залишається  пошук можливостей створення  на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

- технічний  (створення пової техніки, що  забезпечує збереження здоров’я  і мінімізацію витрат праці);

- технологічний  (впровадження нових технологічних  режимів, що дозволяють виводити  людей із безпосередньо робочих  зон); 
- організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, підвищенні інтересу до роботи та її результатів; 
- естетичний (зміна кольорів, звуків, світла, форм, які застосовуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

28. Діагностика рівня  емоційного вигорання.

Емоційне вигорання – це реакція фізіологічної та психологічної сфер людини, що виникає внаслідок тривалого впливу стресів середньої інтенсивності, що обумовлені її провідною діяльністю. 

Учений В.В. Бойко розробив власну класифікацію симптомів, що

супроводжуються різні  компоненти «професійного вигорання». Створена ним «Методика діагностики рівня  емоційного вигорання» дає змогу  оцінити прояви синдрому за дванадцятьма основними симптомами, що зазвичай супроводжують три компоненти «професійно вигорання». В.В. Бойко характеризує компоненти згаданого синдрому так:

У розвитку синдрому вигорання виділяють  три стадії:

Перша стадія (Фаза напруження). Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе. Починається забування якихось робочих моментів (наприклад, невнесення потрібного запису  в документацію). Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. Перша стадія може формуватися протягом трьох-п`яти років. Напруження має динамічний характер, що обумовлюється постійністю, що вимотує, або посиленням факторів .(Переживання психотравмуючих обставин; незадоволеність собою; «загнаність у кут»; тривога і депресія)

Друга стадія  (Фаза «резистенції») характеризується надмірним емоційним виснаженням.    Спостерігається  відсутність інтересу до роботи,

потреби в спілкуванні: не  хочеться бачити тих, з ким спеціаліст працює, тиждень триває нескінченно, поява стійких соматичних симптомів: немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі  вечорами, підвищена дратівливість, збільшення  кількості простудних захворювань. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і  навіть після вихідних. Час формування даної стадії, в середньому від 5 до 15 років.

Третя стадія (Фаза «виснаження»). Ознаки і симптоми третьої стадії. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу язв і депресій.

Людина може почати сумніватись  у цінності своєї роботи, професій та самого життя. Характерні повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Спостерігається порушення пам’яті і уваги, порушення сну.  Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.

Методика діагностики  рівня «емоційного вигорання» В.В. Бойка. є найбільш комплексною і дає можливість системно і детальніше проаналізувати міру вираженості дванадцяти симптомів синдрому «вигорання», враховуючи компоненти, до яких вони відносяться.

 «Методика «Визначення психічного «вигорання» О.О. Рукавішнікова дає можливість дослідити прояви синдрому за такими основними показниками: психоемоційне виснаження; особистісне віддалення; професійна мотивація.

Методика «Оцінка  власного потенціалу «вигорання» дає можливість дослідити такі основні компоненти «вигорання»:  деперсоналізацію; особисту задоволеність; емоційне виснаження.

Методика «Синдром «вигорання» у професіях системи «людина — людина» зорієнтована перш за все на дослідження тих категорій фахівців, які працюють в системі «людина — людина», насамперед педагогічних працівників. Тому саме цю методику доцільно використовувати організаційним психологам, аналізуючи синдром «вигорання» у  працівників освітніх закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29. Профілактика професійних  захворювань у соціальних педагогів.

Серед психологічних технологій профілактики та подолання  професійних  захворювань  соціальних педагогів найбільш ефективними  є саме ті, що зорієнтовані на самостійне використання фахівцями конкретних прийомів на певних фазах протікання професійного стресу. Наприклад, наступні техніки можуть сприяти ефективній профілактиці:

1) аналіз власної професійної ситуації, що полягає в когнітивній оцінці ситуації професійної діяльності (виявлення стрес-факторів, аналіз власної стресової толерантності) через ідентифікацію сигналів, які попереджують про стрес: втомлений вигляд, байдуже ставлення до життя, хворість; неадекватне сприйняття гумору, роздратованість, недружелюбність, недовірливість; велика  кількість  помилок  через  неуважність,  знижені кількісні та якісні показники роботи, нечіткий, незв'язний характер усних або письмових доповідей та ін.;

2) оволодіння релаксаційними навичками (прийомів зменшення напруження, розслабленості);

3) розвиток вміння керувати власним часом через визначення основних цілей та завдань власної професійної діяльності на певний період; складання розкладу виконання справ; навчання говорити «ні»; делегування своїх повноважень, доручення завдань іншим та ін.;

4) свідома організація дозвілля, створення умов для реалізації власного хобі; заняття спортом;

5) доцільна організація робочого простору, робочого місця з   врахуванням  принципів  психогігієни  та  психопрофілактики;

6) турбота про здорове збалансоване харчування;

7) створення  групи  соціальної   підтримки  (соціальна підтримка - це почуття причетності, почуття того, що тебе приймають та люблять таким, яким ти є, а не тому, що ти можеш що-небудь зробити для когось), до якої можуть увійти друзі, члени сім'ї, колеги, з якими є духовна єдність, для організації спільного позитивного проводження часу;

8) використання «тайм-аутів», тобто відпочинку від роботи та інших навантажень.

 

 

 

 

 

 

 

 

30. Збереження фізичного  та психічного здоров’я клієнта  як першочергове завдання працівника  соціально – педагогічної діяльності.

Завдання соціального  педагога:

- Забезпечення, збереження і зміцнення фізичного, психологічного, соціального, морального здоров'я особистості;

- Формування моральної свідомості, моральних якостей, соціально значущих орієнтацій і установок у життєвому самовизначенні і моральної поведінки;

- Створення сприятливих умов у мікросоціумі для розвитку здібностей та реалізації можливостей людини, його позитивного потенціалу в соціально корисних сферах життєдіяльності, попередження кризових ситуацій в особистісному розвитку;

- Надання комплексної соціально-психолого-педагогічної допомоги і підтримки;

- Створення комфортного, виховного простору в мікросоціумі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31. Профілактика професійних захворювань у соціальних педагогів

Професію педагога можна віднести до "групи ризику" по частоті  порушень здоров'я та серйозності  протікаючих захворювань.

Переважаючі захворювання:

серцево-судинні;

шлунково-кишкові;

порушення опорно-рухового апарату;

хвороби крові;

порушення функції щитовидної залози.

До основних професійних захворювань  педагогів відносяться:

- Міопія (короткозорість);- Ларингіт;- Синдром хронічної втоми;- Гіподинамія;- Остеохондроз.

Причинами захворювань  є:

відсутність стабільного режиму праці  та відпочинку;

зниження рухової активності;

емоційна перенапруженість;

велика навчальне навантаження як результат низької погодинної оплати;

відсутність системи психопрофілактичних  заходів, кімнат психологічного розвантаження;

використання авторитарного стилю  керівництва.

ВІДНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ЗДОРОВ'Я  ПЕДАГОГА

Існують дві основні причини, що руйнують здоров'я педагога: світоглядна  і психічна, причому друга випливає з першої.

Світоглядні причини:

невміння приймати життя таким "як вона є", без критики і  протесту; невміння жити в даний момент, вважаючи його найважливішим у житті; невміння знайти своє місце в житті, яке дозволяло б отримувати задоволення від факту існування, від своєї професії, від своєї роботи ... і тим самим зберегти своє здоров'я; неусвідомлення себе часткою великих історичних процесів, нерозуміння того, що кожен з нас є свого роду творцем історії; невміння приймати свій соціальний статус і гідно перебувати в ньому; незнання того, що кожен з нас потрібен на своєму місці, Потрібен не директору або міністру, а людям, країні, планеті, історії, вічності!

Психічні причини:

невміння протистояти стресам;відсутність  навички управління своїми емоціями; часте перевищення своїх психічних можливостей; невміння виростити в собі і освоїти емоції радості, створити установку на радість від існування взагалі, а не від отриманої зарплати; нездатність сміятися над життєвими невдачами.

Для збереження і підтримки здоров'я  педагога необхідно застосовувати:

- Лікувально-оздоровчі вправи: - вправи  для хребта

- Вправи для постави

- Вправи для шийного відділу  хребта

стежити за своїм фізичним здоров'ям:

- Повноцінне харчування-достатній  сон

- Дотримання правил особистої  гігієни

- Режим праці та відпочинку

- Заняття спортом

дотримуватися психоемоційний рівновагу:

- Позитивне мислення

- Оптимізм

- Управління емоціями

- Доброзичливе ставлення до  людей

- Любов до себе.

Рекомендації:

- Починайте кожен день з почуттям  радості.

- Підтримуйте цей стан протягом  дня.

- Перш ніж дати волю гніву,  порахуйте до десяти.

- Відчувайте себе господарем  і володарем своєї долі.

- Ставтеся до людей так, як  ви хотіли б щоб люди ставилися  до вас.

- Харчуйтеся регулярно і різноманітно.

- Виключайте смажену, жирну їжу,  алкоголь.

- Збільшіть споживання овочів, фруктів, риби, м'яса, молочних  продуктів.

- Не переїдайте на ніч.

- Спіть не менше 8-ми годин  на добу.

- Займайтеся фізичними вправами.

- Намагайтеся більше бувати  на свіжому повітрі.

- Любіть свою душу і тіло.

- Намагайтеся оточити їх комфортом.

 

32. Діагностика рівня емоційного вигорання

 

Синдром емоційного вигорання (англ. Burnout) — поняття, введене  в психологію американським психіатром Фрейденбергом в 1974 році, яке виявляється  наростаючим емоційним виснаженням.

В даний час  виділяють близько 100 симптомів, так  чи інакше пов'язаних з СЕВ. Перш за все, слід зазначити, що умови професійної  діяльності деколи можуть з'явитися  і причиною синдрому хронічної втоми, який, до речі, досить часто супроводжує  СЕВ. При синдромі хронічної втоми  типові скарги хворих: прогресуюча  втома, зниження працездатності; погана переносимість раніше звичних навантажень; м'язова слабкість, біль у м'язах; розлади сну, головні болі, забудькуватість; дратівливість; зниження розумової  активності та здатності до концентрації уваги. У осіб, що страждають синдромом  хронічної втоми, може реєструватися  тривалий субфебрилітет, болі в горлі. При постановці цього діагнозу слід враховувати, що при цьому мають  бути відсутніми інші причини чи захворювання, здатні викликати появу подібних симптомів.

Виділяються три ключові ознаки СЕВ. Розвитку СЕВ передує період підвищеної активності, коли людина повністю поглинений роботою, відмовляється від потреб, з нею  не зв'язаних, забуває про власні потреби, а потім настає перша  ознака - виснаження. Воно визначається як почуття перенапруги і вичерпання емоційних і фізичних ресурсів, почуття  втоми, не проходить після нічного  сну. Після відпочинку ці явища зменшуються, проте поновлюються після повернення в колишню робочу ситуацію.

Другою ознакою  СЕВ є особистісна відстороненість. Професіонали при зміні свого  співчуття до пацієнта (клієнта), розцінюють розвивається емоційне відсторонення  як спробу впоратися з емоційними стрессорами на роботі. У крайніх  проявах людини майже ніщо не хвилює з професійної діяльності, майже  ніщо не викликає емоційного відгуку - ні позитивні, ні негативні обставини. Втрачається інтерес до клієнта (пацієнта), який сприймається на рівні  неживого предмета, сама присутність  якого часом неприємно.