Шпаргалка по "Договорное право"

   Протиправність є неодмінною  умовою настання цивільно-правової  відповідальності, тому її називають  юридичною підставою відповідальності.

   Під шкодою в цивільному  прав розуміють загибель, втрату або зменшення певного майнового або немайнового блага.

   В юридичній літературі  інколи використовуються поняття  "шкода" і "збитки". Ці  поняття не є тотожними і  не збігаються. Шкода за своїм  змістом ширше поняття, оскільки  вона може бути заподіяна як майновим, так і немайновим інтересам.

   Майнова шкода може настати  у вигляді як реальних збитків,  так і упущеної вигоди. Коли  ж шкода заподіюється особистим  немайновим благам, то поняття  "збитки" законодавець не використовує, оскільки неможливо поновити в повному обсязі немайнові права в тому вигляді, в якому вони існували до порушення (наприклад, коли шкода, заподіяна особі при розголошенні таємниці усиновлення, смертю близького родича, честі та гідності тощо). В цих випадках йдеться не про відшкодування збитків, а про відшкодування шкоди.

   Вина боржника. Вина —  це психічне ставлення особи  до своєї неправомірної поведінки  та її наслідків. Залежно від  того, чи бажав правопорушник  настання протиправних наслідків,  розв'язується питання щодо поділу вини на дві форми: умисну чи необережну.

   Необережну вину в цивільному  праві традиційно поділяють на  легку (просту) необережність та  грубу необережність. Під простою  (легкою) необережністю розуміють  таке ставлення особи до своєї  поведінки, коли вона не передбачала і не бажала тих наслідків, які фактично настали, хоча, виходячи Із" конкретних обставин, об'єктивно могла і зобов'язана була їх передбачити.

   Груба необережність має  місце, коли особа не бажала  настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути. Тобто це такий вчинок, нерозумність якого є очевидною.

   Скажімо, особа залишила  корову пастися біля залізничного  переїзду, не потурбувавшись прив'язати  її; електромонтер поліз на стовп усувати несправність, не одягнувши гумові рукавички. Проте зазначена класифікація на впливає на вирішення питання щодо стягнення збитків, оскільки вони повинні відшкодовуватися в повному обсязі за наявності будь-якої форми вини.

   На відміну кримінального права, де діє презумпція невинуватості, у цивільному діє презумпція винності боржника, тобто зобов'язана особа вважається винною, доки не доведе відсутність своєї вини.

   Водночас форма вини кредитора  (потерпілого) може впливати на  розмір відшкодування, яке стягується.

   Так, у ст. 1193 ЦК передбачено,  що шкода, завдана потерпілому  внаслідок його умислу, не відшкодовується.  Згідно з ч. 2 ст. 616 цього Кодексу  суд вправі зменшити розмір  збитків та неустойки, які стягуються  з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

   За загальним правилом  цивільно-правова відповідальність  настає за наявності вказаних  вище чотирьох умов. На відміну від кримінально-правової, цивільно-правова відповідальність може наставати і без вини, якщо це прямо передбачено законом чи договором.

   Так, володілець джерела  підвищеної небезпеки звільняється  від відповідальності за заподіяну  шкоду лише у випадках непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 ЦК). Тобто відсутність вини не звільняє його від відповідальності.

   Загальними підставами звільнення  від цивільно-правової відповідальності  є непереборна сила (форс-мажор)  та випадок (казус).

  Непереборна сила (форс-мажор) — це надзвичайна і непереборна за певних обставин подія, настання якої неможливо було передбачити і відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають як руйнівні сили природи (землетрус, повінь), так і деякі суспільні явища (військові дії, масові заворушення, страйки тощо).

   Випадок (казус) — це  обставина, яка свідчить про  відсутність вини контрагентів. Цю обставину хоча і можна  відвернути, але її неможливо  передбачити. Так, ательє своєчасно  не виконало замовлення наречених, оскільки вночі зловмисники проламали дах ательє і викрали матеріал, з якого треба було шити весільну сукню.

   Причинний зв'язок — це  зв'язок, який об'єктивно існує  між протиправною поведінкою  боржника і невигідними наслідками, які настали. Так, замовлені на Новий рік ялинки були відвантажені з порушенням строків в березні місяці. Тут причинний зв'язок між діями постачальника і збитками замовника очевидний.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

36. Співвідношення неустойки та відшкодування збитків у договорі.

Стаття 624. Збитки і неустойка

1. Якщо за порушення зобов'язання  встановлено неустойку, то вона  підлягає стягненню у повному  розмірі, незалежно від відшкодування  збитків.

2. Договором може бути встановлено  обов'язок відшкодувати збитки  лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

3. Договором може бути встановлено  стягнення неустойки без права  на відшкодування збитків або  можливість за вибором кредитора  стягнення неустойки або відшкодування  збитків.

1. Відшкодування збитків, сплата  неустойки, втрата завдатку є мірами цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. У коментованій статті йдеться про співвідношення неустойки і збитків, а у ч. 2 ст. 571 ЦК — про співвідношення збитків і завдатку.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 552 ЦК, сплата неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Це правило дозволяє управомоченій особі, по-перше, застосувати до правопорушника одночасно дві міри цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення зобов'язання, а по-друге,на свій власний розсуд вирішувати, чи вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо за порушення зобов'язання вже стягнуто неустойку (принцип диспозитивності).

Але з наведеного вище правила є винятки. Так, ст. 624 ЦК передбачає чотири варіанти співвідношення збитків і неустойки. За характером такого співвідношення розрізняють чотири види неустойки, які в літературі дістали назви штрафної,залікової, виключної та альтернативної.

2. Загальною називається штрафна  або сукупна неустойка, коли  за порушення зобов'язання одночасно  у повному розмірі може бути  стягнено неустойку і збитки. Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК, якщо  за порушення зобов'язання встановлено  неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Можна сказати і навпаки: при цьому виді неустойки збитки відшкодовуються у повному обсязі, незалежно від суми сплаченої неустойки.Запровадження як загальної штрафної неустойки свідчить про посилення майнової відповідальності сторін за порушення зобов'язання, оскільки за одне по¬рушення застосовується дві різні форми відповідальності.

Якщо договором передбачено  обов'язок відшкодувати збитки лише у  тій частині,в якій вони не покриті  неустойкою (ч.2 ст.624 ЦК), така неустойка називається заліковою. Оскільки для вимог щодо стягнення неустойки встановлено скорочену позовну давність (1 рік — за ч.2 ст.258 ЦК), а щодо відшкодування збитків - загальну позовну давність (3 роки — за ст.257 ЦК), у господарській практиці виходять з того, що кредитор не може покласти на боржника суму збитків у тій частині, в якій вони покриваються неустойкою, якщо для стягнення неустойки вже сплинув строк позовної давності.

Договором може бути встановлено стягнення  неустойки без права на відшкодування збитків (виключна неустойка) або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (альтернативна неустойка). І при виключній, і при альтернативній неустойці відповідальність боржника є по суті обмеженою.

3. Співвідношення неустойки і  збитків може братись до уваги  судом і тоді, коли йдеться  про зменшення розміру неустойки.  Так, відповідно до ч. З ст. 551 ЦК розмір неустойки може  бути зменшений за рішенням  суду, якщо він значно перевищує  розмір  збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

4. Щодо співвідношення збитків  і завдатку як мір цивільно-правової  відповідальності, то відповідне  правило, яке має диспозитивний  характер, містить ч.2 ст.571 ЦК: сторона,  винна у порушенні зобов'язання, повинна відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку, якщо інше не встановлено договором. Отже, завдаток у співвідношенні із збитками має за загальним правилом заліковий характер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

37. Зменшення неустойки:підстави та наслідки.

Стаття 549. Поняття неустойки 

     1. Неустойкою (штрафом,  пенею) є грошова сума або  інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові   у  разі  порушення боржником  зобов'язання. 2. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.      3. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

     Стаття 550. Підстави виникнення права на неустойку

  1. Право на  неустойку виникає незалежно від наявності у

кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням

зобов'язання. 2. Проценти на неустойку не нараховуються.  3. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

     Стаття 551. Предмет неустойки 

     1. Предметом неустойки   може  бути  грошова  сума,  рухоме  і 

нерухоме майно. 2. Якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір

встановлюється договором або  актом цивільного законодавства. Розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшенийу договорі.  Сторони можуть  домовитися  про  зменшення розміру неустойки, встановленого  актом  цивільного  законодавства,  крім   випадків, передбачених законом.

     3. Розмір  неустойки   може  бути  зменшений за рішенням  суду, якщо він значно перевищує  розмір збитків,  та за  наявності   інших обставин, які мають істотне  значення.

     Стаття 552. Правові наслідки сплати (передання) неустойки

     1. Сплата  (передання)  неустойки  не  звільняє  боржника  від виконання свого обов'язку  в натурі.

     2. Сплата (передання)  неустойки не позбавляє кредитора   права на  відшкодування  збитків,  завданих  невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

 

38. Підстави звільнення боржника від відповідальності.Випадок і не переробна сила.

Cтаття 617. Підстави звільнення  від відповідальності за порушення  зобов'язання

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за пору¬шення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, від-сутність у боржника необхідних коштів.

1. Порушення зобов'язання за  відсутності вини називається  випадком (див. ст. 614 цьо¬го Кодексу  і коментар до неї). Випадкова  неможливість може бути зумовлена  як непере¬борною силою, так і будь-якою іншою обставиною, настання якої боржник не міг і не повинен був передбачити. Для того, щоб довести наявність випадку, особа має довести від¬сутність своєї вини. Але, як зазначалося (див. коментар до ст. 614 цього Кодексу), вина не є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов'язань, і, отже, договором або законом може бути встановлена відповідальність порушника і за відсутності його вини, тобто за випадок. У абзаці 2 коментованої статті окремо підкреслюється, що не вважають¬ся випадком такі найбільш поширені в практиці справдовування боржника як, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, по¬трібних для виконання зобов'язання, або відсутність у боржника необхідних коштів тощо. Непереборною силою називається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (див. ст. 263 цього Кодексу і коментар до неї). У комерційному обороті непереборна сила часто називається форс-мажором. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-друге, надзви¬чайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не рядова, ординарна, звичай¬на обставина, яка також може спричинювати певні труднощі для сторін. У випадку, якщо порушення зобов'язання сталося внаслідок непереборної сили, відсутня не лише вина по¬рушника, але й, як правило, причинний зв'язок між його поведінкою і порушенням зо¬бов'язання. Отже, непереборна сила звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов'язання у всіх випадках, крім випадків, прямо передбачених законом.

 

 

 

 

 

 

 

39. Вина кредитора та її наслідки.

. У деяких випадках невиконання  або неналежне виконання зобов'язання  боржником може статися з вини  кредитора. Зокрема, кредитор  може не прийняти виконання, запропоноване боржником, або не вчинити дій, без яких неможливо виконати зобов'язання. Наприклад, кредитор, не надає боржникові матеріалу, з якого останній за договором має виготовити якусь річ. Відповідно до ст.210 ЦК України, коли невиконання або неналежне виконання договірного зобов'язання зумовлене умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.