Шпаргалка по "Договорное право"

Ф'ючерсний контракт визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Покупець ф'ючерсного контракту  має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу  з продавцем контракту..

Комерційна ідея ф'ючерса полягає  у страхуванні як продавця, так і покупця від несприятливого коливання цін на даний товар. Купівля-продаж ф'ючерсів з метою страхування від несприятливого коливання цін на біржовий товар протягом строку їх дії називається хеджуванням.

Наступним видом біржових угод є  опціон, тобто стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціона або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

Перший продавець опціона (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціона має  право відмовитися у будь-який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціона.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії

 

 

 

 

 

 

 

 

48. Предмет договору щодо передачі майна у власність

В якості предмета договору купівлі-продажу  у ст. 424 ГК називаються річ і  певна грошова сума - ціна даної  речі.

Під річчю розуміється матеріально-тілесна  субстанція, що знаходиться в твердому, рідкому або газоподібному стані, що виступає як товар у цивільному обороті (повної або обмеженою оборотоздатності). У поняття речі як товару входять пов'язані з нею приналежності та документи, які продавець зобов'язаний передати покупцеві згідно з законом, іншими правовими актами або договором купівлі-продажу (ст. 434 ГК).

У сучасній літературі поширена думка  про те, що предмет договору купівлі-продажу  не можна обмежувати одним лише товаром, оскільки він також «охоплює дії  продавця по передачі товару, а також  дії покупця, на його прийняття і оплати». Ця позиція заснована на концепції О. С. Іоффе, згідно з якою у будь-якого правовідносини одночасно є три різних змісту: матеріальне (тобто саме економічне відношення, що лежить в основі договору); вольове (т . тобто воля держави, втілена в правових нормах) та юридичну (права та обов'язки суб'єктів). Відповідно до цього виділяються і три різних об'єкта договору купівлі-продажу: матеріальний, вольовий і юридичний, в яких втілюється його предмет.

На відміну від раніше діючого  законодавства ГК трактує умова про предмет договору купівлі-продажу як його єдина істотна умова. Це означає, що договір купівлі-продажу буде, як правило, вважатися укладеним, якщо сторони узгодили лише предмет договору. У цьому випадку відсутність будь-яких інших умов може бути заповнене за допомогою диспозитивних норм ЦК. Проте для окремих різновидів купівлі-продажу, передбачених § 3-8 глави 30 ЦК, перелік істотних умов договору розширений і може включати, поряд з умовою про предмет, ціну (наприклад, при продажу товару в кредит або продаж нерухомості), або термін (наприклад, договір поставки).

 

49. Поняття та юридична  характеристика договору поставки

   За договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює  підприємницьку діяльність, зобов'язується  передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім та іншим подібним використанням, а покупець — прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК).Законодавець відносить поставку до різновиду купівлі-продажу. Відмінність між цими договорами полягає в наступному. Мета використання продукції чи товару при поставці — підприємницька діяльність або інша діяльність, яка не пов'язана з особистим, домашнім чи іншим подібним використанням.

   Сторонами за договором  поставки зазвичай є підприємці.

   Предмет поставки значно  вужчий і обмежується продукцією  або товарами. Тобто предметом  поставки не можуть бути майнові  права, право вимоги, цінні папери, нерухомість тощо. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах документації до зразків (еталонів) або продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

   Умови поставки повинні викладатися сторонами відповідно до Правил "Інкотермс".

   На відміну від предмета  договору купівлі-продажу, предмет  поставки, як правило, ще не  існує в природі на момент  укладення договору. Скажімо, залежно  від укладеного договору завод металовиробів може виготовляти і каструлі, і солдатські казанки, і дитячі горщики.

      Строки поставки  встановлюються сторонами в договорі  з урахуванням необхідності ритмічного  та безперебійного постачання  товарів споживачами, якщо інше  не передбачено законодавством.   Якість та комплектність товарів, що постачаються, повинні відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації.

  Договір поставки — типовий  консенсуальний договір, оскільки  набуває чинності з моменту  погодження сторонами його істотних умов.Кабінет Міністрів України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки товарів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. Порядок приймання покупцем поставленого товару. Неодмінною умовою забезпечення збереження майна та інших матеріальних цінностей, які замовник отримує за договором поставки, є додержання встановленого порядку приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю.           Для того, щоб з'ясувати, наскільки постачальник належним чином виконав свої зобов'язання, необхідно перевірити кількість та якість відвантаженої продукції, заактувати виявлені недоліки та звернутися до постачальника з претензією.

   Приймання продукції здійснюється  в декілька етапів: - створення компетентної комісії з приймання продукції; - перевірка кількості та якості продукції; - складання та підписання акта про результати перевірки;   - затвердження акта керівником.

50. Відповідальність сторін  за порушення договору поставки

   За договором на постачальника  може бути покладена відповідальність  за:

   - порушення строків поставки;- поставку неякісної і некомплектної  продукції;  - поставку продукції  без тари та упаковки;   - поставку продукції без супровідних  документів;

   - виставлення безтоварного рахунку тощо.

   Замовник може відповідати:  - за порушення строків оплати  чи безпідставну відмову від  оплати;

   - за неповернення багатозворотньої  тари;  - за невивезення продукції  (якщо за договором продукція  постачається на умовах самовивозу) тощо.

   У разі якщо порушено  господарське зобов'язання, в якому  хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання, що належить до  державного сектору економіки,  або порушення пов'язане із  виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, застосовуються штрафні санкції у таких розмірах:

   - за поставку неякісних  (некомплектних) товарів — штраф  у розмірі 20% від вартості неякісних  товарів;

   - за порушення строків  поставки — пеня в розмірі 0,1% від вартості товарів за кожен день прострочки, якщо інше не передбачено законом чи договором.   

 

51. Поняття та загальна характеристика законодавства щодо приватизації державного майна.

Закон України про приватизацію державного майна.

Одним із джерел інвестування вітчизняної економіки є приватизація державного та відчуження комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства можуть бути покупцями у процесі приватизації.

Приватизація  державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Українське  законодавство про приватизацію державного майна складається з трьох гілок:

• законодавство  про приватизацію майна державних  підприємств та

організацій;

• законодавство  про приватизацію землі;

• законодавство  про приватизацію державного житлового  фонду.

Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації. В ній визначаються:

• завдання щодо приватизації майна, яке перебуває  у державній власності,

та майна, що належить Автономній Республіці Крим, на перший бюджетний

рік і прогноз  щодо приватизації зазначеного майна  на наступні два роки,

виходячи з  пріоритетів приватизації;

• відповідні способи  приватизації для різних груп об'єктів;

• квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів  для

приватизації  різних груп об'єктів;

• завдання відповідним  органам виконавчої влади щодо забезпечення

проведення  приватизації;

• заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів;

• особливості  участі в процесі приватизації громадян України, іноземних

інвесторів  та інших покупців;

• розрахунки витрат на виконання програми приватизації, порядок їх

відшкодування та джерела фінансування;

• прогноз надходження  коштів від приватизації та напрямки їх

використання.

Фонд державного майна України щорічно звітує перед Верховною Радою

України про  виконання Державної програми приватизації.

 

 

 

 

 

 

 

52. Суб’єкти та способи приватизації державного майна за законодавством України.

Суб'єктами приватизації є:державні органи приватизації; покупці (їх представники); посередники.

Стаття 15. Способи приватизації

1. Приватизація  державного майна здійснюється  шляхом:

продажу об’єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);

продажу об’єктів приватизації за конкурсом з відкритістю  пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс);

продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців;

продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу  державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону;

викупу об’єктів приватизації;

продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок;

іншими  способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості  приватизації об’єктів окремих галузей.

2. Створення колективних підприємств,  господарських товариств, крім акціонерних товариств, у процесі приватизації майна державних підприємств (за винятком об'єктів малої приватизації) не допускається.

3. Приватизація  законсервованих об'єктів та об'єктів  незавершеного будівництва, підприємств  торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом:

продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);

продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону;

Приватизація  об’єктів незавершеного будівництва  може здійснюватися також шляхом:

внесення  об’єкта незавершеного будівництва  до статутного капіталу господарського товариства як внеску держави з наступною  приватизацією акцій (часток, паїв) у порядку, визначеному установчими документами товариства та законодавством України, після завершення будівництва відповідного об’єкта;

продажу під  розбирання.

Приватизація  об’єктів незавершеного будівництва  здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва".

4. Приватизація об’єктів малої  приватизації здійснюється відповідно  до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

5. У разі прийняття після закінчення  строку дії концесійного договору  рішення про приватизацію майна  об'єкта, що надавався у концесію, у колишнього концесіонера виникає право на викуп цього майна згідно з визначеними умовами приватизації, якщо ним у зв'язку з виконанням умов концесійного договору створено (побудовано) це майно або здійснено його поліпшення вартістю не менш як 25 відсотків вартості майна на момент приватизації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

53.  Порядок укладання  договору купівлі-продажу державного  майна у процесі приватизації ( стадії процесу приватизації)

1. При приватизації об’єкта  державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Укладення та внесення змін до договорів  купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та не можуть передбачати: